Олесь Доній: Політик, який не засуджує український режим, сам починає смердіти

Влада моментально скористалася з вибухів у Дніпропетровську, але чи є це доказом її причетності – нехай визначає для себе кожен громадянин.

На запитання УНІАН відповів народний депутат від НУ-НС Олесь Доній.

НЕХАЙ КОЖЕН ГРОМАДЯНИН САМ ВИЗНАЧАЄ, ЧИ ПРИЧЕТНА ВЛАДА ДО ТЕРАКТІВ

Пане Олесю, вибухи в Дніпропетровську. Що це було, на вашу думку?

Олесь Доній: Влада моментально скористалася з вибухів

При першій інформації про вибухи було кілька експертних думок. Пояснювали їх по-різному: від бандитських розборок та втрати керованості на ситуацію з боку нинішньої влади – до зацікавленості самої влади у відвертання уваги від побиття Тимошенко й оголошення нею голодування.

Хоча з формальної точки зору й нема прямих доказів, що влада інспірувала ці вибухи, усе одно вона дивовижним чином просто блискавично зорієнтувалася і скористалася з них.

Що мається на увазі? Влада була зацікавлена поміняти уповноваженого з прав людини Ніну Карпачову на свою ставленицю Валерію Лутковську — людину, яка займалася відбілюванням нинішньої влади. Та поки пані Лутковська не була приведена до присяги, Карпачова встигла підтвердити факт побиття Юлії Тимошенко. І не було меж роздратуванню нинішньої влади, адже громадська думка як в Україні, так і за кордоном схилялася проти нинішньої влади. Тому приведення до присяги пані Лутковської та унеможливлення коментування цієї ситуації з боку пані Карпачової для влади було надзвичайно важливим. Водночас провести заплановану процедуру приведення до присяги у Верховній Раді було неможливо через блокування трибуни опозицією на знак солідарності з голодуванням Тимошенко.

Відразу за кілька годин після вибухів у Дніпропетровську раптово скликається позачергова сесія ВР щодо вибухів у Дніпропетровську. Зрозуміло, що опозиція з моральної точки зору не могла закинути щодо такої ініціативи, але водночас з кількома виступами стосовно вибухів Лутковську привели до присяги. Для “регіоналів” це було надзвичайно важливе питання. Уся процедура «надзвичайного засідання» ВР тривала всього то 1,5 години, з яких вибухам було присвячено трохи більш як півгодини!

Тобто влада моментально скористалася з вибухів. Чи є це непрямим доказом причетності влади до вибухів, нехай визначає для себе кожен експерт і кожен громадянин.

Якщо версія про те, що влада таки причетна до вибухів, виявиться справедливою, це означатиме, що для неї будь-які моральні бар`єри відсутні.

СЬОГОДНІ ВЛАДА НЕ ПРОСТО АВТОКРАТИЧНА, А Й ПОКАЗУЄ ЗНЕВАГУ ДО КОЖНОГО СПІВГРОМАДЯНИНА

Кілька днів тому в Інтернет злили відео начебто з Тимошенко в колонії... Тюремники підтвердили його справжність, хоча на ньому геть не видно облич... До яких ще брудних технологій може вдаватися влада щодо опозиції?

Мені абсолютно не цікаво, чи це підробка чи справжнє, тому що це підлість у будь-якому разі. Це зайвий раз свідчить про ницість нинішнього режиму та його жандармів. Тож, власне, тут нема що обговорювати.

Так, в Україні зараз аморальна влада. Тому мені й не дивно, що Юлія Тимошенко скаржиться на побої і що її в неналежний спосіб конвоювали до лікарні.

Я неодноразово перебував у КПЗ і в Лук`янівському СІЗО, при мені капітан міліції бив затриманого головою об стінку до крові. Тобто в Україні це такий стиль поведінки міліції. Безумовно, що серед них є частина, яка захищає населення від злочинності, але добряча частина — з садистськими нахилами.

Сьогодні влада не просто автократична, вона показує зневагу до кожного громадянина, спонукає до проявів садизму, агресії серед усієї виконавчої вертикалі. Можна собі уявити, якщо така агресія перетікає до колишнього прем`єр-міністра, то що так звані правоохоронці дозволяють собі щодо звичайних громадян, які сидять по тюрмах, СІЗО, до яких менша увага суспільства.

ВЛАДА ХОЧЕ ВІДРОДИТИ В СУСПІЛЬСТВІ ГЕН СТРАХУ

Є люди, які сумніваються в тому, що тюремники могли так вчинити з Юлею Володимирівною, мовляв, вони розуміють, який би це був скандал на весь світ...

