«Код да Вінчі»: гендерне замовлення?

«Код да Вінчі»: гендерне замовлення?

Можливо, ця версія видається параноїдальною, але мені здалося, що «Код да Вінчі» - так чи інакше замовний продукт гендерних і феміністичних рухів, які поставили за мету прославити жінку і при цьому наплювали в душі християн.

Визнаймо, процеси глобалізації захопили Україну. Якщо фільм «Код да Вінчі» відкрив 17 травня в Каннах 59-й Міжнародний кінофестиваль, то вже наступного ранку, 18 травня, він з`явився в кінотеатрах України. Ще до демонстрації «Код да Вінчі» наробив багато скандалу. Католики і православні вже закликали до бойкоту фільму і заявили, що в ньому повно наклепів, образ, історичних і теологічних помилок, які стосуються Ісуса, Євангелій і церкви. «Код» можна порівняти з публікацією карикатур на Магомета кілька місяців тому. Тільки якщо у випадку з карикатурами вирував ісламський світ, то фільм сколихнув світ переважно послідовників Христа (хоча в багатьох країнах мусульмани підтримали християн). Утім, «Код да Вінчі» вперше «вистрілив» ще 2003 року, коли вийшла книга Дена Брауна під такою ж назвою.

Сюжет фільму інтригує з перших кадрів. Професор Гарварду Роберт Ленгдон (Том Хенкс) звинувачується у вбивстві хранителя Лувру Жака Соньєра. Прагнучи довести свою невинність, головний герой разом із вправною спеціалісткою з криптології, а заразом онукою вбитого Софі (Одрі Тоту), просувається слідом за знаками, залишеними убитим, який виявився насправді Великим Майстром релігійної секти Пріорат Сіону, до якої колись входив і Леонардо да Вінчі. За ними женеться французька поліція в особі Безу Фаша (Жан Рено). Ще один Вчитель (вже з наших днів), скеровує по їхніх слідах божевільного ченця (Пол Бетані). Ленгдон і Софі подібні до знавців з передачі «Що? Де? Коли?». Вони мають якнайшвидше розшифрувати і послання мерця, і код, залишений великим художником Відродження. А без цього не дістати доступу до Святого Граалю. При цьому вони мусять тікати від гонитви і ховатися від куль. Упродовж всієї картини глядачеві подають лекції з історії християнства в Європі. Усе показано достатньо захопливо, і ті, хто стверджує, що фільм абсолютно бездарний, навряд чи мають рацію. Він добротно знятий, містить в собі безліч інтриг. Принаймні, прогульниці-студентки, які дивилися його разом зі мною, були в захваті від початку до кінця.

Але протест віруючих, в першу чергу, викликав постулат про те, що Христос був одружений з Марією Магдаленою, яка нібито мала від нього дітей, – за фільмом це та таємниця, яку охороняє секта Пріорат Сіону. І якби це стверджував тільки божевільний англієць, який ховає у себе в особняку утікачів, фільм і книжка, напевно, не викликали б таких обурень. Але з єретичною думкою, схоже, згодні і сам автор книги, і кінематографісти. Адже наприкінці картини позитивний персонаж Софі виявляється родичкою Христа, його далекою правнукою. Дізнавшись про це, герої мучаться сумнівами: чи говорити про це людям? Якщо так, то це може підірвати основи християнської віри. Проблема виявилася достатньо серйозною, якщо таке обурення спричинила навіть сама постановка питання. Дійсно, справді віруючій людині чути таке важко, але більшість тих, хто прийшов на перші сеанси фільму в Києві, люди не надто релігійні.

Можливо, ця версія видається параноїдальною, але мені здалося, що «Код да Вінчі» - так чи інакше замовлений продукт гендерних і феміністичних рухів, які поставили за мету прославити жінку. При цьому «борці за жіночі права» засобів особливо не вибирали, і своїми діями наплювали в душі християн. Що ж, Бог їм суддя. Питаєте, ходити на фільм чи ні? Вирішуйте самі.

Олексій Просєкін

«Код да Вінчі». Columbia Picture. Режисер: Рон Говард, продюсер Брайян Грейзер. У ролях: Том Хенкс, Жан Рено, Одрі Тоту, Ян Маккеллен, Альфред Молін. Тривалість фільму: 2 години 10 хвилин.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter