Експерти: опозиція повинна бути не на боці окремих груп, а на боці всього суспільства

Де два українських політика - там уже п`ять гетьманів...  Разом можна взяти менше, ніж окремими колонами... Чим більше ідеології, тим менше голосів...

Представники української опозиції продовжують активно обговорювати подальші кроки після підписання в день Соборності 22 січня Угоди про спільні дії об`єднаної опозиції України. Ми звернулися до політичних експертів із проханням прокоментувати чинники, що, як сприяють, так і перешкоджають зближенню опозиційних сил напередодні парламентських виборів 2012 року.

Відзначимо, експерти розійшлися в своїх думках, що свідчить про неоднозначність процесу об`єднання опозиції.

Вадим Карасьов:

ОПОЗИЦІЯ ПОВИННА БУТИ НЕ НА БОЦІ ОКРЕМИХ ГРУП, А НА БОЦІ ВСЬОГО СУСПІЛЬСТВА

Об`єднати опозицію може політичний порядок денний, який орієнтований не на локальний регіональний сегмент, не на секторальний профспілковий корпоративний інтерес, а на те, що називається суспільством. Чим більше опозиційний порядок денний буде покривати суспільство, тим більше буде можливостей для об`єднання.

На даному етапі розвитку української політики опозиція повинна бути не на боці окремих груп, а на боці всього суспільства, на боці громадянина. Головне, це зв`язати і зав`язати всі опозиційні сили з опозиційними настроями самого суспільства. Тут інструментом зв`язування суспільства і всіх опозиційних сил повинні служити не проблеми мови, не проблеми регіонів, не проблеми, пов`язані виключно з якимись культурно-просвітницькими інтересами або запитами, а перш за все, надія і спрямованість вивести українське суспільство з нинішнього історичного та політичного тупика .

Опозиції треба бути не опозицією однієї частини країни, а всієї Україні, тим більше, що сьогодні одним із не планованих, але реальних результатів політики влади є об`єднання країни. Країна сьогодні об`єднується на основі спільних соціальних проблем, загальних економічних проблем, об`єднується втомою від корупції, свавілля, криміналу.

Якщо сьогодні хтось буде закидати в якості об`єднавчих ідей від опозиції, наприклад, проблеми мови або проблеми визнання-невизнання воїнів УПА - це буде виключно реакційна ідея, яка буде розколювати країну й опозицію. Ключ до об`єднання опозиції - це об`єднувати суспільство. Об`єднувати суспільство - це значить, його захищати і давати йому надію. Якщо опозиція прийме таку стратегію, вона буде єдина і непереможна. Якщо ні - вона вже спочатку буде приречена на поразку.

Якщо опозиція захистить і об`єднає суспільство, дасть суспільству надію і стане опозицією надії, то, безумовно, ядром, соціальним кристалізатором опозиції будуть середні верстви населення, які прагнуть справедливого антикорупційного і антикримінального вільного європейського майбутнього.

Ігор Жданов:

ДЕ ДВА УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИКА - ТАМ УЖЕ П`ЯТЬ ГЕТЬМАНІВ

Сьогодні найбільша проблема опозиції - не мета, навколо якої вони можуть об`єднатися. Я думаю, мета зрозуміла - це боротьба з тим політичним режимом, який зараз існує в Україні, це боротьба проти президента і за повернення до демократичних завоювань. Якщо опозиції вдасться об`єднатися навколо мети, то починають заважати якісь особистісні речі. Координації дій і, можливо, об`єднання в якихось випадках заважають особисті амбіції окремих лідерів опозиції. Є така народна приказка - де два українці, там три гетьмани. На жаль, це стосується і більшості українських політиків, тому що там уже не три гетьмани, де два політики, а цілих п`ять.

Зараз існує КОД, який претендує на те, щоб його визнали справжньою об`єднаною опозицією, є партії, які поза КОД (та сама «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка, інші партії). Дуже б не хотілося, щоб зараз почалися розборки, хто справжня опозиція, а хто не справжня. Почнуть боротися між собою опозиціонери, а перемогти може влада. Треба свої амбіції сховати в ящик і визначити принципи, на яких можна працювати.

Якщо у когось із опозиціонерів є конкретний план виходу країни з кризи, це дуже добре. Тому що зараз для виборця важлива не лише критика дій уряду, а й конкретні пропозиції та бачення, як виводити Україну з кризи. Зрозуміло, що нинішній уряд, незважаючи на всі заяви, проводить тільки псевдореформи, які лише б`ють по підприємцях, пенсіонерах, афганцях і чорнобильцях. Структурними реформами тут і не пахне. Цей уряд завів країну в глухий кут і його треба міняти разом з усією владою. Тому якщо завтра опозиціонери стануть владою, вони повинні щось пред`явити суспільству, план якихось першочергових кроків, не чекати півроку, а працювати відразу після виборів.

Вже зараз можна говорити про те, що Анатолій Гриценко має свої бачення у сфері національної безпеки й оборони, Борис Тарасюк бачення розвитку зовнішньої політики, Роман Зварич - реформування кримінального судочинства, Наталія Королевська виступила зі своїм баченням розвитку національної економіки, вона намагається захищати підприємців від того свавілля, якє є. Зараз опозиційним силам потрібно поступитися амбіціями, прийняти всі пропозиції, об`єднати найбільш цікаві та реалістичні речі в єдиний план опозиції, який буде сприяти виведенню України з кризи.

