У Москві Януковичу готують долю Лукашенка

Кремлю потрібні додаткові важелі тиску на Київ, не випадково Путін, наче прирівнявшись до лідерів західних країн, став на захист Тимошенко, хоча його мотиви абсолютно інші.

Лічені години залишаються до вступу на посаду президента Росії Володимира Путіна. Цей пост, як відомо, він займе уже втретє. «Тимчасовий місцеблюститель» Путіна Дмитро Медведєв, на якого немало надій покладали російські ліберали, ось-ось піде на другий план не тільки де-факто, але й де-юре. Вже сьогодні зрозуміло, що з приходом Путіна зміниться і загальна тональність російської зовнішньої політики. І українсько-російські відносини в цьому плані навряд чи стануть винятком.

«Цукерково-букетний» період між Києвом і Москвою закінчився в перший же рік президентства Януковича. Добившись від нинішньої української влади довгожданної пролонгації терміну перебування Чорноморського флоту РФ у Криму, зі свого боку, Москва на поступки для Києва так і не пішла. Пролонгація базування ЧФ Росії ще на 25 років вже не влаштовує російських правителів, які заявляють, що Київ заважає російським морякам відчувати себе господарями Севастополя.

Двостороння дружба знову уперлася в газове питання. Київ вже майже два роки веде безуспішні переговори з Москвою про зниження ціни на російський газ. Але віз і нині там. Тим часом у Кремлі не приховують: на українському напрямі, окрім газу, з`явилося ще кілька невирішених питань. Зараз головним для Москви залишається вирішення питання «труби» на свою користь і участь України в інтеграційних об`єднаннях під російською егідою. Або хоч би запобігання інтеграції України в Євросоюз, хоча тут керівництво України саме все зробило, без сторонньої допомоги. Та і з базуванням ЧФ РФ у Криму знову виникли тертя.

У цій ситуації Кремлю потрібні додаткові важелі тиску на Київ. Не випадково фактично президент РФ Володимир Путін став на захист українського екс-прем`єра Юлії Тимошенко, якій нинішня влада України вділила 7 років в`язниці за підписані в 2009 році з Росією газові контракти. Путін, зрівнявшись з лідерами західних країн, запропонував медичну допомогу Юлії Володимирівні.

- Якщо Юлія Володимирівна вважатиме можливим і якщо влада України, наші українські партнери, погодяться з цим, ми із задоволенням прийняли б Юлію Володимирівну Тимошенко в Росії для лікування в будь-який зручний для неї і для влади України час, в будь-якому лікувальному закладі, - заявив він 3 травня під час зустрічі з журналістами.

Зрозуміло, що, захищаючи Тимошенко, Путін відстоює не стільки принципи демократії, скільки підписані контракти і свою репутацію. Адже взимку 2009 року він особисто погоджував ту нещасливу угоду під час багатогодинних переговорів з Тимошенко за зачиненими дверима. І вирок екс-прем`єрові України, зрозуміло, кидає тінь на лідера Росії. Своє ставлення до справи Путін висловлював неодноразово. За його словами, підписана угода повністю відповідає законодавству обох країн.

- Ми, коли підписуємо угоди з якою б то не було країною, з будь-якою країною, і Україна в цьому сенсі не виняток, звичайно, наші юристи досконально вивчають законодавство країни-нашого партнера для того, щоб убезпечити нас від будь-яких ризиків при виконанні цих контрактів, - уточнив днями свою позицію відносно контрактів Володимир Путін.

Не варто забувати, в яких умовах були підписані газові угоди 19 січня 2009 року. З одного боку, замерзала Європа, з іншго – в самій Україні повним ходом йшла гаряча політична боротьба за майбутнє президентське крісло. Очевидно, що саме це дозволило тоді Володимиру Путіну зіграти на суперечностях і добитися вдалих для Москви умов продажу газу. Природно, переглядати такі угоди Москва не має наміру. Але й продовжувати ігри на інтересах усередині українських еліт після приходу до влади Януковича стало складно. Хоч би тому, що вертикаль управління країною міцно зосередилася в руках однієї політичної сили, а українська опозиція до цих пір деморалізована і, за великим рахунком, поки не здатна впливати на ситуацію в країні.

Люб`язне запрошення Тимошенко на лікування до Москви – ключ до розуміння того, якою буде політика старого-нового президента Росії відносно офіційного Києва. Очевидно, що Росії вигідно стрепенути «монолітну» владу Партії регіонів і тим самим зробити Януковича згідливішим, тобто знову спробувати реалізовувати принцип «розділяй і володарюй».

Не дарма ж поки що президент Дмитро Медведєв прямо заявив, що переслідування політичних опонентів в Україні неприйнятне, і це «кидає тінь на тих, хто такі рішення ухвалює».

Не виключено, що за заявами російського керівництва послідують конкретні дії. Наприклад, на Януковича можуть обрушити всю потужність російських федеральних телеканалів. Причому пригадати українському президентові можуть багато що: від ухвалення непопулярних соціальних рішень до розкоші в його резиденції Межигір`я на тлі зубожіння звичайних українців.

Як показує досвід попередніх років, багатосерійні фільми типу «Хресний Бацька», в якому телемайстри з НТВ викривали політику дружнього Москві президента Білорусі Олександра Лукашенка, проводяться в рекордні терміни та й з`являються зазвичай тоді, коли це вигідно Кремлю. Після цього зазвичай слідують серйозніші економічні санкції – торгові обмеження, мита, перевірки. Своє попередження у вигляді «сирної війни» Україна вже одержала.

Все це навряд чи додасть рейтингів Партії регіонів напередодні парламентських виборів. Адже базовий електорат «регіоналів» на Сході і Півдні України все ще тяжіє до «совка», чим в чергове обов`язково спробує багато хто скористатися.

Роман Цимбалюк, власкор УНІАН у Москві

УНІАН в Google News