БЮТ і Наша Україна (o): Перші об`єдналися з другими без третіх зайвих

Судячи з тексту угоди, "Наша Україна" в результаті отримає значно менше, ніж БЮТ. Нерівноцінний обмін? Можливо. Але, з погляду «Нашої України», мабуть, угода виглядає вигідною...

У суботу нарешті відбулася та сама подія, до якої так довго йшли «Наша Україна» і БЮТ. Підписана угода про об`єднану опозицію. Недоброзичливці з Партії регіонів поспішили охрестити підписання «спробами склеїти уламки розбитого горщика». А саму епопею з підготовкою і підписанням – «мексиканським серіалом». Проте в даному випадку швидкість появи коментарів говорить хіба що про бажання трактувати подію так, як це хочеться представникам «антикризової коаліції». Але жодним чином не про системний аналіз можливих наслідків ухвалення документа.

Наскільки життєздатною виявиться угода про об`єднану опозицію, залежить від часу, протягом якого переваги, одержані в результаті підписання, переважуватимуть незручності тісного співіснування двох політичних сил.

До речі, повний текст угодививішений у відкритому доступі на сайті «Нашої України». На сайті БЮТ (на 12 годину 26 лютого) виявити документ не вдалося. Останнім, доступним для вільного перегляду офіційним документом на сайті БЮТ є угода про створення опозиційного об`єднання демократичних сил України, до участі в якому Юлії Тимошенко так і не вдалося схилити партію Президента.

Але повернемося до втрат і надбань. Перше враження від угоди про об`єднану опозицію таке: БЮТ одержує підтримку в своїх піар-акціях і підготовці до майбутніх виборів, підтримку з боку Ющенка як Президента України законодавчих ініціатив Юлії Тимошенко, гарантії ненападу. Останнє тим більше актуально, що «ситуативне»  спільне голосування БЮТ з коаліцією парламентської більшості щодо подолання вето Президента, у тому числі і на закон про Кабінет міністрів, могло б ще довго аукатися Юлії Володимирівні. І, будучи належним чином розкрученим, стати причиною втрати значного числа прихильників на наступних парламентських виборах.

«Наша Україна» одержує гарантії недоторканості Ющенка як глави держави. Нерівноцінний обмін? Можливо. Але, з погляду «Нашої України», мабуть, угода виглядає вигідною.

На даному етапі цій політичній силі нічого втрачати, окрім поста Президента і глибинних розбіжностей в партії, що стали надбанням широкої громадськості . Перше покликане убезпечити «Нашу Україну» від перспективи перетворення на парламентського карлика за підсумками наступних виборів у Верховну Раду. Від другого НУ і сама рада б позбавитися, але на даному етапі все зводиться до того, що тільки особиста участь глави держави в керівництві партією здатна розрубати клубок тривалих суперечностей. 

20 лютого в інтерв`ю УНІАН Віктор Ющенко заявив, що готовий безпосередньо очолити НСНУ, якщо цього захоче з`їзд партії. На жаль, незважаючи на радість із цього приводу Віктора Балоги, голови політради, і за сумісництвом глави Секретаріату Президента, намір Президента суперечить статті 103 Конституції України, де прямо сказано, що Президент не має права «посідати керівну посаду в об`єднаннях громадян». Можна сперечатися, чи є подібне порушення злочином, але якщо розглядати ситуацію з формальної точки зору (коли злочинним є будь-яке порушення закону), то після втілення в життя президентських планів можна буде говорити про передумови для початку процедури імпічменту.

І тут для «Нашої України» життєво важливим є отримання гарантій того, що необхідних за Конституцією для відчуження Президента 2/3 голосів прихильники Януковича у Верховній Раді не наберуть. Тобто, можливість учинити розслідування порушень Ющенком Конституції є. Можливість довго і нудно міркувати про те, що гарант Конституції сам на цю Конституцію плює з високої гори, – зберігається. Але процес імпічменту не може бути доведений до логічного завершення.

З іншого боку, так само не може бути доведений до логічного завершення і процес відставки Віктора Януковича і його кабінету, а також процес розпуску Верховної Ради. Заявлені вголос цілі Юлії Володимирівни на даному етапі принципово недосяжні. Конституція не дозволяє. Країні, схоже, належить переживати гучні політичні баталії аж до наступних виборів, які відбудуться в строк, і ніяк інакше.

