На що жаліються олігархи?

Президент провів відкритий урок для українських олігархів і похвалив Азарова за українську мову. Власне, олігархи були зовсім не олігархами. А Микола Янович жодної похвали більше не заслуговував...

На зустріч до Президента не прийшли ті бізнесмени, яких усі знають як олігархів. Не було ні Ахметова, ні Пінчука, ні Тарути, ні Коломойського. Не прийшов навіть Олексій Порошенко, на якого очікували в Секретаріаті. На традиційну зустріч з Президентом знайшли час умовно лояльні до голови держави олігархи середньої руки. Найбільш відомі – В’ячеслав Богуслаєв (“Мотор-Січ”), Тарієл Васадзе (“Укравто”), Костянтин Жеваго (“Фінанси та кредит”), Валентин Ландик (“Норд”), Лев Парцхаладзе (“ХХІ вік”), Олександр Слободян (“Оболонь”), Сергій Тигіпко (“ТАС”), Віктор Тополов (“Київ–Донбас”), Валерій Хорошковський (“Інтер”), Олександр Ярославський (“Укрсіббанк”), Микола Янковський (“Концерн Стирол”). ІСД та “Приват” представляли відповідно Олег Мкртчан та Олександр Дубілет.

Спостерігати за зустріччю журналістам довелося лише на екрані

Президента цього разу чекали недовго. Але його промова була довга, мов лекція, і таку нагадувала за змістом. Схоже було, Президент вирішив пройтися по всіх економічних мозолях. Особливо це мав відчути Микола Азаров, якому діставалося чимало податкових тумаків. Віктор Ющенко зауважив навіть, щоб той гостро не реагував, мовляв, це претензії не до голови фінансового міністерства, а до самої системи.

Отже, “теза перша”. Влада і бізнес – одна сім’я. Спільно мають створювати, просувати і втілювати закони. У сенсі розбудові економіки країни сьогоднішня ситуація – гарна нагода отримати відповідні уроки. Рейдерство – рідна сестра політичної корупції. Бардак із землею існує лиш тому, що найбільші землевласники сидять у парламенті.

Говорячи про економічні проблеми, Президент не забував, що вони тісно пов’язані з політикою, а тому відповідно дісталося і законодавчій, і виконавчій владі. Він стільки говорив про провину політиків, що незрозуміло було, для чого ж він запросив бізнесменів, значна частина яких представляє ту саму законодавчу владу. Чи то підтримати і встановити діалог, чи пожурити за те, що натворили.

Теза друга. Треба створити парламент, який прийматиме закони. Новий уряд обов’язково буде таким, що проводитиме національну політику. Головне – створити такі правила гри, щоб ви (представники бізнесу) спокійно працювали. Недоторканність депутатів притаманна таким країнам, як Зімбабве, Йемен, Афганістан... “Більше я не буду називати. Не хочу, щоб Україна фігурувала у такому списку... Це і вас стосується – не обов’язково мати депутатський мандат, аби проводити конкурентну діяльність”. Це вже Ющенко звернувся до одного з присутніх, хоча цілком могло стосуватися більшості з них.

Теза третя. Податкова система: “отступать нєкуда!” Президент почав критикувати фіскальну систему як надзвичайно відсталу й забюрократизовану. Мовляв, надто багато податків і надто часу потрібно на оформлення усіх формальностей.

“Якщо фіскальне навантаження на бізнес перевищує 60%, це лиш спонукає суб’єктів уходити в тіньову економіку... Мені набридло, що роз’яснення податкової часто є сильнішими, ніж закони”.

На те саме і на дещо інше почали жалітися олігархи, які виступали за списком, як це запропонував Президент. Слухняні школярі готувалися до зустрічі з “учителем”, правда, не всі. Деякі з них навіть рота не відкрили.

А от Таріел Васадзе, як завжди, був активним ньюзмейкером

В’ячеслав Богуслаєв пожалівся на тендерну систему, через яку надзвичайно важко отримати право на будівництво. Тарієл Васадзе нарікав на систему податків, інвестклімат і наполягав на тому, що “не треба все здавати заради того, щоб потрапити до СОТ”.

Валентин Ландик навідріз відмовився говорити з журналістами про політику

Валентин Ландик згадав про потребу доопрацювати проект Податкового кодексу, а Костянтин Жеваго зробив закид до виконавчої влади: “Держава – головний рейдер. Ніхто з інвесторів не прийде, поки в країні проводитимуться такі приватизаційні конкурси, як у випадку з “Луганськтепловозом”. 

... як і Олександр Слободян

Олександр Слободян продовжив тему: у нас несумісність бухгалтерського обліку з податковим обліком. І висловив нерозуміння: для чого надавати преференції іноземному інвесторові – адже сьогодні він тут, завтра – там, а національний капітал – завжди тут, на місці.

Валерій Хорошковський не виступав. Помітили його лиш завдяки виблискуванню зубів

Олександра Зінченка теж не почули. Що він робив у Секретаріаті, залишилось загадкою

Коли дійшла черга до Азарова, здавалося, він буде сходити піною. Ще й Президент його підсачив: дивіться, мовляв, як Микола Янович українською мовою заговорив. Навіть галицький акцент пробивається. Після цього Микола Янович раптом забув українську мову і продовжив своєю, навіть не знаю як назвати.

Зрештою, він зробив принаймні одне слушне зауваження: усі позиції меморандуму, підписаного цього разу Президентом і бізнесменами, враховані у проекті Податкового кодексу. А він вирішує всі проблеми, що стоять перед економікою.

Так чи інакше, наступна така зустріч може показати, хто справді готовий іти на поступки і хто зацікавлений співпрацювати. Домовилися, що зустрічі за круглим столом мають проходити раз на три місяці, і вже наступна може пройти за участі керівництва податкової. Хто сидітиме на вугіллях наступного разу, можуть показати результати виборів.

Дмитро Стаховський