Олександр Третьяков: на осінніх виборах повинен відбутися реванш демократичних сил

Опозиційний нардепутат Олександр Третьяков - один з тих, хто міг би по праву нарікати на своє невключення до списків опозиції. Адже його ім'я завжди фігурувало серед тих, хто створював та підтримував демократичні партії.

Тим не менш, Третьяков повністю впевнений у своїх силах і можливостях в якості окремої політичної одиниці. Подавши документи на реєстрацію  кандидатом в депутати по мажоритарному округу № 218 у Києві шляхом самовисування, опозиціонер каже, що «це буде для нього хорошим досвідом». І висловлює упевненість у тому, що опозиція на майбутніх виборах отримає перемогу.

Олександр Третьяков, фото прес-служби

Олександр Юрійович, чому ви вирішили балотуватися в парламент самостійно?

Вже більше 10-ти років я активно беру участь у політичному житті України. Досить довгий час я розбудовував і фінансував різні опозиційні партії - Народний рух, Нашу Україну, Народну Самооборону, Громадянську позицію. Допомагав людям в наметовому містечку біля Печерського суду, коли судили Тимошенко, допомагав «Порі», коли вона стояла біля ЦВК. Загалом, я допомагав всім тим, кого вважаю представниками демократичних сил. І ніколи не боявся цього, а, навпаки, публічно про це заявляв, оскільки справно подаю декларацію про доходи і маю повне право допомагати політичним силам, напрямок дій яких співзвучний з моїми цінностями.

Так вийшло, що моє прізвище не було внесене в списки об'єднаної опозиції. Не маю наміру з'ясовувати, чому так сталося. Водночас, я був і залишаюся в опозиції до нинішньої влади.

Вважаю, що вибори по мажоритарному округу будуть дуже хорошим досвідом. Для мене це можливість встановити прямий діалог з громадянами. Переконаний, що зможу задіяти всі свої можливості і авторитет для роботи на благо виборців. З поверненням мажоритарки я для себе вирішив, що тепер буду допомагати виключно людям. Адже це найкраще вкладення. Якщо хтось із них колись подякує, то і мені буде добре. У біблії написано «Час розкидати каміння – і час збирати каміння». Переконаний, що люди будуть більш вдячними, ніж політики.

- Перебуваючи тривалий час в опозиції, чи відчували ви тиск з боку влади?

- Я свою політичну кар'єру починав у 2002 році з опозиції, і до сьогоднішнього дня ні разу не зрадив своїм принципам і переконанням. У 2010 році публічно заявив про те, що йду в опозицію. Природно,що  був і тиск, і багато «вигідних пропозицій» про співпрацю з владою, але тоді б мені довелося зрадити собі себе і своєму розумінню політики, яке було зі мною всі ці 10 років. Цього я точно ніколи не зроблю. Якщо люди мені повірять і виберуть народним депутатом, то я не відмовлюся від жодного слова, яке скажу публічно, від жодного паперу, який підпишу.

- Що змінилося у вашому сприйнятті української політики з часів початку політичної кар'єри?

- У моєму розумінні, якщо публічна людина про щось говорить, то вона обов'язково має це виконувати. А те, що я бачу сьогодні - суцільна зрада. Наприклад, за часів коли я займався бізнесом принцип був простий: якщо уклав угоду - ти її повинен виконати. Раніше чи пізніше, але виконати. У римському праві усна угода вважалася теж угодою - якщо усно домовилися, значить, треба виконувати. У політиці, якщо говориться усно, то майже завжди не виконується. Та й те, що підписується, особливо в світлі останніх подій, теж не виконується. І це мене в українській політиці розчаровує, оскільки повністю не відповідає моїм життєвим принципам.

- Яка політична ідеологія є близькою вам?

Ліберально-демократична. Я корінний киянин, а кияни за своїми принципами - це ліберальні люди. І природно, для мене вкрай важливими є демократичні цінності. Як говорив Черчіль: «Демократія - це найгірша форма правління, але нічого кращого в світі поки що не придумано».

