Янукович-молодший взявся за кіно

Нещодавно син президента Віктор Янукович зареєстрував у Верховній Раді відразу три законопроекти про український кінематограф. УНІАН вирішив дослідити – з чого б це.

Чому саме кіно змусило сина президента врешті-решт взятися за законотворчу діяльність? Відповідь на це запитання знає тільки сам Віктор Вікторович, який від часу отримання депутатського мандата, а саме з 23 листопада 2007 року, став ініціатором лише 12 законопроектів, включно з трьома останніми.

Протягом 2008-2010 років він неквапливо видавав на-гора по одному документові на рік: про видачу зарплат, про якісь саморегулюючі організації і про Нацбанк. У 2011 році його вистачило аж на три законопроекти. А за півроку 2012-го він може похизуватися вже шістьма законодавчими ініціативами.

Цікаво, що підтримки своїм поодиноким законопроектам серед колег Янукович молодший не знаходить. На офіційному сайті Верховної Ради в категорії “Проходження законопроекту/Останній стан” можна бачити різні варіації однієї і тієї самої негативної відповіді: “відкликано”, “не прийнято”, “повернено на доопрацювання”. І лише “Проект Постанови про проведення парламентських слухань щодо створення в Україні сприятливих умов розвитку індустрії програмного забезпечення” авторства Царькова, Гриневецького, Луцького, Аржевітіна і Януковича молодшого втілився в підписану постанову. Тож на рахунку сина президента і брата найбагатшого в країні стоматолога за майже 5 років депутатства — лише один прийнятий законопроект.

Але повернімося до кіно.

Своїми законами Янукович молодший пропонує внести зміни в закон про кінематографію, а також у Митний і Податковий кодекси.

Найбільший резонанс у інформаційному просторі отримала ідея Януковича молодшого скасувати діючу 30-відсоткову частку квотування національних фільмів, обов'язкову для всіх кінотеатрів і телеканалів. Він пропонує знизити її до 5% на 2012-2013 р. і поетапно збільшувати згодом. Дуже своєрідна підтримка українського кіно... 

Ганна Чміль

– Зменшення квоти національного ефірного часу – це абсолютно не нормально, – переконана екс-голова Державної служби кінематографії Ганна Чміль. – Сьогодні дорікають тим, що 30% попереднього квотування не виконувалося. Може, і не виконувалося. Але все-таки ця норма стимулювала українські телеканали вкладати кошти у власне кіновиробництво. Коли вони отримували ліцензію, то це обіцяли й робили. І кількість кіновиробництва поступово збільшувалося. А коли сьогодні влада пафосно заявляє, що вона збільшила суму на кіновиробництво і як вона його підтримує, і при цьому зменшує квоту, — це звичайний наступ на національний кінопродукт.

Для фінансування кіноіндустрії Янукович молодший пропонує також ввести новий податок. Зокрема, для демонстраторів, дистриб’юторів і прокатників фільмів передбачаються щоквартальні відрахування в розмірі 5% валового доходу, а для операторів і провайдерів телекомунікацій — 2%.

Водночас пропонується до 2016 року звільнити від ПДВ й митного збору при ввезенні кіноплівки та фотохімікатів суб'єктів кінематографії (фізичних або юридичних осіб, зайнятих виробництвом, прокатом, дублюванням або тиражуванням фільмів, виготовленням кіноматеріалів).

Андрій Халпахчі

- Це не є новий закон, який вигадав депутат Янукович, – розповідає арт-директор кінофестивалю «Молодість», кіноексперт Андрій Халпахчі. – Ще раніше Ганна Павлівна Чміль як голова Держкіно носила в парламент закон про кіно. Тоді всі відмахувалися – нам, мовляв, не до кіно. Нарешті кінематографу стали приділяти увагу, і те, що у Верховній Раді відповідальність за цей закон, пророблений Держкіно, узяв на себе депутат Янукович, а не якийсь інший, то добре, що його це зацікавило. Сьогодні є державне фінансування на кіно. Навіть державних грошей більше, ніж цікавих проектів. Але фінансування з'явилося тільки менш як рік тому. Результати поки що побачити неможливо. У нас же ж так думають: ага, є гроші, де ж шедеври? Даруйте, є кінопроцес, який займає приблизно рік на зйомки якісного кіно. Будемо чекати.

Сам Халпахчі переконаний, що якісний кінематограф напряму залежить від гарного законодавства.

