Глава МЗС Латвії: Питання бойкоту Євро-2012 не стоїть, є особистий вибір європейських політиків

Міністр закордонних справ Латвії був учасником засідання в Брюсселі, на якому вирішувалося, чи потрібно бойкотувати українські матчі футбольного Євро-2012. Едгар Ринкевич відповів на запитання УНІАН

Пане Ринкевичу, чи поїдете Ви до України на Євро-2012? Чи планують члени уряду Латвії відвідати чемпіонат Європи?

Едгар Ринкевич. Фото: Diena.lv

Що стосується особисто мене, то це питання поставлене дещо передчасно. Це питання планування тих візитів і тих зобов'язань, які я маю. Але не виключаю, що хтось з уряду Латвії приїде на чемпіонат.

Як Ви оцінюєте підготовку України до Євро? Стадіони, аеропорти, дороги, готелі?

Востаннє я був на Україні на початку 2010 року. Отже боюся, що не зможу оцінити належним чином. Але я чув, що робота проведена. Читаючи засоби масової інформації, спілкуючись з представниками спортивної громадськості, я розумію, що робота виконана велика. І сподіватимемося, що чемпіонат пройде добре.

Я так зрозуміла, що на початку 2010 року стан нашої інфраструктури не справив на вас великого враження?

Коли готуєшся до таких великих заходів, це хороший привід попрацювати над розвитком інфраструктури.

Ви вчора були на зустрічі міністрів закордонних справ ЄС, де обговорювалося українське питання. Як пройшла зустріч?

Ми обговорили проблеми відносин між Україною і ЄС, відзначили те, що є хороші напрацювання за новим договором про асоціацію між Україною і ЄС, але в той же час є питання, в яких наша думка розходиться. Це, безумовно, стосується політичних свобод і прав людини в Україні – тут у ЄС свій погляд. Ми вважаємо, що діалог з цих питань між Україною та ЄС потрібно продовжити. Оскільки, все-таки, є деякі проблеми, є питання пані Тимошенко, її лікуванню. І Україні потрібно прислухатися до нашої думки.

Але я б не хотів, щоб це сприймалося як тиск. Це питання наших цінностей, і я абсолютно упевнений, що Україна хоче бути частиною Європи, отже, вихід буде знайдений.

Наскільки ефективною ви вважаєте практику бойкотів спортивних змагань?

Я згоден зі своїм шведським колегою, який сказав, що інструментарій зовнішньої політики Євросоюзу ще не вичерпаний - є й інші важелі для роботи з нашими українськими партнерами. Я не вважаю, що ми повинні пов'язувати спортивні заходи з політичними кроками.  Ми повинні розмовляти з Україною, доносити свою позицію до українських партнерів. Ми не вважаємо, що те, що відбувається в Україні з політичними свободами, це нормально, але в той же час, на мій погляд, не буде правильним пов'язувати політичні питання зі спортивними.

Ініціатором бойкотів Євро-2012 стала Німеччина. Вона не зробила різких заяв після того, як в сусідній з Україною Росії розігнали демонстрацію опозиції. Деякі провладні ЗМІ вважають, що це «подвійні стандарти» Німеччини, і навіть незалежні аналітики пишуть про вісь Росія-Німеччина. Як ви це прокоментуєте?

Я можу сказати, що Латвія і ЄС виступають за єдине ставлення до цих питань. Ми також обговорювали підготовку саміту Євросоюзу і Росії, який пройде в Санкт-Петербурзі в червні. І ми так само відзначали, що питання дотримання прав людини і політичних свобод повинне стояти на порядку денному саміту.

Європа виступає за те, щоб опозиція України і Росії мала такі ж рівні умови для виступів і реалізації своїх прав, як у Євросоюзі. Ми продовжуватимемо цю лінію і з Росією, і з Україною, і з такою державою, як Китай. Розуміємо, що це вельми непростий діалог, як розуміємо і те, що і в ЄС не все гаразд.  Але ми працюємо над цим, над цим трудяться наші омбудсмани. І що стосується Латвії, я можу вас запевнити,  ми абсолютно точно виступаємо проти подвійних стандартів. Про це я теж говорив, виступаючи на нараді міністрів закордонних справ.