- Що стало вашим найбільшим особистим досягненням в політиці?

- У першу чергу своїм досягненням я вважаю нашу перемогу в 2004 році - Майдан і обрання Ющенка президентом, в якому я брав безпосередню участь, будучи заступником начальника штабу. Вважаю, що та команда була кращою за всю історію України. Мені прикро, що вона розпалася.

- Хто у світовій та українській політиці є для вас авторитетом?

- Однозначно, прикладом для себе вважаю Черчіля, який був явним антикомуністом, і незалежно від того в якій партії він перебував, вектор його діяльності завжди залишався антикомуністичним. Серед українських - це Геннадій Йосипович Удовенко, завдяки якому я і прийшов у політику. До певного моменту таким для мене був Ющенко.

- До якого?

- До того, як він балотувався в 2009-2010 році у президенти. До цього моменту я все міг би пояснити людям, але не після. Адже тоді він, по суті, опосередковано підтримав Януковича, який, на мою думку, є повним антиподом Ющенка за світоглядом, способом та історією життя.

- А кому б з політиків ви ніколи не подали руку?

- Точно ніколи б не подав руку Колесніченку з Партії регіонів, якого я вважаю людиною, яка проводить антидержавну політику. І тим, хто представляє Компартію. Втім, у нинішній Верховній Раді багато персоналій, які хоч і носять депутатський значок, але точно не є політиками.

- Як Ви оцінюєте роботу нинішньої київської влади?

Як корінному киянину мені соромно за все, що відбувається у рідному місті. Київ і країна в цілому потребують змін. І я знаю, що їх реально здійснити. Хоча, заради справедливості, нинішня столична влада краща за попередню. Але, перш за все, мені в ній не подобається те, що вона залежить від Адміністрації Президента. Київська влада має залежати тільки від киян. Вона не може бути призначена згори. Якщо кияни обрали хорошого мера - це їх перемога. Якщо поганого - несіть свій хрест, адже ви за нього голосували.

Олександр Третьяков, фото прес-служби

А щоб посаду мера не можна було дістати за допомогою технологій - вибори в столиці повинні проходити в два тури. Ось коли мер отримає мінімум 51% голосів киян, тоді він стане справжнім мером. 20% - це не вибір киян. Якщо я пройду в парламент, то буду відстоювати цю точку зору - вибори міського голови повинні проходити в два тури. Це чесно і справедливо.

Крім того, я вважаю, що посаду голови КМДА потрібно ліквідувати. Я переконаний, що в Києві має діяти самоврядування, а мер обов'язково повинен надавати публічний звіт про використання бюджетних коштів. Найкраще - в прямому ефірі на телебаченні. Також необхідно прийняти ряд важливих рішень, що стосуються питання тарифів. Необхідно зупинити їх зростання, зробити так, щоб жителі столиці чітко розуміли, звідки беруться ці цифри, скільки і що коштує, а головне - чому.

Зараз кияни відчувають на собі, що нинішня влада перетворила столицю на дійну корову державного бюджету. 50% надходжень до бюджету міста забирають в центральну скарбницю, а це - 7 млрд. грн. на рік! Я переконаний, що гроші громади повинні залишатися в місті і працювати на киян.

Тому я буду ініціювати, перш за все, зміни до Бюджетного кодексу, які повернуть киянам зароблені кошти. За рахунок цього місто зможе відремонтувати і побудувати дороги, модернізувати систему ЖКГ, профінансувати на належному рівні медицину, забезпечити гідну соціальну допомогу.

Прийняття цих важливих ініціатив на законодавчому рівні я буду домагатися у наступному парламенті після обрання.

- Як ви вважаєте, в якій сфері ви можете працювати більш ефективно – в якості парламентарія чи управлінця?

