Зустріч у Секретаріаті: процес важливіший за результат

"А головний мотив круглих столів - це зацікавленість самого Президента. Для нього це одна з найцікавіших справ його життя, така ж цікава, як заняття бджільництвом"...  Думки експертів

Вчора у Секретаріаті відбулася зустріч Президента Віктора Ющенка, прем`єр-міністра Віктора Януковича, спікера Олександра Мороза і лідерів парламентських фракцій. Першими підсумками  роботи стали заяви про створення комісії з подолання кризи і робочої групи, перше засідання якої мало відбутися вже вчора.  Прокоментувати підсумки зустрічі УНІАН попросив політологів.

«СІМНАДЦЯТЬ ПУНКТІВ ОБ`ЄДНАНОЇ ОПОЗИЦІЇ - НЕРЕАЛЬНІ.»

Володимир Фесенко, голова правління центру прикладних і політичних досліджень «Пента»:

Відео дня

Що стосується чергового круглого столу і створення робочих органів, то це той випадок, коли процес важливіший за результати. Важливо тримати всіх у тонусі, щоб всі були включені в процес. При цьому кожна зі сторін, які залучені до цього процесу, розраховує на свій результат і збігу інтересів просто не може бути за визначенням. Більш зацікавлена сторона - це Президент. Завдяки такому багатокутнику він дістає можливість впливати і домовлятися з конкретних питань з Януковичем і Морозом, з іншого боку він може зберігати вплив на Тимошенко. Це буде до того моменту, поки тяганина переговорного процесу просто не виведе Тимошенко з себе. Наразі вона розраховує використовувати Президента не просто в протистоянні з антикризовою коаліцією, а як мінімум для того, щоб стати лідером опозиції в парламенті і за його межами, оскільки Президент не може навіть формально виконувати цю функцію. А по-друге, вона сподівається, що рано чи пізно вдасться спровокувати ситуацію з достроковими парламентськими виборами і її головна мета буде досягнута. Янукович і Мороз розраховують на прямо протилежний результат: що в результаті переговорів з Президентом їм вдасться зняти загрозу і дострокових парламентських виборів (з правової точки зору такої можливості не існує, але з політичної точки зору їх спровокувати можна). До того ж, вони до певної міри побоюються можливих масових акцій чи то під проводом Тимошенко, чи під проводом Луценка і намагаються зняти ризики. Розраховувати на якийсь стратегічний інтерес не доводитися. Для президента важливо добитися затвердження Огризка, але тут багато що залежить від внутрішньої ситуації в антикризовій коаліції.

А що стосується ультиматуму опозиції, то в принципі, Президент може виторгувати деякі поступки щодо окремих позицій цього ультиматуму. Це цілком можливо. Як то кажуть, хочеш отримати мільйон - проси десять. А сімнадцять пунктів, висунутих раніше опозицією,  ніхто розглядати не буде. Обговорювати переформатування коаліції ніхто не буде. Частина «Нашої України» може піти на пряму або приховану співпрацю з Партією Регіонів, і тут найслабкішою ланкою я би вважав групу Кінаха. Що стосується Порошенка, то Юлія Тимошенко  завжди, коли їй потрібно назвати винуватця всіх своїх нещасть, називає Петра Порошенка. Це вже класичний прийом, це прийом в її руках, але аж ніяк не причина її успіху чи неуспіху. Головний же мотив круглих столів - це зацікавленість самого Президента. Для нього це одна з найцікавіших справ його життя, така ж цікава, як заняття бджільництвом. Все вирішиться за місяць-півтора. Як тільки стане зрозуміло, що з достроковими виборами не виходить, тоді Юлія Тимошенко або почне свої власні «провокуючі» дії, або повернеться до переговорного процесу з антикризовою коаліцією.  А там є про що домовлятися. Загальні інтереси можуть знайтися і з того і з іншого боку. Так, що поява ситуативної більшості щодо кількох законопроектів між антикризовиками і БЮТ цілком можлива або до кінця нинішньої сесії, або восени.

НИНІШНІЙ ФОРМАТ КОАЛІЦІЇ НЕНАДОВГО?

Андрій Єрмолаєв, директор центру соціальних досліджень «Софія»:

Ми до останнього часу мали справу з конкуренцією двох основних сценаріїв. Перший, кризовий,  пов`язаний з початковим постулатом необхідності дострокових парламентських виборів. Прихильники цього сценарію були переконані, що у випадку, якщо вдасться підштовхнути Президента на відповідні рішення, то вдасться переграти коаліцію, припинити процес політичної реформи і в результаті відновити владу тих сил, які ототожнювали себе з Помаранчевою революцією. У цього сценарію був один головний недолік  - він припускав нелегітимне в правовому плані рішення, можливість соціальних маніпуляцій, і загрозу переходу дострокової парламентської кампанії в антипрезидентську кампанію, спочатку інформаційно-політичну, а потім виборчу (але вже президентську). Таким чином, кризовий сценарій попри всю симпатичність ніс загрози, якими опозиція не змогла б управляти. Це передбачало і елементи змови, і ставку на нових лідерів. Ми бачили, як в останні два тижні майка лідера поступово переходила від Ющенка до Тимошенко. Другий сценарій, який я пов`язую з Ющенком, почав формуватися після того, як Президентові не вдалося реалізувати ідею розширення коаліції після підписання Універсала. Його сценарій полягав у тому, щоб за рахунок об`єднання опозиційних сил зміцнити позиції, повернути собі статус лідера власного блоку і в майбутньому спробувати знову політично переграти антикризову коаліцію на парламентському майданчику. Щоб, не допускаючи кризи, здобути перемогу в рамках однієї парламентської моделі. Парламентська модель робить можливими різні варіанти коаліції, які змінюють один одного без розпусків, без виборів і т.ін. Віктор Андрійович до останнього моменту не втручався в процес консолідації опозиції, йому це було на руку. Але коли настав критичний момент і перемагав радикальний сценарій, він зробив хід конем: пішов на переговори з лідерами парламенту і уряду. Як результат, він вийшов на круглий стіл. Переговори дозволяють йому бути вище сутички, продемонструвати потенціал національного лідера, а не представника однієї з команд, які змагаються. Ця позиція не заперечує 17 пунктів, але припускає, що вони реалізовуватимуться не шляхом парламентської кризи, а шляхом нав`язування свого порядку денного. Але і головне, це дозволяє йому більш продуктивно брати участь у подальшому реформуванні політичної системи. Переговори в Секретаріаті були прогнозованими. Всі три сторони було налаштовані на компроміс. Зрозуміло, не йдеться про довгостроковий союз. Але йдеться про створення загальних правил гри і згоди, що ці правила формуватимуться координовано. Можна обережно припустити, що варіант розколу не може тривати всі п`ять років каденції парламенту, і пошуки варіанту нових коаліцій будуть продовжені, зокрема за рахунок нових компромісів. Я не думаю, що нова коаліція з`явиться навесні або влітку, але я не виключаю, що ідея розширення коаліції або створення нової, яка врахує інтерес президентської сторони в тому числі, може бути реалізована в кінці року або на початку 2008 року. І це я вважаю головним подразник для прихильників війни, які продовжуватимуть підштовхувати Президента до дострокових парламентських виборів.

«СТВОРЕННЯ КОМІСІЇ - ЦЕ БАЖАННЯ ЗРОБИТИ ПАУЗУ».

Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій:

Те, що відбулося у Секретаріаті - традиційне для влади і опозиції чергування: загострення відносин і фаза розрядки. У такому колейдоскопі і рухатиметься надалі політичний процес. Від напруги до розрядки, від розрядки до напруги. Два кроки вперед - крок назад. До однозначної логіки зараз ніхто не готовий. Можливо, антикризова коаліція хотіла б нав`язати свої правила гри,  домінувати на всіх ділянках політичного, економічного поля.  Але їм не вистачає сили, тим паче, що зараз опозиція активізується і об`єднується. До того ж антикризова коаліція хотіла б уникнути дострокових виборів, які їй незручні, а окремим силам і невигідні. А політичні і правові підпідстави для дострокових виборів залишаються. Хоч би тому, що скоро шістдесят днів, як країна не має міністра закордонних справ, що ставить питання про несформованість Кабінету міністрів. Поки є можливість для розпуску парламенту, коаліція повинна демонструвати наміри поступливості, миролюбності і вдавати, що вона намагається вийти з нинішньої ситуації за допомогою переговорів. При цьому вона демонструє упевненість, що ніякий навіть найрадикальніший сценарій їй не страшний. Про це, зокрема, свідчить і вчорашня заява прем`єр-міністра, що антикризова коаліція не дозволить грати в нестабільність і розхитувати політичну ситуацію. Але влада змушена брати участь в круглостольних виходах з кризи, шукати підходи до Президента і схиляти його до мирних виходів з кризи.

Якщо взяти іншу сторону - Нашу Україну, БЮТ і Президента - то ситуація, тактична кон’юнктура, довготривалі цілі вимагають від опозиції і натиску, і тиску на антикризову коаліцію, і активізації в парламенті, включаючи такі форми як блокування. Але в той же час склад, різна вага і електоральні перспективи і Нашої України, і БЮТ не дозволяють зробити однозначну ставку на вибори в парламенті. Тим паче, що і Президент займає подвійну позицію, оскільки для нього в рішенні про дострокові вибори більше ризиків. Тому і опозиція не може сьогодні виробити однозначну стратегію, і  Наша Україна і Президент вимушені шукати поле для маневру, у тому числі через переговори з представниками антикризової коаліції. Тому чергові сплески політичних емоцій, посилення жорсткості в риториці чергуються з «мирними» відкатами, і сьогодні обидві сторони тримають в руках два тактичні прийоми. З одного боку - сокира кризи, з іншої - гілка переговорів. Створено комісію щодо виходу з кризи, її очолив глава Секретаріату Балога. Мені здається, що це такий дипломатичний хід, що має на меті спустити на гальма і витримати паузу. Коли перші особи не можуть домовитися, то це спускається на рівень експертних комісій, де проблему забалакують, імітується пошук компромісу, пошук мирного виходу з кризи, але насправді політичний процес розвивається за дещо іншим сценарієм.

Маша Міщенко