Яценюк: хай росіяни думають про себе, ми - про себе

Міністр закордонних справ пообіцяв безплатні візи всім українським студентам та працевлаштування тим, хто був на його лекції в Інституті міжнародних відносин. Присутні влаштували йому овацію і проводжали стоячи...

Схоже було, щоб поставити запитання міністрові закордонних справ Арсенію Яценюку, студенти займали чергу в малій залі Інституту міжнародних відносин, де проходила публічна лекція міністра, із шостої ранку. Під час лекції відчувалося, що він – одне покоління і один спосіб мислення з тими, хто прийшов його послухати. Тож наприкінці лекції міністр попросив ректора інституту взяти його на роботу, а студенти й викладачі влаштували йому овацію й проводжали стоячи.

“Пріоритети зовнішньої політики України на сучасному етапі”. Таку назву мала лекція Арсенія Яценюка. Проте він поспішив заявити, що за останній місяць ніяких серйозних новин у сфері зовнішньої політики немає, і це добре, бо це сфера, яка не потребує миттєвих змін, і резонансі заяви здатні лише погіршити ситуацію.  Розповідаючи про нові інструменти зовнішньої політики, Арсеній Яценюк проголосив свої квітневі тези, які медіа раніше вже побіжно згадували.

Зовнішньополітична діяльність має відбуватися паралельно із  зовнішньоекономічною. Це два кораблі зовнішньої політики, які мають йти ніс в ніс.

Україна так і не стала ключовим або навіть повноцінним гравцем в міжнародних організаціях. Ми вже чотирнадцять років вступаємо в ВТО. Це посміховисько. За цей період часу я вже встиг завершити свій навчальний курс і два чи три рази стати міністром. У СОТ є 150 країн, але там немає України, Іраку, Ірану, Афганістану, Таджикистану, цей перелік можна продовжувати...

Україна - не член Євросоюзу, проте Україна - це Європа. Неможливо стати членом ЄС за рік, це неможливо навіть за п’ять років, цей термін сягає десятирічного терміну. Але за цей час слід зробити велику домашню роботу. Нам не слід проситися туди, слід працювати так, щоби нас туди запросили.

Україна потрібна Росії настільки, наскільки Росія потрібна Україні. Ми сусіди, ми пов’язані. Проте відносини мають бути прозорі. Із США ми далеко одне від одного, проте ми пов’язані ціннісно. Незабаром відбудеться візит до США, і ми працюємо над дорожньою картою наших відносин, яка матиме політичну та економічну складову.

Незабаром відбудеться подія мікрорівня щодо нашої інтеграції до ЄС. Підписання угоди про спрощений режим, згідно якого студенти матимуть безплатні візи для ЄС. До кінця року угода набуде чинності. Бо інтеграція в ЄС - це обмін студентами, подорожі, грошові потоки, це врешті-решт футбол 2012 року.

Далі зустріч відбувалася у форматі питання – відповідь.

Як вплине політична криза на газові відносини Україна-Росія, тим більше, що незабаром слід підписувати нову угоду про поставки газу?

Питання складне і з політичної і з економічної точок зору. Українсько-російські газові відносини форматуються на міждержавному рівні. Україна і Російська Федерація мають цілий ряд міжнародних договорів, які були укладені на рівні урядів і ратифіковані, і які стосуються гарантій транзиту, поставок, безпеки. Суб’єкти, які здійснюють постачання і транзит енергоносіїв, це – державні монополії. І це право урядів – укладати міжурядові угоди, в яких визначаються суть, права і обов’язки саме цих країн. Оскільки і в Україні, і в Росії енергетичний сектор монополізований державою, то були відформатовані угоди. Є міжурядові угоди, якими визначені два державних суб’єкти, які несуть повну міру відповідальності за постачання та транзит газу. Що відбулося в Україні? Не зважаючи на наявність міжнародно-правових угод, суб’єкти держмонополій частково відійшли від ідеології рівноправних міждержавних стосунків та почали формувати стосунки на рівні корпорацій, на рівні бізнесу. Я думаю, що будь-яка людина з юридичною освітою зрозуміє, що тут щось не відповідає внутрішньому законодавству України. Адже ці угоди були ратифіковані як частина національного законодавства України. Тому, відійшовши від державного рівня, і перейшовши на рівень корпоративних стосунків, був втрачений відповідний державний контроль за газовими потоками та транзитом.

