Дострокові вибори чи “широка коаліція”?

Дострокові вибори чи “широка коаліція”?

Підготовча група новообраної Верховної Ради обрала голову та призначила дату першого засідання парламенту. ЦВК всупереч закону зареєструвала депутатами членів уряду. Процес пішов? Зовсім навіть навпаки...

15 травня підготовча група новообраної Верховної Ради обрала свого голову – соціаліста Івана Бокого, а також призначила дату першого пленарного засідання – 25 травня. У цей час ЦВК зареєструвала народними депутатами членів уряду – хоча вони насправді нічим, окрім заяв, не усунули офіційних підстав, несумісних з мандатами...

Отже, процес пішов?

Так, просунувся, хоча й з порушенням закону. А загалом  гарантій того, що призначена дата початку сесії є подоланням непрацездатності нової ВР, - немає. Навіть навпаки...

“Закон Мерфі” у світлі поправок до Конституції

Про те, що Україна не витримає дострокових парламентських виборів, свого часу почав говорити ще спікер Верховної Ради четвертого скликання Володимир Литвин. Але, на жаль, така неправова категорія, як “не витримає” – жодною гарантією від якоїсь біди не є. Навпаки, саме в Україні, як ніде в іншій країні, діє “закон Мерфі”: якщо якась неприємність можлива, то вона обов’язково трапиться. А нова Конституція передбачає аж три випадки для її реалізації.

Про зростання ймовірності дострокових парламентських виборів свідчить не лише сварка між “Нашою Україною” та БЮТ, що викликає не тільки в Партії регіонів запитання: як вони збираються співпрацювати в одній коаліції?

Набагато більш переконливим симптомом поганих перспектив новообраного парламенту варто було б вважати відмову від мандата народного депутата голови Донецької облради Анатолія Близнюка, аналогічний намір зберегти посаду у Фонді держмайна й одночасно мандат у Київраді, але не в парламенті – Валентини Семенюк, схожий вибір на користь мерських посад цілої низки голів міст – незалежно від їхньої політичної належності...

Усі ці особи не зрадили свої політичні сили. Вони не лише зберігають вірність місцевим громадам, що їх обрали, і не просто тримаються за посаду... Ні, саме в разі дострокових виборів вони, отримавши в руки місцевий адмінресурс, зможуть допомогти своїм партіям чи блокам для покращення попереднього результату.

Між іншим, саме дострокові парламентські вибори допоможуть на практиці здійснити те, про що стали говорити після 26 березня, – розвести вибори до ВР і до міських рад у часі...

Утім, в питанні про вибір між чиновницькою посадою та депутатським мандатом маємо ніби й зустрічний рух. Так, на користь ВР висловилися секретар РНБО Анатолій Кінах, прем’єр-міністр Юрій Єхануров, глава НАК “Нафтогаз України” Олексій Івченко, низка губернаторів, деякі депутати ВР Криму... Якщо погодитися з тим, що Кінах, Єхануров та Івченко шукають у парламенті лише депутатської недоторканності, - то, звісно, ні про який розпуск ВР з боку Президента вони й не думають...

Але ця “заспокійлива” тенденція непереконлива. Урешті, якщо Ющенко вирішить “здати” колишніх своїх виконавців під суд – то недоторканність не допоможе. А якщо не вирішить або не буде за що, – то вона й не потрібна, як і сам депутатський мандат.

От що людям потрібно – так це нові кадрові перспективи. І вони – саме в парламенті. Адже коаліція, як відомо, має за Конституцією бути для початку коаліцією фракцій у парламенті, а не просто політичних сил. І спочатку кожному кандидату на майбутню нову посаду ще треба стати членом фракції...

Але саме на цьому шляху й виникають загрози. 

11 травня перший віце-спікер четвертого скликання і двічі невдалий кандидат на посаду керівника “технічної групи” Адам Мартинюк досить необережно зазначив, що Конституція не передбачає санкцій до нового парламенту, якщо він вчасно не збереться на першу сесію.

Мабуть, пан Мартинюк просто забув, що оновлена 8 грудня Конституція, окрім запровадження двох нових приводів для розпуску парламенту, пов’язаних з коаліцією, - зберегла ще й стару, колись “мертву” норму про право Президента розпускати ВР у разі, якщо протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарне засідання не може розпочатися.

Звісно, дати правове тлумачення, чи стосується ця норма теперішньої ситуації з можливим порушенням терміну відкриття першої сесії парламенту, мав би лише Конституційний суд. Та оскільки його немає, і не з вини Президента – то за потреби і в разі реального продовження бездіяльності нового парламенту Ющенко може скористатися навіть висновком Мін’юсту. Так само, як доводиться йому робити останнім часом з багатьох питань. І вже точно, що за відсутності КС не буде кому виставити претензію до указу Президента за дострокове припинення повноважень нової Верховної Ради та призначення нових виборів...

Тож насправді “санкція” в Конституції є, питання лише – чи є політична воля для її використання, чия саме та для чого...

Судячи з початку роботи підготовчої групи – депутати вже злякалися згаданих санкцій. Та застосування “президентської сокири” – розпуску ВР - лише полегшується з юридичної точки зору, якщо відразу по проведенні першого засідання ВР знову забуксує...

Політична роль технічної посади

Насправді роль глави підготовчої групи, яка вирішуватиме не лише проблему дати першого засідання та крісел у сесійній залі, а також обрання тимчасової президії, формування пропозицій для розподілу парламентських комітетів, обрання лічильної комісії тощо – не така вже технічна. Бо ведення сесії у Верховній Раді завжди було високим мистецтвом, за яким стояв великий політичний підтекст. І кому, як не першому віце-спікерові Мартинюку це знати... Та й, урешті, події в місцевих органах влади, які стикаються з масою організаційних проблем на етапі перших сесій – свідчать, що “технічних” посад у політичних органах не буває...

Отже, суперечки за право тимчасово керувати першою сесією ВР мають глибоке підґрунтя. Ідеться про вплив на розподіл парламентських комітетів і навіть обрання спікера, - що набагато в часі випереджатиме формування уряду. Ця конституційна, а також регламентна процедура фактично перекреслює віртуальні і, головне, неюридичні домовленості про коаліційний розподіл портфелів. А вже у виконанні гарного маніпулятора – початок роботи ВР може  одразу так розставити парламентську конфігурацію реальних впливів на законотворчу політику, що урядова коаліція залишиться тільки з номінальними повноваженнями. І то, якщо до неї дійдуть руки...

Чи не тому, власне, так спокійно ставиться Партія регіонів до “коаліції трьох”, а нервує лише з приводу “технічної посади”, що вирішення останнього питання фактично гарантує їй свою реальну “коаліцію” в парламенті, яка згодом дасть змогу тиснути й на призначення вже урядовців... Чи не тому, второпавши цей нюанс, припинила нарешті брутально лаятися на адресу “Нашої України” майбутня фракція БЮТ...

Нема коаліції – нема й шостого пункту...

Тепер погляньмо на формування “коаліції трьох”, але не в плані знаменитих гучних сварок, а в тихому процедурному процесі. Як уже повідомив глава ЦВК Ярослав Давидович, - першу сесію ВР може зустріти не в повному складі... Дива, адже на те й пропорційні вибори – аби депутатський корпус був обраний одномоментно і в повному складі. Так він і обраний, ба більше – у кожної партії чи блоку – сила-силенна списочників, якими можна поповнити лави фракцій у разі вибуття попередніх прізвищ... Однак на підставі частини 2 ст.90 закону про вибори ЦВК має право пригальмувати реєстрацію певного кандидата в депутати, залишаючи для нього мандат на майбутнє і не пропускаючи до ВР наступного за списком.

Очевидно, що для ВР це взагалі не є проблема. Натомість від кількості таких от “резервістів”, що з поважних причин залишають за собою місце у ВР, але не можуть одразу його посісти, - залежить... формат коаліції. Принаймні той, який опиниться в депутатських кріслах на момент відкриття першої сесії. Зокрема, якщо нині “коаліцію трьох” мають скласти 243 депутати від “Нашої України”, БЮТ та СПУ, то в разі тимчасової “нестачі” лише 18 мандатів на момент відкриття першої сесії і протягом наступних 30 днів, - коаліція ця взагалі може не відбутися...

Заява про відставку прем’єра та міністрів не може бути підставою для ЦВК видати урядовцям посвідчення депутатів. Закон вимагає не заяви про звільнення, а рішення відповідного органу, який має схвалити відставку. А для певних посад навіть рішення про відставку ще не є подоланням сумісництва, бо статус виконувача обов’язки чиновника, що тримає в уряді трудову книжку й одержує зарплатню, - суперечить умовам Конституції та закону про вибори...

Так що самі заяви Єханурова про готовність до відставки можуть вітати члени БЮТ, - якщо бачать в цьому “капітуляцію” прем’єра перед його наступницею Тимошенко. Особливо після заяви Президента Ющенка в Польщі про неможливість утворити “помаранчево-синю” коаліцію через її меншу популярність серед українців, ніж соціологія приписує “коаліції трьох”...

Але юридично в заявах Єханурова про відставку ідеться зовсім про інше: про блокування, а не просування коаліційного процесу. На першому засіданні ВР навіть у разі негайного складення повноважень урядовців теперішні міністри, за законом, ще не матимуть права скласти присягу народного депутата, тобто стати повноправними членами фракцій. І коаліції – також. Натомість “заявка” пана Єханурова й інших урядовців на депутатські мандати не дає змоги просунути списки, а отже – суто арифметичним шляхом скласти коаліцію депутатських фракцій.

Якщо ж серед членів БЮТ, НУ та СПУ знайдеться декілька менш відомих осіб, які не встигнуть до 28 травня повністю розібратися із сумісництвом у приватних чи державних установах і вимагатимуть для себе “резервування” мандату, - то “коаліція трьох” навіть у разі відкриття сесії не матиме права зробити офіційну заяву про своє створення, не кажучи вже про підписання коаліційної угоди та, нарешті, перехід до кадрових питань.

І в цьому разі неважливо – готова “Наша Україна” погодитись із знаменитим “шостим пунктом” відомого протоколу про коаліцію чи не готова. Нема самої коаліції з суто “технічних” проблем – нема й шостого пункту...

Можливо, коли прем’єр Єхануров після останньої зустрічі з Президентом Ющенком заявив, що перспективи прем’єрства пані Тимошенко не наближаються, а віддаляються, - він мав на увазі саме це? Себто наявність в “Нашої України” змоги хоч би й ціною зриву всієї коаліції або й просто термінів відкриття першої сесії -  суто “технічними” засобами таки позбутися претензій БЮТ? А загалом, призвівши до дострокових виборів – замість обіцяної “стабільності” - ще на певний час пролонгувати повноваження теперішнього уряду?

Можливо. Особливо тому, що в проблемі реєстрації депутатів провини “Нашої України” немає, а є колізія процедурна, - якщо, звісно, дотримуватись закону. Та й у питанні про початок сесії звинуватити саму “Нашу Україну” просто неможливо, бо блокують наразі всі три фракції “коаліції”...

Натомість політично сам Єхануров уже заявив, що його не цікавить перспектива участі в наступних виборах, не дуже подобається йому й “лівий поворот” потенційної троїстої коаліції. Тобто він готовий і далі діяти непопулярно, за коаліцію не тримається. Інша річ, що з ним, як не дивно, погоджуються й інші “нашоукраїнці”. Хоча дострокові вибори не обіцяють нічого доброго не лише самому Єханурову, а й блоку “Наша Україна” загалом.

Зрозуміло, що покласти весь свій блок на олтар економічної політики уряду Єханурова може лише Президент Ющенко, який і вирішуватиме, котрий з трьох варіантів розпуску парламенту обрати, і чи обрати взагалі. Три варіанти розпуску ВР, що їх може забезпечити блок “Наша Україна” – означають різні терміни перебування біля керма нинішнього “тимчасового уряду”: залежно від того, коли почнеться відлік двох місяців позачергової виборчої кампанії – у травні, червні чи лише в липні або й серпні. З урахуванням наступного поствиборчого коаліціонування – Кабмін Єханурова може протриматись майже до зими.

Соціалізм, федералізм, ЄС та ЄЕП - одночасно

Ющенко може й не погодитися з перспективою негайної та тривалої політичної кризи нині й не дасть “Нашій Україні” продовжувати цю гру, себто й далі зривати сесію або ламати коаліцію трьох. Тоді “стабільний” парламент, позбавлений “санкцій” та керований “самозбереженням”, завдяки розподілу комітетів і частини губернаторських посад швиденько перетвориться на ту саму “широку коаліцію”, яка одночасно і будуватиме “соціалізм”, і просуватиме федералізм, і рухатиметься до ЄС з ЄЕП... Правда, тоді це вже буде проблема прем’єра Тимошенко, яка ніби дуже проти “широкої коаліції”, але нікуди подітися від неї не зможе...

Власне кажучи, те, як політичні сили й офіційні чинники використовують створену ними ж оновлену Конституцію й процедурні тонкощі, - не залишають Україні більш як два варіанти подій: дострокові вибори чи саме “широка” або ніяка коаліція. Хаос, який виникає в обох випадках, повністю відповідає “вимогам” другого етапу все ще первісного накопичення капіталів, тепер – з елементами перерозподілу власності, але такого ж незаконного (бо нема кому внормовувати), яким був етап перший, у середині 90-х.

Повертаючись же до перспектив розпуску нової ВР, слід нагадати, що в цьому разі продовжить свої повноваження не лише уряд Єханурова, а й “стара” Верховна Рада під керівництвом уже віце-президента НАНУ Литвина та першого віце-спікера Мартинюка. Якщо пригадати кількісну різницю в розстановці політичних сил, включно з аутсайдерами виборів 26 березня, у старому й новому парламентах, - можна навіть було б чекати, що в розрахунку на дострокові вибори ВР четвертого скликання ще встигне створити свою “тимчасову коаліцію”, з врахуванням попередніх помилок “підперти” президентський блок та уряд – і  навіть зробити кілька кроків у напрямку тих реформ, що від “нового” парламенту Ющенкові ніколи б не дочекатись: СОТ, НАТО, ЄС.... А може, все ж таки навіть реанімувати Конституційний суд....

В усякому разі було б дуже дивно, якби ті, хто писав нову Конституцію, не розраховував саме на цей, посилений утричі, варіант використання механізмів розпуску парламенту. Принаймні тоді вони не побоювались, що “Україна не витримає” дострокових виборів. Тим більше, що за цієї Конституції всі випробування для України і так лише починаються.

Ірина Погорєлова

 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter