Підкилимова гризня донецьких уже почалася

Путін поклав око на Криворіжсталь?... Очікується на судове рішення, яким буде задоволено позов Генпрокуратури в інтересах Кабміну, котрий вважає, що його інтереси ніяк не порушено…

Путін поклав око на Криворіжсталь?... Очікується на судове рішення, яким буде задоволено позов Генпрокуратури в інтересах Кабміну, котрий вважає, що його інтереси ніяк не порушено…

Віктор Янукович

Отже, рішення Конституційного суду суттєво збільшило президентські повноваженняЯнуковича, а головне – повноваження та можливості його адміністрації, а це неминуче призведе до всіх тих вад державного правління, з якими ми мали «щастя» зіштовхуватися за часів Кучми. Розповіді, що саме такі повноваження президента дадуть йому змогу провести необхідні економічні реформи, викликають, м’яко кажучи, великі сумніви.

Слід очікувати, що роль парламенту та партій як інструментів суспільного контролю за діями влади істотно падатиме. У тому числі, до речі, і роль найкраще структурованої на сьогодні Партії регіонів, яку останнє рішення Конституційного суду фактично знищує як політичну силу, ПР поступово перетворюватиметься на структуру, яка виконує завдання навіть не президента, а його адміністрації.

Варто нагадати, що головною характерною рисою кучмівського правління була постійна гризня різних бізнес-угруповань в оточенні президента. Те, що ми дедалі частіше стикатимемося з усіма «принадами» такого управління державою, навряд чи викликає сумніви. І слід зазначити, що ця гризня бульдогів під килимом уже розпочалася. Зовні ми ще не бачимо гучних наслідків цих бійок, але вони вже тривають і, схоже, постійно.

Наведу лише кілька прикладів, які в тією чи іншою мірою знайшли відображення в ЗМІ за останні місяці і які видаються мені доволі красномовними.

Кому дозволили не платити податки?

Почнемо з історії про те, як улітку розгорівся та загас швидкоплинний скандал навколо ввезення в Україну нафтопродуктів без оплати жодних митних зборів та податків. Відбулося це за рішенням якогось райсуду, котрий зобов’язав митницю надати одній компанії скористатися пільгами, які були надані їй ще на початку дев’яностих років. І раніше ті чи інші суди ухвалювали такі рішення, але митники за прямою вказівкою уряду блокували всі ці спроби уникати сплати податків та мита. А тут в Україну було завезено десятки тисяч тонн пального без сплати мита та ПДВ.

Розповідають, що пан Азаров, дізнавшись про це, був страшенно розлючений. І проблема не тільки не в недонадходженні до держбюджету кількох десятків мільйонів гривень. Головна загроза полягає в тому, що через такий механізм в Україну можна буде завезти взагалі весь імпорт без сплати податків. У цьому разі мова йтиме вже про десятки мільярдів гривень. Не кажучи про те, що це просто знищує національних товаровиробників.

Що відбулось далі в цій історії, невідомо. Чи все завершилося разовою оборудкою, прокрученої кимось із владно-олігархічної верхівки, чи цей механізм використовуватиметься надалі, ми не знаємо. Цікаво лишень, що за пан за цим усім стояв, якого навіть не зупинив прем’єр-міністр, який має справу зі страшенним дефіцитом держбюджету. Уявити, що голова Держмитслужби пан Калетнік сам наважився на таку оборудку, просто неможливо. Але та надзвичайно впливова особа наказала панові Калетніку пропустити паливо без сплати податків, і той виконав вказівку.

І що в цій системі важить прем’єр-міністр, який не зміг протидіяти цьому? Він навіть не зміг покарати винуватця постфактум.

Навіщо мільярд доларів для 28 км залізниці?

Ще одним прикладом цих підкилимових розбірок слугує історія з підписанням у Китаї в присутності президента Януковича домовленостей щодо залучення кредиту на будівництво залізниці між Києвом та аеропортом Бориспіль. Сума кредиту – один мільярд доларів! Будувати цю залізничну ділянку за надані гроші мають самі китайці, у тому числі постачаючи в Україну потяги та вагони.

