Василь Волга: СПУ мала б позбутися Мороза, а позбулася мене

Куди діваються гроші, які приходять в СПУ у величезній кількості?.. Цушко звинуватив Семенюк в каламутних справах... Живу скромно, їжджу на «Ленд-ровері»... Інтерв`ю

Василь Волга, у недавньому минулому один з найяскравіших спікерів Соцпартії, а нині вигнаний з її лав, лідер громадської організації «Громадський контроль» відповів на запитання УНІАН

УПРОДОВЖ ОСТАННІХ ДВОХ РОКІВ СПУ ПРОСТО ГОЛОДУЄ

Василь Олександрович, Вас можна привітати з тим, що Ви уникнули ганьби під назвою виборча кампанія СПУ?

Ну, це неправильно. Правильно було б сказати так: я бачив, як можна провести кампанію з тим, щоб її все-таки виграти. Я запропонував своє бачення. Воно, на жаль, було розкритиковане головним ідеологом партії, а Сан Саничем ця критика підтримана. Я не погодився з пропонованою моделлю, конфлікт привів до того, що Сан Санич мені запропонував абсолютно непрохідне місце в списку. Цим він порушив договір між громадською організацією «Громадський контроль» і Соцпартією України. На вимогу координаційної ради «Громадського контролю» я відмовився брати участь в цій виборчій кампанії. Було зрозуміло, що вона на межі програшу, але мені здавалося, що якби я брав участь в ній, то я міг би дуже багатьом допомогти. І якби були прийняті мої пропозиції, то ми б цю кампанію виграли.

У ній головним стратегом, піарником, дизайнером був Ярослав Мендусь.

Так, він і швець, і жнець, і на дуді гравець, і взагалі капець. Ярослав Петрович – дуже сильний логік. Він може красиво викласти модель чого завгодно і переконати кого завгодно. Але дуже часто в основу своїх міркувань він кладе невірні аксіоми. І в результаті всі моделі, які він обирає, виявляються мильними бульками. У мене син вчиться на другому курсі університету Драгоманова, на факультеті політології. Йому і його однокашникам смішно, як були збудовані виборчі кампанії СПУ 2006-го, 2007 років. З якихось причин Сан Санич довіряє Мендусю.

Але знаєте, я вітаю ті процеси, які відбуваються всередині СПУ. Мене виключили, але все, що я почав, не пройшло безслідно. І київська міська організація серйозно піднялася, і Закарпаття, і Донецьк серйозно заявили про бажання змінити лідера Соцпартії. І це дуже добре, лівий рух повинен очищатися. Але все таки існує магнетична залежність членів партії від Мороза.

Можливо, магнетизм пояснюється стабільністю фінансування партійних структур?

Ні, що ви! Неправильно думати, що Олександр Олександрович утримує партію грошовими питаннями. Та ні ж...

Упродовж останніх двох років партія просто голодує. Куди діваються всі гроші, які приходять в партію у величезній кількості, потрібно питати у тих, хто проводить виборчу кампанію. Мороз вищий за це.

Тут інша ситуація: для Олександра Олександровича політика – це його життя. Його цікавлять не гроші. Всі дуже сильно звикли, що партію очолює Мороз. І навіть, не зважаючи на те, що впродовж останніх двох років Олександр Олександрович абсолютно відійшов від лівоцентристської ідеології на догоду тактичним міркуванням, партійці навіть уявити не можуть, що Мороза немає.

Проте, настрої змінити лідера стають все сильнішими.

Керівник комбінату Ілліча соціаліст Володимир Бойко теж звинуватив Мендуся в провалі кампанії...

Знаєте, я вважаю великою честю для себе бути знайомим з такими людьми, як Бойко і Матвієнко. За час парламентської діяльності Бойко довів, що він в тисячу разів більше соціаліст, ніж багато хто з нас. Він своїм життям показав, як можна реалізувати соціалістичну модель господарювання. А чому Бойко виступив? – це в силу його прямоти і чесності, в силу того, що він бачив, який жах відбувся з виборчою кампанією.

Мені все ж таки здається, що ви б програли її, навіть якщо б у вас були пристойні біг-борди.

