Чи змінять соціальні бунти результати виборів?

 Треба діяти не в парадигмі: влада проти безлічі партій, а в парадигмі: влада – суспільство... Якщо лідери опозицій не зможуть домовитися до виборів, вони точно не зможуть цього зробити в парламенті... Думки експертів 

 Підготовка до майбутніх парламентських виборів почалася на грозовому фоні. Лідери опозиції – за гратами. На вулицях – мітинги, протести, голодовки. Прийнятий нещодавно майже конституційною парламентською більшістю закон про вибори ще не підписаний Президентом, але вже став підставою для звинувачень опозиції у зраді.

Проте, лідери парламентських опозиційних партій в черговий раз заявляють про необхідність об`єднання і створення загального списку кандидатів у народні депутати. Наскільки реально це об`єднання і чи буде воно ефективним? І чи потрібно це суспільству?

Протестні рухи набирають обертів. Влада безуспішно намагається зупинити акції протесту рішеннями підконтрольних судів і силами «Беркута», міліції та ДАІ. Як ці події вплинуть на хід виборчої кампанії? Чи побачимо ми в парламенті нових лідерів, що очолюють не партії, а суспільні рухи? Чи поверне опозиція собі довіру народу, приєднавшись до протестів, або ж, переможена бажанням за будь-яку ціну отримати владу, топитиме на мажоритарних округах і себе, і громадських лідерів? Про це ми запитали у експертів.

Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій:

ПОКИ ЛИШЕ ОДИН РУХ НАМАГАЄТЬСЯ ГРАТИ НА ПЕРЕТИНІ ДВОХ ВЕКТОРІВ ПОЛІТИКИ

Якщо говорити про єдиний партійний список від опозиції на виборах, то це просто неможливо уявити. Хто очолить такий список: Кличко, Яценюк, Турчинов, Женя Тимошенко? Все це розмови. Єдиний список по мажоритарці можливий тільки, якщо всі будуть на одному боці: Кличко, Яценюк, «Батьківщина», «Свобода», «Наша Україна», Народна партія. Якби всі вони опинилися в одному пулі і визначали кандидатів у мажоритарних округах, то тоді можна було б думати про перемогу. Але, за великим рахунком, треба діяти не в парадигмі: влада проти безлічі партій, а в парадигмі: влада – суспільство. Якби опозиція була єдина з суспільством, то вибори можна було б виграти у влади. Зараз я скоріше вірю у виграш влади, хоча влада і непопулярна. Але вона переможе тільки завдяки своїй електоральній інженерії.

Всі знедолені, які беруть участь в локальних, спорадичних акціях, поки не мають свого лідера. Хоча, повторюся: якби змінилася структура кампанії і вектор боротьби пішов по лінії «влада - всі незадоволені», то тоді був би результат. Для перемоги необхідний вектор боротьби: народ проти істеблішменту. А якщо кампанія йтиме по лінії «влада – опозиція», то навряд чи тут знайдуться місця для нових осіб.

У нас легальна процедурна політика така, що участь у виборах можуть брати тільки партії. Але при цьому громадські рухи - більш легітимні ніж партії. Проте у громадських рухів поки немає ні організаційної структури, які мають партії, ні грошей. Крім того вони не можуть брати участі у виборах. Поки лише один рух намагається грати на перетині двох векторів політики, це рух «Вперед!» на чолі з Королевською. Не знаю, що з цього вийде. Чи буде він інкорпорований в «Батьківщину»? Чи піде Королевська самостійно або на чолі УСДП? Проте вона намагається виводити в світ нових лідерів. Наприклад, Андрій Панаетов. Але зараз питання не в тому, хто виграє, а в тому, чи одержить народ парламент, який міг би вважати своїм? Чи буде ця влада представницькою? Чи не почне Тимошенко після звільнення похід проти нової Верховної Ради? Допускаю, що Верховна Рада-2012 буде короткостроковою, слабкою і нелегітимною. Тому, що її обиратиме влада, яка нашаткує списки своїми людьми і нарізуватиме під них виборчі округи. Це буде парламент істеблішменту...

