«Московська загадка» у справі Гонгадзе та плівках Мельниченка

Кучма аніскільки не сумнівався в автентичності “плівок Мельниченка”? Якщо факти підтвердяться, для нього вимальовується картина ще похмуріша, ніж багато хто вважає…

На тлі порушення карної справи проти екс-Президента України Леоніда Кучми у ЗМІ сплила одна пов’язана з «плівками Мельниченка» історія, що має багато запитань і мало відповідей. Ідеться про несподіваний візит Миколи Мельниченка до Москви влітку 2004 року. А cьогодні до України прибула людина, чия ймовірна участь у цій історії особливо інтригує, – Володимир Путін.

Кучма залишився, Мельниченко - поїхав

Нагадаємо реалії того часу.

Липень 2004 року. Касетному скандалові – три з половиною роки. Восени  2000 року Олександр Мороз оприлюднив плівки майора держохорони Миколи Мельниченка. Український політикум пережив шок, скандал здобув всесвітній резонанс. Ті, кого прийнято називати експертами, розділились у своїх оцінках. Одні вважають Миколу Мельниченка аферистом та зрадником, інші – героєм. Одні добиваються покарання фігурантів його плівок. Інші закликають посадити майора. Тим часом сам Микола Мельниченко виїхав за кордон, оселився у США. Зі Штатів, наскільки відомо, Мельниченко без великої потреби не виїздить, оскільки за поданням українських правоохоронних органів його оголошено в розшук по лінії Інтерполу.

Чому американці ігнорують інтерполівську вимогу здати розшукуваного Україні?

Кажуть: у нас немає угоди про екстрадицію затриманих з Україною, тому Мельниченка не арештовуємо та не здаємо. Щось схоже каже і Європа. Тому Мельниченко зрідка вояжує і туди , і ніхто його не затримує, не депортує до України.

Водночас є країна, яка підтримує українську владу на чолі з Леонідом Кучмою і з якої, поза сумнівами, скандального майора точно мають депортувати до України в наручниках в разі його появи на її теренах. Відповідна угода між цими двома країнами є і діє.

Що це за країна?

Ви не помилились, це Росія.

Тепер питання: і де раптом з`являється Микола Мельниченко?

Саме так, у Росії.

Що б це могла означати?

Два фотознімки. На них – Микола Мельниченко. На першому фотознімку – він стоїть на тлі Кремля та Мавзолею Леніна, тримаючи в руках газету «Время новостей» за 21 липня 2004 року. На іншому – на фоні Кремля та собору Василія Блаженного тримає «Независимую газету» за той же день.

Питання: як же сталось так, що людина, чиє обличчя після касетного скандалу знайоме мільйонам, людина, оголошена в розшук по лінії Інтерполу, спокійнісінько гуляє собі та «робить карточки» на згадку в столиці країни, де документи у вас можуть перевірити навіть просто, якщо не подобається вираз обличчя?

Відповідь: або Мельниченко перебуває під прикриттям відповідних служб цієї країни, і тоді абсолютно підтверджується версія, тисячі разів обсмоктана в Україні: Мельниченко – агент ФСБ. А отже, Кучму він писав за завданням рідного керівництва, а за касетним скандалом стоїть Росія.

Або…

Або достовірною є версія, яку озвучив у пресі сам екс-майор: у Москві Леонід Кучма вів переговори з ним, Миколою Мельниченком, і відбувалось це під прикриттям, під патронатом чи, як зручніше сформулювати в цій ситуації, - під кураторством Володимира Путіна й, відповідно, ФСБ.

Звісно, може бути й третя версія. Росія не замовляла касетного скандалу, Мельниченко не працював на ФСБ, навпаки, він – агент ФБР, за ним стоять американські спецслужби, тобто, Кучму «замовили Штати». Але тоді якось дуже «прикольно» виглядають оці прогулянки по Москві «американського спецагента» та його фотосесії на фоні Кремля.

 Тож повернемось до перших двох варіантів.

… І зустрілись вони в Москві?

За коментарем ми звернулися до Миколи Мельниченка. Протягом останніх тижнів пан Микола двічі дав УНІАН інтерв’ю, ще трохи коментарів, і, взагалі, як бачила вся країна з екранів телевізорів, зовсім не уникав спілкування з пресою. Але цього разу він чомусь не став нічого коментувати. Лише зауважив, що не раз уже розповідав про «московську історію» у своїх інтерв’ю українським та російським медіа. До цих матеріалів і порадив звернутись.

Справді, у пресі ( від українських видань – газети “Сегодня”, “Комсомольская правда” до російських телеканалів, зокрема, НТВ) чимало сказаного Мельниченком на цю тему.

За його версією, історія почалася за ініціативою тодішнього Президента України Леоніда Кучми. Після першої, грандіозної хвилі касетного скандалу напруга ніби то спала, а отже, Леонід Кучма та його оточення могли б вважати, що “відбились”. Але було зрозуміло, що за політичної волі наступного Президента скандал легко буде реанімувати. Звісно, міркує Мельниченко, це не могло не турбувати Кучму, тож він не залишав надії “домовитись” - знищити записи й, відповідно, списати справу в минуле.

Так, на Мельниченка, стверджує він, вийшли «люди з Москви». Запропонували від імені Кучми провести перемовини на «їхньому майданчику», тобто, в Москві. Гарантували, що перемовини будуть безпечними і, зрозуміло, з повною гарантією конфіденційності.

