Яценюку вдалося те, на що не спромігся навіть Табачник

Новий глава МЗС декларує мільйони гривень річних доходів… Тарасюк має серйозні сумніви щодо професійної здатності Яценюка... Про нього вельми схвально відгукнулись “антикризовики”, щоправда, комуністка забула ім’я…

З небувалою одностайністю, 426-ма голосами „за” Верховна Рада призначила за поданням Президента міністром закордонних справ Арсенія Яценюка. Молоду людину, за якою у ЗМІ усталилася дефініція „кіндер-сюрприз української політики”. Сюрприз стався і цього разу.

Для дуже багатьох висунення і призначення Яценюка стало несподіванкою. Уперше в історії МЗС незалежної України його очолить не кар’єрний дипломат. Свого часу навіть усесильний тоді Дмитро Табачник, який прагнув очолити зовнішньополітичне відомство, не спромігся пробити корпоративну броню МЗС.

Крім того, вік 33 роки для міністра закордонних справ – це безпрецедентно не лише для української, але й для світової політики.

А ще Арсеній Петрович різко міняє професію. Він непогано зарекомендував себе як банкір та економіст, але в дипломатії відомий хіба що як один із фігурантів нескінченних переговорів України з СОТ.

Секрет такого шалено успішного голосування за Арсенія Яценюка полягає, вочевидь, у тому, що він – не Борис Тарасюк і не Володимир Огризко. Навряд чи хтось може згадати якісь радикальні в політичному плані висловлення Арсенія Петровича. Зате прикладів поміркованості, гнучкості й уміння домовлятися – скільки завгодно.

Чи не тому доволі негативно про кандидатуру Яценюка висловилися політики з його ж помаранчевого табору, але з репутацією більш радикально налаштованих? Зокрема, його попередник і лідер Народного руху України Борис Тарасюк заявив в ефірі 5-го каналу: “Я особисто вважаю, що маю серйозні сумніви відносно професійної здатності пана Яценюка виконувати обов`язки міністра закордонних справ. Усім кортить зайняти цю посаду. Я знаю, що після моєї відставки там була штовханина в Секретаріаті Президента за цю посаду. Повинен сказати, що вона не робить честі тим людям, які оточують Президента”. При цьому Тарасюк нагадав, що саме «пан Яценюк був першим із Секретаріату Президента, хто відразу після голосування антиконституційного рішення про звільнення міністра Тарасюка заявив про те, що ВР має право звільняти главу МЗС, але вносити має право тільки Президент”.

Людина номер два у БЮТ Олександр Турчинов назвав помилкою Президента внесення кандидатури Арсенія Яценюка на посаду міністра закордонних справ. “Це поспішне рішення, яке принижує Президента”, – заявив Турчинов журналістам після голосування за Яценюка. За його словами, Ющенко мав і надалі наполягати на кандидатурі Огризка. “А затягування з призначенням міністра закордонних справ було б ще однією передумовою для розпуску парламенту, – відзначив Турчинов. – Я не думаю, що після призначення Яценюка зміниться зовнішній курс. Він намагатиметься маневрувати, поєднуючи позиції Президента й уряду”, – зазначив він.

Водночас Турчинов повідомив, що БЮТ проголосував за Яценюка, оскільки цього вимагає угода, підписана між “Нашою Україною” та Блоком Тимошенко.

Натомість про Яценюка вельми схвально відгукнулися “антикризовики”. Чи не тому, що вони полегшено зітхнули після відмови Президента втретє подавати Огризка і вважають подання Яценюка черговою поступкою глави держави? Один з речників Партії регіонів Ярослав Сухий висловився так: “Ми сьогодні отримали широке задоволення. По-перше, Яценюк, слава Богу, став міністром. По-друге, Президент пішов нам на зустріч і не пропонував міністром Огризка. Ми з нашим Президентом Віктором Андрійовичем Ющенком ніколи не сварилися, це наш, обраний народом Президент, і я обурений зазіханнями та спробами вбити клин між нами та Ющенком”.

А депутат-соціаліст Іван Бокий згадав про ідилічну співпрацю тодішнього губернатора Одещини Василя Цушка зі своїм заступником Яценюком у 2005 році. За його словами, Цушко і Яценюк тоді були як “два крила одного тіла”. “Головне, що приваблює в Яценюку, – це його молодість”, – додав Бокий. Він також назвав новообраного міністра “сильним аналітиком”.

Що й казати, Яценюк дочекався похвали навіть від комуністки Катерини Самойлик. Щоправда, був названий з парламентської трибуни “Арсентієм”.

Чимало спостерігачів ставили на професійного дипломата Олександра Чалого – ще одного заступника голови Секретаріату Президента. Але проти нього зіграли дві обставини. По-перше, вони розходяться з Президентом у визначенні термінів європейської та євроатлантичної інтеграції України. По-друге, Чалого рекомендували Ющенкові депутати-“регіонали”, що не могло не насторожити Президента. Особливо беручи до уваги те, що поінформовані люди вважають екс-заступника міністра закордонних справ людиною не так Президента, як ІСД.

Додамо до позитивів Арсенія Яценюка його незаперечні непересічні інтелектуальні та ділові якості й політичну перспективність. І навіть не тому, що таке собі піар-агентство “Центр зв’язків із громадськістю” з підозрілою регулярністю визнає Арсенія Петровича то “найінтелектуальнішим молодим політиком України”, то “найімовірнішим кандидатом у Президенти на виборах-2014”.

