Реєстрація громадян: повернення радянської прописки як крок до ЄС

Люди, які встигли скуштувати напівлегальне життя без прописки і спробувати на смак життя взагалі без неї, на закон дивляться із тривогою. Експерти великої загрози не бачать...

Прописці, яка у радянський час фактично зобов`язувала людей жити та працювати у певному місці, не даючи жодних можливостей мобільності, змоги почати жити в іншому місті, влаштуватися на роботу десь не за місцем прописки у пізньорадянський час присвячувалися анекдоти, сатиричні статті та непристойні частушки, де оспівувалися не дуже законні, але хитрі способи влаштуватися у великому місті без прописки.

Одружитися (вийти заміж) заради прописки були чимось на зразок тренду для спритної молоді, яка в такий спосіб уникала необхідності повертатися у рідне, зазвичай провінційне, місто (на місце прописки) або їхати за інститутським направленням.

Прописка була своєрідним радянським способом закріпачення міського населення. Офіційно, рішенням КС вона була скасована 2001 року. Втім, як інститут, вона перестала бути перешкодою для працевлаштування вже у 1994-95 роках.

Але цього року, на цій парламентській сесії був прийнятий закон про обов`язкову реєстрацію громадян. Даним законом внесено зміни до Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”. Ними передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Також зобов’язані реєструвати місце перебування особи, які перебувають більше одного місяця за межами адміністративно-територіальної одиниці, в якій зареєстровано їх місце проживання, і мають невиконані майнові зобов’язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі. Закон детально прописує, хто і як має реєструватися.

Деякі ЗМІ на тижні вже назвали факт прийняття закону загрозою для прав та свобод українців. Однак, правозахисники, до яких за коментарями звернувся УНІАН,  не побачили у цьому законі великої загрози. Втім, люди, яким під сорок, і які встигли і скуштувати напівлегальне життя без прописки,  а потім – спробувати смак життя взагалі без прописки як юридичної норми, на закон дивляться із тривогою. Ми зацікавилися: чим викликане бажання законодавців облікувати та зареєструвати громадян України? Чи обмежувати цей новий закон свободу? Чому для реєстрації з`явилися нові документи? Зрештою, як цим законом будуть користуватися? Про це УНІАН розпитав адвокатів. Думки правників дещо розійшлися.

ЗАКОН НЕ СТВОРЮЄ ПРОБЛЕМ ДОБРОСОВІСНИМ ГРОМАДЯНАМ

Олексій Христофоров, адвокат, керівник Харківського офісу ЮФ «Ілляшев та Партнери»:

Весь світ, зіштовхнувшись із потужними міграційними потоками, із біженцями та іншими загрозами, прийшов до необхідності інституту реєстрації місця перебування громадян. Це довгостроковий світовий тренд, обумовлений вимогами безпеки, адже у сучасному суспільстві держава повинна знати, де перебувають її громадянин.

Говорити про те, погано це чи добре, складно. Майже ні в кого не викликає обурення факт особистого обшуку під час посадки на літак. Дійсно, приємного в цих процедурах небагато, проте під час польоту вони є ціною вашого спокою, а іноді й життя. Тобто якщо ви хочете, щоб ваш політ був безпечний, ви усвідомлюєте необхідність певних обмежень та незручностей, які стосуватимуться як вас, так й інших пасажирів. З реєстрацією маємо аналогічну ситуацію — державні інститути не можуть повноцінно функціонувати в умовах, коли в разі необхідності не можна швидко розшукати ту чи іншу людину.

Новоприйнятий закон передбачає, що особи, які мають невиконані майнові зобов’язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов’язані зареєструвати своє місце перебування, якщо знаходяться більше одного місяця за межами адміністративно-територіальної одиниці, у якій зареєстроване їх місце проживання. Сподіваюся, що вказана новація стане на перешкоді недобросовісним учасникам судових процесів, які іноді маніпулюють нормами процесуального законодавства, що зобов`язують повідомляти учасника процесу про час та місце судового засідання, адже якщо учасник процесу не отримає повістку то справа не буде розглядатися. З новим законом, якщо ви, наприклад, є відповідачем у справі і берете участь у судовому процесі, то ви протягом місяця з моменту прибуття до іншого місця перебування зобов`язані зареєструватися.

Взагалі, в Україні традиційно проблеми суспільного життя пов`язані не із законом, а із людиною, яка цей закон застосовує. І ті проблеми, які можуть бути із цим пов`язані, лежать у площині саме повсякденної практики застосування закону.

Ідеальна ситуація — коли закон один для всіх, всі рівні перед законом, і коли людина усвідомлює, що кожен, хто порушив закон, понесе реальну відповідальність. А якщо правопорушнику вдасться уникнути відповідальності, то він знатиме, що держава буде його переслідувати за для цієї мети.  В Україні, на жаль, закон може застосовуватися вибірково.

Відповідно до закону, необхідно буде подати, зокрема, право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині. На мою думку, закон в цій частині скерований на протидію нелегальній міграції. Я не бачу загроз для добросовісних громадян. Крім того, якщо документи подано, то органи міліції не мають права відмовити у реєстрації. Якщо в СРСР кінцеве рішення про прописку громадянина приймав орган МВС, при цьому без прописки не брали на роботу, а за відсутності роботи не прописували, пускаючи людей по своєрідному «замкненому колу», то зараз вам ніхто не має права відмовити в реєстрації і це ніяк не вплине на ваше працевлаштування, адже така відмова прямо суперечитиме Конституції України та цілій низці законів. Тобто у випадку відмови можна буде одразу подавати заяву до правоохоронних органів.

ЗМІНИ ЗРОБЛЯТЬ РЕЄСТРАЦІЮ ПРОСТІШОЮ ДЛЯ ГРОМАДЯН

Петро Рябенко, адвокат:

Дані зміни парламентарі відповідають вимогами ЄС щодо вдосконалення законодавства про свободу пересування в Україні, що передбачені Планом дій щодо лібералізації візового режиму в рамках Візового діалогу ЄС-Україна. Необхідно зазначити, що окрім міграційного законодавства для введення безвізового режиму ЄС вимагає зрушень у боротьбі з корупцією, організованою злочинністю, тероризмом, відмиванням «брудних» грошей, наркотиками. Тобто на шляху до лібералізації почали з найлегшого – з технічних правок до законодавства про свободу пересування.

Серед новинок закону – додалися документи, окрім паспорту, до яких можуть вноситись відомості про реєстрацію. Це має зробити реєстрацію простішою та зручнішою для громадян. Також зміни торкнуться військових, бездомних осіб та безпритульних дітей, - тепер їх реєструватимуть за адресою відповідної військової частини, спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту. Кардинальні зміни відсутні, однак конкретизовані умови реєстрації для дітей та біженців. Щодо реєстрації іноземців та апатридів – введено бланкетні норми, що відсилатимуть до відповідного законодавства, тому, наприклад, фанатам ЄВРО-2012 з інших країн нічого хвилюватись. Півроку для громадян держав з візовим режимом та 90 днів – для тих, з ким в України безвізовий режим.

Місце перебування зобов’язані реєструвати особи, що мають невиконані майнові зобов’язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі. Це зроблено для зручності пересилання кореспонденції. Однак боятися переслідування «Великим Братом» не слід, бо суворі правила зводяться нанівець нашими громадянами шляхом простого ігноруванням зобов’язань реєструватися.

Також слід зазначити, що неприпустимими є будь-які дискримінації пов’язані з реєстрацію місця проживання чи перебування особи, або відсутністю такої реєстрації в особи взагалі. Такі норми містяться як в міжнародних актах, так і в національних – Конституції та самому законі «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

ЗАКОН ОБМЕЖУЄ СВОБОДУ

Святослав Олійник, юрист, народний депутат України:

Десять днів для реєстрації, передбачені законом, - це мало. Багато з наших громадян ведуть активний спосіб життя. Вони працюють у різних місцях, довгий час перебувають поза межам свого постійного місця проживання або проживання своєї родини – часто більше, ніж десять днів. Це (нові правила, – УНІАН)  викличе багато незручностей для людей, які зайняті своєї робою. Вони будуть змушені бігати по бюрократичних установах та займатися своєю тимчасовою реєстрацією. Це обмежує творчих та активних людей. Безумовно, це обмежує свободу. У мене є два місця, де я постійно проживаю. Одне місце — Дніпропетровськ. А з іншого боку, більше половини часу, п`ятнадцять днів на місяць, я проводжу у Києві. Де мені реєструватися постійно? Я перший претендент на те, щоб бути оштрафованим. Таких людей багато, наприклад, ті, хто займається будівництвом, працівники різноманітних підрядних організацій. Тривалі відрядження в наш час — це повсякдення. Не думаю, що це гарно, людей, які зайняті проблемами виживання, змушувати бігати по установах. А друге питання: будь-яка державна установа при таких нововведеннях завжди породжує корупцію. Тож, я не виключаю, що будуть зловживання, будуть хабарі за швидкість. Ми створюємо додатковий корупційний інструмент у органах державної влади, щоб брати з людей гроші за реєстрацію.

Олена Мігачова