Микола Азаров

Але, по-перше, вражає сума, яку намагаються залучити в китайців. Ідеться лише про 28 кілометрів між Києвом та Борисполем, то невже для цього потрібні такі величезні гроші, які потім муситимуть повертати китайцям фактично всі громадянам України? Очевидно, що для будівництва цієї ділянки та збирання в Україні локомотивів і вагонів нам взагалі не потрібні ні китайські кредити, ні їхня робоча сила, ані їхня продукція. Усе це ми можемо побудувати й виробити самостійно.

По-друге, немає насправді жодної потреби в якихось надшвидкісних потягах. Наші локомотиви без особливих проблем можуть забезпечити швидкість 100 – 120 км на годину. Тобто за 15 хвилин вони досить спокійно доставлятимуть пасажирів від Дарницького залізничного вокзалу до аеропорту «Бориспіль».

Для цього потрібні лише дві речі: окремі колії для пасажирських перевезень (вантажні потяги швидко їх псують) і відносно пряме залізничне полотно, без крутих поворотів. Обидві ці вимоги з легкістю можуть бути виконані.

Цікаво, що пан Азаров, відкриваючи Дарницький залізничний міст через Дніпро, видав співзвучну ідею. Він висловив упевненість, що Україна може без чужої допомоги забезпечити будівництво залізничного сполучення між Києвом та Борисполем.

Безперечно, це прозвучало невипадково. То була публічна відповідь Азарова на дії тих, хто за його спиною намагається залучити китайський кредит, отримавши за просування цієї вельми сумнівної оборудки конкретний відсоток.

 І знову виникають запитання: хто в оточенні президента Януковича готував ідеєю цього кредиту? Хто без погодження з урядом та прем’єром поки що доволі успішно намагається реалізувати проект, який відверто підставляє президента? Бо брати цей «зв’язаний» кредит буде надзвичайною дурістю, а не брати – це не виконувати домовленості, які були освячені присутністю самого глави держави.

Як розвиватимуться подальші події, побачимо, але результати діяльності «єдиної як ніколи» владної команди ми вже можемо спостерігати зараз.

Путін поклав око на Криворіжсталь?

 Усе це виглядає дитячими іграми на тлі скандалу, який за активною участю різних бізнесово-владних груп розгортається останніми днями навколо Криворіжсталі.

Спочатку в ЗМІ з’явилась інформація про висунуті митниками звинуваченнями на адресу "Арселор-Міттал Кривий Ріг" щодо «сірої» контрабанди. Мовляв, завод намагався завезти тисячі тон сировини за заниженими цінами. Зрозуміло, що транснаціональні корпорації – це не янголи з крилами, тому законодавство тієї чи іншої країни вони, можливо, й порушують. Але це стосується передусім фінансових оборудок, за допомогою яких ці компанії мінімізують сплату податків. Уявити собі, що керівництво заводу, який входить у найбільшу металургійну групу світу, намагається, ризикуючи діловою репутацією, таким примітивним чином обійти українське митне законодавство, доволі важко. Особливо, коли Лакшмі Міталл розуміє проблеми та загрози, які в нього виникли у зв’язку з перемогою Віктора Януковича на президентських виборах.

Коли мені потрапила на очі ця інформація, припустив, що то просто запопадлива активність митників, які зараз вибивають кошти з імпортерів як тільки можуть. Але подальший розвиток подій засвідчив, що все значно складніше.

Українськими ЗМІ почала поширюватись інформація про судовий процес, який ініціювала Генеральна прокуратура. Вона в особі заступника генерального Кудрявцева намагається визнати недійсною додаткову угоду від 14 травня до договору купівлі-продажу Криворіжсталі. Ця додаткова угода стосується відстрочення до 2011 року інвестиційних зобов’язань. Як стверджують представники власника металургійного комбінату, це відстрочення пов’язано зі світовою фінансовою кризою, і така можливість була передбачена угодою купівлі-продажу.

При цьому, як зазначають представники компанії "Арселор-Міттал Дуйсбург ГМбХ", весь судовий процес іде з величезною купою порушень як українського, так і міжнародного права. Причому легкість, із якою суддя відкидає всі клопотання «Арселора», на думку йрнр представників, свідчить про фактично визначений результат судового рішення.

