Віктор Мусіяка: якщо буде спільний ворог, то об’єднаються і Регіони з БЮТ

Ющенко, Янукович та Мороз ні про що конкретно не домовилися?.. Новий парламент може прийняти присягу лише за наявності старого?.. Проект “Наша Україна” – не вчорашній, а позавчорашній день?.. Інтерв`ю

Народний депутат попередніх скликань, правник Віктор Мусіяка відповів на запитання УНІАН.

ЮЩЕНКО, ЯНУКОВИЧ ТА МОРОЗ НІ ПРО ЩО КОНКРЕТНО НЕ ДОМОВИЛИСЯ?

Вікторе Лаврентійовичу, чи наблизилися Україна до розв’язання політичної кризи?

Важке запитання: чи ми рухаємося до розв’язання кризи, чи навпаки – до нової кризи. Нібито лідери держави домовилися, почався процес складання повноважень фракцій опозиції, нібито знайшли алгоритм руху до дострокових виборів. Але далі з’ясувалося, що це все має перманентний характер, що кожен етап насичений масою проблем, вирішення яких постійно потребує нових узгоджень.

Стало очевидно: ні про що вони конкретно не домовилися. Вирішили дострокові вибори проводити через механізм дострокового припинення повноважень, спираючись на статті 81 та 82 Конституції. Вони подумали, що цього достатньо, аби визнати парламент таким, що втратив свої повноваження. І ось ми зараз на стадії, коли є повне несприйняття опозицією того, що Верховна Рада після видання указу продовжує працювати, а коаліція почала піддавати сумніву – чи ці всі заяви про складання повноважень є дійсними.

Криза не подолана, вона стає багатогранною, потребує надзвичайно ретельного та спокійного підходу для проходження кожного етапу руху до дострокових виборів.

Окремі політики заявляють, що в парламенті може бути відновлено фракцію БЮТ. Чи можливо це з юридично-правової точки зору?

Усі поспішають... Незрозуміло із заявами про складення повноважень: хто пішов, хто не пішов... Хто втратив, хто не втратив ці повноваження. З юридичної точки зору, треба було зачекати, коли стане ясно абсолютно, хто залишається “в осадку” (не складе повноваження. – Авт.) і які там справи з цими списками... Щодо БЮТ незрозуміла ситуація. Якщо депутати будуть представлені в кількості, достатній для того, щоб поновити фракцію, якщо чотирнадцять депутатів буде – то вони можуть продовжувати діяльність.

Назва блоку – це не просто прізвище, це назва політичної сили. І тому можуть виникати такі незвичайні речі, як Блок Тимошенко без самої Тимошенко. Можливі потім судові рішення. Бо Юлія Володимирівна, якщо з’явиться така фракція, може подати позов до суду, бо раптом вона цю назву зафіксувала як свою інтелектуальну власність.

Є й інші проблеми. Голова ЦВК Володимир Шаповал заявив, що вони не можуть визнати сам факт так званого “обнуління”. А нових депутатів запропонувати також не можуть. Вони фактично заявили про зупинення процесу “обнуління”. З’їзди, скасовуючи списки, посилалися на частину шосту статті 81, кажучи, що Конституція – це закон прямої дії. Але все одно необхідний закон, на основі якого треба було приймати таке рішення. Це можна було зробити, внісши зміни до Регламенту ВР, у відповідній статті закону про статус народного депутата розписати чи окремий закон прийняти.

У ті три дні, поки парламент існував (узагалі цікаве розуміння парламенту, нібито це мумія: захотів – оживив, захотів – поклав у саркофаг) можна було прийняти такий закон.

Окремий закон або зміни до закону мали запустити механізм, прописаний у статті 81. Не відомо, що далі робити з рішенням з’їздів про те, що депутатів позбавлено мандатів. Це ж тільки одна частина процедури, друга частина – прийняття рішення про те, що анулюється весь список, інакше на місце вибулих прийдуть ті, хто йшов далі за списком. Це фактичне знищення блочних та партійних списків.

Перша частина викликає запитання в коаліції, а друга частина, як виявилось, викликала запитання й у ЦВК. Я маю сумніви щодо конституційності статті закону про вибори народних депутатів, який дозволяє викидати депутатів зі списку аж до його “обнуління”. Викидати депутатів взагалі не можна, бо люди голосують за кандидатів у списках. І хто з кандидатів який внесок у перемогу вніс – невідомо, але всі внесли. Не можна робити так, щоб можна було викидати... Не може бути такого, щоб не можна було поповнювати депутатський корпус. Хіба таке може бути, аби депутати сотнями відмовлялися від мандатів?

І як можна було ухвалювати третій указ, поки не залагоджено всі ці положення щодо складення повноважень?

НОВИЙ ПАРЛАМЕНТ МОЖЕ ПРИЙНЯТИ ПРИСЯГУ ЛИШЕ ЗА НАЯВНОСТІ СТАРОГО?

Рішення про вибори прийнято, нардепи, які не хочуть розставатися з мандатами, з квартирами, доплатами за лобістські закони, плутаються під ногами, ходять по судах, прикриваючись законом. Як лідерам партій простимулювати своїх однопартійців, аби вони стали більш слухняні?

Як лідерам простимулювати? Не знаю, мабуть, так само, як вони стимулювали їх для участі в списку.

Зрозуміло, є депутати, для яких пройти у Верховну Раду – це як потрапити в казку. Розраховували, що казка буде на п’ять років. А тут – вибори...

