Олександр Бригинець: Партії регіонів вже не існує

Для Кучми Ющенко став планом “А”, а  Янукович — планом “Б”. Євро — прекрасна нагода показати європейцям, як ми ненавидимо свою владу. Тож, запрошуємо в пекло... Інтерв`ю

Від депутата Київради Олександра Бригинця я щодня отримую кілька листів про те чи інше неподобство у Києві. Саме завдяки йому вдалося відстояти ключові культурні осередки Києва. Пан Олександр давно став подразником для влади...

Ми зустрілися в кафе Київради, він мене пригощає чаєм з тістечком, а сам п`є тільки чай, бо постує. Практично одразу перейшли до теми: чи нині найбільше дно, до якого опустилася Україна...

— Найтемніша ніч завжди перед ранком, — каже він. — Зараз ситуація в Україні доходить до найтемнішої точки й скоро повинен наступити ранок. Кажуть, що ранок може наступити тільки шляхом перевороту, якихось мітингів, а я вважаю, що існує дуже багато механізмів, як може відбутися зміна в країні. Та, на жаль, вона не може відбутися без серйозного впливу громадських рухів.

Ніхто не знає, який план у вищих сил на нашу країну. І коли говорять, що плани стосовно майбутнього складаються президентом чи якимсь людьми — це все дуже умовно. Я, як людина віруюча, абсолютно впевнений, що розвиток усього закладений з самого початку. Відомо, що найважчі часи даються людині як покарання чи як випробовування перед чимось кращим. Тому я сприймаю час, який ми зараз переживаємо, як випробовування.

ЯНУКОВИЧ ЗНИЩУЄ ПАРТІЮ РЕГІОНІВ, БО ВІН ЇЙ ВИНЕН

Скільки ще, за вашими відчуттями, триватиме ця темнота перед світанком? До якої межі вона ще має дійти?

Давайте простежимо шлях розвитку останнього періоду... Кучма. Пам`ятаєте, ми всі гадали, чи балотуватиметься він третій раз, чи зможе він знайти юридичні підстави? Коли був Ющенко, ми з упевненістю всі казали: ні, другий раз він не буде Президентом. Зараз народ говорить, що повинно статися, аби Янукович перестав бути Президентом.

Начебто й жорсткі репресії, усі бідні й голодні, і взагалі всім стало гірше жити, але страху в людей перед владою немає, вони розглядають її як тимчасову, яка повинна скоро закінчитися. Як вона закінчиться, ніхто не знає. Може, одного ранку Янукович прокинеться і напише заяву про відставку... Чи він зробить це від хороших намірів чи від того, що якомусь олігарху заморозять рахунки на заході, він прийде до Януковича й скаже: відмовляйся від посади, ти мені "должен"... Це така іронічна форма, але ви знаєте, що сьогодні всі 27 країн ЄС відкликали своїх послів з Білорусі. Тобто є якісь речі, які керують ситуацією ззовні.

І коли влада свідомо доводить людей до певної межі... Чому кажу “свідомо”? Скажімо, низька зарплата — це люди чомусь ще готові терпіти. А коли виникають проблеми, скажімо, з релігією, з передачею комусь храмів, з мовою, з порушенням територіальної цілісності, а таких випадків дуже багато, то саме такі речі призводять до війн.

Тобто зараз влада наступає на найбільш важливі мозолі українського народу — на гуманітарні мозолі. І якби відбувалася ситуація, коли людей просто оббирали і не зачіпали їхній духовний світ, тоді б народ, швидше за все, мовчав. Але сьогодні склалося так, що йде наступ на духовні цінності. Вони думають, що це механізм відволікання уваги від фінансового оббирання, але ці моральні речі так само важливі й для Європи. І коли Лукашенко заарештував опозиціонерів, то ніхто послів не відкликав, хоча це реальний сигнал, але коли Білорусь вислала одного посла, польського, зразу всі країни відкликали своїх. Тобто їм нанесли моральну образу.

Так само і з Януковичем, коли йому всіма можливими мовами пояснюють, що цього не можна робити, а він демонстративно це робить, цим самим Янукович збуджує в очах Європи, зрештою цілого цивілізованого світу, безпосередньо зневагу до нього. А це ще гірше, бо через цю зневагу й негативне ставлення потерпатиме вся країна, причому економічно.

Але Янукович усіма способами намагається відволікти увагу суспільства різними  гуманітарними штуками від економічних провалів. Наприклад, коли міністр освіти пояснює, що тепер історія України буде в складі якоїсь там історії — це насторожує. І коли йдеться про закриття такого предмета як “Історія України”, усі розуміють, чому. І що таке їхній підручник з Історії України - ми всі бачили. А що таке місце історії України в рамках іншої історії — ніхто не знає. Якщо ми почитаємо історію Європи, написану в Європі, і там про Україну, то мені це не подобається. Якщо ми почитаємо сучасну історію Білорусі, написану білоруськими патріотами на початку минулого століття, — там теж місце України жахливе. Чи почитаємо історії Польщі чи Росії — це теж жахливі історії щодо України. Тому коли говорити про місце історії України в інших історіях, то це зовсім не відповідає тому, як бачать українці свою історію.

У світовій історії немає нічого про Трипілля. І як ви змусите світову історичну науку переписати свою історію? Подивіться історію Європи і чи є там Трипілля - немає...

З таким же успіхом можемо сказати: давайте, не будемо вивчати українську мову, а давайте вивчати світову мову чи не українську літературу, а лише світову літературу. Тоді виявиться, що в світовій літературі є лише кілька творів Шевченка і Коцюбинського, а всі інші не будуть представлені в світовій літературі. Бо так сталося не тому, що ми гірші, а що в ті моменти, коли нам треба було увійти в світову літературу, не було кому пролобіювати українську культуру. Лобіювали російську, французьку, німецьку. Були геополітичні речі, які не допускали підкорені імперіями народи до світової літератури. Так було до початку ХХ сторіччя.

Це нагадує ситуацію, коли одну людину покалічити, а іншу залишити здоровою, і потім сказати, тепер нехай чесно борються між собою.

Тож, давайте спочатку доведемо до ладу Українську державу, українську культуру, а потім говоритимемо про її місце в світовій літературі, історії.

Я не знаю, яка ще точка темноти нас чекає. Багато хто каже, що абсолютною точкою темноти можуть стати парламентській вибори, коли влада застосує ті технології, які вже сьогодні відомі.

Назву два приклади з останніх днів. В одного з кандидатів у мери з особистої справи зникла його заява, що він хоче балотуватися у мери. Він пішов у суд, а в суді сказали, що його документи не чинні, бо в нього нема цієї заяви. А цю заяву просто хтось витягнув. Другий приклад, пов`язаний з Києвом. На другу річницю президентства Януковича була акція з роздачі презервативів. І троє хлопців отримали по 15 діб за те, що начебто акція проходила без завчасного попередження. Сказати, що вони такі ідіоти, які завжди попереджали, а цього разу не попередили — не можливо. Більше того, у мене є лист, з якого я зробив собі копію, у якому вони звертаються до главку внутрішніх справ, і черговий напередодні о 18.50 робить свою помітку, що він прийняв цей документ.

Тобто вже зараз практикуються технології прямої підтасовки документів. Зараз це стосується малої групи людей, завтра — більшої.

Багато хто вважає, що чи не єдиний шлях подолати Партію регіонів на виборах — об`єднана опозиція. Ви теж так вважаєте?

Ні, це не єдиний спосіб... Сьогодні говорити про Партію регіонів як таку, не варто, бо її вже не існує. Партія регіонів, як і всі пропрезидентські сили, зникає. Згадайте, скільки під вибори пропрезидентських сил створював Кучма. Були свої політичні сили в Ющенка.

Як тільки Президент приходив до влади, ці політсили знищувалися самим президентом. Чому? Тому що президент ніколи не хоче бачити під боком тих, кому винен. Янукович фактично винен Партії регіонів, вона привела його до влада. І сьогодні відбувається знищення ПР як такої. Замість неї створюватимуться інші політичні сили, які видаватимуть себе за треті сили, псевдоопозиційні. Ми завжди говоримо про тушок-осіб. Але в нас є прецеденти тушок-партій: Мороз зі своєю партією виявився партією-тушкою, комуністи, литвинівці. Тушки-партії існуватимуть і надалі. Спочатку вони себе позиціонуватимуть як опозиція, так проходитимуть у парламент, а потім ставатимуть тушками.

Сьогодні головний бренд влади — не Партія регіонів, а Янукович. І він робитиме все для того, щоб зберегти цей бренд. Тому вступає в дію технологія зі знищення партії. Обличчя Кабміну теж уже знищено... Нагадаю, що голова партії — це Азаров. І ми всі розуміємо, що незабаром Азаров піде у відставку. Але питання — спочатку знімуть з голови партії чи з посади прем`єр-міністра.

Те саме з Клюєвим, від якого очікували, що він буде начальником штабу. Не буде він начальником штабу. Центр штабу, центр впливу буде знаходитися далеко за межами Партії регіонів. І вона піде на вибори як одна з діючих милиць влади. А інші милиці ми ще побачимо. Вони ще покажуть себе.

ТЕХНОЛОГІЯ “ЯНУКОВИЧ-МОЛОДШИЙ — ПРЕЗИДЕНТ” СТАЄ ВСЕ БІЛЬШ РЕАЛЬНОЮ

Якщо проаналізувати, то хто впливає сьогодні на Януковича?

Не можу точно сказати, бо не буваю в тих коридорах. Можу, як і ви, аналізувати події, і розуміти, в інтересах кого вони робляться. Якщо заступник голови Нацбанку, який є сином директора банку, яким володіє Янукович-молодший, став міністром фінансів, то я розумію, що в цьому питанні на Януковича впливав його син. І технологія про те, що наступним Президентом влада хоче бачити не Віктора Федоровича, а Олександра Вікторовича, стає все більш реальною.

І коли хтось з політологів каже,  що в Україні не можна й думати про передачу влади у спадок - ні Кучма цього не зробив, ні Ющенко - але ж ми також казали, що людина, яка була двічі судима, теж не може стати президентом. Але ця людина стала.

І Ющенко — це був план Кучми. Ми спершу до кінця не розуміли, що мав на увазі Ющенко, коли казав, що він — “син Кучми”. Але все відбулося так, наче він і справді був його наступником. І тепер ми розуміємо, що Ющенко був спеціально відправлений з посади прем`єр-міністра, щоб потім стати “опозиціонером”. І для Кучми Ющенко став планом “А”, а Янукович — планом “Б”.

Це саме може й зараз повторитися. А хто зна, може, зараз і Клюєв стане опозиціонером, після того, як був посунутий з посади віце-прем`єра чи, може, Ганна Герман, Льовочкін чи Хорошковський... Тобто невідомо кого вибере Янукович, але це вже відомий прийом.

І коли я дивлюся на кожного нового опозиціонера, і думаю, а чи не він це той самий. Тому, наприклад, я так прискіпливо ставлюся до всього, що відбувається навколо Кличка. Бо коли я чую критику Кличка в бік Черновецького і ніколи не чую критики в бік Попова, у мене це викликає занепокоєння, з одного боку. З іншого — думаю, той справжній владний опозиціонер критикуватиме більш жорстко. Бо, як правило, своїм дають можливість великої критики. І в медійному просторі з`явиться одна персона, яка критикує, а інші навіть не з`являтимуться.

Обговорюється, що Кличко буде єдиним кандидатом на мера Києва...

Звичайно, це був би прекрасний варіант. Але для мене як для людини, яка знаходиться в цьому київському болоті, було дуже важливо, аби ми всі знали, що Кличко — опозиціонер не на годину. Бо на сьогоднішній день Кличко особисто для мене — не опозиційний політик. Опозиційний політик — це той політик, який веде системну боротьбу з чинною владою. Ми можемо по-різному ставитися до “Свободи”, “Фронту змін” і до БЮТ, але сьогодні це політичні сили, які послідовно виступають проти діючої влади. Так, ходять різні чутки, хто кого фінансує, але я чую чіткі заяви і Яценюка, і великої кількості бютівців, і Тягнибока.

