Фонд держмайна + НЗФ = кохання з примусу?

У справі про повернення акцій НЗФ в держвласність новий і неочікуваний поворот – фактично назрів конфлікт між двома державними відомствами. Йдеться про Фонд держмайна і Генпрокуратуру...

У Господарському суді р. Києва слухається справа за позовами Фонду держмайна, прокуратури, ТОВ «Славутич Реєстратор», суть якого – повернення акцій НЗФ в держвласність. Не дивлячись на те, що всі позивачі заявляють про те, що у них одне єдине бажання – повернути НЗФ в держвласність, в благородному сімействі відчувається явний розбрат. Можна сказати навіть більше – чомусь одна із сторін, а саме Фонд держмайна, надає більше уваги критиці Генпрокуратури, що, здавалося б, знаходиться з нею по одну сторону барикад, ніж безпосередньо судовому процесу і поверненню акцій НЗФ в держвласність.

У чому ж все-таки справа? Слід зазначити, що основним каменем спотикання стала позовна вимога прокуратури зобов`язати Фонд держмайна вступити в права власника 50% плюс 1 акцій Нікопольського заводу феросплавів. Досить дивна вимога, якщо врахувати, що йдеться про державний орган, у функцію якого входить дотримуватися корпоративних прав держави. Проте тут слід пригадати трохи історії.

Не дивлячись на те, що вищими судовими інстанціями давним-давно були поставлені всі крапки в справі щодо повернення в держвласність контрольного пакету акцій НЗФ, на сьогодні, як мовиться, «віз і нині там». У чому ж справа, чому і сьогодні не дивлячись на всі присудження, контрольний пакет акцій НЗФ продовжує залишатися в руках колишніх власників?

Думається, власники контрольного пакету НЗФ повинні в першу чергу подякувати, як не дивно, органу, який в першу чергу зобов`язаний стежити за тим, щоб дотримувалися майнові права держави. Звичайно ж, йдеться про Фонд держмайна і про його голову – Валентину Семенюк. На жаль, саме через позицію голови Фонду на сьогодні підприємство продовжують контролювати зовсім не державні акціонери.

Річ у тому, що які б рішення не ухвалювалися судами, Фонд держмайна виступав і продовжує виступати з «чіткою і однозначною» позицією – присудження повинні бути роз`яснені, повинна бути прописана механіка виконання присуджень, необхідно ще раз конкретизувати від кого і кому повинні бути передані акції НЗФ. При цьому досить логічне питання про те, що ж це за відомство таке, якому найпростіші дії по виконанню законності необхідно розтлумачувати, скромно умовчується.

Мабуть, тому вимога Генпрокуратури зобов`язати Фонд держмайна таки вступити в права власності пакету акцій НЗФ викликала таку гостру критику з боку Фонду та безпосередньо його голови Валентини Семенюк. Було вже два звернення голови Фонду в прокуратуру з вимогою зняти дану вимогу, був навіть лист до Президента. Слід зазначити, що заяви Семенюк про те, що дані позовні вимоги суперечать законодавству, виглядають слабо обгрунтованими, оскільки саме прокуратура є організацією, що слідкує за виконанням закону, і в своїх позовних вимогах вона наполягає на виконанні закону Фондом держмайна.

Фактично прокуратура даним судовим позовом просто хоче через суд зобов`язати Фонд держмайна виконати прийняті раніше судами різних інстанцій рішення про повернення акцій НЗФ в держвласність і по суті примусити визнати його той факт, що станом на сьогодні акції НЗФ вже знаходяться на рахунку держави. Свої позовні вимоги прокуратура сформулювала так, що Фонду, вірніше його керівництву, буде, у разі їх задоволення, дуже важко говорити про непрописаність процедури повернення, про необхідність ухвалення нових рішень і ін.

Більше того, виконання позовних вимог Генпрокуратури про вступ до прав власності контрольним пакетом НЗФ виглядає як єдиний реальний шанс, що, можливо, залишився на сьогодні у Фонду держмайна,  уникнути серйозних ротацій його вищого керівництва. Як відзначає ряд експертів, ситуація надалі може розвиватися двома шляхами – або Фонд держмайна все-таки виконає присудження по поверненню акцій НЗФ в держвласність, або буде поставлене питання про зміну керівництва Фонду. До речі, це питання вже неодноразово виникало.