Але треба виходити з того, що парламент є повноважним до прийняття присяги новим парламентом. Урешті-решт яким чином новобраний парламент прийме присягу, якщо не буде старого складу, при якому він має її складати? Системне тлумачення Конституції невіддільне від розуміння того, що Верховна Рада повноважна. Якщо ж Президента штовхають до розуміння статусу Верховної Ради як неповноважної, то тоді він має бути готовий до того, що будуть паралізовані всі його повноваження, пов’язані з діями Верховної Ради.

З чого виникла ця катавасія з Генпрокуратурою? А як можна було призначати та звільняти з посади генпрокурора без згоди Верховної Ради? Я не дуже схвально ставлюся до того, що відбувається у Верховній Раді. Але всі присутні депутати можуть займатися законотворчою діяльністю, і вони можуть здійснювати будь-які дії, не пов’язані з використанням цієї цифри “300” – щодо подолання вето, змін до Конституції, імпічменту.

82-га стаття Конституції каже, що парламент є повноважний, якщо обрано не менш як 300 народних депутатів. Але ця стаття вже не відповідає реальності. 300 – це сума голосів, необхідна для виконання начебто всіх повноважень Верховної Ради. Але задля того, щоб оголосити імпічмент Президентові, необхідно 338 депутатів.

Я погоджуюсь з одним із суддів Конституційного суду, який стверджував, що стаття 82 – мертва. Її треба викинути саме тому, що Рада має бути повноважна, поки в ній є 226 депутатів.

ПРОЕКТ “НАША УКРАЇНА” – НЕ ВЧОРАШНІЙ, А ПОЗАВЧОРАШНІЙ ДЕНЬ?

Ви та очолювана вами партія “Вперед, Україно!” мали йти на вибори в блоці і Народною самообороною Юрія Луценка. Чи змінилася ситуація після того, як Луценко оголосив про те, що він іде в блоці з “Нашою Україною”?

Після першого указу Президента наш блок продемонстрував свою прихильність до правопорядку. Раз указ був виданий, то ми вважали, що його слід виконувати. І ми прийняли рішення, провели з’їзди – партійний і міжпартійний. Зараз, після третього указу, слід проводити нові з’їзди. Юрій Луценко весь час декларував, що слід іти блоком усім представникам опозиційних сил. Мені подобалося, що Луценко як політик постійно демонструє глибоке розуміння політичних процесів і бачить необхідність внесення коректив у концепцію, яка проголошувалася на Майдані.

Коли йшлося про початок нашої співпраці, я готовий був працювати на самостійний проект – на мій погляд, він мав великі перспективи. Проект передбачав обстоювання гострої ідеї: самозахист прав і свобод громадян. Якщо його спрямувати на захист конституційних прав та свобод, ми могли б мати хорошу базу для розвитку самостійної політичної сили й розкрутки Юрія Луценка як політика національного масштабу.

Зараз, коли політики домовились щодо блоку з “Нашою Україною” остаточно, я зроблю для себе висновки. Мабуть, Луценко врахував усе, і, мабуть, це є необхідністю на нинішньому етапі. Але я не бачу для себе можливості перебувати в цьому політичному контексті, бо я проходив це ще у 2002 році. Ці ж самі обличчя, ці самі ідеї, більше того – тоді ця політична сила була чітко орієнтована на підтримку майбутнього Президента. Ця його сила була глашатаєм його ідеї. Зараз я не бачу можливості працювати на таку ідею. Це те, що я вважаю не тільки вчорашнім, а позавчорашнім днем України. Нічого нового я в цьому не бачу. Юрій Віталійович знає, що я в цьому проекті участі не беру.

Звичайно, я побажаю успіхів Луценкові, але думаю, що для нього будуть тяжкі часи. Йому важко ставати на твердий ґрунт, розвиватися, він матиме величезні проблеми

Щодо моєї партії... Партія залишається в блоці, живе, розвивається, усе нормально... Але деколи настає момент, коли ти маєш, щоб залишитися самим собою, піти іншою дорогою.

Я прагну зберегти партію як силу і як реального учасника політичного процесу. Бо на минулих виборах було зроблено все, щоб загнати нас на саме дно й не дати можливості підняти голову. У партії є реальні можливості стати силою, з якою реально рахуватимуться.

Якою, на Вашу думку, буде післявиборча коаліція парламенту?

Якщо вибори відбудуться, то такою самою. Я не виключаю, що конфігурації “Регіони” й “Наша Україна”. Чи “Регіони” та БЮТ. Усе це залежатиме ще й від політичного контексту... Поки в нас пропорційна система і діє механізм імперативного мандату (хоч це й напівфабрикат), лідери політичних сил вирішують це питання.

Мій досвід спілкування з цими людьми протягом багатьох років дає підстави стверджувати, що між ними немає кардинальних відмінностей. Немає... Ідеологічні речі – це те, що не може дозволити якоюсь мірою комуністам зійтися з правими. Хоча в нас у 2002 році була перспектива створення коаліції за участю БЮТ, НУ, КПУ та СПУ. Пам’ятаєте? Бо в них був єдиний ворог – Кучма. Якщо вони знайдуть єдину мету чи ворога (останнє найпоширеніше), то я не виключаю будь-яких конфігурацій.

Записала Лана Самохвалова

УНІАН в Google News