Не всиновлював, але протестую: депутати всьоме не погодились спростити усиновлення маленьких українців іноземцями

15 травня Верховна Рада знову провалила голосування за приєднання України до Конвенції про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення – уніфікованого контролю за процесом всиновленням українців іноземцями та їхнім життя за кордоном не буде.

Вже десять років – з моменту прийняття у 1993 році Гаазької конвенції з прав захисту дітей та міждержавного всиновлення – український парламент пробує приєднатися до загальних правил всиновлення дітей громадянами інших країн.

Це при тому, що офіційно іноземне всиновлення в країні дозволено, а приєднання до конвенції якраз і уніфікує процедури усиновлення, отримання зацікавленими особами необхідних відомостей про потенційних усиновителів, тощо. Цього не вдалося зробити за жодного Президента, спікера та прем’єра – кожен парламент майже одностайно провалював цей законопроект. Цього разу його майже одноголосно відхили комуністи, «свободівці», невелика частина «регіоналів» та поодинокі незгодні з «Батьківщини».

Представникам усіх парламентських фракцій (окрім «УДАРу», де голосування підтримали фактично одностайно усі, присутні на засіданні Ради) УНІАН поставив три питання: 1. Чому ви проголосували проти? 2. Чи готові ви стимулювати вітчизняне всиновлення дітей-інвалідів (а саме їх, на відміну від громадян нашої держави, всиновлюють іноземці, даючи бідним діткам шанс на краще життя) шляхом підвищення пенсій сиротам-інвалідам? 3. Скільки у вашій родині та родинах ваших друзів є всиновлених дітей?

Цікаво, що і представники владної партії, і опозиціонери, радо поринали у демагогію та популізм, відповідаючи на перші два запитання (приплутуючи до проблем дітей-сиріт «злочинну владу», роздаючи авансові обіцянки та ін.), однак, майже однаково – невпевнено та неконкретно – говорили, відповідаючи на питання номер три. Певно, як співається у одній відомій пісні, «им не понять беспризорной тоски»…

Андрій Мохник

Андрій Мохник, фракція «Свобода», голосував «проти». Всиновлених дітей – 0.

1. Ми, як націоналісти, не сприймаємо тезу про те, що наші діти можуть бути віддані на всиновлення будь-яку іншу країну лише тому, що держава не може забезпечити їм нормальне існування тут. Говорити про те, що без іноземців ці діти приречені на самотність – це спекуляція.

2. Це все і так вже є у нашій програмі. Одне лише скорочення утримання Межигір’я, Адміністрації Президента, Кабміна та Верховної Ради забезпечить українських дітей-сиріт всім необхідним.

3. У нас в Київській організації є член партії, який всиновив, здається, семеро дітей...

Олег Ляшко

Олег Ляшко, позафракційний, голосував «проти». Всиновлених дітей – 0.

1. Я не просто голосував проти, а провів дуже активну роботу в залі Верховної Ради серед своїх колег. Я сам виріс в інтернаті, тому не проти усиновлення українських дітей іноземцями, але цей документ – не в інтересах наших дітей, він не дає можливості контролювати подальшу долю всиновленої  дитини за кордоном. Більше того, він узаконює посередницькі структури, які будуть брати участь у процесі всиновлення, а це заборонено нашим законодавством.

2. Я не заперечую проти того, щоб це зробити, але це не вирішує проблеми, бо вона полягає в іншому – в тому, що наші громадяни не можуть прогодувати навіть своїх рідних дітей, а що вже казати про всиновлення чужих? Тому почати треба з підвищення зарплат для всіх, а тоді вже і до пенсій сиротам-інвалідам дійде.

3. Так, у моїх друзів є. Я і сам над цим працюю. Ми з дружиною теж хочемо всиновити дітей. Морально ми до цього готові, зараз готуємось матеріально…

Спірідон Кілінкаров

Спірідон Кілінкаров, фракція КПУ, голосував «проти». Всиновлених дітей – 0.

1. Доки не будуть вибудувані на міжнародному рівні взаємовідносини України з тими державами, які беруть українських дітей на виховання, і доки держава Україна не контролюватиме ситуацію по цим дітям до повноліття – ніяких подібних рішень ми підтримувати не будемо. Запропоновані законодавчі акти не дають нам такої можливості, тому ми всією фракцією і не голосували.

2. Все це вже і так прописано в нашому законодавстві, інша справа, що держава, порушуючи Конституцію, не виконує цих зобов’язань.

3. Я не знаю... У мене таких серед друзів немає. Хіба один знайомий тільки…

Роман Забзалюк

Роман Забзалюк, фракція ОО «Батьківщина», голосував «проти». Всиновлених дітей – 0.

1. Проект цього закону був поданий у такій транскрипції, яка ніяк не полегшує і без того складну ситуацію з дітьми-сиротами в країні. Тому ми підготували свій законопроект, який будемо виносити на засідання парламенту вже наступного тижня і переконувати представників Януковича прийняти гуманний закон.

2. За період роботи Верховної Ради навіть цього скликання опозиція внесла велику низку законопроектів, якими вимагається повернути громадянам, в тому числі і дітям, те, що злочинна влада у них вкрала, адже фактично 22 мільйони гривень злочинна влада скоротила різного роду соціальні програми, а тому числі й дитячі.

3. Ні, на жаль, немає.

Олександр Голуб

Олександр Голуб, фракція КПУ, голосував «проти». Всиновлених дітей – 0.

1. Тому що ця Конвенція фактично відкриває торгівлю дітьми і жодним чином не сприяє контролю за ними. Держава повинна створювати умови для життя дітей у власній державі, перш за все.

2. Ми пропонуємо комплексну програму по захисту материнства та дитинства, де закладено усі відповідні виплати. Якщо знайшлися мільярди гривень на проведення Євро-2012, то на виконання нашої програми точно мають бути. Програма вже готова і подана до парламенту.

3. У мене – немає, але серед мої знайомих – є, навіть в редакції газети «Комуніст»  є така людина…

Михайло Чечетов

Михайло Чечетов, фракція Партії регіонів, голосував «проти». Всиновлених дітей – 0.

1. Депутати з різних фракцій, діаметрально протилежних за ідеологією, побачили, що в цьому законі закладені потенційні механізми брудної корупції, пов’язаної з продажем дітей через посередницькі фірми. Гадаю, юристи на Банковій щось недогледіли в цьому документі, тому я вважав за необхідне не підтримувати проект закону на даний момент, а відправити його на доопрацювання. І нехай ще відповідні представники уряду і Уповноважений з прав дітей прийдуть до нас в парламент та розвіють наші сумніви стосовно цієї Конвенції.

2. Абсолютно готовий зробити це під час першої ж корекції державного бюджету.

3. Так, думаю, є серед моїх знайомих такі… Один чи двоє…

Стаття спотикання

Найбільше підозр у народних обранців буцімто викликає стаття 32 документу – про здійснення посередницької діяльності по усиновленню на комерційних засадах (це прямо суперечить Сімейному кодексу України). В цивілізованому світі це працює так – потенційні батьки приходять до ліцензованого агентства з переліком необхідних документів (у країнах ЄС це – дуже детальний список), висловлюють свої побажання щодо віку або статі дитини, країн походження та чекають, доки таку дитину їм знайдуть. Українські політики, замість того, аби запозичити ці, вже відпрацьовані, стандартизовані і чіткі механізми регулювання роботи таких агентств, вирішили взагалі від цього відмовитись, а, отже, й позбавили можливості хворих дітей (а іноземці частіше за українців всиновлюють саме таких) знайти родину.

Ініціативу Партії регіонів відправити документ на доопрацювання депутат фракції «Удар» (що повним складом підтримала документ) та мама трьох дітей Ірина Геращенко називає «правовим нігілізмом»: «Міжнародну конвенцію не можна ані допрацювати, ані внести у неї будь-які зміни. Можна тільки або приєднатися до неї, або ні. Натомість, ми  можемо потім внести свої законодавчі ініціативи на підтримку та врегулювання проблемних, на наш погляд, питань у цьому документі. Наприклад, нам потрібно створити державний реєстр дітей, всиновлених іноземцями, щоб більш ретельно відслідковувати їх долі, а також передбачити для них можливість отримання в Україні безкоштовної вищої освіти, наприклад».

При цьому вона вважає, що більшість депутатів взагалі не знають тексту Конвенції та не розуміють її суті.

«Всиновлення українських дітей іноземцями в нашій країні дозволено давно, саме тому нам і потрібна ратифікація цієї Конвенції – для врегулювання цієї процедури, для забезпечення прозорості її функціонування, - Геращенко. – Взагалі ратифікацію цього документу ось уже десятий рік провалюють – Партія регіонів та КПУ.  Дивує, що цього разу документ був поданий їхнім же Президентом, але його знов провалили. У цьому – все фарисейство такої позиції: Президент подає документ на голосування, бо змушений міжнародними зобов’язаннями, але з його команди більшість  не дає за проект закону достатньої кількості голосів. Тому оцей стогін про долю дітей від людей, які ніколи нікого не всиновили, огидний. Ми повинні виходити не з лукавства псевдопатріотичного, а з інтересів дитини».

Щодо сумнозвісної статті 32, Ірина говорить: «Щодо цих агенцій посередницьких, то можна на національному рівні виписати механізми їх роботи та контролю за нею,  але не можна через лицемірний страх перекреслювати можливість знайти родину для маленької, хворої, одинокої людини».

Позафракційний депутат Олесь Доній, який напередодні голосування розгорнув справжню кампанію у соціальних мережах, переконуючи депутатів та журналістів у необхідності голосування за приєднання до Конвенції, вбачає у «проваленні» відповідного закону специфічні політичні мотиви: «Наприклад, Партія регіонів та КПУ повністю продемонстрували у цьому випадку свою близькість до Росії у гуманітарній сфері (як відомо, Держдума РФ нещодавно заборонила іноземцям всиновлювати російських дітей, – УНІАН). Інтереси дітей тут просто стали заручниками. Що стосується позиції «Свободи», то вона викликає подив, але ця політична сила вже неодноразово демонструвала, що є далекою, м’яко кажучи,  від європейський цінностей та світових тенденцій», - вважає він.

При цьому депутат вважає корисним для своїх колег, що голосували проти ратифікації Конвенції, відвідати дитячі будинки, особливо – з хворими дітьми, або хоча б побувати у родинах, де є всиновлені діти: «Можливо, тобі б вони змінили свою точку зору».

ДОВІДКА УНІАН

Протягом 2012 року іноземці, за даними Уповноваженого Президента з прав дитини Юрія Павленка, усиновили 803 дитини в Україні (громадяни України – 2016 дітей), хоча, Міністерство закордонних справ України дає менші цифри щодо іноземців за минулий рік – 655. При цьому, наприклад, 2004-го року кількість дітей, усиновлених іноземцями, перевищила 3000. Загалом, за даними МЗС станом на 31 грудня 2012 року на консульському обліку в українських дипустановах за кордоном знаходилася 21 321 усиновлена українська дитина.

Сьогодні в Україні претендувати на усиновлення можуть 26000 українських дітей, з них на усиновлення іноземцями – лише 6000. Це пов’язано з тим, що в Україні надається пріоритет національному усиновленню, а для іноземців існує ряд обмежень, зокрема, вони не можуть всиновити дитину до п’ять років. Більше того, іноземці можуть всиновлювати лише на хворих дітей. Міністерством охорони здоров'я України затверджено спеціальний перелік хвороб, маючи які, маленькі українці можуть стати дітьми іноземців. У ньому – більше 60-ти хвороб, зокрема, синдром Дауна, гепатит С, злоякісні новоутворення другої–четвертої стадій, епілепсія, сліпота обох очей і т. д..

До речі, іноземці беруть до себе в родини хворих діток охоче: наприклад, протягом 2012 р. в Україні було усиновлено 58 дітей з синдромом Дауна, з них лише одну дитину усиновила українська родина, 57 – іноземці.

В середньому половина всіх українських сиріт, усиновлених іноземцями, їдуть до США та Канади.

За даними Уповноваженого Президента з прав дитини Юрія Павленка, за останні 7 років не виявлено жодного факту порушення прав народженої в Україні дитини, яку всиновили іноземці.

Анастасія Береза

УНІАН в Google News