Але чому та ж Європа не бойкотувала Олімпіаду-2008 у Китаї,  де, м'яко кажучи, далеко не все благополучно з правами людини, а так активно обговорює можливість бойкоту України? Або, наприклад, чи може під ударом бойкоту опинитися Олімпіада в російському Сочі 2014 року і Чемпіонат світу з футболу в Росії?

Питання бойкоту, як неучасті команд, взагалі не стоїть на порядку денному і ніколи не стоятиме. Я  не вважаю, що змішувати спорт і політику це правильно. Питання в іншому. Перед кожним політиком Європи стоїть питання: їде він або не їде до України. І з якою мотивацією він ухвалює рішення.

Крім того, я не вважаю, що потрібно порівнювати згадані вами заходи. Наскільки я знаю, були європейські політики, які не їхали на відкриття Олімпіади в Китаї, і будуть ті, хто не поїде в Сочі. Але це індивідуальний, а не колективний вибір.

В Україні, коли мова заходить про судові процеси над опозиціонерами, деякі експерти посилаються на Європу.  У Європі є прецеденти, коли відставні політики за свої дії потрапляють під суд: Франція  - Ширак, Ісландія  - Херде,  Румунія - Басеську. У такому разі, чому, на Ваш погляд, європейські політики відмовляють в такому ж праві на суд Україні?

Бачте, у багатьох випадках розслідування починаються,  ще коли ці політики знаходяться у владі. Коли виникають підстави для притягнення їх до кримінальної відповідальності, їх притягають без будь-яких винятків. В Україні нас турбує те, що людина, яка програла вибори, одержує у результаті  звинувачення, процеси. І якщо ми бачимо, що обмежені можливості захищатися, якщо бачимо, що є правові норми, які порушуються за загальноєвропейськими стандартами, це викликає стурбованість. Ніхто не говорить, що людей не можна притягати до відповідальності за скоєне. Питання в тому, як використовується юридична процедура. І чому вона застосовується до тих, що програли вибори, а при цьому не розслідуються правопорушення нинішніх чиновників, про яких пише преса. У Латвії є і міністри, і прем'єр-міністри,  і президент, щодо яких справи розслідуються. Це частина демократичного процесу.

Чи дозволений в Латвії виїзд засуджених на лікування за кордон?

Точно не знаю. Але в наших законах  є норми, які зобов'язують нашу систему виправних установ робити абсолютно все для лікування ув’язнених і забезпечення медичного нагляду.

Чи можуть іноземні громадяни відвідувати засуджених латвійських громадян у в'язниці?

З особливого дозволу тюремного керівництва, звичайно, це можливо.

Що б зробив уряд Латвії, якби раптом причетним до злочинів виявився один з діючих лідерів опозиції?

Уряд би нічого не робив, це питання прокуратури і судових інстанцій. І уряд не втручається в цю компетенцію. До речі, наших лідерів опозиції іноді викликають у прокуратуру. Справа одного опозиціонера вже три роки знаходиться в суді, процес йде. Але уряд не втручатиметься і не даватиме вказівок. У нас прокуратура є частиною судової системи. У нас навіть генерального прокурора представляє в парламенті глава Верховного суду, а не глава держави. І це все ж таки додаткова гарантія того, що система незалежна від виконавчої і  законодавчої влади.

Чому, на вашу думку, на захист Ходорковського не встало стільки ж європейських політиків, як встало на захист Тимошенко?

Мені здається, що Україна хоче бачити себе частиною Європи, і тут принципи повинні дотримуватися чітко. Але і по Ходорковському у нас були досить грунтовні розмови між ЄС і Росією.

Чи можна, якщо дозволите, Ваш погляд з боку - чому країнам Прибалтики вдалося достатньо швидко інтегруватися до Європи, а нам же поки з цим якось не вдається?

Це тема для цілої наукової конференції (сміється). Я б хотів залишити питання без однозначної відповіді. Але я абсолютно упевнений, що Україна розвиватиметься шляхом європейських цінностей. Звичайно, перехід від однієї системи до іншої займає більше часу, він складніший. Але якщо у громадян України є прагнення розвиватися європейським шляхом, то громадяни зроблять все, щоб його пройти. Навіть якщо шлях буде тернистим.

Розмовляла Олена Мігачева

УНІАН в Google News