Чи почався в Україні силовий сценарій?

Силовий варіант загрожує зовсім не з боку Президента... Судді мають рацію, коли ломляться, а міліція має рацію, коли їх не пускає... Оточення Президента хоче узурпувати владу... Перший крок до силового варіанту вже зроблений... Експертні оцінки

Конституційний суд охороняє Держохорона. Вчора бійці спецпідрозділів «Беркут», відстоюючи інтереси тричі звільненого генпрокурора Піскуна, витіснили працівників управління Державної служби охорони з Генпрокуратури.

Президент виступив із зверненням і наказав Держохороні та СБУ посилено охороняти КС. Він же перепідпорядкував собі внутрішні війська. Парламент сказав, що не віддасть. Це реалізація силового сценарію? І якщо – так, хто перший почав?

Микола Полудьонний, радник Президента з юридичних питань:

СИЛОВИЙ ВАРІАНТ ЗАГРОЖУЄ АЖ НІЯК НЕ З БОКУ ПРЕЗИДЕНТА

Питання перепідпорядкування Внутрішніх військ лежить у площині закону про Внутрішні війська та норм Конституції про те, що Президент є Головнокомандуючим і йому підлеглі всі військові формування. З боку Президента жодного разу не виникала ситуація, яку можна було б трактувати як початок розвитку силового сценарію.

Хто блокував ініціативи опозиції в парламенті? Коаліція. Хто порушував Регламент? Коаліція. Хто блокував ініціативи Президента в парламенті? Коаліція. Хто почав порушувати Конституцію щодо принципів формування коаліції? Коаліція.

Президент видав указ про дострокове припинення повноважень Верховної Ради, спираючись на 102 статтю Конституцію. Хто не визнав указ і зробив кроки, щоб його заблокувати? Коаліція. Ці кроки були системними, починаючи від ухвал про нефінансування виборів і закінчуючи незабезпеченням кворуму в ЦВК.

Хто звернувся до судів – Феодосійського, Донецького, відкривши тим самим сезон політрейдерства? Коаліція. Президент вимагає виконання указу. Ви оскаржуєте його в суді, але поки немає рішення суду, ви повинні його виконувати.

Хто вдався до махінацій в питаннях судді-доповідача в КС? Коаліція. Хто вчора ввів силові підрозділи в Генпрокуратуру? Коаліція. І це люди, які кажуть про «сценарії на Банковій».

Хто весь час говорить про танки з «житомирськими номерами»?

Позавчора Президент і прем`єр чітко сказали, що є домовленість і дата виборів. Де протокол? Прем`єр виїхав до Ялти, а спікер – до Словаччини.

Багато говорять, що управління Держохорони захопило суд. Держохорона не захопила, вона охороняє судову інстанцію і не пускає окремих осіб до Конституційного суду. Це особи, які думають, що вони «судді». Хоча є укази про їх звільнення. А завдання Держохорони якраз і полягає в тому, щоб не допускати в приміщення тих осіб, які не мають на це право.

Не можна такі речі розцінювати, як початок силового сценарію.

А ось коли йдеться про введення силових підрозділів, які не мають відношення до певної установи (йдеться про введення підрозділів «Беркута» в Генпрокуратуру. – Авт.), то це вже початок силового сценарію.

У чому винні офіцери та прапорщики управління Держохорони? У тому, що вони намагалися виконати укази Президента, які не були скасовані? Унаслідок чого ми одержали бійку і взаємні образи. Вони виконували указ Президента. Це їх функції. І я переконаний, що указ Президента про перепідпорядкування внутрішніх військ не ставить за мету розв`язати силовий сценарій.

Віктор Небоженко, політолог:

СУДДІ МАЮТЬ РАЦІЮ, КОЛИ ЛОМЛЯТЬСЯ, А МІЛІЦІЯ МАЄ РАЦІЮ, КОЛИ ЇХ НЕ ПУСКАЄ

Конфлікт прискорюється і заглиблюється. Якщо він починався з перших осіб, то тепер в ньому бере участь велика кількість людей: переговорний процес супроводжується обміном ударів у ЗМІ, провокаціями, майданізацією. До цього набору приєдналися силові структури. Але ні та, ні інша сторона не мають реальних засобів для здійснення силового сценарію. Але імпульсно-реактивна силова діяльність відбувається. Перепризначення командирів, перерозподіл командирів, поява і героїв, і зрадників – це наступний етап нашої кризи. Але силового сценарію не буде. Для реалізації силового сценарію необхідна скоординована робота ста осіб впродовж півроку.

Разом з судовою війною ми перейшли до з`ясування відносин на рівні польових командирів. І це дуже погано. Те, що відбулися бійки і між молодшим сержантським складом і офіцерами, – це погано. Але це не плани коаліції, це реактивні дії.