Насправді на численних (незважаючи на “юний” вік) відповідальних посадах, які обіймав Яценюк, він продемонстрував системний підхід, організованість, блискучу пам’ять і вміння оперувати інформацією, яка в цій пам’яті зберігається. Яценюк реально захистив реальну дисертацію кандидата економічних наук. Реально отримав дві вищі освіти: юридичну в Чернівецькому університеті та економічну в Київському наргоспі.

З вересня 2006 року Яценюк обіймав посаду першого заступника глави Секретаріату Президента. Член Ради НБУ; член наглядової ради ВАТ “Державний ощадний банк України”; член наглядової ради ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України”.

З вересня 2005-го по серпень 2006-ий обіймав посаду міністра економіки України. Запам’ятався кількома путніми аналітичними інтерв’ю, у яких простежувалися тверезі підходи до оцінки економічної ситуації та добра робота з масивами числових даних. Характерно, що Арсеній Петрович тоді відверто говорив і про свої помилки на посаді заступника голови Нацбанку, зокрема про постанову про “особливий період” і запровадження рахунків для іноземних інвесторів. В Україні не так багато політиків, здатних публічно визнавати власні помилки.

Доти за нетривалий термін по-доброму запам’ятався на Одещині, працюючи першим заступником глави облдержадміністрації. Там досі згадують про його вміння аналізувати статистику.

Фахівці стверджують, що Арсеній Яценюк, працюючи у 2004 році заступником голови Нацбанку Сергія Тигіпка, відіграв важливу роль у збереженні нормального режиму роботи НБУ після того, як Сергій Леонідович узяв тривалий “таймаут” у своїй роботі.

Тоді ж Арсеній Петрович виявив і неабияке політичне чуття, надавши кредит розміром 50 млн. грн., який врятував від краху банк одного з фінансистів Ющенкової кампанії Петра Порошенка “Мрія”, який “пресувала” влада (і це при тому, що Тигіпко очолював штаб провладного кандидата в Президенти Януковича!). Згодом свій крок Яценюк пояснив тим, що відстоював інтереси не Петра Олексійовича, а 30 тисяч ні в чому не винних вкладників.

Але факт у тому, що він після Помаранчевої революції зберігся в кадровій обоймі на відміну від сотень і тисяч чиновників епохи Кучми.

Добрим словом згадують про Яценюка й у Криму, де він устиг до Нацбанку попрацювати міністром економіки в уряді АРК. До речі, чернівчанин і патріот України Яценюк чудово вживався зі своїми колегами, які мали політичні погляди, скажімо так, характерні для кримчан.

Яценюк відверто говорить про те, що він є небідною людиною і декларує мільйони гривень річних доходів. Свого часу він створив у Чернівцях першу в Україні приватну юридичну фірму “Юрек ЛТД”. Як згадують очевидці, він потрапив на свою першу серйозну роботу до банку “Аваль” після того, як під час дискусій з трьома дуже досвідченими юристами цього банку напам’ять цитував шматки з юридичних монографій.

Певний час його розглядали як імовірного нового лідера пропрезидентської партії “Народний Союз “Наша Україна”, але, за деякою інформацією, Арсеній Петрович поки що надав перевагу не публічно-політичній, а політико-адміністративній кар’єрі.

Як писали Інтернет-ресурси, однокласники та вчителі згадували про блискучі здібності Яценюка-школяра, які поєднувалися з шаленою енергією, непосидючістю та киданням у різні боки. Організаційне начало привносив батько – суворий заступник декана історичного факультету Чернівецького університету.

Яценюк напружено боровся за лідерство в класі. Між іншим, люди, котрі близько знають Арсенія, стверджують, що за зовнішньою стриманістю в ньому ховається шалене честолюбство. А отже, ця сходинка в його кар’єрі може бути не останньою.

Тим паче, що від Яценюка чекають неконфронтаційної, неконфліктної політики й уникання будь-яких крайнощів. Ці очікування вже були частково підтверджені дотепними й дипломатичними відповідями на деякі не надто зручні запитання, які ставили йому сьогодні в сесійній залі представники різних політичних сил.

Загалом призначення Арсенія Яценюка в тактичній перспективі відчутно знижує градус політичного напруження в Україні. Утрачають сенс месиджі Юлії Тимошенко та Романа Зварича про “несформованість уряду” через брак міністра закордонних справ як підставу для розпуску парламенту. Звужується поле для звичного обміну кліше на кшталт “бандерівці” і “великоросійські шовіністи”. Зовнішньополітичні відомства інших країн нарешті побачили, з ким матимуть справу в Україні, з’явилася зовнішньополітична передбачуваність, яка сприятиме і внутрішньополітичній стабілізації.

За словами глави президентського Секретаріату Віктора Балоги,  “Президент намагається уникнути подальшого сповзання України в хаос, прагне повернути діяльність влади в русло ефективної роботи в інтересах суспільства й країни”.

Інше питання, що нас чекає в стратегічній перспективі. Чи використають обидві сторони нинішній тайм-аут для пошуків точок дотику, компромісів? Чи, трохи відпочивши, знову зійдуться в політичному герці?

На жаль, політика повзучої експансії “біло-голубих”, свіжими прикладами якої є зміна (всупереч рішенню суду) керівництва Ощадбанку, а також “спецоперація” з Анатолієм Кінахом, змушує припускати, що імовірнішим є саме другий варіант розвитку подій.

Микола Писарчук

УНІАН в Google News