Нова реалія Європи – простір від Ліссабона до Луганська

Першого листопада у Бельгії відзначали національне свято – через те якось непомітно минула 20-річниця перетворення Європейського Співтовариства на Європейський Союз. А між тим, саме двадцять років тому  Брюсселем  було взято курс у двох напрямках, які, згодом, кардинально змінять обличчя Старого Світу: на запровадження євро та розширення ЄС на схід Європи.

І хоча єврозона ось вже кілька років переживає не найкращі свої часи, викликані фінансовою недисциплінованістю своїх, переважно середземноморських, членів, однак навряд чи хто 20 років тому думав, що в єврозоні будуть – як нині – 17 країн, а євро – поруч з доларом та юанем – стане однією з найпоширеніших та найпотужніших валют світу.  Криза кризою, але єврозона розширюється – з нового року євро має запровадити Латвія, ставши, після Естонії, таким  чином,  другою країною пост-радянського простору, де в обігу буде грошова одиниця Європи.

Євро, ставши національною валютою Словаччини, вже підійшло до кордонів України.  Експерти сходяться на думці, що, якби не криза єврозони, нині євро циркулювало би в більшості пост-комуністичних країн Центральної та Східної Європи. Криза, проте, не прибрала бажання запровадити євро в цьому регіоні, а радше пересунула часові рамки з 2015 року, як планувалося раніше, на пізніший  час.

Найуспішніший механізм

Проте після падіння Берлінського муру саме розширення  ЄС стало найуспішнішим механізмом модернізації тих теренів континенту, які колись намагалися будувати комунізм, а, відтак, відстали у розвитку на роки, а то і десятиліття у порівнянні з Західною Європою.   Членство – ба навіть сама обіцянка членства в Європейському Союзі – були сильним реформаторським поштовхом для Варшави, Будапешта, Праги, Таллінна, Вільнюса чи Любляни.

«Розширення є процесом, що триває, і, незважаючи на економічну кризу, воно є гарним інструментом  політики – воно є частиною відповіді (на кризу, – УНІАН).  Розширення продовжує бути  однією з найефективніших політик ЄС», - заявив недавно комісар ЄС з питань розширення та європейської політики сусідства Штефан Фюле.

«Намагаючись впоратись з фундаментальними  речами – такими, як боротьба з корупцією, гарне економічне управління, свобода висловлювань та ЗМІ, права людини та захист меншин – розширення підвищує політичну та економічну стабільність з країнах-аспірантах та й у цілому ЄС також», - Фюле.

Цікаво, що нині також в українських дискусіях на тему євроінтеграції тема про Угоду про асоціацію як «поштовх для подальших реформ» фігурує як один з головних аргументів – причому, як влади, так і опозиції.  Перший віце-прем’єр українського уряду Сергій Арбузов заявив нещодавно в Брюселлі, що Асоціація з ЄС стане поштовхом до проведення не лише «економічних реформ, але й демократизації» України всередині.

До того ж, існує іще один чинник – вже саме наближення України до ЄС через асоціацію може вплинути на демократизацію усього євразійського простору, на якому зараз часто-густо панують авторитарні тенденції.

«ЄС є потужним  символом західних цінностей та інституцій. Вибір сусідів ЄС міг би фундаментально змінити  спосіб, у який євразійський регіон  є структурованим та керованим», - каже  Джон Лау з аналітичного лондонського Королівського Інституту міжнародних відносин.

Де межі ЄС?

І тут варто перенестись на кілька десятиліть тому, адже дискусії про те, де межі Європи, і скільки може розширюватись Європейський Союз, не вщухають вже тривалий час.

«В роздумах  про майбутнє Європи та членство в ЄС в багатьох головах – як пересічних європейців, так і політиків – європейський простір поширювався на Балкани, і не далі. Ще 10 чи 15 років тому люди навіть не могли уявити собі, що реально будуть обговорювати членство України в ЄС», - сказав в інтерв’ю  УНІАН оглядач брюссельського видання European Voice Джон Вайлс. -  «Проте наразі ми не знаємо, де межі ЄС. Ця тема обговорюється вже років тридцять.  І тепер вже зрозуміло, що необов’язково ці межі – по цей, західний бік кордонів України».

«Питання тут в політичній, соціальній співставності України та Євросоюзу. Тут не йде мова про географію. У багатьох  є відчуття, що, можливо, Болгарію та Румунію трішки зарано долучили до ЄС. Те ж саме хтось може сказати й про Хорватію чи Чорногорію, коли вона стане членом ЄС.  Отже, тут мова йде про те, чи ЄС виграє від того, коли в нього вливаються все нові й нові члени. Тому треба подивитися, куди і як швидко просуватиметься ЄС  в майбутньому», - кажу Вайлс.

Проте український політикум переконаний, що ЄС у майбутньому має включати й Україну – хтось навіть термін називає – за одне десятиліття. Скажімо, перебуваючи недавно у Брюсселі, заступник голови партії «ВО «Свобода» Юрій Сиротюк прямо заявив:  «Ми переконані, що східним кордоном Європейського Союзу має бути східний кордон України – у Луганській області».

Дійсно, в разі, коли саміт у Вільнюсі завершиться-таки підписанням Угоди про асоціацію України з ЄС та створенням зони вільної торгівлі, на континенті виникне новий економічний та геополітичний простір  – від Ліссабона до Луганська.

Але, якщо склад шести учасників «Східного партнерства» є бодай якимось індикатором того, де в далекому майбутньому бачать межі ЄС брюссельські стратеги, то як бути з Кавказом? Чи мають шанси на членство в ЄС члени «Східного партнерства» Грузія або Вірменія? Чи участь в ньому Азербайджана  вказує на те, що нехай навіть за кілька десятків років ЄС таки планує вийти на береги Каспія? А як бути з тим, що Калінінград чи Смоленськ географічно знаходяться західніше Тбілісі або Єревана?   І взагалі, чи мають географічні кордони Європи збігатися з політичними кордонами ЄС?..

Наразі ясно одне – нова пост-вільнюська реалія – простір від Ліссабона до Луганська – не матиме стіни на східних кордонах України. Навіть не зважаючи на колючий дріт, який російські прикордонники нещодавно почали зводити у Луганській області, ніби попереджаючи Україну й про такий сценарій в разі безповоротного вибору Києвом Європи.

Україна – навіть ставши асоційованим членом ЄС – все ж бачить себе містком між ЄС та Росією, і, ширше, – гігантським євразійським простором.

«Україна буде унікальною країною у світі з точки зору геополітичної ситуації», - сказав в інтерв’ю УНІАН нещодавно у Люксембурзі глава української дипломатії Леонід Кожара, говорячи про Вільнюський саміт. - «Це буде нова реалія, адже Україна – єдина матиме угоди про зони вільної торгівлі як на Заході, так і на Сході».

УНІАН в Google News