Стрілянина з гармат по горобцях

З урахуванням того, що вибори у нас тепер пропорційні, отримаємо такий розклад: 168 місць у розпорядженні ПР, 137 – у БЮТ, 65 мандатів – у Нашої України, 50 – у КПУ, 30 – у СПУ. Дубль два...

Ось що вітчизняні політики уміють чи не краще за все інше, так це – лякати. Грунтовно та зі смаком. І лякатися. І у відповідь на переляк стріляти з гармат по горобцях.

З чого все почалося? 28 березня голова Секретаріату Президента Віктор Балога заявив журналістам, що у разі потреби, так би мовити, готовий підготувати проект указу Президента про розпуск парламенту. Фактично високопосадовий чиновник використовував своє службове становище і можливості ЗМІ для того, щоби повідомити про те, що він має намір відпрацювати свою платню. Підготовка документів для голови держави – частина обов`язків Секретаріату, і це ні для кого не секрет.

А вже 29 березня починається відвертий паноптикум і масова істерія. Парламент збирається на екстрене засідання, де віце-спікер Адам Мартинюк зачитує, нібито, указ Президента про розпуск парламенту. Як сказав сам Мартинюк, документ, здобували, мовляв, колосальними зусиллями і чи не з ризиком для життя. Під кулями, можна сказати, в зубах з Секретаріату виніс... І це при тому, що ще годині о 12-й того ж дня міг би спокійно “злизати” цей, з дозволу, сказати документ з Інтернету.

Відразу варто відмітити, що “Дзеркало тижня” припускає, що авторство  цього документа належить людям з оточення Юлії Тимошенко.  І навіть називає найбільш вірогідного претендента на "авторське право" - Віктора Швеця - нардепа з фракції БЮТ.

Ось цей документ - нібито, проект указу Президента про розпуск парламенту з`явився в Інтернеті

Втім, зауважимо й те, що “інтернетівсько-мартинюковська” версія указу Президента абсолютно не схожа на укази Президента. Ані за стилем, ані за обсягом. Серед офіційних документів, що видаються канцелярією голови держави, украй рідко зустрічаються папери більші за одну сторінку тексту. Це по-перше. А по-друге: 12 абзаців із поясненнями мотивів, з яких Президент підписує (підписав / збирається підписати) даний документ, – це взагалі нонсенс для “продукції” Секретаріату Президента. По-третє: в “указі” немає жодного посилання на 90 статтю Конституції – єдину, в якій перераховані всі можливі причини дострокового припинення повноважень Верховної Ради. З гідних згадки є хіба що посилання на статтю 83, яка регламентує, зокрема, і принципи побудови парламентської коаліції.

Проблема в тому, що порушення статті 83 окремими депутатами або ж групою депутатів, згідно статті 90, не може каратися розпуском парламенту. Всі вказані в основному законі підстави для розпуску: і неможливість протягом 30 днів зібрати парламент на пленарні засідання, і нездатність Ради сформувати Кабмін за 60 днів з моменту відставки уряду, і нездатність протягом місяця сформувати коаліцію – указують на недієздатність парламенту. А не на порушення законів, регламенту і інших нормативних документів окремими його представниками.

Як бачите, підпис Президента відсутній. Поки?...

Здавалося б, на цьому можна було і закінчити дебати. Але ні...

Президент Віктор Ющенко в Луганську абсолютно справедливо підкреслює, що дії депутатів, які понаписували особисті заяви про вступ до парламентської більшості, відкрито порушують Конституцію. Також з повною підставою він говорить і про політичне рішення як про єдиний можливий на сьогодні спосіб проведення дострокових виборів. Але... не заперечує сам факт існування проекту президентського указу про розпуск.

Прем`єр Віктор Янукович у Донецьку заперечує саму можливість підписання указу про розпуск як неконституційного документу, як мінімум до рішення Конституційного Суду, який повинен вирішити, є індивідуальне членство причиною для розпуску парламенту, чи ні. І висловлює упевненість у тому, що  уряд з Президентом завжди може досягти взаєморозуміння. І тут же звинувачує Ющенка в тому, що він слідує в кільватері Тимошенко. Заразом отримали “авантюристи і політикани”, яких народ все одно не підтримає.

Мартинюк на екстреному засіданні Верховної Ради заявляє про свою упевненість в тому, що Ющенко ніколи не підпише указ про розпуск парламенту. І тут же погрожує ухвалити рішення ВР про достроковий розпуск тих місцевих рад, які вже закликали Президента розпустити парламент, або тільки збираються це зробити. Причому, попередження лунає у вельми грубій формі, мовляв, стрибатимуть, так доскакаються.

Радник Президента Роман Зварич пригрозив кримінальною відповідальністю тим, хто не збирається виконувати указ Ющенка про розпуск ВР. Неначе наступного ж дня після підписання такого документа на дверях центрального входу до парламенту мав би з`явитися величезний замок! Хоч би як кому хотілося, а повноваження ВР припиняються в день принесення присяги парламентом нового скликання (стаття 90 Конституції). Інших варіантів просто не передбачено. Тобто, як мінімум два місяці у разі призначення дострокових виборів, Рада має повне право збиратися, приймати закони і собі на втіху намагатися “вкатати” імпічмент Президентові. Вийде, або ні – інше питання. Хіба що БЮТ об`єднається з Партією Регіонів. Але крові Ющенку вони можуть попсувати неабияк. 

Юлія Тимошенко продовжує наполягати, що переданий до Секретаріату Президента скринька звернень до Ющенка з вимогами розпустити парламент – сама собою достатня підстава для підписання указу. Навіть без рішення Конституційного суду.

Коаліція заявляє про готовність розпустити Центрвиборчком і передає свої скриньки з вимогами не розпускати Раду.

Один мітинг відговорився 30 травня, ще два призначені наступного дня. Пристрасті розпалюються. Що далі?

31 березня на з`їзді НСНУ Ющенко заявив, що підпише указ про розпуск Верховної Ради, якщо парламентська більшість не відновить свою діяльність на конституційній основі. Президент пояснив, що вимагає припинити формування провладної коаліції на основі індивідуального членства і ухвалити закон про імперативний мандат у ВР (заборонити депутатам міжфракційні переходи).

Щоправда, незрозумілим залишилося, що ж Президент хоче зробити з тими нардепами, які вже підписали індивідуальні заяви про членство в коаліції. Але це – не головне. Вражає, чому юристи партій більшості не додумалися до рішення, що буквально лежить на поверхні? Якщо індивідуальне членство в коаліції порушує Конституцію, а це дійсно так, слід відкликати всі заяви “політичних біженців” із опозиційних фракцій, натомість запропонувавши їм написати, скажімо заяви про добровільну “конструктивну співпрацю” з коаліцією. Тимошенко вважає, що цих депутатів перекупили? Хай так. І що за біда? Разова оплата за перехід трансформується у “відрядну” за кожне голосування. Згідно із законом все буде вірно – не підкопаєшся. За фактом – не зміниться зовсім нічого. 

Можна припустити, що Ющенко підпише указ, після якого пошук підстави для импичмена буде вже зайвим? Адже факт порушення Конституції її ж гарантом стане очевидним для всіх. Сумнівно, що Президент, який довгий час намагався стояти над сутичкою, піде на такий крок. Але загострення пристрастей, що штучно підігрівається, може підштовхнути його до точки неповернення.

Припустимо навіть, що ніхто після цього протестувати проти розпуску Ради не буде. І що? 

Дострокові вибори ніяких кардинальних змін в політичний розклад в парламенті не принесуть, судячи з останніх даних Центру Разумкова.  Партія Регіонів на дострокових виборах набрала б 18,6%, БЮТ - 15,4%, Наша Україна - 7,3%, СПУ - 3,3%, КПУ - 5,5%.

З урахуванням того, що вибори у нас тепер пропорційні і всі “недобрані” місця у Раді розподіляються між партіями, що увійшли до парламенту, маємо 168 місць у розпорядженні ПР, 137 – у БЮТ, 65 мандатів – у Нашої України, 50 – у КПУ, 30 – у СПУ.

Тобто, регіонали, СПУ і КПУ можуть повторити нинішню коаліцію. НУ і БЮТ до більшості не добирають. Єдиний шанс у нинішньої опозиції – повернути собі прихильність соціалістів, тільки тоді вони отримають право формувати уряд. Все це – останні парламентські вибори і розвиток ситуації після них. Дубль два.

Очевидно ж, що всі озвучені на даний момент політиками ідеї не дають можливості знайти вихід з ситуації.

А мітинги, заклики і взаємні підколки та підначки, виходить, - не більше, ніж знамените “Леопольд, виходь, підлий боягуз...”?

Олена Перегуда

УНІАН в Google News