Не скажіть. Помилка в тому, що після таких хитрощів Соцпартії України – переходу з однієї коаліції в іншу – СПУ займала абсолютно мляву позицію в ЗМІ, так і не зумівши пояснити, чому вона на це пішла. Відбувалися незрозумілі речі: коли треба було займати активну позицію, Сан Санич вважав, що активність не потрібна, що перевиборів не буде, а через п`ять років економіка злетить, все стане на свої місця, і всі погодяться з тим, що це був єдино правильний хід. Але як виявилось, помилилися. І якби СПУ активно пояснювала свою позицію, а вибори проводилися як активна агітаційна кампанія, то все могло бути по-іншому. Але що вони узяли за гасло: «Владу – Радам!» Добре, передамо в органи місцевого самоврядування владу. Але не цікавить це бабусю, яка якраз у той час копала картоплю.

Яка ситуація з СПУ в регіонах?

Я не можу говорити про ситуацію в регіонах. Я можу говорити про Донецьк, оскільки за цю область відповідав. Можу говорити про Закарпаття, тому що нею займається Прістая Олексій Дмитрович, керівник робочої групи зі скидання Олександра Олександровича, створеної в політраді партії.

Ситуація в регіонах, скажемо прямо, паскудна. По-перше, впродовж тривалого часу ніхто не цікавився, що твориться на місцях. У людей виникла маса питань і образ – у фінансовому сенсі. Тому що у виборчій кампанії 2006 року були дані деякі фінансові обіцянки, а люди нічого не одержали. Була безліч судових позовів до керівництва місцевого рівня, щоб ці речі поверталися.

Одна з проблем СПУ – безідеологічність. Відчувається брак інституту, при якому розроблятимуть ідеологеми, методички. Адже члени партії дуже хочуть політичної і ідеологічної дискусії. Це говорить про те, що безідеологічність всіх дезорієнтувала.

ЦУШКО СКАЗАВ, ЩО СЕМЕНЮК З ЇЇ КАЛАМУТНИМИ СПРАВАМИ  ПОРА ПЕРЕОБИРАТИ

Які особисті перспективи Мороза?

Думаю, у Олександра Олександровича є політична перспектива, якщо будуть правильно проаналізовані промахи і помилки, допущені впродовж останніх двох років.

Олександр Олександрович – мамонт в політиці.

Мамонтам властиво вимирати...

Якщо Мороз зробить серйозні висновки зі всього, якщо піде у відставку з поста голови Соцпартії України, то зможе грати свою гру в тій же СПУ.

Наскільки мені відомо, минулого тижня була політрада СПУ, вона проходила дуже бурхливо. Було ухвалено рішення про те, що всі секретарі, все керівництво СПУ подасть у відставку. Від Прістаї прозвучала пропозиція голову партії не обирати. На посаду першого секретаря планують запропонувати Василя Петровича Цушка.

Там Цушко виступив жорстко. Він сказав, що пора переобирати Семенюк з її каламутними справами навколо Луганськтепловоза і Комсомольського рудоуправління.

А що, в касу СПУ нічого не відвалилося в результаті приватизації Луганськтепловоза?

Я нічого про це не знаю. Але Луганськтепловоз – це яскрава, проблемна справа, не потрібно нікого звинувачувати, але компетентні органи повинні дати цьому оцінку.

Про політраду я знаю тільки з переказів. Адже мене виключили із СПУ  за дармоїдство.

До речі, я думала Ви – дисциплінований політик, пленарні не пропускаєте. А, виявляється, що Голосіївська організація СПУ міста Києва, яка виключила Вас із СПУ, бо саме її членом Ви були, в очі вас не бачила. Що ж Ви не ходили на збори активу?

Насправді я був на цьому засіданні, мене виключили, опустивши очі в підлогу. Оскільки говорити, що я матеріально не допомагав первинній організації, було б великим перебільшенням. Але всі розуміли, навіщо це робиться. У країні всі зрозуміли, чому це відбулося. І якщо в Соцпартії України відбудуться гідні зміни і партія повернеться на позиції соціал-демократії, то та політична сила, яку ми зараз створюватимемо, цілком зможе попрацювати із СПУ в майбутніх виборчих кампаніях. Це можливо, якщо вони очистяться, а всякі брудні речі, як ось Фонд держмайна, не будуте величезною чорною плямою лежати на репутації партії.

Йшла Валентина Петрівна у ФДМ з дуже красивим гаслом – не розпродати, а оптимізувати управління державною власністю. І все миттєво перевернулося.

НАША ПАРТІЯ ПОВИННА ПРИВЕРНУТИ ЛЕДАРІВ І НЕРОБ

Розкажіть про Ваш політичний проект?