- Безумовно, в якості парламентарія. Я по своїй природі ліберал, люблю говорити з людьми, переконувати їх. І вважаю, що в парламентському середовищі більш ефективний, ніж у виконавчих органах влади. Я - кадровий офіцер, керував великим комерційним підприємством, в ранні роки досяг досить серйозних результатів - в 25 років вже заробив перший мільйон доларів. Я хочу, щоб у якомога більшої кількості людей була така можливість - максимально реалізувати себе в тій чи іншій сфері, чи то бізнес, чи то культура, громадська або професійна діяльність. Погодьтеся, жити в багатому суспільстві набагато приємніше і безпечніше, ніж в бідному.

- З якими політичними силами ви б спрацювалися в новому парламенті?

- Я можу сказати точно, з ким не зміг би працювати - з партією комуністів. За політичним вектором, безумовно, легше за все було б знайти спільну мову з Об'єднаною опозицією і партією УДАР. Якщо брати якісь важливі і потрібні питання економіки, то, можливо, навіть з Партією регіонів. Якщо я, звичайно, буду бачити, що вирішення цих питань йде на благо країни. Наприклад, в тому, що стосується податку на розкіш. А також я вважаю, що шкала оподаткування повинна бути прогресивною: чим людина багатша, тим більше вона платить. Це справедливо, і такий законопроект я, безумовно, підтримаю.

У чому полягають Ваші політичні амбіції? Яка головна мотивація вашого походу на вибори?

На сьогоднішній день Україні повністю загрузла в корупції. Основне джерело цього явища - політична корупція у владі. Після виборів політики у своїй більшості відразу забувають про інтереси людей. Це стосується і Президента, і депутатів парламенту і місцевих рад. Як подолати політичну корупцію? Перш за все, потрібно створити систему підзвітності влади народу.

Тому, як депутат я буду підтримувати повне скасування недоторканності народних депутатів і Президента, закон про імпічмент Президента, а також закон про відкликання народних депутатів і депутатів місцевих рад. Це зробить громадський контроль реальним інструментом впливу на роботу політиків у владі.

Коли я обирався в парламент в 2002-му році, моя головна політична амбіція полягала в тому, щоб опозиційний кандидат Ющенко переміг на тих виборах. Коли обирався в 2006-му році, своє основне завдання бачив в тому, щоб Україна була сильною незалежною державою. Зараз, коли я йду в 2012-му році на вибори, то хочу, щоб в нашій країні відбувся реванш демократичних сил. Ми створимо демократичну більшість у парламенті, звільнимо Тимошенко і Луценко, припинимо політичні переслідування і повернемося на європейський шлях розвитку. Це моя політична амбіція і на цей результат я готовий цілеспрямовано і серйозно працювати.

У столичному окрузі, де ви балотуєтеся, прогнозується  досить серйозна конкуренція. По вашому округу йдуть кандидати і від Об'єднаної опозиції, і від УДАРу, і від Української народної партії. Не боїтеся того, що саме з вами будуть «воювати» всі?

Я абсолютно не боюся того, що зі мною будуть, як ви висловилися, «воювати». Я завжди залишався чесний перед людьми, не зрадив своїм політичним принципам, був і залишаюся в опозиції. З повагою ставлюся до своїх колег-опозиціонерів, але вважаю, що перемогти повинен найсильніший. Переконаний, що кияни приймуть правильне рішення і голосно заявлять про свій вибір на користь демократії, тим самим показавши приклад всій країні.

Адже кияни - це особлива спільнота людей. Вперше я це по-справжньому відчув, коли був курсантом військового училища. У 1991 році, в дні путчу ДКНС (ГКЧП), нам в будь-який момент могли віддати наказ вийти проти людей. Нам вже видали каски, бронежилети, решту спорядження, на плацу стояли БТР-и, були заряджені автомати. І у нас в казармі була дискусія: будемо стріляти чи не будемо? Думки розділилися 70% на 30% - тих, хто не збирався застосовувати зброю, було більше. Всі без винятку кияни навідріз відмовилися стріляти. А як? Адже там друзі, родичі, однокласники. Це була стовідсоткова підтримка і спільне рішення. Ось і зараз я впевнений, що кияни покажуть свою згуртованість на виборах.

УНІАН в Google News