Сергій Бубка: Коли граю з Януковичем у теніс, то завжди перемагає сильніший

Коли Донецьк приймав рішення, чи не проти я, щоб мені поставили пам’ятник. Звичайно, я був проти, але дав свою згоду... Мої улюблені автори Омар Хайям, Богдан Лепкий, Михайло Булгаков, Валентин Пікуль... Інтерв’ю

Легкоатлет, багаторазовий чемпіон і рекордсмен світу, Європи, Олімпійських ігор, кандидат педагогічних наук, президент Національного олімпійського комітету України Сергій Назарович Бубка відповів на запитання УНІАН.

Пане Сергію, нещодавно Олег Блохін сказав, що ризик провалу проведення в Україні фінальної частини Євро-2012 «реальний на 80 відсотків». Ви теж так песимістично налаштовані?

Я просто знаю, що це питання на всіх рівнях обговорюється... Тобто – що необхідно зробити для того, аби чемпіонат Європи пройшов успішно. Нещодавно приїжджали експерти від керівництва УЄФА… І з одним з них – професором Бові – я розмовляв у Лозанні, після його візиту в Україну, він сказав, що нам сьогодні потрібно зосередити увагу на проблемах функціонування аеропортів і готельних комплексів.

Гадаю, зі стадіонами проблем не буде, але якщо ми не зможемо зробити аеропорти й готелі, то зіткнемося з серйозними проблемами.

Професор Бові – це високого класу професіонал і висловлювань на кшталт, «це неможливо», «Україна не справиться з цим завданням» у нього не було.

Наскільки, на Вашу думку, Євро-2012 залежатиме від політичної ситуації в Україні?

По-перше, політики повинні думати, наскільки для нас це важливо, наскільки це велика честь для країни і в жодному разі не допустити помилок і прорахунків. Це унікальний проект, це третє за значенням спортивне змагання після Олімпійських ігор та Чемпіонату світу з футболу. Тому я переконаний, що всі, у тому числі й політики розуміють, що потрібно з усією відповідальністю поставитися до Євро-2012.

Гадаю, вони теж прикладуть максимум зусиль, щоб цей проект удався, тому що він пришвидшує, дає імпульс розвиткові інфраструктури країни на багато років уперед. Те, що буде зроблено за ці пару років, при нормальній ситуації забрало б 20–30 років.

Яку роль Ви відіграли в лобіюванні інтересів Росії у проведенні зимової Олімпіади-2014 у Сочі? Ви якось умовляли своїх колег з Міжнародної олімпійського комітету, щоб вони проголосували саме за Сочі?

Цей проект безпосередньо відпрацьовував Олімпійський комітет Росії, тому займатися популяризацією, просуванням та лобіюванням цього проекту – це їхнє завдання.

Я як член Міжнародного олімпійського комітету чітко виконував свою функцію – висловлював своє бачення, своє розуміння і голосував за те місто, яке вважав гідним.

Уже другий рік поспіль у ЗМІ говориться про те, що Україна претендуватиме на проведення зимової Олімпіади-2018 у Буковелі. Наскільки це реально, на Вашу думку?

А хто ж такі розмови веде? По-перше, ніхто й ніколи в Національний олімпійський комітет з цим питанням не звертався, а будь-які кроки щодо висунення міста без НОК не проходять. Тому сама ідея і думка хороші, але реально Буковель не може бути організатором Олімпійських ігор. Якщо якесь місто й може бути, то це Івано-Франківськ, бо має бути потужний центр, і лише навколо нього може бути Буковель чи якійсь інші містечка, які мають розвинену інфраструктуру.

А для то, щоб говорити про проведення Олімпійських ігор, потрібно спочатку подивитися, який бюджет потрібно мати, які спортивні арени, які види спорту є в зимовій програмі. І якщо все це уявити, то одразу стане ясно, що така розмова на цей момент просто несерйозна.

Це просто реклама цього курортного містечка...

Буковель прекрасне місце, де вже створено чудову базу для відпочинку, і в цьому плані я нічого не можу сказати поганого, це справді світового рівня зимовий курорт, але говорити зараз про Олімпіаду – смішно. Потрібно відповідальніше підходити до таких серйозних питань.

Ви друга людина, яка за історію Національного олімпійського комітету України, обіймає посаду президента й має безпосереднє відношення до спорту. Як Вам працюється на цій посаді? Яких успіхів досягнув Олімпійський комітет за Вашого правління?

Я із задоволенням займаюся цією діяльністю, це стало моїм життям, і все своє життя я присвячую саме олімпійському рухові.

Якщо говорити, зокрема, про проекти, які були зроблені, то їх дуже й дуже багато. Ми продовжили реалізацію своїх традиційних програм, а також ініціювали цілий ряд проектів, які були втілені в життя вперше. Так, наприклад, успішно пройшли такі унікальні акції, як Олімпійський день бігу, Олімпійський урок, Олімпійський тиждень, урочиста церемонія “Герої спортивного року”, фотовиставка “Спортивні миттєвості”…

Якщо все так добре, то чому українські спортсмени дедалі менше завойовують медалей на Олімпійських Іграх?

Думаю, що зараз робити досконалий аналіз не слід. Прогнози річ невдячна, давайте дочекаємось підсумків Олімпійських Ігор у Пекіні, тоді й будемо робити конкретні висновки. Але хотів би зосередити увагу дещо на іншому. Давайте об’єктивно дивитися і не плутати… Кожен має свої функції і повинен відповідально їх виконувати.

Так, за олімпійську підготовку відповідають підрозділи Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту й олімпійські федерації. Центральний орган виконавчої влади зі спортивних питань отримує під це значне державне фінансування, атлети перебувають на відповідних ставках у штатних збірних командах знову ж таки при міністерстві.

Національний олімпійський комітет не займається підготовкою спортсменів, ми займаємося організаційними питаннями і забезпечуємо участь наших олімпійців у найголовніших стартах чотириріччя. Хоча ми не стоїмо осторонь підготовчого процесу, надаємо всебічну підтримку відповідним підрозділам міністерства та олімпійським федераціям, фізкультурно-спортивним товариствам, регіональним відділенням НОК.

Наприклад, цього року на підтримку федерацій з олімпійських видів спорту з бюджету Національного олімпійського комітету надано допомоги в розмірі 3,5 мільйона гривень. Наступного року цю цифру буде збільшено до 5 мільйонів гривень. У той же час ми всіляко підтримували роботу федерацій щодо підвищення кваліфікації тренерів, фахівців та науковців, надавали необхідні кошти для організації та проведення семінарів в Україні, делегування вітчизняних представників на міжнародні форуми. Загалом таких коштів реалізовано на загальну суму понад 3 мільйони гривень.

Також було придбано наукове та медичне обладнання на суму понад 7 мільйонів гривень. Ця сучасна техніка передана лікарям збірних команд, у клініку спортивної медицини, державному науково-дослідному інституту...

Ми продовжуємо виплачувати стипендії призерам чемпіонатів Європи та світу, тренерам та фахівцям на загальну суму близько 1 мільйона гривень. Окрім того, завдяки тісній співпраці з Олімпійською солідарністю міжнародного олімпійського комітету двадцяти шести провідним атлетам сплачуються щомісячні стипендії на загальну річну суму 500 тисяч гривень. Ця підтримка надаватиметься стипендіатам протягом усього періоду їхньої підготовки до Олімпійських Ігор у Пекіні.

Можу вас запевнити Національний олімпійський комітет відповідально виконує покладені на нього функції.

Вам у Донецьку поставили пам’ятник. Як живеться людині яку заживо увіковічують?

Я не був прихильником цієї ініціативи, але прекрасно розумів, що це потрібно сьогодні нашому суспільству, особливо підростаючому поколінню. Коли місто приймало рішення, мене запитали, чи я не проти… Звичайно, я був проти, але, розуміючи всю цю ситуацію, я дав свою згоду.

Для мене це пам’ятник спортсмену Сергію Бубці. Тому для себе я це розділяю так – я людина, яка живе, займається своєю діяльністю, а безпосередньо пам’ятник – досягненням атлета Сергія Бубки.

Що читає Сергій Бубка на дозвіллі, якщо буває таке?

Мені завжди ближче до душі щось корисне, цікаве, переважно пов’язане з історією.

Улюблені автори Омар Хайям, Богдан Лепкий, Михайло Булгаков, Валентин Пікуль.

Однак у мене так багато паперів, що я заледве встигаю їх перечитати.

Ви часто буваєте в роз’їздах. Як Ваша сім’я ставиться до цього?

Моя дружина часто їздить зі мною, але в неї є теж своя програма й плани, які стосуються сім’ї, дітей, тому їй не завжди виходить їздити зі мною.

Ви майже все своє життя перебуваєте в центрі уваги. Чи подобається Вам це?

Ні.

Чому?

Я просто не люблю надмірної уваги до моєї персони.

У зв’язку з посадою Вам доводиться ходити одягненому по-діловому. Як на мене, для спортсмена, це не дуже комфортно…

Кожна робота має свій стиль, свій відбиток, свою форму одягу, тому ставлюся до цього цілком нормально.

Чи досягнули Ви у житті того, чого хотіли?

Життя триває… Я не звик зупинятися, ще багато чого хочу зробити.

Про що зараз мріє Сергій Бубка?

Є плани і завдання, над якими я думаю, прагну їх здійснити, зробити багато хорошого і приємного для того, щоб зросла гідна молодь, щоб у нашому майбутньому були зірки й герої спорту, олімпійські чемпіони. Дуже хочу, щоб нарешті в Україні з’явився Олімпійській дім, який би став центром олімпійського руху та об’єднав під своїм дахом усі олімпійські федерації, апарат НОКу та інші спортивні структури.

Тому всі свої сили та енергію націлюю на це.

З якою країною світу за рівнем розвитку спорту Ви порівняли б Україну?

Зараз важко сказати, ми живемо в період перемін, тому потрібно виробити якусь певну лінію, увійти в якусь визначену форму, а потім уже можна говорити. Я гадаю, що в нас сьогодні ситуація дуже непроста.

Який вид спорту подобається Вам найбільше?

Мені багато видів спорту подобається… І легка атлетика, і гімнастика, і футбол, і теніс.

Кожен вид спорту по-своєму цікавий і видовищний.

Ви сказали, що політикою не цікавитися, але доволі часто граєте з Віктором Януковичем у теніс…

Ми з Віктором Федоровичем знайомі близько двадцяти двох років, ми довго жили з ним в одному будинку, дружимо сім’ями, я його знаю ще з 85-го року… І наша дружба не пов’язана з політикою.

А хто частіше виграє?

Перемагає сильніший.

Наприклад?

Той, хто на той день був кращим… Буває так, що Віктор Федорович, буває інколи, що і я перемагаю. Це спорт, тут гарантії ніхто не може дати.

Розмовляла Оксана Климончук

УНІАН в Google News