Але не виключено, що ситуація вийде з-під контролю еліт. Думаю, до жовтня 2012 року ще може багато чого відбутися.

Валерій Димов, керівник аналітичного агентства «Форум»:

ПРОТЕСТНІ РУХИ СТАЛИ ЧИННИКОМ БОРОТЬБИ

На сьогодні українська опозиція – об`єднання дуже неоднорідне, яке не зовсім розуміє, що робити з владою, якщо вона їм дістанеться. Зараз вони намагаються домовитися про програму співпраці на майбутніх виборах. Програма мінімум – домовитися про координацію дій під час кампанії, а оптимум - висунення популярних кандидатів на округах від опозиції. Висувати, без квотування, а тільки тих, хто може перемогти, а потім працювати в парламенті. Можливо, це об`єднання буде не на базі існуючого КОДу, а на базі якоїсь квазі-структури на зразок КОДу. Треба зважати і на те, що якщо Кличко або Гриценко йдуть на вибори поза КОДом, з ними теж треба координувати дії і враховувати позицію. Якщо лідери опозицій не зможуть домовитися до виборів, вони точно не зможуть цього зробити в парламенті. Їм там просто нічого буде робити.

Що стосується протестних рухів. Вони вже стали чинником боротьби. Коли люди знову і знову виходять на вулицю, це показує, що влада втратила ініціативу. Комунікація між вулицею і протестними політиками налагоджуватиметься. Політики, які вважають себе опозицією, зобов`язані чинники протесту конвертувати в підтримку на виборах. А люди, які виходять на вулиці, повинні зрозуміти, що просто вулицею ситуацію не зміниш. Мало бути протестуючим, потрібно мати позитивні програми, щоб змінити ситуацію в країні на краще.

Віктор Небоженко, директор центру «Український барометр»:

І В ПАРТІЇ «ФРОНТ ЗМІН», І В БЮТ БУДЕ ВЕЛИКА КІЛЬКІСТЬ ТУШОК

Ініціатива щодо створення єдиного партійного списку від опозиції - це своєрідний «шантаж» влади. Всі опозиційні політичні сили розуміють, що вони у такому разі працюють тільки на імідж Яценюка, але чудово усвідомлюють свої шанси на цих виборах. Я припускаю, що від опозиції буде створено два списки, один з яких буде дозволений Адміністрацією Президента, і який формуватиме «Фронт змін» і БЮТ. А інший список, не дозволений Адміністрацією Президента, свого роду «народна опозиція», створюватиметься рядом політичних сил, які на сьогоднішній день не набирають стільки голосів, щоб подолати п`ятивідсотковий бар`єр. Я думаю, що є таємні протоколи, в якому Партія регіонів і «Фронт Змін» збираються обдурити і БЮТ. Ми можемо опинитися в ситуації, коли «Фронт Змін» одержить більше голосів, ніж БЮТ, і тоді ці дві сили зроблять нову більшість, де Яценюку дадуть пост прем`єра. Але і це недовгий сценарій. Партія регіонів не буде церемонитися з Яценюком. І в партії «Фронт Змін» і в БЮТ буде велика кількість тушок, які, не дивлячись на грізний вид Яценюка, відчалять від нього в перший же тиждень. Я можу навіть побитися об заклад: третина бютівских кандидатів і третина від «Фронту Змін». Я не думаю, що у нас буде політична сенсація, коли завтра більшість опозиційних політиків присягатимуть Яценюку, тому що це дуже небезпечний для їхньої біографії шлях. Ті, хто йдуть до нього у фракцію, це «любі друзі», часто залякані політики. І це не те, що допоможе йому узяти хороший старт на президентських виборах. Схоже, що йдеться про змову між Адміністрацією Президента і «Фронтом Змін». 

Вибори - це спосіб вихлопу політичної і соціальної незадоволеності. І якщо справжніх виборів не відбувається, то люди беруться за вила і шукають інші способи вияву незадоволення. Новим законом про вибори суспільство хочуть позбавити виборів. І я не розумію, чому за нього голосувала фракція БЮТ. Зґвалтований, зазвичай, не домовляється з насильником.  Дасть Бог, Тимошенко вийде, вона серйозно почистить свою партію. Адже це змова між ПР, БЮТ і «Фронтом Змін» проти електорату.

Опозиція і масові протести сьогодні живуть своїм, паралельним, життям. Опозиція звикла жити в умовах переговорів, взаємно узгоджених голосувань у Верховній Раді. Я вже не говорю про сімейні та бізнес-зв’язки. Вони звикли жити у форматі телешоу, а не у форматі протестних рухів. Якби Яценюк приїхав на похорон розчавленого в Донецьку чорнобильця, це було б правильно. Проте перевага віддається походу  на шоу до якого-небудь Савіка.

Тарас Березовець, керівник аналітичного консалтингового агентства Berta Communication:

У НОВИХ ЛІДЕРІВ Є ШАНС ПРОЙТИ ПО МАЖОРИТАРЦІ

Створення єдиного партійного списку в межах Комітету опору диктатурі – це абсолютно міфічна ідея. Лідер партії «Фронт Змін» Арсеній Яценюк, як мінімум, вже знає більше половини свого списку. Яким чином він ділитиметься місцями в списку із сотнею діючих народних депутатів з фракції БЮТ?

Реалістичнішими здаються мені локальні домовленості по мажоритарних округах, де конкретно домовлятимуться «Фронт Змін», партія «Батьківщина», УДАР Кличка, «Свобода». Вони гіпотетично можуть погоджувати одного кандидата, але не по всій Україні. Запит на нових політиків є і був завжди. І шанси пройти за мажоритарної системи у них є.

Володимир Фесенко, директор Центру прикладних і політичних досліджень центру «Пента»:

ОПОЗИЦИЯ ПОВИННА ПЕРЕСТАТИ «ПРИМАЗУВАТИСЯ» ДО ПРОТЕСТНИХ АКЦІЙ І ПОЧАТИ РЕАЛЬНО ДОПОМАГАТИ СУСПІЛЬСТВУ ВИРІШУВАТИ ЙОГО ПРОБЛЕМИ

Сьогодні в Україні суспільно-політична ситуація така, що роль громадських організацій і рухів  помітніша і серйозніша, ніж, наприклад, роль політичних структур. Громадянська опозиція часто виглядає активнішою і боєздатнішою, ніж опозиція політична.

Зараз дуже перспективний, важливий і значущий  для країни час – опозиційні політики починають усвідомлювати необхідність активної взаємодії з суспільними групами. Звичайно, деякі цю взаємодію бачать в тому, щоб, як Олег Ляшко, прийти на мітинг, схопити прапор і заявити: «Я з вами!». Іншими словами, «примазатися» до якихось громадських акцій протесту.

На щастя, є і такі як Наталія Королевська, яка працює системно. Наприклад, допомогла підприємницькому руху оформитися і структуруватися в Громадянський рух «Вперед!». Допомагає різним суспільним групам в проведенні необхідних ініціатив, пропонує законодавче вирішення їхніх питань. Користі від такої взаємодії значно більше. І це більш цивілізовано, по-європейськи.

Її досвід взаємодії з громадським сектором, зокрема, з підприємницькими організаціями, досить позитивний і більше того -  перспективний. Сьогодні така форма взаємодії найбільш важлива для українських політиків взагалі і для опозиції зокрема.

Кажучи про громадський сектор, я хочу відзначити ще одну ініціативу Наталії Королевської,  яка зараз набуває актуальності, оскільки обговорюється тема створення єдиного списку мажоритарників від опозиційних сил. Я маю на увазі її пропозицію враховувати в цьому списку представників громадських організацій. Це абсолютно правильна ініціатива. Якщо виборці бачитимуть серед кандидатів від опозиційних сил не тільки представників партійної бюрократії або діючих народних депутатів, але і активних громадських лідерів - це посприяє і підтримці громадських лідерів на виборах в одномандатних територіальних округах і підвищенню авторитету опозиції. Важливо, щоб це були представники тих же підприємницьких організацій, організацій чорнобильців. Причому не просто їхні формальні представники, а ті, хто проявив себе як громадський лідер.

Опитувала Леся Дідківська