Топ-п’ятірка кадрових несподіванок року

Ось вам „ширка” – якщо не в парламенті, то на Банковій... Яценюк непідвладний жіночим чарам Юлії Володимирівни... Зловісними для Гриценка стали його особливі стосунки з Тимошенко...  Найбільші кадрові сюрпризи - 2007... 

Які кадрові новації у вищих ешелонах української влади за минулий рік стали найбільш несподіваними? З таким питанням ми звернулися до вітчизняних політологів та політичних оглядачів, попросивши обґрунтувати свій вибір. За результатами цього експертного опитування було складено рейтинг кадрових несподіванок року, що минає. Його топ-п’ятірку ми пропонуємо увазі читачів. Показово, що здивувати наших експертів спромоглися насамперед нетривіальні кадрові рішення, прийняті наприкінці 2007 року Президентом та новопризначеним прем’єр-міністром Юлією Тимошенко.

№ 1. Раїса Антиянукович

Переважна більшість опитаних вважає, що найбільш здивувало не лише громадськість, а й експертне середовище України рішення Президента Віктора Ющенка призначити на посаду секретаря Ради національної безпеки і оборони Раїсу Богатирьову. Не секрет, що протягом останніх років ще з подачі Леоніда Кучми РНБОУ стала органом, який готував та обґрунтовував „показові розправи” над політиками й посадовцями, що з різних причин стали „невгодними” для Глави держави. За президентства Ющенка Віктор Андрійович регулярно підкреслював свої наміри відійти від такого вузького „поліцейського” використання РНБОУ. Натомість цей орган став дедалі частіше приймати рішення з ключових проблем політичного та соціально-економічного життя країни, які згодом оформлювалися указами Президента. А останні, як відомо з Конституції, є обов’язковими для виконання на території України.

І от тепер головним діловодом у ключовому для Глави держави органі влади стала та сама Раїса Богатирьова, яка була визнаною фавориткою в Леоніда Кучми та його дружини, яка стала в 2005 році однією з головних дійових осіб сепаратистського збіговиська в Сєверодонецьку, яка є одним з лідерів нібито ворожої до Віктора Ющенка політичної сили – Партії регіонів.

Але експерти відзначають, що несподіване рішення Президента має свою внутрішню логіку. Тепер у Віктора Андрійовича з’явився аргумент для тих, хто закидатиме йому невиконання домовленостей щодо „ширки”. А ось вам „ширка” – якщо не в парламенті, то недалеко від нього, на Банковій. „Схід і Захід – разом!” А те, що комусь із лідерів ПР чомусь не до вподоби вибір, зроблений Богатирьовою (навіть власникові її сусіднього кабінету в „Зоряному” Борису Колесникову), то це вже ваші внутрішні регіональні справи.

По-друге, призначення Раїси Василівни позначило якщо не розкол у Партії регіонів, то вже точно серйозний відкол. Оглядачі вважають, що після такого послаблення супротивника в перспективі Ющенко розраховує на певний сегмент східного електорату на президентських перегонах 2010 року.

Зрештою, неабияка хватка та залізна воля Раїси Василівни стануть Президентові у пригоді для налагодження повноцінної роботи РНБОУ.

№ 2. Арсеній Антитимошенко

Друге місце в рейтингу кадрових несподіванок 2007 року стало обрання спікером Верховної Ради Арсенія Яценюка. По-перше, через відверто юний для такої солідної, „не першої, але й не другої” державної посади вік. По-друге, через те, що попередня кар’єра Арсенія Петровича жодним чином не була пов’язана з виборними посадами. Раніше він займав високі посади в Нацбанку та органах виконавчої влади (Радмін Кримської автономії, Одеська ОДА, Секретаріат Президента, Міністерство закордонних справ). По-третє, на цій посаді Арсеній Яценюк з’явився, що називається, мов Пилип з конопель.

„Пролетів” супердосвідчений і такий бажаний для Віктора Андрійовича Іван Плющ, який надто вже рішуче взяв за роги бика тієї самої „ширки” й відлякав своїх колег по фракції. Здавалося, спікером тепер стане лідер пропрезидентської „Нашої України” В’ячеслав Кириленко, адже його підтримувала практично в повному складі фракція НУ–НС. Але Президент у жорсткій формі продавив саме кандидатуру Арсенія Яценюка. Вважають, що фатальну роль у кадровій долі Кириленка відіграли занадто теплі стосунки, які склалися в нього з Юлією Тимошенко. Натомість Яценюк розглядається Президентом як постать, непідвладна жіночим чарам Юлії Володимирівни й здатна бути ефективною противагою полум’яній прем’єрці.