Це буде класний проект. 15–20 листопада повинне відбутися засідання координаційної ради всеукраїнської громадської організації «Громадський контроль». До кінця листопада, крайній термін – до 5 грудня (потім нас чекають два п`яні місяці) – буде все оголошено.

За останні два тижні досягнуті домовленості з академіком НАНУ, директором Інституту макроекономіки Юрієм Пахомовим. Це величина, це людина, яка в галузі гуманітарних наук має всі премії, окрім Нобеля. Він очолюватиме вчену раду при партії. Це людина дуже сильних лівих поглядів, яка підтримує мене в питаннях соціалізації економіки. Він розділяє мої позиції щодо ліквідації незалежності Національного банку і стоїть на позиціях нейтрального зовнішньополітичного статусу. Кістяк наукової ради складуть академіки Пахомов і Петро Толочко. Петро Петрович буде в керівних органах партії. Її назва ще дискутується.

А в назві партії буде слово «соціалістична»?

Швидше за все, ні. Є різні пропозиції щодо назви – Закон і справедливість, Лівий центр... Є навіть пропозиція назвати партію «Радянська Україна». У мене на сайті оголошений конкурс на кращу назву, і варіантів маса. До речі, в наукову раду увійде також професор Трохим Тихонович Ковальчук, це заступник директора Інституту законодавства Верховної Ради України. Це рука на пульсі науки, що працює з реальною законотворчістю.

Відносно решти людей збережу інтригу. Але скажу, що, на моє здивування, активну позицію займає Юрій Рогоза. Він виступив з ідеєю організації фонду, вектор роботи якого – об`єднання України. Вся політика, всі люди повинні або розділити країну на дві частини, або здійснити подвиг забуття. Просто забути про деякі моменти нашої нової історії.

Рогоза ще і книжку напише: «Убити Васю – 1» (Юрій Рогоза - один з авторів книги «Убити Юлю», видану в 2002 році в період виборчої кампанії). Розраховуєте на його допомогу?

Мені дуже подобається, як дивиться Рогоза на процеси партбудівництва. І якщо те, як він мислить, у нього в душі, то наша політична партія повинна привернути кічливий істеблішмент – модну інтелігенцію.

А модна інтелігенція – ліва в своїй суті. Це ледарі і нероби. Подивіться у Пушкіна: лінь – джерело натхнення. Це саме ті люди, які займаються обговоренням таких фігур, як Че Гевара. Їм добре посидіти в кафе пофілософствувати, як ось людина на своєму стоїть і як Бог його захищає.

Ця інтелігенція ліва. Пам`ятайте народовольчий рух кінця 19-го століття? Дворяни і інтелігенція зробили революцію 1917 року. Інтелігенція – генератор.

Ви розраховуєте в своєму партбудівництві підібрати структури і електорат Мороза?

На жаль, у Олександра Олександровича електорату майже не залишилося.

Я розраховую на те, що багато людей хочуть соціалістичних перетворень в країні. Зараз на це поле сіла Юлія Володимирівна Тимошенко. Популізм завжди вичавлює реальні ліві ідеї. Але на наше щастя, це  ненадовго, тому що популісти не в змозі реалізувати те, що наобіцялося.

Коли Юрій Луценко відправився в перший тур Народної самооборони, він говорив приблизно так: грошей не треба, вступайте просто так – гроші у нас є.

Юрій Віталійович завжди пропонує шоу. Він дуже талановитий шоумен.

Ну і що? У нього, схоже, вийшло б узяти свої три відсотки за рекордно короткі терміни. А що могли б запропонувати Ви?

Юрій Віталійович – людина, яка не дуже глибоко копає, він так і не зміг запропонувати цілісної ідеології. Адже ідеологія – це не зібрання творів, запропоноване Леніним. Ідеологія – це прості формули, які є основою для майбутньої побудови держави. І ці формули повинні бути віддані людям. Якщо люди віддають за це голоси, значить, це може бути реалізовано в парламенті.

Хто ж вам все-таки допоможе? У кожної партії повинен бути свій, умовно кажучи, Жванія.

Це одне з непростих питань. Але у мене є деякі заощадження в панчішці, дещо приховано.

Зараз є три претенденти на фінансування проекту. Коли я познайомився з Нємцовим, мене цікавило головне питання, як він справляється з фінансуванням. Так от я недавно прочитав «Сповідь бунтаря або політика без бля...ва». Книга прекрасна. Але як у них фінансування проходило? У них був цікавий механізм. Можливо, він прибріхує. Але пише, що ніхто із спонсорів не має права більше, ніж на п`ять відсотків фінансування. Насправді у них було шість – сім постійних фінансистів, сектор кожного з них складав близько двадцяти відсотків. Але всі вони були з різних площин, і ніхто з них не міг продиктувати свою волю політичній партії. Ніхто не зміг сказати: я забираю гроші і йду, тому що залишалися інші.