А тепер що стосується енергетичної проблематики взагалі... Вона - один з викликів тисячоліття. Коли за барель нафти давали 18 доларів, а не 70, то ніхто не говорив про наявність нового політичного інструменту. Те, чим зараз є енергоносії. Раніше, коли ціна нафти формувалася від політичних домовленостей, то тоді вона була геополітичним інструментом для України. Тепер, коли кажуть, що ціна на енергоносії в Україні занижена, то я не думаю, що це - правда. Ми можемо говорити про ціну на газ тільки у зв’язці з ціною на транзит та зберігання газу. Сьогодні всі сторони задоволені, і я не думаю, що є підстави для перегляду ціни. Незважаючи на зовнішні ринки, бо на зовнішніх ринках зовсім інша ціна на транзит та зберігання енергоносіїв. Таким чином, принцип паритету та взаємовигідності сьогодні збережений. Щоби цілком  усунути енергетику, як інструмент впливу на двосторонні стосунки, слід переходити до ринку. Але при цьому варто зрозуміти, коли ми будемо готові перейти на ринок. А ми будемо готові, коли українська економіка зможе завершити процес модернізації енергоефективності. Нагадаю, що Україна є перша зі споживання енергії на один долар ВВП. Ми так і не відмовилися від радянських стандартів споживання в енергетиці. При модернізації наших промислових секторів ми перейдемо на нормальні чудові ринкові стосунки.

В рамках ГУАМ створюється миротворчий контингент?

ГУАМ важливий для України, бо коли ми кажемо про свої регіональні ініціативи, то зрозуміло, що вони повинні бути через щось реалізовані. ГУАМ - чудовий інструмент такої реалізації. Як ідея, вона вже реалізована. Тепер виникає проблема економічного її наповнення. Зараз стоїть питання  ратифікації статуту ГУАМу, нам слід його юридично оформити. Але для того, щоби голос був почутий, слід або кричати, або говорити тихо, але так щоби тебе почули. Вагу можна мати не лише за рахунок політичної, але і за рахунок економічної складової. Зараз ми продумуємо цілий ряд економічних проектів, сконцентрованих на енергетиці.

Серед інших, ми обговорюємо створення миротворчого контингенту в рамках ГУАМ. Проте це має бути останній елемент у наших стосунках.

Чи планує Україна брати участь у вирішенні міжнародних конфліктів?

Нам би вирішити ті конфлікти, учасниками яких Україна вже є зараз. Я маю на увазі Придністров’я. Я не хотів би, щоби ми розпилювалися. Втім, ми будемо інтермедіаторами вирішення конфліктів, якщо нас будуть запрошувати. Але учасниками у вирішенні є і партнери-учасники ГУАМу. Щоби одружитися, слід, щоби і наречена хотіла вийти заміж. Тож, щоб ми брали участь у вирішенні конфліктів, слід, аби цього хотіли всі учасники ГУАМу.

Чи буде виведений Чорноморський Флот з Криму і коли?

Я проти того, щоб проводити переговори з розміщення флоту на території України через пресу. Переговори  - це той процес, який має проводитися на рівні відповідних робочих груп. На останніх переговорах в Росії ми домовилися, що обов’язково проведемо робочі групи з приводу перебування флоту в Україні під головуванням двох міністрів. Для того, щоб увійти у всі деталі. Бо у нас так: міністри про все домовляються, а коли вони розходяться, то їхні виконавці переговорюються ще по десять років. Перебування флоту буде здійснюватися у термін, який визначений угодою. Мова не може йти про дострокове виведення флоту, бо це не передбачено угодою. Це не політичні ігри, ми - європейська країна і хто нас зрозуміє, якщо ми відмовився від зобов’язань по Росії?! Бо тоді ми можемо відмовитися і від інших угод. Стоїть питання наповнення і виконання угод.

