Польский євродепутат: Євросоюз пропонує Україні більше, ніж колись Польщі

Польща, яка вступила в ЄС в 2004 році, домовилась про асоціацію наприкінці 1991-го. Депутат Європарламенту від Польщі Яцек Саріуш Вольський в 91-96 роках був учасником переговорів про асоціацію з ЄС та свідком змін, котрі наступали в результаті її реалізації. Про тодішні події в Польщі та поточну українську ситуацію він розповів в інтерв'ю УНІАН.

В одному із недавніх інтерв'ю ви сказали, що Євросоюз запропонував кращу асоціацію Україні, ніж була у Польщі. Розкажіть детальніше, чим саме цей документ кращий?

Ця угода передбачає більше відкриття економік і не лише в сфері торгівлі через знесення митних бар'єрів, але також – через гармонізацію стандартів. Україна у випадку втілення в життя положень цього документу мала би на 60-70% європейське економічне законодавство. Тобто, інакше кажучи, стала би сучасною країною на взірець західних держав. Крім цього, угода передбачає більшу фінансову допомогу для України, ніж мала Польща. Наскільки знаю, мова йде про 800 млн – 1 млрд євро в рік в той час, коли Польща отримувала спочатку кілька десятків мільйонів євро, а пізніше – максимум 200 млн. євро в рік. Наша угода, текст якої сам узгоджував, не містила згадки про те, що Польща зможе приєднатися до Європейського союзу. Так само, як в документі з Україною.

Якщо дуже коротко говорити, що ця угода може дати Україні, то, зважаючи на те, що Польща 25 років тому була в політичному та економічному положенні такому ж, як і Україна зараз, то вона зробить з країною те, що сталося з Польщею. Зокрема, перетворить її на сучасну державу європейську державу, котра не стане так швидко багатою, як країни Західної Європи, але такою, яку українці захочуть її побачити. Адже вони їздять до Польщі та бачать, як змінилася країна.

Зміниться структура економіки, котра стане більш сучасною, будуть запроваджені європейські стандарти в економічному та політичному житті. Очевидно, що це не станеться швидко та легко.

Український уряд заявляє, що створення зони вільної торгівлі з Євросоюзом, передбаченої Угодою про асоціацію, спочатку дуже негативно вплине на національну економіку через те, що Росія заблокує доступ на свій ринок, а ЄС не пропонує на сьогодні достатніх компенсаторів втрати цього ринку...

Негативні наслідки будуть спричинені не через Євросоюз, а через Росію, тому нехай пан Азаров не заплутує. Не можна звинувачувати ЄС в тому, що зробить Росія. ЄС за це не відповідає. Що стосується Євросоюзу, то він відкриє свій ринок для України швидше, ніж Україна для ЄС. Користь для української економіки полягає в тому, що поступово зможе експортувати свої товари на європейський ринок та модернізувати свою економіку, що дозволить вийти на новий технологічний рівень. А якщо залишиться з Росією, то далі буде країною, котра виробляє продукти низької якості та експортує сировину. Угода змусить зробити економіку більш сучасною. Тема можливої кривди, яку завдасть Україні Росія, якщо виконає своє погрози, є іншою та окремою темою. І, повторюю, не треба в цьому звинувачувати ЄС чи робити його за це відповідальним. Ніби, чого ЄС мав би компенсувати Україні втрати? У Польщі після створення асоціації теж відбулося зміщення в зовнішній торгівлі, коли зросла доля товарообігу із західними країнами на тлі падіння з країнами колишнього Радянського союзу. Ми не просили собі за це платити, бо це був природній наслідок нашого виходу з Варшавського договору та осучаснення економіки. Це якесь хворе мислення, що Євросоюз повинен компенсувати те, що по-злому зробить імперська Росія Путіна. Це якесь непорозуміння.

А що діялося з польською економікою у перші роки після того, як почала діяти Угода про вільну торгівлю з Євросоюзом? Як, наприклад, змінилися ціни на товари щоденного ужитку?

На початку у нас була дуже висока інфляція та так звана "шокова терапія" Бальцеровича (план реформ на переведення польської економіки на ринкові засади, – УНІАН). Багато фірм збанкрутувало. Натомість виробничі та людські ресурси тих компаній-банкрутів переймали ті кращі фірми, які втримались, з чого і народилася сучасна економіка, яку маємо зараз. Польща є єдиною країною в Євросоюзі, котра уникнула останньої рецесії в Європі.

Ви можете окреслити, якій частині великих та найважливіших з точки зору польської економіки фірм вдалося пройти це випробування? Вижила половина, четверта частина чи 10%?

Не назву жодного числа, та це – погано поставлене питання. Одні збанкрутували, інші – ні. Найважливіше те, що люди та техніка, котрі працювали в одних компаніях, перейшли в інші. Відбулася метаморфоза польської економіки. У цьому році, наприклад, Польща має профіцит в зовнішній торгівлі. Старі, заржавілі, несучасні та неконкурентоздатні гіганти повинні збанкрутувати. Чим швидше це станеться, тим буде краще.

Через скільки років після підписання Угоди про асоціацію у Польщі вже було видно так зване "відбиття" від дна національної економіки після прогнозованого погіршення ситуації на початку?

У Польщі ринкова трансформація збіглась з підписанням Угоди про асоціацію, та Угода дозволила нам вирватися з економічного занепаду, котрий, як і в Україні, був результатом розірвання економічних зв'язків в рамках так званого блоку Радянських держав. Замість розваленого пострадянського ринку ми отримали шанс експорту на західний ринок. Це не було легко, бо нам довелося конкурувати ціною, якістю, швидкістю доставки, і так далі. Без цієї Угоди ми були в значно гіршій ситуації.

Як Росія реагувала на євроінтеграцію Польщі?

Росія в той час була в такому стані, що не реагувала, і дякувати Богу.

Україні тепер легше чи важче в цьому плані, ніж було Польщі?

Ми до 1993 року мали російські війська на своїй території… Тому не знаю, чи насправді не було простіше або складніше, ніж Україні…

Що стало рецептом успіху, котрий дозволив країни вступити в ЄС?

Дуже коротко кажучи – Польща була одним великим Євромайданом. Усі прагнули європейської політичної та економічної нормальності: починаючи від пост-комуністів до правих політиків. Тоді ми це називали «об'єднанням понад поділами». Усі політичні сили, за винятком лише якихось маргінальних партій, хотіли євроінтеграції. Ніхто ні ким не сварився в цій справі. Це різко контрастує з тим, що ми маємо в Україні. У нас було 80% підтримки інтеграції з Європейським союзом. Всі на це працювали, і тому вийшло.

Глава Ради ЄС та президент Єврокомісії в понеділок оприлюднили заяву, в якій йдеться про те, що пропозиція Євросоюзу до сих пір на столі, але Україна повинна виконати умови, висунуті їй ще в грудні 2012 року. Видається очевидним, що на цьому тижні не буде ухвалений закон про прокуратуру та прийнятий закон, котрий дозволить виїхати на лікування Юлії Тимошенко. Чи це значить, що ЄС не готовий до компромісів в цих справах?

Євросоюз повинен сказати про те, що його вимоги надалі актуальні. Говорить про це вже 77-й чи 100-й раз, а з Києва знову звучить питання, чи це насправді «ті» умови. Так, це – «ті» умови, бо Євросоюз має такий механізм прийняття рішення. Це президент Путін може собі сам вирішити, чого хоче. Євросоюз – це 28 урядів, це Єврокомісія, Європейський парламент, і тут настільки складна процедура прийняття рішення, що він, образно кажучи, пливе, як танкер. Він не може різко повернутися, як авторитарна Росія чи напівдемократична Україна та сказати: підписує чи не підписує, дає 20 мільярдів чи не дає. У демократії так немає. У демократії, якщо ухвалено рішення, то його дотримуються. І процедури настільки складні, що треба було би півроку, аби ті умови змінити. Тому це безпідставні питання.

Озвучуються думки, що Євросоюз може підписати Угоду про асоціацію, незважаючи на те, що не всі умови виконані, бо все одно ще залишає за собою важіль впливу, котрою є необхідна ратифікація цього документу...