ПОПОВ НІЧИМ НЕ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД ЧЕРНОВЕЦЬКОГО

Чим Попов відрізняється від Черновецького?

Нічим. У Попова є тільки одна перевага. Він має гроші з Кабміну, але ці гроші закінчаться в нього в день виборів. Кабмін дає йому гроші тільки тому, аби показати, який він хороший. Але цих грошей не буде й у Кличка, коли він стане мером. Тобто грошей не даватимуть нікому. Тому мені важливо мати мера, який буде, як мінімум, прибічником демократії. Який не ховатиме заявки, подані на мітинги, не подаватиме в суд на право тієї чи іншої політсили провести акцію протесту.

Кличко буде мером, коли доведе свою опозиційність і буде представником усієї опозиції.

Черновецький, може, не мав тих грошей, що Попов, але кошти на елементарні речі, наприклад, прибирання доріг від снігу, він мав...

Черновецький принаймні не зруйнував був Андріївський узвіз. За часи Черновецького не будувалися споруди на метро Театральній, хоча ще за Омельченка був даний дозвіл. І в охоронній зоні  Софії Київської будинок на Гончара не будувався. Чому це не робилося? Бо була система стримувань і противаг між Кабміном, Президентом, прокуратурою, мером. Це були представники трохи різних політичних напрямків. І щоразу була можливість натиснути один на одного. Сьогодні — Попов, Кабмін, Президент, прокуратура — усе одне й те саме. Тому — на кого скаржитися Попову? Попов звітує перед Президентом. А Києву не потрібен такий мер, який звітуватиме перед Президентом, а не перед киянами.

Тобто за своєю суттю Попов нічим не відрізняється від Черновецького. Попов ще більше залежний, ніж був Черновецький. Черновецький все-таки більшість рішень приймав сам. На жаль, у ситуації з Поповим ми багато бачили випадків, коли публічно він заявляв одне, а робив інше. Найцинічніший випадок — коли він казав, що частину Київенерго, яка не належала місту, потрібно йому повернути, а все закінчилося тим, що все Київенерго віддали з міста.

На тлі з Поповим я можу навіть назвати позитивні риси Черновецького. Він годував своїх бабушек завжди, не тільки під час виборів. А Попов тільки зараз, тобто за кілька місяців до виборів починає доглядати за бабушками Черновецького.

Історичні об`єкти, на відміну, від Попова, не знищував. І ми реально зараз не можемо пригадати, який об`єкт він знищив. Києво-Печерську Лавру не віддав, Десятинну церкву не пробував будувати, вулицю Мазепи не перейменовував, Щекавицю не руйнував.

Найбільше обурення в киян викликає саме нищення історичних споруд. Прийшов був Ющенко, обіцяв знести будинок на Грушевського. Не зніс. Прийшов другий президент — побудував вертолітний майданчик. Ось такі речі викликають найбільше обурення в киян.

При Черновецькому нам вдалося відстояти будинок “Української енциклопедії”, який хотіли забрати якісь важні прокурори. Що тепер? У мене лежить лист, де сказано, що його хочуть віддати державі й виселити “Українську енциклопедію”. І я розумію, що ніякий “глас разума” для депутатів не подіє. Вони проголосують за це, бо Попов є частиною піраміди.

Ви коли-небудь бачите Черновецького під час засідань Київради?

Я, як і всі, його не бачив. І взагалі будь-яка розмова про Черновецького — спроба відволікти киян від реальних проблем. Черновецького як політика, як голови КМДА, як мера не існує. Від нього нічого не залежить. Він підписує все, що йому скажуть. Як і де він це робить — не важливо.

У Києва є дуже багато проблем... Зараз нищиться Андріївський узвіз. Будинок 18, де розміщена майстерня, судиться з компанією, яка вже отримала дозвіл на розробку документації на спорудження будинку. Більше того, уже з правками затверджено проект будівництва апартаментів, магазинів на Узвозі. Попов сказав, що висоток там не буде. Тоді будуть п`яти-, шестиповерхові будівлі. Так і буде... Вони вирили той котлован. Зараз танутиме сніг, і це дасть можливість пошкодити велику кількість будинків навколо. А потім скажуть, що ці будинки в поганому стані і їх треба зносити. Можливо, залишать Музей Булгакова, Андріївську церкву і Замок Річарда. Усе інше — тією чи іншою мірою знищуватиметься. Єдиний спосіб це зупинити — не обрати Попова.

Кажуть, що вибори будуть улітку. Гадаєте, вони відбудуться?

Вони думають, що після Євро буде легко проводити вибори, бо весь не їхній електорат — роз`їдеться. Але я не думаю, що під час Євро опозиція мовчатиме. Гадаю, Київ, Львів, Харків і Донецьк перетворяться в потужні центри вияву опозиційності в Україні. Про Київ і Львів я точно впевнений. Тут ситуація буде максимально політизована, бо це прекрасна нагода показати європейцям, як ми ненавидимо свою владу.

Звідки у вас таке переконання, що опозиція влаштовуватиме протести?

Їх просто не може не бути. Якщо в Україні на той момент залишиться опозиція, то не використати Євро — просто не можливо, аби всім сказати, які в нас тут неподобства. Звісно, будуть арешти, заборони, залякування. Таким чином Київ буде максимально політизований. Тож, запрошуємо в пекло.

Сьогодні є різні варіанти їх проведення: окремо чи разом з парламентськими.

Попов казав, що йому невигідно проводити вибори влітку. Гадаю, він правду казав, бо йому взагалі не вигідно, аби вони проходили будь-коли. Тому що не може так бути, щоб ситуація в цілому для влади погіршувалася, а для Попова — покращувалася, що нам інколи намагаються продемонструвати проплачені соцопитування.

Давайте просто припустимо собі, що Попов виграє вибори в Києві. Гадаєте, тоді Янукович посадить Черновецького і команду?

Ні-ні! Вони ж не садять Ющенка... Тобто вони своїх не садять. А Черновецький нічим не  відрізняється від них. І він ще й цілком може стати депутатом. У нього ж технології — гречка — є. Ми насправді не знаємо, в якому регіоні працює його команда, аби виграти по мажоритарці свій округ.

Ви особисто балотуватиметеся на вибори у ВР?

Якщо буде об`єднана опозиція, а я хотів би, щоб вона була, і в ній знайдеться місце й для мене — то я був би не проти. Якщо об`єднаної опозиції не буде, а “Батьківщина” буде йти одна, і поставить переді мною завдання боротися, то я теж піду, і боротимуся. Хоча я чудово розумію, що я поганий менеджер виборів, бо в мене нема головного ресурсу — грошей. В Україні, де народ за великим рахунком звик до гречки, — дуже складно без неї виграти вибори. І, на жаль, складається ситуація, що велика перевага — не в тих, хто відстоює інтереси міста чи цілої країни, а в тих, у кого більше грошей, гречки... І саме на це була розрахована ідея проведенням частково мажоритарних виборів.

Я не можу нікого купити, бо в мене тупо нема за що купувати. І навіть коли до мене приходять, і запитують: “О, може, ви будете балотуватися і нам чимось допоможете”. А я нічим матеріальним не можу допомогти, бо я фактично людина безробітна. Оскільки я весь час займаюся справами Києва і за це нічого не отримую, то можна собі уявити, які невеликі мої статки. Через це я навіть перебуваю в конфлікті з моїми найближчими людьми, бо вони, крім того, що не бачать мене поза роботою, я їх ще не можу забезпечити фінансово.

Я ж не можу бути кнопкодавом, як інші депутати...

Розмовляла Оксана Климончук

УНІАН в Google News