Як ми «захопили» кабінет Попова

Сьогодні ми разом з Єгором Соболєвим, Наталкою Соколенко, Ігорем Луценком та іншими активними й свідомими мешканцями Києва проникли на сесію Київради й "захопили" кабінет Олександра Попова.

Спочатку сотні киян зібралися під КМДА на акцію "Стіна Брехні", яка була ініційована мережею САМ і виникла як спосіб боротися з невиконаними обіцянками київської влади і з повним ігноруванням проблем, важливих для киян. На стіні ми вказували проблеми, і які сили в Київраді що зробили - а вірніше, не зробили для їх розв’язання.

Під час акції люди нам казали, що ходять під КМДА роками. Уже чотири роки мешканці Троєщини борються за сквер на Маяковського, кілька років триває боротьба за Січневий сквер, за дитячий майданчик на Гоголівській, і все - безрезультатно! Чиновники просто не виходять, або виходять потиснути руки й поспівчувати перед камерами. Жоден представник більшості не вийшов до киян. ЖОДЕН! Так і цього разу, вийшов лише Кличко. Йому вручили вимоги й опис гарячих точок, і він пішов, пообіцявши поставити ці вимоги на голосування. Більше чиновників ми там не побачили.

Розчаровані люди почали ремствувати - навіщо ми, мовляв, сюди приходимо? Вони нас усе одно не чують. Переглядаємось, і рішення народжується само собою - якщо вони не йдуть до нас, ми підемо до них. Попереджаємо активістів, камери - і вперед!

Спочатку - ми пройшли через лінію охорони на першому поверсі, де добряче поштовхали і активістів, і журналістів з камерами. Мене й Наталку Соколенко охоронці спочатку схопили під руки, а потім затисли в кутку. Взагалі, згідно українського законодавства, громадяни мають право на безперешкодний доступ до органів місцевої влади, я вже не кажу про акредитованих журналістів центральних ЗМІ. Лише 12 людям вдалось пройти через цей кордон. Інші активісти лишились чекати нас на майдані перед КМДА.

Ми піднялися на четвертий поверх, де проходила сесія Київради, і зіткнулись з черговим бар`єром у вигляді ще більших і ще товщих, якщо можна так сказати, охоронців.

Ми йшли, щоб подивитись на обраних народом депутатів і вимагати від них поставити на голосування проблеми киян. Нехай би відкликали, наприклад, рішення про виділення в оренду ділянки землі у Святошинському лісі. Але депутати сховались за охоронцями. Ті, не соромлячись розмахували руками, штовхали людей,  мені особисто подряпали руку, Єгора Соболєва та Ігоря Луценка штовхали в груди, Наталку Соколенко тягнули за талію, дісталося й іншим активістам. Охоронці також застосовували силу і не пропускали на сесію Київради журналістів.

Узагалі скидалося на те, що сесію Київради охороняє приватна фірма.

Цікаво, за які гроші вона утримується?

Тим часом з зали засідань вийшли якісь депутати, очевидно, від провладної більшості, на нас подивитись. Вони відмовилися назватись і сказати, з якої фракції. «А ми пенсіонери тут, наша фракція не пам`ятаю як називається», - казав один із них, сивуватий у дорогому піджаку, у розмові з нашою активісткою.

Нарешті сесія проголосувала проти присутності на засіданні 12 громадян, які прорвались у КМДА. Порадившись, ми зрозуміли, що нам просто не лишається нічого робити, як захопити кабінет Попова й вимагати від нього відповідей і рішень. А як інакше достукатися до влади, яка нікого не чує і не хоче чути?

Попередивши ЗМІ, ми безперешкодно спустилися на другий поверх і увійшли в кабінет голови КМДА. На поверсі взагалі не було охорони. У приймальній сиділо дві дами, самого Попова не було, тому ми вирішили залишатись у його кабінеті й чекати, поки він прийде. Але він до нас так і не вийшов.

Кабінет Попова

Майже за годину нашого перебування в кабінеті Попов зателефонував, Єгор перевів розмову на гучний зв`язок. Попов погодився на зустріч у п`ятницю на 13:00 з усіма дванадцятьма активістами.

Пообіцяв поговорити про конкретні проекти рішення щодо заборони забудов і встановити для них дедлайни.

Ми виходимо з КМДА, на вулиці нас чекає народ - ну що? Щось удалося?

Щось таки вдалося - прорватися за ці високі мури. Готуємо матеріали до завтрашньої зустрічі.

Оксана Романюк

УНІАН в Google News