Ці умови висунуті для підписання, а не ратифікації документу, то хтось пудрить мізки…

Тимошенко теж заявляє, що треба підписати цю важливу угоду, яка має величезне історичне значення. А українська влада переконувала, що не можна робити заручником асоціації справу однієї людини. Чи це не аргументи, до котрих може ЄС дослухатися? Особливо в контексті все більшого тиску Росії.

По-перше, український уряд та президент говорять, що мова не про Тимошенко, а про 20 мільярдів. По-друге, Тимошенко видала заяву, що вона готова залишитися у в'язниці для добра своєї країни, що є героїчним вчинком. По-третє, вимога Євросоюзу – не в самій пані Тимошенко, а про те, аби дотримувалися стандарти правової держави. Тобто, коли політичних суперників не садять до тюрми. Такого немає в демократичних країнах. Це також помилкове розуміння, що це справа лише однієї людини, котра гальмує процес. Якби хтось інший через таку ж причину був запроторений до в'язниці, чи, як зараз з Кличком, - унеможливлено йому участь у виборах – то це також "вибіркове правосуддя". Прошу звернути увагу, що у наших документах немає прізвища "Тимошенко". Є згадка про вибіркове правосуддя, що означає використання кримінального законодавства для того, аби вивести з політичної боротьби свого конкурента. Таким чином, частина виборців втрачають можливість проголосувати за того, кого вони хочуть. А це вже удар в основи демократії. У Києві цього до сих пір не зрозуміли.

Як ви оцінюєте шанси підписання Угоди про асоціацію з Україною на саміті у Вільнюсі?

Я би хотів, аби Угода була підписана, але не бачу такої можливості. Зрештою, Євросоюз дивиться глибше. Ми хочемо не підписання Угоди, якою похвалиться Янукович та виграє вибори, а ми хочемо, аби вона була втілена у життя. Бо, якщо вона буде підписана, але не втілена у життя, то це буде гірше, ніж якби вона взагалі не була підписана. Бо вона скомпрометує цілу ідею Асоціації, що на довго відверне суспільство від Євросоюзу. Якщо для Верховної Ради України є проблемою затвердження трьох законів – а втілення асоціації вимагає затвердження 300 законів – то це є свідченням того, що нинішня влада планує підписати цей документ, та нічого не робити. За великим рахунком, ще з часів Помаранчевої революції Україна багато обіцяла, але нічого не робила. І проблема, яку має Євросоюз з Україною, полягає в тому, що вона не дотримує слова та не виконує умов. І тут повертаюся до раніше заданого питання: мусить бути потужна політична сила з великою демократичною підтримкою, котра би запевнила ЄС, що угода буде не лише підписана, але й втілена у життя.

На вашу думку, у випадку непідписання угоди Україна вступить у створюваний Росією Митний союз?

Ні, тому що ця пропозиція є дуже недоброю для України, і це дуже добре знають Микола Азаров та Віктор Янукович, котрі насправді хочуть лавірувати між Заходом та Сходом, аби побільше виторгувати з кожної зі сторін. Навіть Білорусь та Казахстан є нещасливими від членства в Митному союзі. МС не є жодною пропозицією для України, це – лише здача країни під диктат Росії на економічно невигідних умовах. Тут я був би спокійним та не очікував, що Україна піде в цьому напрямку. Але навіть якщо піде, то дуже швидко повернеться.

Польща вступила в ЄС через 12 років після підписання Угоди про асоціацію. За умови, що в Україні появиться політична воля та дійсно будуть втілюватися положення Угоди про асоціацію, коли країна може приєднатися до європейського об'єднання?

Я не дам відповіді на це питання, бо відповідав на нього в 2004 році, коли був на Майдані, коли відвідував президента Леоніда Кучму, від якого вимагали проведення повторного другого туру. Тоді говорив, що це буде 2021 рік. Після того, що ми бачимо зараз, коли Україна робить гучні заяви, а нічого не робить, то ніхто в Європі жодної дати вам не озвучить.

Роман Кисіль, Варшава

УНІАН в Google News