Представник Венеціанської комісії: Ухвалення Конституції на референдумі – не завжди позитивний шлях

Деякі питання важко врегулювати законом, наприклад, поведінку Президента... В Україні кожен інтерпретує Конституцію у своєрідний творчий спосіб – під власні цілі... Інтерв’ю з Томасом Маркертом

Позиція Венеціанської комісії знову як ніколи актуальна для України, оскільки дедалі частіше політики кажуть про необхідність внесення змін до Конституції. Хтось пропонує абсолютно новий документ, хтось – лише зміни до чинного. Але якщо Україна іде до демократії в її європейському розумінні, то має думати про відповідність нашого законодавства європейським стандартам. Зокрема й у галузі конституційного права. Про це, а також про підготовку до майбутніх виборів ми розмовляли з заступником секретаря Венеціанської комісії Томасом Маркертом.

Пане Томасе, Україна наближується до позачергових виборів. У політиків було багато нарікань на наше виборче законодавство. Яку позицію з цього питання має Венеціанська комісія?

Томас Маркерт. Фото Юрія Пінського

Загалом ми вважаємо, що законодавство в Україні є достатнім для проведення чесних і вільних виборів, але, звичайно, такі вибори – це не завжди питання закону, а скоріше – питання політичної волі. У принципі, нині чинні законодавчі правила потребують деяких додаткових більш докладних положень, але це може бути зроблено Центральною виборчою комісією. Ми не бачимо перешкод для проведення виборів у вересні. А для дострокових виборів, якихось спеціальних законів не потрібно.

Як Ви гадаєте, чи встигнуть партії провести виборчу кампанію за два місяці?

Ну, насправді, це питання не до нас. Можливо, єдиною проблемою, яку я бачу, є те, що зараз літо, а липень та серпень – не найлегші місяці для партій, щоб належно підготуватися. Але, гадаю, якщо вони хочуть бути обраними в парламент, то мають пройти через це.

Наскільки відомо, представники Венеціанської комісії готові надати допомогу співробітникам виборчих комісій, представникам політичних партій. Що це може бути за допомога?

Ми не так давно мали зустріч з заступником голови Секретаріату Президента України Олександром Чалим, якій висловив зацікавленість у приїзді наших експертів до Києва. Якщо інтерес буде підтверджений українською стороною, думаю, ми зможемо зробити це на початку вересня. Ми можемо провести семінари для членів виборчих кампаній, національних та міжнародних спостерігачів, для суддів, котрі можуть розглядати справи, пов’язані з виборами. Крім того, ми можемо також надати експертів для Центральної виборчої комісії, але в цьому разі таке бажання має бути висловлене самою ЦВК.

На сьогодні ми провели попередні обговорення і поки що не маємо спеціального запрошення. Зазвичай такі запрошення передаються нам постійними представництвами при Раді Європи.

Потрібно, щоб українська сторона була зацікавлена в нашій допомозі. Якій сенс проводити, наприклад, семінари для членів виборчкомів, якщо цього не хоче ЦВК?

Що ж до політичних партій, то насамперед ми б хотіли уникнути проведення семінарів для якимось окремих гравців. Такі тренінги можуть мати сенс лише, коли вони проводитимуться для представників різних політичних сил. Я не виключаю того, що ми будемо це робити, але так питання поки не ставилося.

Сьогодні в Україні багато говорять про необхідність внесення змін до Конституції. Ми знаємо позицію Комісії щодо імперативного мандата та повноважень прокуратури. Що потрібно було б змінити ще?

Після внесення змін до Конституції в грудні 2004 року ми сказали, що в цілому зміни, спрямовані на посилення впливу парламенту, дуже вітаються. Водночас ми вважаємо, що ці зміни були зроблені дещо спонтанно й у дуже специфічній ситуації і потребують перегляду. Ви назвали два положення: імперативний мандат та повноваження прокуратури, де є проблеми з відповідністю європейським стандартам. Але з часом ми побачили й інші проблеми, які не могли бути виявлені нами відразу. Це, зокрема, питання розподілу повноважень між Президентом, урядом і парламентом, яке не є зрозумілим сьогодні. Усі ці інституції постійно дискутують щодо своїх повноважень, і це те, що нас непокоїть. Вважаємо, було б бажано переглянути Конституцію та конституційну реформу.

Ви гадаєте, що питання розподілу повноважень має бути виписано виключно в Конституції, чи наявні проблеми можна врегулювати іншим шляхом, наприклад, ухваленням спеціальних законів?

Томас Маркерт. Фото Юрія Пінського

По-перше, хочу сказати, що ваша Конституція є достатньо велика, якщо порівняти її з більшістю західних Конституцій. Однією з причин, напевне, може бути те, що багато речей, які є однаково прийнятними для всіх у старих демократіях, можуть довго обговорюватися в нових демократія. І час від часу в Україні виникають досить несподівані й дивні інтерпретації Конституції та її положень. Але, гадаю, насправді Конституція є недостатньо чітка. В останніх змінах 2004 року була спроба змінити деякі положення попередньої Конституції, але ці зміни не мали системного характеру.

Знаєте, у західних країнах багато що регулюється своєрідним політичним кодексом поведінки. Тим більше що деякі питання насправді дуже важко врегулювати законом, наприклад, правила поведінки Президента, оскільки Президент не залежить від парламенту, і це питання не до закону, а до Конституції – визначити чіткі правила. Для мене проблема полягає в чіткості формулювань та концепцій. Скажімо, чи може парламент звільнити одного міністра, якщо для нас, більш традиційним є звільнення цілого Кабінету міністрів, бо уряд має нести колективну відповідальність?

Які інтерпретації Конституції українськими політиками Вас здивували найбільше?

Ну, я б не хотів нікого звинувачувати й не хотів би жодного політичного втручання, тим більше що, на мою думку, це не стосується конкретних осіб, це – загальна проблема. І кожен намагається інтерпретувати Конституцію у своєрідний творчий спосіб, прилаштовуючи її зміст під власні цілі.

Коли новий проект Конституції буде готовий до ухвалення, чи варто було б його спочатку передати на експертизу до Венеціанської комісії?

Я думаю, що це в інтересах самої України перевірити конституційну реформу в співпраці з європейськими експертами, якщо Україна хоче рухатися до європейської демократичної системи. Ми готові допомогти в цьому питанні. Але в будь-якому разі ми не диктуватимемо Україні, яку їй мати Конституцію. Українська сторона має обговорювати свої побажання та потреби й те, як їх відобразити в Конституції. Потім – провести дискусію з нами, європейськими експертами, на базі європейського досвіду, як можна поліпшити текст. Думаю, тут має бути співпраця. Тим більше що проблеми України не унікальні – такі проблеми мали багато європейських країн у минулому.

Кілька днів тому Президент України виступив з пропозицією ухвалити зміни до Конституції на референдумі. Наскільки такий шлях є прийнятним для внесення змін до Основного Закону?

У цілому ухвалення абсолютно нової Конституції на референдумі не є незвичним, і, можливо, це непоганий шлях. Але, я не знаю, чи йдеться про абсолютно нову Конституцію, чи лише про перегляд окремих частин старої Конституції. З іншого боку, знаючи досвід референдумів в Україні з конституційних питань, можу сказати, що це не обов’язково позитивний шлях. Ми не можемо виключати можливість референдуму, але й не можемо абсолютно підтримувати його. Як на мене, найголовніше – знайти консенсус між основними сторонами в українському політичному спектрі, щоб Конституція виконувалася. А не використовувати референдум для нав’язування позицій однієї чи іншої сторони.

Розмовляв Сергій Воропаєв