Як відзначають спостерігачі, можна дуже умовно говорити про „обрання” Арсенія Петровича Головою ВР, скоріше він просто був призначений Главою держави через квоту НУ–НС. Так і народилася одна з кадрових сенсацій року.

№ 3. Юрій Стройбат

Неабиякою несподіванкою стало також подання Президентом кандидатури екс-прем’єра Юрія Єханурова на посаду міністра оборони України. Адже нарікань на роботу його попередника й ще одного лідера списку НУ–НС Анатолія Гриценка з боку Глави держави не було ніяких. Навпаки, Ющенко неодноразово говорив добрі слова на адресу Анатолія Степановича. Практично ніхто не сумнівався, що екс-керівник Центру імені Разумкова залишиться на своїй посаді.

Схоже, зловісними для Анатолія Гриценка стали все ті ж самі особливі стосунки з Юлією Володимирівною, які вилилися ще восени 2005 року в участь у відомій нічній нараді на дачі Тимошенко.

Щоправда, ми стали свідками жорсткої словесної пікіровки між Гриценком та Тимошенко щодо строків переходу на контрактну систему в українській армії. Але, схоже, у Президента були підстави не вірити в обопільну „ворожість” двох політиків. До речі, Гриценко отримав у парламенті комітет з національної безпеки і оборони за квотою БЮТ і тепер нещадно „мочить” Президента в інформаційному просторі.

Чому не Гриценко, тепер більш-менш зрозуміло. Але чому саме Єхануров? Адже мирний заслужений будівельник Юрій Іванович навіть у армії не служив. А міркування, схоже, ті самі, вважають експерти – мінімізувати вплив Юлії Тимошенко в оборонній сфері. У Єханурова є підстави протидіяти Юлії Володимирівні після всіх її ядучих реплік про „бурятські казки” та „бурятські пельмені” й після участі БЮТ у відставці його уряду. А тому передвиборні обіцянки Юлії Тимошенко про „скасування призову” вже у 2008 році навряд чи будуть виконані. Зате й персонально винний у цьому вже готовий...

№ 4. Йосип Ще-Одна-Права-Рука

Немало подивувало експертів призначення випускника Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту та вищої партшколи КПУ Йосипа Вінського міністром транспорту та зв’язку. Здається, весь стосунок Йосипа Вікентійовича до транспорту обмежується тим фактом, що його батько був машиністом на паровозі.

Спочатку на цю посаду планувався автомобільний магнат Тарієл Васадзе, але, як зазначила Юлія Тимошенко, потрібно розділяти владу і бізнес. А Тарієл Шакрович віддав перевагу саме бізнесу.

Щоправда, спостерігачі сумніваються в тому, що Вінський є аж надто віддаленим від бізнесу. Характерно, які прізвиська отримав нинішній міністр у Соціалістичній партії, де він донедавна був людиною № 2 (після Мороза): „касир”, „рожевий олігарх”, „Коба”.

Злі язики стверджують, що відрядження Йосипа Вікентійовича на таку дивну для нього посаду пов’язане з бажанням „правої руки” Юлії Тимошенко Олександра Турчинова дистанціювати свого небезпечного конкурента подалі як від „тіла” шефині, так і від партійних справ. Адже здібний орговик Вінський почав тіснити в цій сфері Олександра Валентиновича. Крім того, аварії і катастрофи на залізниці, на жаль, мають усі шанси тривати й після відставки Рудьковського. І за них комусь доведеться відповідати...

№ 5. Валерій Євразхолдинг

Замикає топ-п’ятірку рейтингу найбільших кадрових несподіванок 2007 року призначення головним митником України Валерія Хорошковського – постаті вкрай неоднозначної. Колишній скарбник НДП часів Пустовойтенка став згодом особою, наближеною до Віктора Пінчука, керівником його виборчого проекту „Команда озимого покоління”. Побував міністром в уряді Януковича, але не зжився з Азаровим. Потім зблизився з Індустріальним союзом Донбасу, був заступником у Гайдука, коли той очолював РНБОУ. Нині вважається „смотрящим” по Україні від однієї з найпотужніших бізнес-структур Росії – „Євразхоллдингу”. Зосередив у своїх руках великі медіа-активи, зокрема телеканали „Інтер” та НТН.

Юлія Тимошенко, представляючи Хоршковського, пожартувала, що він така багата людина, що йому вже непотрібно красти. Але після пам’ятної діяльності добре знайомого Юлії Володимирівні Павла Лазаренка ці слова в Україні сприймаються як жарт.

Деякі спостерігачі пов’язують це дивне, на перший погляд, призначення домовленостями між Тимошенко та керівництвом „Євразхолдингу”, які передбачають потужний удар по металургійному бізнесу її головного політичного конкурента – Ріната Ахметова.

Микола Писарчук

УНІАН в Google News