Необхідно врахувати, що сьогоднішній уряд, вже другий, хто не знаходить спільної мови з головою Фонду держмайна щодо проблеми повернення акцій НЗФ в держвласність. Починаючи з літа 2005 року, між урядом і Фондом держмайна йде перманентна боротьба за повернення акцій НЗФ в держвласність. І це торкається як уряду Тимошенко, так і прем`єр-міністра Юрія Єханурова, який ще 7 листопада 2005 року доручив Міністерству юстиції України і Фонду державного майна виконати доручення Президента України Віктора Ющенко щодо Нікопольського заводу феросплавів.

Нагадаємо, Президент України Віктор Ющенко ще у вересні минулого року доручив генеральному прокурору і міністру юстиції забезпечити законну передачу Фонду державного майна України контрольного пакету акцій ВАТ "Нікопольській завод феросплавів".

Втім, ці і подальші заяви і доручення, що регулярно звучали з боку представників вищої влади, жодним чином не подіяли на голову Фонду держмайна. Як у випадку з присудженнями, про які мовилося вище, так і у випадку зі всілякими дорученнями Президента і КМУ Валентина Петрівна із заслуговуючою на пошану непохитністю продовжувала і продовжує стверджувати, що акції не у неї (тобто не у Фонду) і що їй (тобто знову таки Фонду) так і не пояснили належним чином, як їх повертати в держвласність.

Втім, всьому в цьому світі приходить кінець. Поза сумнівом, сьогоднішнє відкрите протистоянняприверне увагу не тільки теперішнього Кабінету міністрів України, де, як виходить з вищесказаного, людей незадоволених головою Фонду хоч відбавляй, але і наступного уряду, сформованого на коаліційній основі. Який, напевно, прийме до уваги і постарається виправити недоробки двох попередніх урядів.

Тим часом, сьогодні, поки Фонд держмайна веде просто таки священну війну проти своїх колег по державній службі з Генпрокуратури, вже абсолютно очевидно, що колишні власники ініціюють нову хвилю судових розбирань, основною метою яких, втім як і завжди, є бажання заблокувати за будь-яку ціну повернення акцій НЗФ в держвласність.

Так, апеляційний суд Кіровоградської області 26 травня відмовив в задоволенні апеляційної скарги Фонду держмайна України на судове визначення, що забороняє державним органам здійснювати будь-які дії з переведення акцій Нікопольського заводу феросплавів на рахунок ФДМУ.

За інформацією ФДМУ, дане визначення було винесено Ленінським районним судом м. Кіровограда 14 березня ц.р. за позовом консорціуму «Придніпров`я» до Фонду держмайна, Кабінету Міністрів України, «Укрсоцбанку» про визнання консорціуму добросовісним покупцем акцій НЗФ.

Колишні власники НЗФ також подали стрічний позов в справі за позовом Фонду державного майна і Генеральної прокуратури, в якому вимагають заборонити державним органам вилучати у нього контрольний пакет акцій Нікопольського заводу феросплавів. Консорціум також вимагає заборонити «Укрсоцбанку» здійснювати будь-які операції з контрольним пакетом акцій НЗФ, що знаходиться на його рахунку.

Як видно, тактика колишніх власників НЗФ очевидна – після рішень вищих судових інстанцій у них вже немає жодних шансів оспорити сам факт законності приватизації підприємства, тому вони прагнуть просто заблокувати передачу акцій підприємств. І під завісу піар-війни Фонду держмайна проти Генпрокуратури їм  це, як ми вже побачили, вдається.

І цілком можливо це їм успішно вдаватиметься і надалі, принаймні поки у керівництва Фонду стоятимуть люди, абсолютно незацікавлені в швидкому поверненні незаконно приватизованою власності державі. Хоча, системне і цілеспрямоване затягування питання повернення акцій НЗФ, зрив планів по надходженнях від приватизації, зрив підготовки до приватизації Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд, конфронтаційна позиція глави Фонду по блокуванню приватизації такого крупного об`єкту як «Укртелеком», нічим не підкріплені, по суті своїй до смішного непрофесійні заяви про виведення акцій підприємств, що приватизовуються, на Лондонську фондову біржу дають всі підстави стверджувати, що незабаром на посту голови Фонду ми побачимо зовсім іншу людину, а в парламенті стане на одного ярого захисника «соціалізму з людським лицем» більше. Можливо, тоді ми станемо свідками того, як держава вступить в свої права на Нікопольському заводі феросплавів?

Микола Полупанов

УНІАН в Google News