Що відбувалось далі?

За версією того ж Мельниченка, він прибуває до Москви. Зустрічається з «посланцями» від Кучми. Першим, стверджує Мельниченко, був Ігор Бакай (на той час – керівник «Дусі», тобто, Державного управління справами). За передачу записуючої техніки та оригіналів записів, за версією Мельниченка, йому було запропоновано Бакаєм 100 мільйонів доларів. Два з цих ста мільйонів готівкою, каже, було передано відразу. Далі в переговорах, за версією Мельниченка, брали участь тодішній глава СБУ Ігор Смєшко та його перший заступник Володимир Сацюк. Що було далі, чому перемовини, якщо вони велись так активно і вже зайшла перша “передоплата”, раптово обірвалися, ми не знаємо.

Але питання залишаються.

Інша стаття – і терміну давності вже нема…

Найголовніше питання – чи справді відбувалися такі переговори в Москві?

Чи дійсно ФСБ забезпечувала “супровід”? Чи літав Ігор Бакай до Москви літаком, що належить Держуправлінню справами, і, якщо літав, чи знав про це Леонід Кучма? Якщо передавалися згадані мільйони доларів готівки Мельниченку, куди вони поділись? Чи навідувалися до Москви в той самий період Смєшко та Сацюк, і, якщо навідувались, що це означало – Бакая як переговірника було усунуто від “процесу” чи просто есбеушне керівництво кинули на “посилення” переговорної “групи”?

Якщо всі ці факти підтвердяться, для Леоніда Кучми вимальовується картина ще похмуріша, ніж її багато хто вимальовує йому сьогодні в Україні. Бо це означає, що пан Кучма аніскільки не сумнівався в автентичності “плівок Мельниченка”. Звісно, публічно він обурювався, дивувався “фальшивкам”, але реально все визнавав, тому й боявся правди й намагався знищити докази своїх “діянь”. І, головне, не просто сумнівався, а діяв – намагався підкупити головного “записувальника” та знищити записи. А це вже тягне за собою зовсім іншу статтю, ніж екс-Президентові інкримінується сьогодні. А головне – за цією статтею, на відміну від інкримінованої Кучмі, термін давності при визначенні відповідальності не закінчився.

Якщо дивитись з цієї точки зору, то набагато змістовнішими виглядають і очні ставки між Леонідом Кучмою та Миколою Мельниченком. Легко уявити собі, як Мельниченко у властивій йому “делікатній” тональності (пригадуєте, його коментар з приводу того, що Леонід Кучма відмовляється від очної ставки – “а що там його питати, фейсом об тейбл, та й уся розмова”?) цікавиться думкою Леоніда Даниловича стосовно цієї справи.

А ще слідчий може запитати: “А чи відряджали ви до Мельниченка Бакая та споряджали його на дорогу пару-трійкою мільйонів доларів?” “А чи знайомі вам фотокарточки, де Мельниченко оце біля Леніна в Москві стоїть? Чи не міг показувати їх вам Бакай як доказ того, що зустрівся з Мельниченком?”

І продемонструвати ті самі фотознімки…

Може, через те й довелося зупиняти очні ставки адвокатам Леоніда Кучми під приводом того, що “в Мельниченка в годиннику вмонтовано камеру і він все записує”? Адже в такій ситуації за мить не зорієнтуєшся.

Леонід Кучма як досвідчений преферансист не може не прораховувати ходи наперед. А отже, напевне, припускає, що коли в нього на руках карти слабенькі, то в противника можуть бути куди сильнішими.

Скажімо, коли це все правда, то чи є гарантія, що, десь у Москві той же Бакай уже не “розколовся” та не розговорився? Адже на ньому досі “висять” абсолютно конкретні кримінальні звинувачення і чому б в обмін на спокійне життя йому трохи не “розказати” про дні минулі?

…Леонід же Данилович тепер точно не знає, що там у голові у Віктора Федоровича, і навіщо реанімовано всю цю справу. Ходив же в гості на Банкову, чай пили, про долю країни говорили, про майбутнє. А потім… бах, завітайте, Леоніде Даниловичу, до Генпрокуратури, подивіться в очі Мельниченку й таке інше… Тож якщо команду “посадити” Кучму  вже віддано, Леонід Данилович чудово розуміє, що того ж Бакая легко візьмуть та прищемлять за одне місце… І беруть сумніви, що той терпітиме біль (образно кажучи) заради свого колишнього шефа.

Є питання, Володимире Володимировичу…

Нарешті, останнє. Хіба не сьогодні, коли Володимир Володимирович Путін перебуває в Києві, варто було б почути і його думку з цього приводу?

Що він знає про цю історію?..

 Якщо Мельниченко, перебуваючи в інтерполівському розшуку, влаштовував фотосесії на Червоній площі, що це означає? Він таки агент ФСБ? Чи правдивішою є історія, викладена самим Мельниченком?

Звісно, Володимир Володимирович може “з’їхати” з обох версій. Приміром: та маячня це все, просто проморгали наші “хлопці” вашого майора, оцього як там його… забув прізвище. Ви що, мовляв, думаєте, ми такими дурницями цікавимось? Та треба ви нам зі своїми мельниченками…

Одне слово, цікаво послухати Володимира Володимировича…

Олександр Калініченко

УНІАН в Google News