Це виглядає як наїзд владної верхівки на власників "Арселор-Міттал Кривий Ріг" з метою відібрати завод. Проте є сумніви, що йдеться про консолідовану позицію влади, тому що важко припустити, аби в уряді, та навіть в Адміністрації президента не уявляли наслідки такого наступу. Уже зараз інформація про судове свавілля навколо Криворіжсталі обійшла всі світові ЗМІ, причому дії української влади жорстко засуджуються. Який галас здійметься у світі в разі відібрання металургійного комбінату в його нинішніх власників, важко навіть уявити. Про іноземні інвестиції в українську економіку в цьому разі годі навіть думати.

Сумніви щодо участі уряду та президента Януковича в цьому скандалі посилилися після того, як з’явилося повідомлення, що на судовому процесі представник Кабінету міністрів, в інтересах якого начебто подала позов Генеральна прокуратура, оприлюднив позицію уряду. Представник не підтримує позов Генпрокуратури в зв`язку з відсутністю порушення інтересів уряду. Після цього ситуація взагалі почала виглядати по-ідіотськи, бо виникає запитання: а чиї, власне, інтереси захищає в суді Генеральна прокуратура і на якій підставі цей судовий процес взагалі розпочався.

Додаткових нюансів додала заява президента Віктора Януковича в Парижі. Він категорично заперечив намагання уряду провести реприватизацію металургійного комбінату.

Як розгортатимуться подальші події і яке рішення ухвалить суд, припускати не берусь. Цікаво було б глянути на рішення, яким задоволено позов Генеральної прокуратури в інтересах Кабінету міністрів, котрий вважає, що його інтереси жодним чином не порушено.

Театр абсурду.

Хоча після останнього вердикту Конституційного суду жодним рішенням наших судів дивуватися не доводиться.

Отже, з приводу Криворіжсталі. По-перше, хто та впливова особа у владних ешелонах, яка може організовувати масований наїзд на металургійний комбінат і по лінії митниці, і по лінії Генпрокуратури? По-друге, як діє владна вертикаль президента Януковича, коли взагалі незрозуміло, хто, від чийого імені та за чиїм дорученням здійснює ті чи інші кроки? І по-третє, якщо не президент Янукович і не Азаров, то хто тоді організував весь цей цирк навколо Криворіжсталі і з якою метою?

Рінат Ахметов

Відповідей на ці запитання, у мене немає. Хоча є певні міркування. Можна припустити, що за цим стоїть Ахметов. Але й щодо цього маю великі сумніви. Навіщо йому бруднитися через той ґвалт навколо комбінату, коли є інші ласі шматки державної власності, які ще можна приватизувати й до яких він має неабиякий інтерес? Крім того, він і так уже, отримавши контроль над Маріупольським металургійним комбінатом імені Ілліча, тримає в руках дуже значну частину металургійної галузі. Очевидно, його більш цікавитимуть інші напрямки, що забезпечують диверсифікацію активів його фінансової імперії.

А якщо не Ахметов, тоді хто?

У розмовах з експертами металургійного ринку почув припущення, що вся ця історія здійснюється в інтересах російських бізнесових кіл, пов’язаних з паном Путіним, які зараз придбали контрольний пакет ІСД. Якщо це так, тоді зрозумілою стає мета цих грубих наїздів на Криворіжсталь – створити нестерпні умови для його власників, які воліли б ліпше продати його, ніж терпіти. Продати тим, хто запропонує ціну, яка більш-менш влаштує індійського металургійного магната. Тобто росіянам. А хто ж іще погодиться мати справу з такою українською владою?

Виникає попутне питання. Чого варті в державі і президент, і прем’єр-міністр, якщо за їхньою спиною або за їхньою мовчазною згодою росіяни можуть керувати найвищими державними посадовцями та влаштовувати скандали, які дискредитують імідж держави у світі, знищуюють будь-які спроби покращити й так низький рейтинг інвестиційної привабливості української економіки?

***

Отже, як бачимо, у самій владі розпочалася жорстока гризня різних олігархічних груп, котрі намагатимуться захопити найбільш ласі шматки державної власності та поставити під свій контроль найбільш прибуткові товарно-грошові потоки, які ще формально контролюються державою. У цій боротьбі намагання різних груп підставити конкурентів передусім у очах Януковича превалюватимуть над інтересами держави. І тут уже буде не до реформ, заради проведення яких начебто було необхідно повернути надзвичайні повноваження президентові.

Немає сумніву, що ця внутрішня боротьба за участю «донецьких» буде ще більш запекла, ніж за Кучми. Без стрілянини й вибухів, боюся, не обійдеться.

Борис Кушнірук