Потрібно чітко усвідомити, що в цієї влади взагалі немає жодних моральних бар`єрів і їм абсолютно все одно, що про них кажуть на Заході. Для влади єдина небезпека — втрата влади. Тому вони спрямовані на вічне утримання влади, причому в будь-який спосіб: фальсифікації, маніпуляції, підкуп, теракт. Саме тому показується суспільству, що Юлія Тимошенко ув`язнена навічно. І як би суспільство не захищало, і як би не змінили КПК, усе одно будуть відкриті нові справи проти Юлії Тимошенко. Бо влада боїться Юлію Тимошенко не просто як політичного опонента, а як конкурента. Цілком імовірно, що Юлія Тимошенко може бути обрана президентом. Саме тому для унеможливлення цього її утримують, а щоб суспільство боялося іти в опозицію, підтримувати опозицію, до Тимошенко, Луценка показово вчиняються дії образливі, садистські – аби відродити в суспільстві ген страху.

Не будемо забувати, що в суспільстві, яке зовсім нещодавно пройшло через масові репресії, Голодомор, через масову міграцію, ген страху дуже сильний. І за кілька років умовної демократії цей ген страху нікуди не дівся, його зараз дуже легко відродити. Що й роблять. Саме тому спостерігається настільки жорстока поведінка з опозицією: починаючи від кулачних боїв у Раді, до жахливих, велетенських термінів ув`язнення. Скажімо, для порівняння про вибірковість правосуддя для опозиціонерів та наближених до влади: Луценку дали чотири роки ув`язнення і два роки умовно — сину можновладця Демешкана за вбивство.

УКРАЇНЦЯМ ПОЩАСТИТЬ, ЯКЩО НЕ БУДЕ ВБИВСТВ У БОРОТЬБІ ЗА ВЛАДУ

Експерт Ігор Лосєв вважає, що демократичний шлях парламентських виборів в Україні завершився. Усі це розуміють, тільки “наївна” опозиція не може цього збагнути. І в кращому випадку опозиції прималюють 15 відсотків, аби сказати, що в Україні є опозиція. Що в Україні відбувається з опозицією, на вашу думку, і чому вона сама не зможе взяти свої відсотки?

В інтелектуальної частини суспільства, до яких належить і Ігор Лосєв, є розуміння, що влада буде готова до будь-яких засобів, аби не віддавати владу нікому. Пощастить, якщо не буде вбивств.

Частина політиків поспішила повірити, що за 20 років Незалежності демократія стала незворотною.

Але якщо поспілкуватися з представниками регіональних еліт і послухати, які були фальсифікації на виборах до органів місцевого самоврядування, то не важко уявити собі, як влада діятиме на цих парламентських виборах. Тобто в цьому плані аналіз Лосєва — зрозумілий. Питання — у нього не в той бік іде закид. Бо те, що в суспільстві така ситуація, - це не провина кількох політиків чи політичних партій, а свідчення рівня культури всього суспільства. Соціологічні дослідження показують незадоволення в усіх сферах життя, проте суспільство ще не готове виходити на вулиці.

Демократії потрібно вчитися. А це значить, з умінням, відповідальністю ставитися до свого вибору. Учитися розбиратися в політиках, стежити за їхньою діяльністю, голосувати за тих, хто вартує, і не голосувати за тих, хто не вартує. Це до питання про славнозвісну гречку, за яку наші з вами громадяни продають свій голос.

Громадяни повинні бути завжди готові вийти на вуличні акції, а не думати, що за вуличні акції мають відповідати представники політичних партій, і чекати якогось месію, який би раз на 20 років закликав виходити на вулиці. Треба вже подолати у собі споживацькі штампи, мовляв, за нас самих хтось усе вирішить.

Історія знає випадки, коли громадськість не могла змінити владу на виборах. Тоді вступали в дію крайні прояви. Були вдалі й невдалі прояви. Скажімо, створення ірландської республіканської армії і вічна боротьба за приєднання Північної Ірландії до Ірландії. Нагадаємо, вона досі триває. Це приклад прояву активності без досягнення поки що мети, але нація боролася. Є більш показовий приклад — у Румунії, де, на відміну від Чехії, Угорщини, не було можливості змінити владу на виборах, тому повсталий народ узяв і розстріляв диктатора Чаушеску, навіть з його дружиною. Це жорсткий спосіб, але це відповідь з боку нації, у якої крадуться права на виборах змінити ситуацію.

У Польщі відбулося все більш м`яко — було організовано круглий стіл, на якому просто домовилися про відхід комуністичної номенклатури.

Хотілося б, аби в нас усе-таки відбулися зміни в демократичний спосіб.

Сьогодні влада набагато жорсткіша, ніж та, яку ми валили в кінці 80-х. Зараз влада нахабніша, має бандитський бек-граунд, багато вихідців з кримінального середовища є очільниками держави. Саме тому протистояти цій владі набагато важче. Саме тому потрібно повертатися до апробованих європейським суспільством методів боротьби.

Для цього необхідне створення нової об`єднавчої громадської організації. Не 101-ї в ряду, а структури, яка б змогла об`єднати різні громадські організації, різних лідерів, громадян.

Важко собі уявити наших можновладців, які сідають за круглий стіл і в результаті перемовин добровільно передають важелі влади. Який би пасував варіант усунення влади – з тих європейських досвідів, які ви знаєте?

Раніше влада просто розбудовувала вертолітні майданчики, а зараз іде дискусія, чи варто у такий спосіб пересуватися президенту, бо реально вертоліт більш вразливий для ракети класу “земля-повітря”. Тобто влада вже починає про це думати. Питання в тому, чи суспільство здатне про таке думати. Остання спроба силою усунути владу вилилася в Українську повстанську армію. Після цього Україна переходила на європейський досвід гуманізму. Боротьба шестидесятників, наша боротьба у 80-90-х була все-таки демократична, ненасильницька.

Скажу відверто, мене непокоїть силовий сценарій, бо, як правило, під час таких подій гинуть найкращі.

У Європі кажуть, що вибори будуть останньою краплею в ставленні до України... Що тоді буде з Україною?

Олесь Доній: Демократії потрібно вчитися

Для частини європейських політиків є показовими не лише дії влади, а й самого суспільства. І не сприймаючи нинішню владу за жодними критеріями, європейські політики чекають більшої діяльності не від самих політиків, а від суспільства. Тому що допомагати можна тим, хто її хоче і хто сам проявляє активність. Можна таким підставити плече, але не виконувати за них їхню роботу. Ну, не Захід же виконуватиме за українське суспільство його роботу?!

Зрозуміло, що з такою владою Україна буде ізгоєм і про ніякі кооперації – політичні, економічні, а тим більше про сам Євросоюз – мова не йде. Бо для Європи така країна просто нецікава. Бачите, що за кілька місяців звідси взагалі йде капітал тих структур, які пов`язані з європейським бізнесом, і вони заміщаються або російським капіталом, або олігархічними групами, які причетні до нинішньої влади. В економіці йде колосальна монополізація від кількох структур, які родинно чи регіонально пов`язані з нинішньою владою. Тому західний капітал звідси просто втікає.

Захід свою позицію до українського режиму висловив. Так само, як зробив це свого часу щодо кожного тиранського режиму, але це не означає, що кожен режим вони збиралися одразу скидати. Спершу завжди були очікування, що населення саме дійде до розуміння змін у державі. Тобто питання до самих українців, коли вони самі будуть готові до змін.

МІНОСВІТИ ЦІЛЕСПРЯМОВАНО ЗМІНЮЄ ВЕКТОР УКРАЇНСЬКОЇ ОСВІТИ В БІК РУСИФІКАЦІЇ, ДЕУКРАЇНІЗАЦІЇ

В Україні, на вашу думку, проводиться якась гуманітарна політика?

Більше того, антиукраїнська гуманітарна політика... Я неодноразово стверджував, що українська влада сповідує ідеологію російського націоналізму. Це проявляється через Міністерство освіти, у першу чергу – через інформаційну політику, культурну політику. Ми бачимо, що Міністерство освіти цілеспрямовано змінює вектор української освіти в бік русифікації, деукраїнізації. Зокрема, це скасування тестів української мови для бакалаврів, скасування державних іспитів з державної мови, запровадження російської мови в ЗНО, введення російської мови для іноземців. Це дуже конкретні кроки, які зробило Міносвіти. А частина денаціоналізованого населення це все дуже “правильно” розуміє, і ось уже на Донбасі поставили пам`ятник тирану Леніну, у Запоріжжі — садисту Сталіну. На цих двох руки в крові не менш як у Гітлера.

Ми бачимо, що ця гуманітарна політика впроваджується через медіа. Менеджери телеканалів з задоволенням ретранслюють цю політику через російські серіали, які часто ксенофобські щодо інших народів. Ми спостерігаємо навіть тренд заміщення українських ведучих на українських каналах. Зараз у кожному шоу на наших телеканалах мусять бути російські (або принаймні не з України) ведучі.

Я вже мовчу про те, що Кабмін — це засилля вихідців лише з одного регіону. Але здається і їм невидимі (але реальні) правителі вже не дуже довіряють, тому там з’являються люди, котрі поставлені як смотрящі, які отримали українське громадянство кілька років тому. Тобто українська влада не довіряє українським громадянам.

І недаремно сюди частить з ідеєю “руского міра” Кирило і недаремно всі представники владної верхівки ходять у Московський патріархат — у церкву, яка навіть не приховує своєї українофобської налаштованості.

Яку тенденцію ви спостерігаєте у висвітленні новин на нашому телебаченні?

Наприклад, недавно брати Капранови проводили одну яскраву мистецьку акцію. Вони вручили премію шістнадцять лимонів для найбільш тиражного письменника Віктора Федоровича Януковича. Акція проходила в іронічному стилі, який притаманний європейській традиції. Акція фактично висміювала найбільш оплачуваного письменника в Україні Януковича, який отримав за свої творіння 16 мільйонів гривень. Я нарахував був на події 18 телевізійних камер. На наступний день мені дали результати моніторингу. І з 18 каналів сюжет показали всього два телеканали. Це приблизно відповідь на запитання, чи є цензура на телебаченні.

На минулому тижні я брав участь у програмі «Досвід» на УТ-1, яка була присвячена освіті. Програма записувалася заздалегідь, але в так званому «режимі прямого ефіру», тобто мала вийти без купюр. Але там, де я цитував дані аудиту Рахункової палати (зауважте, не дані опозиціонерів чи громадських організацій, а офіційний аналіз державної структури!) щодо колосальних мільйонних зловживань з боку Міносвіти при друку підручників, цей шматок було вирізано з програми! Чи це не цензура?

Опозиційних політиків показують на ток-шоу, де спеціально зводиться такі пари, аби це ток-шоу показати в скандальній манері. Натомість постійний моніторинг новин, який весь час друкується на “Телекритиці”, засвідчує, що опозицію, на відміну від влади, у телевізійних новинах показують менш як десять відсотків.

А ті телеканали, які ще дозволяють собі подавати критику влади, зазнають репресій з боку Нацради, податкової. Можливо, цей урок засвоїли інші менеджери телеканалів і не дозволяють собі такої політики, яка б могла викликати занепокоєння з боку влади.

ПОЛІТИК, ЯКИЙ НЕ ЗАСУДЖУЄ НИНІШНІЙ УКРАЇНСЬКИЙ РЕЖИМ, САМ ПОЧИНАЄ СМЕРДІТИ

МЗС Росії висловило стурбованість поводженням з Тимошенко. Що б це означало, невже Росія так щиро переймається чужими політв`язнями, адже має своїх?

У мене нема ілюзій щодо “добрих почуттів” нинішньої російської влади до української опозиції, бо українська опозиції набагато більш патріотична, ніж українська влада, а Кремль зацікавлений у максимальній деукраїнізації та перспективі приєднання в той чи інший спосіб до Росії.

Але дії української влади щодо опозиції і щодо політв`язнів стало важко ігнорувати. Вони настільки показово брутальні, що це не сходить з вуст у світовій політиці. Від дій нинішньої влади такий сморід, що не заявити про незгоду, протест з діями нинішньої влади — це означає у світовій політиці долучитися до цього смороду. Тобто людина, яка не засуджує нинішній український режим, сама починає смердіти.

Росія, як не дивно, набагато більше інтегрована в процеси глобалізації, ніж Україна. Як не дивно, навіть відносини з НАТО, яке Росія формально засуджує, потужні. Часом може здатися, що в Росії антиамериканська істерія, але, знову ж таки, співпраця росіян з американцями куди потужніша, аніж в України. І такі процеси глобалізації диктують і відповідний стиль поведінки країн. Цей стиль уже сформований.

Так, у Росії ще гірше з демократією всередині країни, але вона не може собі дозволити, аби хтось, кого вона вважає не рівнею собі, діяв тими ж методами без її згоди. Тобто не засудити дії Януковича — це б означало, що Янукович діє за вказівкою Росії. Бо керівництво Росії не вважає собі рівнею українське керівництво. Російське керівництво може критикувати британський уряд чи американський, але воно їх поважає. А українську владу не поважає.

Уже давно зрозуміло у світовій політиці, що нинішня українська влада — це ізгої, це браконьєри, варвари, люди, які не поважають демократії, не мають моральних принципів. Це люди, з якими ручкаєшся десь на події, але потім потрібно витирати руки.

Порядні люди мають поважати порядних. А непорядних – зневажати!

Розмовляла Оксана Климончук

УНІАН в Google News