Михайло Погребинський:

РАЗОМ МОЖНА ВЗЯТИ МЕНШЕ, НІЖ ОКРЕМОЮ КОЛОНОЮ

Я вважаю, що об`єднання опозиції не відбудеться. В усякому разі, таке, про яке говорила Тимошенко: що потрібно всім, однією колоною. Це неможливо з різних причин. І тут не лише мова про амбіції і про те, що де два українці, там три гетьмани. Тут і несумісність, і нераціональність такого об`єднання, оскільки разом можна взяти менше, ніж окремим колонами. Це очевидно кожному технологу. Люди, які готові проголосувати за Тимошенко чи Гриценка, не будуть голосувати, якщо в списку буде Тягнибок або Михальчишин.

Можна було б сформувати ще одну націоналістичну колону з маленьких націонал-демократичних партій, але шансів, що вони б набрали 5% на виборах - дуже мало.

Об`єднання опозиції в тому варіанті, який зараз обговорюється, - підтримка єдиного кандидата по мажоритарці - це можливо в багатьох округах. Особливо просто це буде зробити в тих округах, де опозиція не має шансів, то на півдні або сході. Там буде легше домовитися: ми підтримаємо вашого кандидата, все одно у нас шансів немає.

А на Заході будуть проблеми. Там є амбітні люди. Деякі з них взагалі не входять в об`єднавчий процес і захочуть балотуватися - тому люди будуть конкурувати на опозиційному полі.

Валерій Димов:

НА ШЛЯХУ ОБ`ЄДНАННЯ МОЖУТЬ СТАТИ ЛИШЕ АМБІЦІЇ ДЕЯКИХ ЛІДЕРІВ ОПОЗИЦІЇ

Я вже неодноразово висловлювався, що в опозиції немає іншого шляху, ніж об`єднання для перемоги на виборах в 2012 році. Тільки об`єднання опозиційних сил у Верховній Раді здатне протистояти планам щодо фальсифікацій та монополізації влади у ВР президентом.

Перешкодити цьому об`єднанню можуть лише амбіції деяких лідерів опозиції.

Зараз ідуть процеси зі створення якоїсь «псевдоправиці». Костенко з Ющенком та іншими людьми, які не долають виборчий бар`єр, будуть об`єднуватися, їм щось обіцяють. Влада вважає, що стимулювання амбіцій лідерів буде достатньо, щоб опозиція не об`єдналася.

Ідеальним варіантом для опозиції був би єдиний список, про який ще колись казав В`ячеслав Кириленко і зараз говорить Юлія Тимошенко.

Деякі експерти кажуть, мовляв, виборці Тягнибока не будуть голосувати за Кличка або виборці Яценюка не голосуватимуть за Тягнибока. Думаю, це питання при бажанні можна було б вирішити. Тим більше, якщо слоганом і лейтмотивом опозиційних сил було би гасло: хто не з нами - той за владу.

Програма мінімум для опозиції - це пакт про взаємоненапад. Другий етап - єдиний кандидат від опозиції по округах по мажоритарці. Третій - єдиний список.

Було б дуже добре, якби опозиція усвідомила, що єдиний список - це найкращий варіант для неї. Але не думаю, що сьогодні він можливий.

Володимир Фесенко:

ЩО БІЛЬШЕ ІДЕОЛОГІЇ - ТО МЕНШЕ ГОЛОСІВ

Традиційний мотив об`єднання опозиції - виклики з боку влади, її жорсткі дії по відношенню до опозиціонерів, а також - повернутися до влади самим. Якщо вони зрозуміють, що об`єднання, хоча б тактичне, тимчасове, сприятиме руйнації монополії режиму Януковича - це і буде сприяти їх об`єднанню. Все інше буде тільки заважати, в тому числі й ідеологічні чинники. У нинішній опозиції є радикально-націоналістичні рухи - ВО «Свобода». І необхідність пошуку хоч якогось програмного компромісу зі «свободівцями», загравання з націоналістичною риторикою - буде слабким місцем опозиції, буде постійним «яблуком розбрату» і буде звужувати електоральну базу. Чим більше нинішня опозиція буде ідеологічною - тим менше вона отримає голосів на виборах. Це один із парадоксів, який, на жаль, сьогодні присутній в українському політичному житті.

Сприяти об`єднанню опозиції може дефіцит сильних кандидатів-мажоритарників. Тому легше створити єдиний список таких кандидатів. Але на прохідних округах, де більшою буде конкуренція серед опозиційних партій - об`єднатися буде складніше і знайти компроміс за таким переліком (Галицькі області). Перешкода - конкуренція партійних інтересів. Тому створити єдиний список, як до того закликає Тимошенко, - це повна утопія при нинішній виборчій системі, коли у виборах зможуть брати участь тільки партії. В цій ситуації - ніякого єдиного списку не буде, тому що йти під чужим партійним прапором - значить приректи на поразку і забуття свій партійний бренд. До того ж, перешкоджати такому об`єднанню буде і той факт, що сьогодні основні опозиційні сили мають або дуже гарні, або непогані шанси на подолання 5% виборчого бар`єру. Їм немає сенсу об`єднуватися, якщо вони самі можуть подолати бар`єр і привести свою фракцію в парламент.

У той же час у нинішніх умовах для опозиційних партій більш перспективною уявлявляється ставка на співпрацю з новими громадськими рухами, зокрема з підприємницьким рухом. Поки опозиція недостатньо використовує цей ресурс. Можна відзначити, мабуть, тільки активну взаємодію Наталії Королевської з підприємницьким рухом. Опозиціонерам варто звернути увагу і на її ідею про висунення активістів громадських рухів у виборчих списках опозиції і в якості єдиних кандидатів опозиції в мажоритарних округах. Союз опозиції з новими громадськими рухами може мати стратегічне значення на парламентських виборах.

Любов Ліщина

УНІАН в Google News