З українськими спонсорами ситуація інша. Вони дають грошей стільки, скільки потрібно, але вимагають: тільки я і ніхто інший. Таким шляхом йти – це знову створювати проект, який буде розрахований на те, щоб обдурити людей.

Зараз я провожу роботу з своїми друзями, які теж щось в панчоху назбирали. Такий собі загашник. Це люди, які спробували себе в політиці і не уявляють себе без цього і які вірять в цей проект.

Ми організовуємо загальну касу. На організаційній раді повинні бути прийняті параметри, як це відбуватиметься, розвиватиметься.

ЖИВУ СКРОМНО, ЇЖДЖУ НА ЛЕНД-РОВЕРІ

Та вже ж, не вистачає у нас лівих партій, без всяких там лексусів. У Вас, до речі, лексус?

Ні, у мене «Ленд-ровер». Дуже дорога машина... Але живу я вельми скромно. Я заробив гроші в Іспанії. І якраз я добре заробив, коли соціалісти перемогли в Іспанії. Соціалісти зробили диво. Саме їх позиція в економіці, їх соціалізм, здатний захистити від диктату крупного капіталу, – це дуже добре.

Я не мультимільйонер, я заробив на хорошу машину, хорошу квартиру, хороший будинок.

Прийде прем`єр Юлія Володимирівна, роздасть заощадження Ощадбанку, і тоді ваш проект ніщо не врятує...

Якщо тільки прийде Юлія Володимирівна і почне реалізовувати свої економічні ініціативи, то тоді як раз у нашої партії з`явиться величезне поле для електоральних жнив.

Щодо економічного таланту Юлії Володимирівни, дозвольте один приклад. 2005 рік, підвищення ціни на м`ясо з 16 до 32 гривень. Це зробила Юлія Володимирівна. Зробила таким же методом, як вона намагається зараз повернути внески Ощадбанку. Вона хоче знайти гроші в ревальвації. Юлія Володимирівна відноситься до України, як до експериментальної миші, вона перевіряє: працюють в Україні закони економіки чи ні? А раптом не працюють?

Що відбулося тоді? Цей елегантний жест – контрабанді стоп. Правильна справа: з контрабандою треба боротися. Це приймалося на ура. Але вона перевіряла, чи працює один закон, точніше – нееластичність закону на сільгосппродукцію. Незначні зміни попиту на сільгосппродукцію призводять до значної зміни ціни. Юлія Володимирівна замість того, щоб планомірно зменшувати митні збори, просто закрила дірки. А запропонувати нічого не змогла. Виробляти в Україні м`ясо невигідно, тому що тут складна система оподаткування. Створи умови, почекай півтора року, поки виростуть свинки і бички, і після цього починай закривати дірки.

Що відбудеться, якщо Юлія Володимирівна почне повертати внески? Звичайно, є величезна надія на інвентаризацію. Вони розраховують, що проведуть інвентаризацію з повернення внесків, вирахують тих, хто залишився в живих, і виявиться, що виплатити потрібно всього сорок мільярдів гривень.

Дзуськи, ми порахували... Я попросив інститут Пахомова порахувати. Це буде мінімум 60–70 мільярдів доларів. Де ж їх узяти?

Зробить реприватизацію? Найдорожчий об`єкт в Україні реприватизували за 24 мільярди гривень. Це скільки? – 5 мільярдів доларів. А треба 70 мільярдів. Більше вже нічого продавати. Нічого немає, ну, максимум 10 мільярдів – Укртелеком.

А якщо буде включений верстат або будуть великі позики? Навіть незначне вкидання грошей приведе до великих інфляційних процесів. А це злам економічної політики.

Юлія Володимирівна ніколи ніякого дива не проведе.

Соціал-демократична партія (об`єднана) виступила з ініціативою об`єднання споріднених партій. До вас не зверталися з пропозицією?

Як би делікатніше сказати... Це прекрасно, якщо їм вдасться відродитися і щось організувати. Соціал-демократична ідея дуже зношена. Вона багато разів брала участь у всяких кульбітах, від них нудить. Вона безумовно вимагає зміни старих калош.

Розмовляла Лана Самохвалова