Чи є в міністерстві програми щодо інформатизації суспільства про НАТО?

Коли лунають заклики, які заперечують євроатлантичну інтеграцію України, то я запитую: а чи хтось колись читав план дій Україна-НАТО?  Якщо відкрити план Україна-НАТО, то на 90 відсотків це план соціальних, економічних, адміністративних, юридичних і навіть ментальних реформ. І тільки на 10 відсотків це план військового співробітництва. Якщо ви покладете два плани по ЄС і Україна - НАТО, то спробуйте знайти три відмінності. Чому виникають питання? Обізнаність в питаннях НАТО цілковито відсутня в Україні.  Я хотів би навести власний приклад. Я був міністром економіки України. І для себе не мав чіткої відповіді: для чого Україна іде в НАТО. Про що ми можемо говорити на рівні українських громадян, якщо вищі державні посадовці не мають такого уявлення. Що? Як  я переконався? Президент переконав, і досить швидко. То хто винен, що суспільство нічого не знає про НАТО? Суспільство? Чи ті, хто відповідальні за інтеграційні процеси? Українці повинні знати, що НАТО за останні 60 років не проводило жодної силової операції, крім Югославії. Проте у всіх є бачення, що НАТО  - агресивний союз. Українці повинні знати, що коли Україна стане членом НАТО, то альянс без України не зможе прийняти жодного рішення.

Російські телеканали кажуть: чим довше триватиме криза в Україні, тим більше росіяни будуть хотіти повернути царя. Чи зміниться реакція російського суспільства на події у внутрішній політиці України після виборів, які відбудуться у Росії 2008 року?

Питання стало “тестовим” на дипломатичність Арсенія Петровича. Спочатку він посміхнувся і сказав: “Наступне питання...” Міністр не хотів відповідати, намагався уникнути відповіді і зробити це весело. Проте відповідь була такою: “Хай росіяни думають про себе, ми - про себе. Ми підтримуємо усі внутрішні процеси, які відбуваються у Росії. Проте, що стосується України... Ми – перехідна демократія. А у перехідній процесі є труднощі з елітами. Еліти ще незрілі, ми ще цілком не стали елітами, бо половина з нас ще побувала у комсомолі, половина була пластунами. А ви вже точно станете елітою. І все, що стосується Росії,  мине...Мине неодмінно”.

Відповідаючи на запитання про можливу реорганізацію МЗС, пан Яценюк сказав, що на часі створення департаменту стратегічного планування.

- За що в міністерстві не вхопишся в питаннях інформатизації, все з рук валиться, бо тримати нічого, - пожалівся міністр, - Це – неприпустимо, коли частина співробітників МЗС навіть не має доступу до Інтернету. Про яку зовнішню політику можна говорити? Я вже не кажу про якість розташованих там комп’ютерів.  Необхідний центр обробки інформації. Так само, як необхідно проводити відеоконференції із дипломатичними установами. Але найгостріше питання: заробітна платня персоналу. Питання стоїть так: якщо ви думаєте, що ви нам платите, то думайте, що ми на вас працюємо. Так відбувається у нас в МЗСі. Ну не може дипломат сидіти та пересиджувати від закордонного та закордонного відрядження. І не може дипломат сидіти і думати, як прогодувати сім’ю. Він тоді просто про сім’ю думає, а не про зовнішню політику. Коли йдеться про те, що дипломат отримує чотириста доларів, то, вибачте, мені соромно за таку зовнішню політику та міністерство. Протягом останніх десяти років штатний розклад не змінювався. Це як міністерство закордонних справ УРСР... Але наше міністерство має інші завдання, інші функції. Він зміниться, і це – останній елемент внутрішньої реорганізації. Але для вас, міністр звернувся до всіх присутніх, місце там точно буде.

Маша Міщенко