– Найкращий закон про кіно був прийнятий років 5-7 тому в Угорщині. Сьогодні його змінюють, бо вже побачили якісь вади. Але закон запрацював, і це дало великий поштовх розвитку угорської кінематографії.

І новий податок, запропонований сином президента, кіноексперта не лякає. Він вважає, що “величезні преференції” щодо митних зборів, які надаються демонстраторам і всім, хто мають стосунок до кінопоказів, повністю перекривають ці відрахування.

Олесь Санін

А от режисер і продюсер Олесь Санін каже: якщо з дистриб'юторів захочуть брати ще один податок, вони почнуть ховати свої гроші і ввозити копії.

– Якщо в продюсера буде можливість звернутися до держави, до цього фонду, де будуть акумулюватися гроші зі збору, до інвестора — тоді зменшиться ризик фінансовий, і це дасть змогу швидше збирати кошти й виробляти більшу кількість фільмів, – зазначає Ганна Чміль. – Але якщо в попередньому законі спеціальним рахунком, на якому акумулювалися кошти, управляла Громадська рада, тобто були причетні до управління коштів і Спілка кінематографістів, і представники різних державних і недержавних структур, то сьогоднішнім проектом закону все це віддається в руки держслужбовців — Державного агентства з питань кіно. Я вважаю, що це абсолютно неправильно. Це негатив.

Тож чому син Януковича взявся за кіно?

Олександр Муратов. Фото М. Койфман

– Є такий Денис Ржавський, помічник і друг Януковича молодшого. Він має мережу своїх кінотеатрів і свої контори. Богдан Батрух дублює американські фільми й дуже якісно дублює. А ці беруть уже прокатані фільми в Росії, озвучені російською мовою, і продають тут, – розповідає український режисер і сценарист Олександр Муратов. – Вони за допомогою Олени Бондаренко скасували правила про квоту, не треба тепер квота. І купують за безцінь прокатані в Росії фільми, привозять сюди й продають утричі дорожче. І на цьому мають дуже непогані гроші. Це звичайна спекуляція.

Процес розподілення бюджетних грошей на кіно — то окрема історія.

– Легше знайти військові таємниці, ніж план фінансування по нашому агентству по кіно, – продовжує пан Муратов. – Вони просто скидають назву стрічки й режисера. Все. За минулий рік 120 мільйонів з бюджету вгатили. Зараз буде 176 мільйонів. Це шалені суми. Запущено сьогодні десь 90 проектів. А фінансується 10-12 — ті, з яких можна отримати відкат. Подружка Копилової (Катерина Копилова – голова Держкіно України. — Авт.) дехто Олена Фетісова — жінка, яка закінчила економічний факультет, – знімає фільм про Параджанова! Я читав сценарій. Називається “Любовник красоты”. Він там знаходить на смітинку якусь обсосану цукерку і їсть її. Це просто жах! І зрозуміло, там дають такі гроші, що йде відвертий відкат. Я вже не кажу, що експертна рада Держкіно на 2/3 складалася з людей, які брали участь у конкурсі.

– Ви почитайте інтерв'ю Голови державного агентства кінематографії. Вона постійно говорить про те, що син президента патронує кіно, опікується кіно. Його радник Ржавський уже там очолює Асоціацію, – зауважує Ганна Чміль. – Іде монополізація ринку. Іде захоплення. Неприкрите. У кіно ще, слава Богу, дуже багато майна, залишилися кадри. У Центрі Довженка закупили обладнання. Його 1,5 року не експлуатували. Через постанову Кабміну протягом трьох років не мали права змінювати форму власності цього майна. Зараз спливає час, можна буде змінити форму власності. Іде стандартний процес захоплення.

– Розвиток кіно залежить від розвитку освіти, культури, мову. Від економічних складників — системно залежить, але зараз — ні, – вважає Олесь Санін. – Не знаю, чи якісь закони допоможуть у цій ситуації. У нас у принципі можна прийняти дуже гарні закони. Але які з них виконуються? Я не знаю...

– Що найбільше заважає розвитку кіно? – запитуємо в режисера.

– Я навіть не скажу, що допомагає, – сміється митець. – Зарегульованість державна сильно заважає. А з іншого боку, на сьогодні без державного протекціонізму у сфері культури, особливо кіно, ми будемо абсолютно неконкурентноспроможні. Ще зібрати людей і зняти кіно можна, але як потім боротися на ринку з ним — невідомо.

Яна Солнцева

УНІАН в Google News