Там, на думку коаліції, незаконно змінювали прокурора, міністр внутрішніх справ прийшов. Можливо, і нині хтось віддає наказ підрозділу з якимись потужними можливостями. Хто віддає накази? Ми на тому етапі боротьби, коли поєднання анонімності та руху є дуже небезпечним. Адже ми свого часу так і не відкрили жодної резонансної справи, ми не знаємо, хто віддає накази. А події відбуваються, і пояснень їм немає.

Іващенко, Станик і Пшеничний ходять на роботу – імітують, що вони діючі члени Конституційного суду. Вони роблять правильно, як всі інші, намагаються одержати легітимність і перевагу перед супротивником. А Держохорона їх затримує, і теж правильно робить.

Сьогодні я зустрічався з дипломатами, і пояснити суть того, що відбувається, їм практично неможливо: як одночасно йде конфлікт усередині прокуратури (що є священним для будь-якої країни), як йде конфлікт усередині Конституційного суду (що також священно), як одночасно очікується футбольний матч, і при цьому спека, і ще Сердючка старається... Вони кажуть, що, поєднуючи мирне і немирне, ви опановуєте всі схеми конфлікту, які тільки є.

Юрій Мірошниченко, народний депутат, Партія Регіонів:

ОТОЧЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА ХОЧЕ УЗУРПУВАТИ ВЛАДУ

В Україні розгортається силовий сценарій, мета якого – узурпація влади з боку оточення Президента. Є кілька об`єктів рейдерської атаки: Верховна Рада, Конституційний суд, Генпрокуратура, суди загальної юрисдикції. Тиск на суд не обмежується тільки Печерським районним судом. Сотні суддів призначалися Президентом на посади, щоб у разі потреби приймати рішення радикально настроєного оточення Ющенком.

Навіщо було міняти половину членів РНБО на лояльних Президентові людей? Тепер туди ввели і лояльних Президентові губернаторів. Вони вже заявили, що визнають укази Президента конституційними. Очевидно, РНБО повинен відіграти роль псевдопарламенту і псевдокабміну.

Перепідпорядкування внутрішніх військ потрібне для того, щоб використовувати їх для фізичного захоплення держустанов. Міністр оборони заявив, що він братиме участь у внутрішніх політичних процесах шляхом залучення військових. Яка мета цього сценарію? Усунути від влади опонентів. Провести псевдовибори і зробити маріонетковою Верховну Раду і таким же Кабмін. Відмінити реформу і зробити авторитарну модель управління.

Володимир Барабаш, народний депутат першого скликання, колишній голова Асоціації народних депутатів:

ПЕРШИЙ КРОК ДО СИЛОВОГО ВАРІАНТУ ВЖЕ ЗРОБЛЕНИЙ

В основі політичної кризи лежить руйнування обома протиборчими сторонами правового поля. У наявності спільні – з обох боків – неповага до рішень судів, використання судів як органів політичної розправи.

Щодо силового варіанту – складається враження, що перший крок до цього зроблений. Оскільки залучені силові структури, які протистояли одна одній.

Щодо Пшеничного, Станик і Іващенка сказати щось важко. Мені здається, що їм слід було підкоритися рішенню Президента. Тим більше що доцільність такого указу Президента зайвий раз підтвердила сама ж Верховна Рада, з таких же мотивів припинивши повноваження судді Конституційного суду Петра Стецюка. Верховна Рада застосувала таку ж логіку, і тому претензії в цьому сенсі до указу Президента виглядають двозначно і нещиро.

А рішення Кам’янобрідського і Кіровського судів – неправомірні. Суд не відновив згаданих суддів на посаді, він зупинив указ Президента до ухвалення рішення по суті. Але більше за все мене дивує те, що застосовується система подвійних стандартів. Якщо рішення з порушенням своєї компетенції ухвалив Мукачівський суд, це тягне негайну розправу з боку Вищої Ради юстиції і Верховної Ради: звільняють суддю, який перебуває на лікарняному. А якщо такі ж абсурдні рішення ухвалюють судді суду Феодосії, Кіровського районного суду, Кам’янобрідського суду, то ті, хто кричав про неправомірність рішень Мукачівського суду, тепер беруть на щит ці рішення.

Адже в кодексі Адміністративного судочинства чорним по білому написано, що такі справи, як позови на укази Президента, розглядає тільки Київський окружний адміністративний суд, а за його відсутності – тільки Печерський районний суд. Є відповідні рішення пленуму Верховного суду щодо підсудності таких справ.

Сьогодні потрібно знайти політичне рішення, але обидві сторони виявляють хвороблий азарт, вони захоплені пошуком нових судів, де можна було б провести чергове хитре рішення, щоб дошкулити суперникові.

А суддям слід було б виконувати указ Президента, який не скасований, а тільки зупинений.

Опитувала Маша Міщенко

УНІАН в Google News