”Профіль” зібрав і кучмістів, і противників екс-президента

Журналісти знайшли привід, щоб висловитися про те, якою вони хочуть бачити журналістику і якою не хочуть. На вечірку прийшли Леонід Кучма, Андрій Шкіль, Олександр Третьяков, Інна Богословська, Олена Лукаш та інші офіційні особи...

Журналісти знайшли хороший привід, щоб висловитися про те, якою вони хочуть бачити журналістику і якою не хочуть. На вечірку прийшли Леонід Кучма, Андрій Шкіль, Олександр Третьяков, Інна Богословська, Олена Лукаш та інші офіційні особи.

Як би там не було, а головним гостем на вечірці, присвяченій придбанню холдингом «Главред-медіа» журналу «Профіль», був Леонід Кучма. Це не дивно, враховуючи той факт, що головний редактор і керівник цього проекту – Олена Громницька, колишній прес-секретар колишнього ж Президента. Так само не дивно, що левова частка місця в першому номері переформатованого видання присвячена Леоніду Даниловичеві. Кореспондент УНІАН нарахував десяток зображень з портретом екс-папи.

Однодумці

Сам Кучма пройшовся своєю фірмовою бадьорою ходою по червоній доріжці київського віп-ресторану «Сохо», вікна якого виходять на стіну одного облізлого будинку. Колишній президент почав вітатися і обніматися з гостями, потиснув руку Андрію Шкілю. Автоматично визріло перше запитання політику-бютівцю:

– Ви тільки що потиснули руку Леоніду Кучмі. Зрада?

– Я брав участь в акції «Україна без Кучми». Її результати досягнуті: Україна зараз без Кучми. А кажучи про ситуацію в сучасній Україні, ми повинні чітко розуміти: є моральне засудження тих або інших персон, є кримінальне переслідування. І я не можу аргументовано довести зараз його провину, оскільки не є прокурором. Знаєте, ця людина була десять років Президентом, і тут складається така ж ситуація, як з комуністичною партією. Ось коли, наприклад, вам квіти дарують на 23 лютого, ви їх викидаєте?

– Я взагалі-то анархо-комуніст.

– Ви анархо-комуніст, але коли дарують іншим людям, націоналістам,  вони теж їх не викидають. Така наша історія. Кажете, поздоровався з Кучмою? Коли я потрапив у в`язницю при його правлінні, мені там довелося вітатися з такою кількістю злочинців, що я вже звик.

Україна з Кучмою і без

Запитання про ставлення до колишнього Президента я поставив також депутату-бютівцю, колишньому телеведучому Андрію Шевченку. 

– У кожної людини є своя місія, – сказав бютівець-журналіст. – Моя місія зробити успішним український медіа-ринок, і коли на нім з`являється щось нове, я радий: це плюс країні. Тому я бажаю Олені і її команді, щоб вони конвертували свій азарт в успішне комерційне підприємство. І менше всього, йдучи сюди вітати редакцію, я думав про те, хто сьогодні тут буде. Інша справа, варто поставити запитання: хто для Олени Громницької Кучма – герой її журналу чи він для неї шеф і моральний авторитет? І це запитання для неї і всієї команди.

Сам Данилич скромно всівся в компанії друзів за дальнім столиком. Коли до нього дійшла черга, він сказав, що за час роботи з Оленою став з нею цілковитим однодумцем. Тому бажає їй всіляких успіхів. 

– Мені хотілося б прочитати в оновленому «Профілі» про профілі всіх наших політиків, – сказав кандидат в політики (за списками НУ–НС) Володимир Ар`єв, керівник продюсерського центру «Закрита зона». – Наших політиків треба роздавлювати асфальтовим катком, щоб від них залишився один профіль. 

– Тобто ти – за жорстке мочилово?

– Я проти мочилова ради мочилова, але за те, щоб всі речі називати своїми іменами. Якщо ми цього зараз не зробимо, якщо ми не почнемо роздавлювати людей, які займаються грабежем у власному будинку, то в будинку порядку не буде.

– Але ж ти і сам без п`яти хвилин депутат... А якщо тебе самого тут почнуть критикувати?

– Якщо буде за що, я, перш за все, думатиму не про те, які журналісти під.си, даруйте, а про те, що я зробив не так. З іншого боку, я думаю, у мене завжди знайдеться можливість викласти свою точку зору, тому що це одне з правил журналістики. Так само, сподіваюся, що не дам приводів для звинувачення себе в чомусь серйозному.

Я звернувся до колишнього кандидата в політики (виборчий проект «КОП», в якому він брав участь в 2002 році, провалився) журналіста Миколи Вересня:

– Пане Вересню, скажіть що-небудь афористичне про це видання і про журналістику взагалі.

– Ні, не можу сказати нічого афористичного. Ставте запитання.

Вересень афористично мовчав

– Скажіть, яку оцінку ви можете дати першому номеру цього оновленого видання, яке сьогодні презентується в цьому ресторані?

– Рано оцінювати. Перший номер поки вийшов. Я пам`ятаю першу гру Олега Блохіна – не було жодної людини, яка в Києві його не матюкала. Потім він одержав «Золотий м`яч».

– Які будуть ваші побажання редакції «Профілю»?

– Немає побажань. Я професіонал.

– Це видно.

– А професіонали не бажають ніколи один одному. Тому що професіонал знає, як це все важко.

– Яким би ви не хотіли бачити журнал «Профіль» і взагалі українську журналістику? – запитав я у шеф-редактора "Газети 24" Віталія Портникова.

– Від української журналістики не хотілося б чекати непрофесіоналізму, провінціалізму, упередженості, бажання бути на одній із сторін барикад, які вибудовують наші політики. Хочеться, щоб українська журналістика більше була схожа на наш народ – допитливий, досвідчений, набагато більш схильний до розвитку, ніж наша політична еліта і журналістика. 

Усе будет ”Профіль”

Під кінець заходу пройшов аукціон, на якому була продана картина, на якій намальовані три українських Президенти. Зразок кіча, придбаний одним бізнесменом за 2500 гривень, показує профіль українських політиків так, як колись зображали класиків марксизму - енгельсизму - ленінізму. Ось, загалом, і все. Вечірка пройшла без ексцесів, якщо не брати до уваги того, що на піджак охоронцеві Кучми вилили трохи червоного вина.

Антон Зікора

Фото журналу "Профіль"