Для партій Юлії Тимошенко і Віктора Ющенка такий розклад набагато кращий, ніж негайне проголошення дострокових виборів до парламенту. Що б там не говорили, сьогодні об`єднана опозиція не має в своєму розпорядженні перспективи узяти більшість голосів. 

Опозиції необхідний час (багато часу) на зализування ран і масовану «артпідготовку». Тут все повинно пройти гладко. По-перше: для обох підписантів це – справа звична. По-друге: в опозиції і БЮТ, і «Наша Україна» відчувають себе набагато краще, ніж при владі. Принаймні, під час першого досвіду представники цих партій раз у раз намагалися поводитися як опозиціонери, а не як держчиновники.

Зате в результаті підписання угоди Тимошенко дістала доступ до такого могутнього адмінресурсу, як Президент України і його Секретаріат. І, судячи з усього, має намір скористатися одержаним. Так, у зверненні до Віктора Ющенка, підписаному в один день з угодою, є такий цікавий фрагмент :

“Ми звертаємося до Вас як до Глави держави, гаранта Конституції, патріота та морального лідера української нації вжити всіх заходів для повернення політичного процесу в Україні у правове та конституційне русло. Ми закликаємо Вас використати з цією метою свої конституційні повноваження, зокрема право вето, щоб не допустити руйнування конституційного ладу в Україні. Ветування потребують ті закони, що ухвалюються парламентською більшістю з огляду на власні інтереси, а не потреби суспільства і його розвитку, та не підтримані парламентськими опозиційними силами”.

Виходить, що разом з втручанням Секретаріату Президента в справи глави держави (представники цієї структури не завжди стурбовані співвідношенням своїх дій і заяв з політикою Президента) тепер ми матимемо ще і диктат двох політичних сил, які узялися «підказувати» Президентові, які документи потребують ветування, а які – ні.

До речі, потішний аспект: прийнятий за участю БЮТ закон про Кабмін в категорію шкідливих для суспільства не потрапляє. Хоч і писався він виключно під власні інтереси парламентської більшості і кабінету Януковича, але був підтриманий парламентською опозиційною силою.

У чиїх би інтересах закон про Кабмін, що викликав таке обурення Ющенка, не приймався, майбутні переможці, якими бачать себе НУ і БЮТ, не мають наміру відмовлятися від переваг, дарованих цим документом. Доказ тому міститься в угоді про створення об`єднаної опозиції. Принаймні, очевидних протиріч з законом, що спричинив відкрите незадоволення Президента, у тексті документу знайти не вдалося.

У угоді також міститься ряд цікавих моментів, передбачених «на потім». Зокрема, НУ і БЮТ домовилися, що після виборів створять парламентську більшість, «склад якої не передбачає входження інших фракцій і депутатів України». Підтримувати ця коаліція буде тільки ті «законопроекти і ухвали, які пройшли узгодження в уряді». У разі застосування «права вето (щодо небажаного законопроекту) однією з фракцій коаліції, іншим суб`єктам коаліції заборонено проводити рішення у Верховній Раді України консолідованим голосуванням з парламентською опозицією». Про те, наскільки поєднуються з вимогами законів України і демократичною спрямованістю розвитку країни подібні пункти, – судити читачеві.

І наприкінці про те, що може стати причиною чергового розриву між «Нашою Україною» і БЮТ. Угода дійсно передбачає порядок формування Кабміну у разі перемоги цих двох сил на парламентських виборах. На «паритетних принципах (50:50)». Але «право першого вибору закріплюється за суб`єктом коаліції, який на виборах у Верховну Раду України одержав найбільше число голосів серед суб`єктів коаліції». Зрозуміло, тут йдеться про право отримання поста прем`єр-міністра за принципом «хто перший встав, того і тапки».

Проте, якщо пригадати недавню історію, вже сформована було парламентська коаліція БЮТ, НУ і СПУ розвалилася саме тому, що другі на момент підписання угоди про спільні дії на виборах ніяк не могли уявити, що за підсумками голосування будуть не першими. «Наша Україна» хотіла одержати пост прем`єра, не зважаючи на те, що у БЮТ були всі права претендувати саме на цю посаду. Була готова навіть змінювати одне крісло на багато, але нічого не вийшло.

Враховуючи останні соціологічні дані, сьогодні складно уявити, що на наступних виборах ситуація зміниться і що БЮТ програє «Нашій Україні». Але припускати, що Юлія Володимирівна "у всякому випадку" виявиться погіднішою, ніж чоловіки з числа двічі колишніх і знову нинішніх соратників, не варто в жодному випадку.

Олена Перегуда

УНІАН в Google News