Хто живе на “президентській дачі” у Карпатах?
Як видно на фото, дача складається з кількох будівель із дерев’яного зрубу... Праворуч притулилася темна хата в гуцульському стилі, біля неї завжди має стояти копичка сіна... Але дача цікава зовсім іншим...
Як видно на фото, дача складається з кількох будівель із дерев’яного зрубу... Праворуч бачимо темну хату в гуцульському стилі, біля неї завжди має стояти копичка сіна... Але дача цікава зовсім іншим...
Хатинка з копицею сіна
Над мальовничою карпатською річкою Женець, неподалік бурхливого водоспаду Гук, на території сільради Татарова поблизу Яремча Івано-Франківської області виросла “хатинка”. Оточена ця місцина землями Карпатської державної природної зони національного парку.
Місцеві жителі стверджують, що будувати її почали два роки тому, і не хто-небудь, а сам Президент. Маєток так і називають – “дача Ющенка”.
Комплекс із кількох будівель зі зрубу. Праворуч - будинок, стилізований під гуцульську хату, поруч неодмінний атрибут - копиця сіна
|
Праворуч на фото бачимо темну хату. Як розповіли місцеві жителі, вона зроблена в справжньому гуцульському стилі у Ворохті, начебто на особисте замовлення Президента. Біля неї, за задумом, завжди має стояти свіжа копичка сіна (її також видно на знімку).
Відомо, що люди люблять перебільшувати значимість будівель у своїх поселеннях (ледве не в кожному українському селі є церква, “збудована Катериною”), тож ми поцікавилися, кому насправді належить “дача Президента”, у Татарівській сільраді. Нам назвали прізвище Євгена Червоненка та його дружину (тепер уже колишню).
Червоненко, за словами працівника сільради, викупив землю, на якій збудували маєток, у двох родин – Юркевичів і Ківнюків, а також ділянку зі старою хатою, у якій ніхто не жив. Натомість Юркевичам купив хату в Яремчі, а Ківнюків поселив у Татарові. Як одні, так і другі не захотіли спілкуватися на цю тему з пресою.
Навколо дачі виставлено охорону з автоматами
|
Медсестра з відділу хірургії Яремчанської лікарні стверджує, що їй часто доводиться чергувати на роботі у зв’язку з приїздами Президента. Чергує також карета швидкої допомоги, яка не може виїжджати на виклики, поки Президент України перебуває на цій території (від Яремча до Івано-Франківська).
Не питайте мене, я ще молодий...
Я зв’язалася з головою сільради Татарова Іваном Микитюком, на території якої збудовано дачу. Подзвонила на домашній телефон. Спочатку відповіла дружина голови.
– Думаю, мій чоловік, – сказала вона, – мало що розповість про це – більше ви зможете дізнатися від самого Червоненка.
Коли слухавку взяв пан Микитюк, він буквально кричав:
– Я нічого не знаю, я ще молодий... Якось мої слова журналісти перекрутили, тому я нічого не говоритиму... Я молодий – нічого мене не питайте, – благав він, повторюючи про свою молодість.
Не робитиму жодних висновків зі слів сільського голови – хай це роблять читачі на свій розсуд. Додам лише, що мені, з одного боку, щиро шкода цих людей. А з другого – не розумію, навіщо робити таємниці з таких речей, як президентська чи губернаторська дача? Що в цьому поганого? Хіба високопосадовці не мають право на відпочинок? Тим більше землю в Татарові було куплено, а не виділено на якихось пільгових засадах.
Я зателефонувала запорізькому губернаторові Євгену Червоненку й запитала, у яку суму обійшлася йому земля під Яремчем. Проте він на цю тему розмовляти не бажав.
– Я жовтих коментарів не даю, – сказав Червоненко.
Оскільки Червоненкові жовте не пасує, я попросила його колегу – голову Івано-Франківської облдержадміністрації Миколу Палійчука, який донедавна працював яремчанським міським головою, аби він підтвердив – чи справді дачею нині користується Президент. Пан Палійчук не підтвердив цього, але й не спростував. Натомість він висловив цілком слушний сумнів:
– Я не можу про це говорити по телефону... Звідки я можу знати, що ви телефонуєте з УНІАН? Може, це якась афера?..
Купувати слід було не “все”
Красиве й затишне місце обрав хазяїн маєтку...
Люди вірять, що на дачі коїться щось "не те"
|
Депутат Яремчанської сільради, який просив не називати його імені, розказує, що коли починали зводити будинок, то виконробові було дуже тяжко знайти робітників та найняти охорону. Ніхто не погоджувався йти в обійми до Юрчика. Тож працюють там переважно приїжджі.
Розповідають, у старій хаті, яку вже знесли, ще донедавна жив чоловік на прізвище Мотрук. І, як кажуть гуцули, “мав Юрчика” (тобто чорт водився в тій хаті). Таке в горах буває... Вважається, що людина, яка “має нечистого”, не може померти, поки не передасть його комусь іншому…
Мотрук помер за кілька років до того, як почалося будівництво, і Червоненко купив землю зі старою хатою (разом з Юрчиком) уже в його родичів.
А Юрчик тим часом розійшовся...
Трактор, що зносив хату, двічі застрягав перед нею, а за третім заходом ні з того ні з сього перекинувся. Жінка, яка прибирала в новобудові, запевняє, що ніяк не могла навести там порядок: звечора поприбирає і поскладає, а вранці приходить – усе розкидано. Охоронці по одному навіть бояться заходити всередину будівлі. Як розповіла медсестра Яремчанської лікарні, було начебто таке, що одного охоронця щось ударило по голові і він непритомний упав у річку. Бідолаху витягнув з води колега й викликав швидку допомогу.
– Боже, чого там тільки не відбувалася: бетономішалки самі їздили, відра ходили, – цілком серйозно розповідають двоє гуцулів, котрі кілька тижнів працювали на будівництві.
І взагалі працівники там довго не затримуються: змінюються ледве не щомісяця.
Біда в тім, що Червоненко, судячи з усього, не знав, як правильно купувати нерухомість у горах. Напевне, продаючи хату, родичі Мотрука сказали покупцеві: “Продаємо хату разом з усім” (так примовляють, аби передати чорта іншому господареві). А покупець, за правилами гуцульської торгівлі, мав би відповісти: “Купую не разом з усім, а лише хату й землю”.
Тоді б Юрчикові довелося шукати інше обійстя...
Оксана Климончук
Фото автора