Віхи тижня: влада на клітинному рівні, опозиційна головоломка і чорна мітка для Черновецького

Певно, право вибрати нового лідера Партії регіонів належатиме Ахметову, якому доведеться обирати між Колесніковим  і Богатирьовою...

Партія регіонів продовжує з олімпійським спокоєм заповнювати кадрову «шахматку», відновлюючи в чиновницьких правах все більше «учорашніх героїв». Опозиція не демонструє чітких політичних перспектив. Над Хрещатиком згущилися хмари президентського гніву.

Віктор Янукович

Віктор Янукович і його соратники продовжують процедуру зміни влади. Слідом за новим складом уряду глава держави призначив більшу частину губернаторів, а в Кабінеті Міністрів продовжують міняти глав відомств і департаментів. Робота йде злагоджено, ті, кого відправляють у відставку практично не чинять опору, а кадровики ледве встигають оформляти документи щасливчиків, які повертаються у коридори влади. У частині губернаторських призначень не обійшлося без несподіванок, хоча в цьому призові переважну більшість склали представники Партії регіонів. Михайло Папієв, наприклад, очолив обласну адміністрацію на малій батьківщині, в Чернівцях, а його тезкові Добкіну нарешті підкорилося крісло губернатора Слобожанщини. Михайло Маркович переміг у боротьбі за нього у внутріпартійному кастингу, і Харків тепер чекають дострокові вибори мера. Глави Донецької і Луганської облрад, зразково лояльні до Віктора Януковича, пересіли в губернаторські крісла.

Ще одне кадрове катапультування із запланованим приземленням – добровільна відставка кримського спікера Анатолія Гриценка і його призначення губернатором Херсонської області. Новим прем`єром автономії став Василь Джарти, який керував виборчим штабом Януковича в Криму, а спікером місцевого парламенту – непримітний, але заможний регіонал Володимир Константінов. Віктор Федорович особисто прибув представляти нових керівників АРК і дав зрозуміти місцевим чиновникам дві речі: йому подобається, коли президентські вказівки не просто слухають, а конспектують їх, і спокійне життя для чиновників закінчилося.

Студент під час акції протесту вимагає звільнення з посади міністра освіти та науки Дмитра Табачника

Якщо говорити про деяких міністрів, то для них спокій зник відразу після призначення. Мова про міністра освіти і науки Дмитра Табачника, який опинився на передньому краю суспільної критики. Дмитро Володимирович відомий своїми публікаціями, що принижують гідність галичан, і призначення політика з подібними поглядами в гуманітарний блок уряду викликає законний подив. Зловтішно потирають руки регіонали, яким явно не до душі демонстрація паном Табачником інтелектуальної переваги над однопартійцями. Правда, наївно розраховувати, що опозиція зможе звільнити ненависного їй міністра. Куди ймовірнішим є його використання  як «негодящого об`єкта», що відволікатиме супротивників Януковича від конструктивної критики. Партія регіонів вже робила подібний фокус, і Дмитро Табачник сьогодні лише повторює шлях Нестора Шуфрича – штатного enfant terrible регіоналів.

Юлія Тимошенко тим часом продовжує розігрувати карту лідерства в об`єднаній опозиції. Заради отримання статусу глави координаційної ради опозиціонерів, серед яких переважну більшість складають бютівці й політики, які давно «голосують серцем», Юлія Володимирівна пожертвувала портфелем прем`єра опозиційного уряду. Його очолив «порядний реформатор» Сергій Соболєв, і цю заміну важко назвати рівнозначною. За всієї поваги до Сергія Владиславовича його важко назвати опозиційною примою, скоріше, він повинен стати символом готовності БЮТ до конструктивного діалогу з опонентами Януковича.  Заминка з розподілом портфелів в опозиційному Кабміні свідчить, що їх використовують як приманку для тих, хто не може бути у владі і не порозумівся з Тимошенко.

Юлія Тимошенко, Сергій Соболєв і Юрій Кармазін під час засідання ради об’єднаної демократичної опозиції

Правда, й учорашні союзники Юлії Володимирівни, і кандидати, що толочили «сердечне» електоральне поле під час президентської кампанії, відмовляються визнавати верховенство Тимошенко на опозиційному фланзі. Справа, як бачиться, не стільки в принциповості, яка не властива українським політикам, скільки в бажанні самим зайняти керівні пости в престижних парламентських комітетах. Микола Мартиненко, наприклад, чітко дав зрозуміти, що фракція «НУНС» не буде приєднуватися до опозиції «імені Тимошенко», і закликав БЮТ відмовитися від розвішування політичних ярликів. Не менш войовничо налаштований і Арсеній Яценюк: лідер «Фронту змін» не просто обіцяє сформувати власний опозиційний уряд, але й прогнозує швидкий політичний альянс Партії регіонів і БЮТ. До речі, подібний варіант розвитку подій відкидати не варто, адже й на Липській, і на Турівській охоче підтримають, наприклад,  створення де-факто двопартійної системи шляхом підвищення прохідного бар`єру.

Регіоналам належить найближчим часом вибрати нового партійного вождя, здатного стати вірною тінню Віктора Януковича. У ЗМІ вже почали зондувати грунт на цю тему, з`ясувавши, що у нового лідера фракції Партії регіонів Олександра Єфремова відсутні  амбіції очолити партію. Можна не сумніватися, що на зміну Януковичу не прийде Сергій Тігіпко, входження якого до складу уряду Азарова виглядає для Сергія Леонідовича єпітимією (етично-виправною мірою) за дезертирство зі штабу Віктора Федоровича наприкінці 2004 року. Миколі Яновичу варто було б розібратися з державними проблемами на посту прем`єра, а не розрулювати відносини всередині партії. Певно, право вибрати нового лідера Партії регіонів належатиме Рінату Ахметову, якому доведеться обирати між Борисом Колесніковим  і Раїсою Богатирьовою. У Раїси Василівни шансів  об`єктивно більше – її партійне лідерство може продемонструвати іноземним спостерігачам європейський характер поглядів регіоналів, вельми актуальний в контексті їх бронебійної кадрової політики. Самому Вікторові Федоровичу також належить пройти тест на відповідність  нормам світової політики, якщо запланована на квітень зустріч з американським президентом Бараком Обамою відбудеться.

Микола Азаров

Прем`єр Микола Азаров дав прочуханки столичній владі, і дав молодій команді Леоніда Черновецького три місяці на оптимізацію кадрів і виправлення ситуації в місті. Леонід Михайлович завбачливо побував на аудієнції у Віктора Януковича, де прагнув додати обличчю виразу крайньої стурбованості столичними проблемами. Розраховувати на кардинальні перетворення в Києві за короткий строк не доводиться, тому нова влада постарається максимально безболісно для себе вичавити столичного градоначальника з його крісла. Юрист за освітою, Черновецький має знати, що надана послуга вже нічого не варта. 

Євген Магда