Чому «януковичі» Симоненка зливають
Чому «януковичі» Симоненка зливають

Чому «януковичі» Симоненка зливають

08:30, 14.09.2007
6 хв.

Усе це виглядає так, ніби люди Януковича спеціально форсують події, підштовхуючи ситуацію до чергової поворотної точки – переділу парламентських крісел між трьома партіями замість п`ятьох...

Одне з останніх офіційно оприлюднених соцопитувань (за два тижні до виборів ця крамничка закривається, після з`являтимуться тільки «неофіційні» дослідження на середньої руки Інтернет-ресурсах) абсолютно несподівано стало нездоланною спокусою для Партії регіонів. Незаперечний фаворит «особистого заліку» виборчої гонки неабияк здивував  і тим, що розмістив на власному сайтідані, м`яко кажучи, не найвідомішої в Україні соціологічної служби під назвою Research & Branding Group. Та ще тим, що за підсумками отого самого опитування обох союзників ПР у нинішній парламентській коаліції заявлено як, даруйте на різкому слові, політичну шушваль. Десь рівня дрібних непарламентських партій. Згідно з результатами соціологічного опитування, удостоєного уваги сайту ПР, Компартія має шанс ледве проповзти в Раду нового скликання «на пузі». Що, втім, ще вилами по воді писано – 3% - це на рівні прохідного бар`єру, а вибори – штука до сотих відсотка не передбачена. 2,99 – майже ті самі 3, але різниця вельми відчутна! А соціалістам  Research & Branding Group, яку раптом полюбив сайт партії Януковича, так і зовсім відводить 1,3%. Соромно сказати, менше, ніж блокові Литвина.

Усе це виглядає так, ніби люди Януковича спеціально форсують події, підштовхуючи ситуацію до чергової поворотної точки – переділу парламентських крісел між трьома політичними партіями замість п`яти. Що в перспективі, очевидно, має привести до побудови в Україні двопартійної системи «виборчого» перерозподілу влади за мотивами американського досвіду.

Зрозуміло, є і простіші пояснення того, що з великої кількості соцопитувань на сайті регіоналів з`явилися результати саме цього. 30,5% електоральної підтримки – чимала спокуса заявити про владні домагання на, так би мовити, представництво в представницькій владі. Але це не може бути підставою для того, щоб так відверто топити союзників. Тим більше, що навіть у разі максимально сприятливого для ПР результату виборів, - 226-228 мандатів гарантують партії Януковича хіба що створення коаліції саме на основі ПР. І закономірне повторення подій року нинішнього. Адже ситуація, коли коаліції може знадобитися 300 мандатів, виникатиме щораз, тільки-но Віктор Ющенко скористається правом вето щодо чергового закону.

Відео дня

Та й моральний аспект проблеми з поля зору втрачати не можна. Вірніше, той фіговий листок, який у вітчизняному парламенті за дивного непорозуміння прийнято іменувати мораллю в політиці. Одна справа, коли коаліція складається хоча б з двох партій. Нехай навіть одна з них, з урахуванням чисельного складу фракції, - п’яте колесо на возі – аби була. І абсолютно інакше виглядатимуть події, коли (і якщо) рішення через Верховну Раду одержить можливість проводити коаліція, яка цілком і повністю складається з фракції однієї партії. Тут, знаєте, і до підозр в узурпації влади недалеко. 

Утім, не менш цікавою на цьому тлі виглядає і поведінка решти двох фаворитів виборчих перегонів. Переважна більшість представників Нашої України – Народної Самооборони  в розміщених на сайті блоку  коментарях щодо прогнозованих політичних розкладів у майбутньому парламенті немовби намагаються «заспокоїти» регіоналів. Мовляв, не залишаться бідолашні самі перед усім помаранчевим табором. Мороз, звісно, пройдений етап. Але Симоненко ж, принаймні, до Ради пройде. 

Сайт БЮТ також демонструє вельми дивну для цієї політсили лояльність до Віктора Януковича та діяльності його уряду. Самі тільки заголовки дорогого варті. Наприклад такі: «БЮТ дякує Віктору Януковичу за те, що він нарешті зважився визнати власні помилки, бездарність і недієздатність свого уряду». Або ось: «БЮТ задоволений, що Партії регіонів знадобилося лише трохи більше доби, щоб відповісти на вчорашній коментар нашого лідера». І навіть з типових для Юлії Тимошенко реприватизаційних коментарів (як-от останній – щодо хімпідприємств «Лукор») помітно, що лідер БЮТ притишила тон на адресу головного свого опонента.

Немає вже колишніх обіцянок надати по затишній камері кожному «прихватизаторові» та всім лобістам їхніх інтересів у кабінеті Януковича. Та й взагалі ознайомлення з офіційним Інтернет-ресурсом БЮТ створює враження, що Партія регіонів з головного жупела країни помалу «перетворюється» на збіговисько пересічних тугодумів, які можуть смішити, дратувати, інколи потішити несподіваною кмітливістю. Але не можуть становити небезпеки. Хіба що для таких самих недалекоглядних бізнесменів, яким на власній кишені доведеться дізнатися, яке це – «кришуватися» в регіоналів, не здатних не те, що для інших, для себе оперативно зреагувати на ситуацію.

І навіть полум`яний борець з корупцією Юрій Луценко сьогодні каже вже лише тільки про невідповідність між деклараціями про доходи депутатів-регіоналів та тими соціальними стандартами, які Партія регіонів обіцяє своїм виборцям. Зазначмо, що саме ця тема сьогодні одна з таких, яку найретельніше заминають. Змінивши в цій іпостасі попереднього улюбленого коника Луценко – явну невідповідність між змістом декларацій про доходи і реальним рівнем життя високих чиновників держави української. Зростання політкоректності в лавах вітчизняних політиків, як кажуть, явне. 

А якщо врахувати ще й те, що спроби вигнати з парламентського виру політичних «верховодок» робилися й раніше (щоправда, ідеї підвищити прохідний бар`єр не одержали тоді очікуваної підтримки), то цілком можна припустити, що головні гравці політарени вирішили використовувати електоральні механізми, знижуючи рейтинги дрібніших партій до непрохідного рівня. І, зазначмо, не надто витрачаючи сили на покусування політичних мастодонтів. Відтак мета позачергових виборів – переділ парламентських крісел між трійкою лідерів, про що їх представники говорять практично не соромлячись, стає абсолютно очевидною. І ця мета цілком досяжна. Якщо не на цих виборах, то на наступних.

Проте в результаті виникає чергова проблема: хто з нинішньої трійці фаворитів у перспективі виявиться третім зайвим? Адже якщо все йде саме до побудови двопартійної системи, то рано чи пізно це питання доведеться вирішувати. Очевидно, цю роль відведуть тій політсилі, яка продемонструє двом іншим себе як найбільш незручного супротивника. Чи не цим міркуванням пояснюється те, що нинішня виборча компанія, котра прогнозувалася як найбрудніша в історії українських виборів, сьогодні прагне лаврів чи не найвитриманішої емоційно?

Олена Перегуда

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся