Хто живе на “президентській дачі” у Карпатах?
Хто живе на “президентській дачі” у Карпатах?

Хто живе на “президентській дачі” у Карпатах?

08:00, 05.12.2007
7 хв.

Як видно на фото, дача складається з кількох будівель із дерев’яного зрубу... Праворуч притулилася темна хата в гуцульському стилі, біля неї завжди має стояти копичка сіна... Але дача цікава зовсім іншим...

Як видно на фото, дача складається з кількох будівель із дерев’яного зрубу... Праворуч бачимо темну хату в гуцульському стилі, біля неї завжди має стояти копичка сіна... Але дача цікава зовсім іншим...

Хатинка з копицею сіна

Над мальовничою карпатською річкою Женець, неподалік бурхливого водоспаду Гук, на території сільради Татарова поблизу Яремча Івано-Франківської області виросла “хатинка”. Оточена ця місцина землями Карпатської державної природної зони національного парку.

Відео дня

Місцеві жителі стверджують, що будувати її почали два роки тому, і не хто-небудь, а сам Президент. Маєток так і називають – “дача Ющенка”.

Як видно на фото, дача складається з кількох будівель із дерев’яного зрубу, очевидно, зі смереки. Мені вдалося поспілкувати з охоронцем-автоматником, який, не знав, що я журналістка. Він сказав, що на дачі є і спортивний комплекс, і сауна, і будинок для прийому гостей.

Праворуч на фото бачимо темну хату. Як розповіли місцеві жителі, вона зроблена в справжньому гуцульському стилі у Ворохті, начебто на особисте замовлення Президента. Біля неї, за задумом, завжди має стояти свіжа копичка сіна (її також видно на знімку).

Відомо, що люди люблять перебільшувати значимість будівель у своїх поселеннях (ледве не в кожному українському селі є церква, “збудована Катериною”), тож ми поцікавилися, кому насправді належить “дача Президента”, у Татарівській сільраді. Нам назвали прізвище Євгена Червоненка та його дружину (тепер уже колишню).

Червоненко, за словами працівника сільради, викупив землю, на якій збудували маєток, у двох родин – Юркевичів і Ківнюків, а також ділянку зі старою хатою, у якій ніхто не жив. Натомість Юркевичам купив хату в Яремчі, а Ківнюків поселив у Татарові. Як одні, так і другі не захотіли спілкуватися на цю тему з пресою.

Пізніше, коли “хатинку” почали будувати, Червоненко начебто передав його в користування найвищому начальникові. Звісно, ми в це не повірили, однак наявність численної озброєної автоматами та оснащеної раціями охорони навколо будинку, а також заборона фотографувати та знімати його на відео змушують замислитися. Крім того, місцева влада офіційно відмовляється вести будь-які розмови на цю тему. А ще Віктор Ющенко нерідко навідується чи то до свого, чи то Червоненкового маєтку. Останній раз приїздив на початку листопада.

Медсестра з відділу хірургії Яремчанської лікарні стверджує, що їй часто доводиться чергувати на роботі у зв’язку з приїздами Президента. Чергує також карета швидкої допомоги, яка не може виїжджати на виклики, поки Президент України перебуває на цій території (від Яремча до Івано-Франківська).

Не питайте мене, я ще молодий...

Я зв’язалася з головою сільради Татарова Іваном Микитюком, на території якої збудовано дачу. Подзвонила на домашній телефон. Спочатку відповіла дружина голови.

– Думаю, мій чоловік, – сказала вона, – мало що розповість про це – більше ви зможете дізнатися від самого Червоненка.

Коли слухавку взяв пан Микитюк, він буквально кричав:

– Я нічого не знаю, я ще молодий... Якось мої слова журналісти перекрутили, тому я нічого не говоритиму... Я молодий – нічого мене не питайте, – благав він, повторюючи про свою молодість.

Не робитиму жодних висновків зі слів сільського голови – хай це роблять читачі на свій розсуд. Додам лише, що мені, з одного боку, щиро шкода цих людей. А з другого – не розумію, навіщо робити таємниці з таких речей, як президентська чи губернаторська дача? Що в цьому поганого? Хіба високопосадовці не мають право на відпочинок? Тим більше землю в Татарові було куплено, а не виділено на якихось пільгових засадах.

Я зателефонувала запорізькому губернаторові Євгену Червоненку й запитала, у яку суму обійшлася йому земля під Яремчем. Проте він на цю тему розмовляти не бажав.

– Я жовтих коментарів не даю, – сказав Червоненко.

Оскільки Червоненкові жовте не пасує, я попросила його колегу – голову Івано-Франківської облдержадміністрації Миколу Палійчука, який донедавна працював яремчанським міським головою, аби він підтвердив – чи справді дачею нині користується Президент. Пан Палійчук не підтвердив цього, але й не спростував. Натомість він висловив цілком слушний сумнів:

– Я не можу про це говорити по телефону... Звідки я можу знати, що ви телефонуєте з УНІАН? Може, це якась афера?..

Купувати слід було не “все”

Красиве й затишне місце обрав хазяїн маєтку...

Але дача цікава зовсім не цим. Люди розповідають про це місце без жодної заздрості, навпаки – співчутливо сокрушаються. Кажуть, там оселився... Юрчик – так у горах називають нечистого… А, як відомо, народ у Карпатах дуже серйозно ставиться до таких забобонів.

Депутат Яремчанської сільради, який просив не називати його імені, розказує, що коли починали зводити будинок, то виконробові було дуже тяжко знайти робітників та найняти охорону. Ніхто не погоджувався йти в обійми до Юрчика. Тож працюють там переважно приїжджі.

Розповідають, у старій хаті, яку вже знесли, ще донедавна жив чоловік на прізвище Мотрук. І, як кажуть гуцули, “мав Юрчика” (тобто чорт водився в тій хаті). Таке в горах буває... Вважається, що людина, яка “має нечистого”, не може померти, поки не передасть його комусь іншому…

Мотрук помер за кілька років до того, як почалося будівництво, і Червоненко купив землю зі старою хатою (разом з Юрчиком) уже в його родичів.

А Юрчик тим часом розійшовся...

Трактор, що зносив хату, двічі застрягав перед нею, а за третім заходом ні з того ні з сього перекинувся. Жінка, яка прибирала в новобудові, запевняє, що ніяк не могла навести там порядок: звечора поприбирає і поскладає, а вранці приходить – усе розкидано. Охоронці по одному навіть бояться заходити всередину будівлі. Як розповіла медсестра Яремчанської лікарні, було начебто таке, що одного охоронця щось ударило по голові і він непритомний упав у річку. Бідолаху витягнув з води колега й викликав швидку допомогу.

– Боже, чого там тільки не відбувалася: бетономішалки самі їздили, відра ходили, – цілком серйозно розповідають двоє гуцулів, котрі кілька тижнів працювали на будівництві.

І взагалі працівники там довго не затримуються: змінюються ледве не щомісяця.

Біда в тім, що Червоненко, судячи з усього, не знав, як правильно купувати нерухомість у горах. Напевне, продаючи хату, родичі Мотрука сказали покупцеві: “Продаємо хату разом з усім” (так примовляють, аби передати чорта іншому господареві). А покупець, за правилами гуцульської торгівлі, мав би відповісти: “Купую не разом з усім, а лише хату й землю”.

Тоді б Юрчикові довелося шукати інше обійстя...

Оксана Климончук

Фото автора

 

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся