Така близька й така далека європейська перспектива

Під час Ради ЄС у закордонних справах журналістам роздали Висновки по Україні. А за півгодини до прес-центру вбіг клерк з новим текстом Висновків, там замінили одне – останнє – слово: «відносини» на «співпрацю» в реченні, де йшлося, що Угода про асоціацію не буде кінцевим пунктом відносин/співпраці...

«Угода про асоціацію – це не кінець. Є різні трактування куди відносини з Україною можуть привести у майбутньому. І якщо взяти до уваги різних членів ЄС – то вони можуть мати різні інтерпретації. Але на чому усі погодились, – а висновки Ради ЄС ухвалюються одностайно, – то це те, що це не кінець. Ми хочемо поглиблювати та посилювати відносини з Україною після Угоди про асоціацію», - сказала Верховний представник ЄС із зовнішньої та безпекової політики Кетрін Ештон на другий день після Ради ЄС.Власне, різниця ніби не така вже й велика. Але диявол криється в деталях. Співпраця – це розмито і юридично не дуже конкретно. Відносини – це вже ніби трохи офіційно-зобов’язуюче, це вже якась обіцянка європейської перспективи, під якою мають на увазі перспективу що одного дня та чи інша країна буде членом Європейського Союзу.

«Вітаємо відкритість ЄС до продовження стратегічної дискусії щодо кінцевої мети багатогранних та амбітних відносин між Україною та ЄС, відповідні сигнали щодо чого включені до Висновків Ради ЄС», - оперативно заявив український МЗС.

Звичайно, без Євромайдану обіцянка, що Угода про асоціацію не буде кінцевим пунктом, а за нею буде рух далі, не з’явилася б з-під пера 28 міністрів закордонних справ країн-членів ЄС. До того ж, рішення міністрів задовольнило ніби всіх – адже його можна розуміти по-різному. Хтось вважає, що європерспектива вже дана, хтось думає, що її дадуть після підписання Угоди про асоціацію і реформ, хтось переконаний, що взагалі нічого епохального насправді Києву обіцяно не було.

Угода про асоціацію - це не кінець

«Європейська перспектива вже дана Україні. Угода про асоціацію не буде кінцем. Відтак, перша стадія – це Угода про асоціацію. Без неї не можна перейти до наступних стадій, треба її пройти», - сказав в інтерв’ю УНІАН голова комітету у закордонних справах Європарламенту Елмар Брок.

А український експерт-міжнародник Василь Філіпчук пояснив УНІАН, що рішення Ради ЄС за «нормальних умов» було би великим кроком вперед: «Але за нинішніх умов – це, м'яко кажучи, запізно і замало, абсолютно не відображає потреби, які зараз є в Україні і Європі, якщо вона дійсно хоче бути активною у врегулюванні української кризи. Навіть якби ЄС зараз зробив повноцінну заяву щодо права України на вступ до Євросоюза, - це мало би значення два місяці тому, рік тому. Сьогодні це вже не має визначального значення. Нині ключовим є не стільки вже європейський вибір, скільки елементарні права людини в Україні, де держава повернулася проти людей».

Обережна двійка

Можлива зміна «відносин» на «співпрацю» в реченні про «некінцевий пункт» у Висновках Ради ЄС пов'язана з дискусією, що її мали голови дипломатичних відомств у Брюсселі. Джерело УНІАН – людина, присутня на засіданні міністрів закордонних справ під головуванням Ештон, – повідомило, що під час дискусії навколо цього питання «дуже обережними» були представники Німеччини та Франції – міністр закордонних справ Франк-Вальтер Штанмайєр і міністр з європейських справ Тьєррі Рапонтан.

«Німеччина та Франція, як виглядає, є парою обережних лідерів. Хтось може вважати, що це через їхні зв’язки з Росією – не обов’язково, до речі, з президентом Путіним, з Росією в цілому. Вони наразі не готові завдати певної шкоди своїм взаєминам з Росією, даючи європейську перспективу Україні», - каже УНІАН Аманда Пол з Центру європейсьої політики у Брюсселі.

Кореспондент УНІАН прямо запитав європарламентаря-німця Елмара Брока, відомого своїми симпатіями до України: чому Берлін так обережно ставиться до надання Києву європейської перспективи?

Європарламентар Брок вважає, що якщо люди хочуть іти в Європу, їм треба дати цю можливість

«Давайте не вести мову про Німеччину і європейську перспективу. Проблема не в цьому, а в тому, що Янукович не хоче дати свободу своєму народові, не хоче дати свободу вирішення своєї долі в руки свого народу. А люди хочуть іти в Європу – і давайте дамо їм цю можливість!» - ухилився від відповіді Брок, ніби перевівши стрілки на президента Януковича, до якого він симпатій не має.

За інформацією дипломатичних джерел, під час дискусії на Раді ЄС також лунали голоси й, так би мовити, «максималістів» – не просто тих, хто за надання європерспективи Україні – були пропозиції оголосити про європейське майбутнє нашої держави ще навіть до підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Дехто – як-от міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічус – взагалі за надання європейської перспективи усій шістці «Східного партнерства»: Україні, Грузії, Молдові, Білорусі, Азербайджану та Вірменії.

Інструмент змін і перетворень

В Євросоюзі, звичайно, дуже добре розуміють перетворювальну силу, яку має європейська перспектива. Ось що, наприклад, сказав виступаючи на початку лютого у Європарламенті на українських слуханнях комісар ЄС з розширення та європейської політики сусідства Штефан Фюле: «Якщо ми справді серйозно підходимо до реформ і трансформації в цій частині Європи – давайте будемо серйозними у виборі найсильнішого інструменту, який є в нашому розпорядженні. І цим найсильнішим інструментом є надання європейської перспективи».

Фюле нагадав, що саме за процес розширення Євросоюз отримав Нобелівську премію миру

Він нагадав також, що Євросоюз отримав Нобелівську премію миру у 2012 році саме за процес розширення і прийняття до своїх лав нових членів з числа пост-комуністичних країн Центральної та Східної Європи – «за  руйнування стін у Європі».

А чому взагалі так важлива європейська перспектива? По-перше, це маяк, на який починає орієнтуватися, і в бік якого рухатись та чи інша країна. По-друге, європерспектива – це мобілізуючий фактор для еліт, це стимул для реформ. З’являється якась спільна мета, на реалізацію якої кидаються всі сили. По-третє, це кінець геополітичним хитанням і блуканням – це чіткий цивілізаційний вибір на користь Європи.

«Європейська перспектива – це світло в кінці тунелю! Вона так успішно спрацювала на прикладі інших країн. Я не розумію, чому Україна не може мати європейської перспективи? Чому Балкани можуть її мати, а Україна – ні? Це питання на мільйон доларів! Україна – стовідсотково європейська країна і вона повинна мати цю перспективу. До того ж, ЄС заборгував це перед народом України на тлі Майдану», - каже аналітик Аманда Пол.

Враховуючи молодість української незалежності, а також брак стратегічного мислення українських еліт, можна припустити, що без європейської перспективи багато чого в плані перетворень в Україні зроблено не буде.

Враховуючи молодість української незалежності, можна припустити, що без європейської перспектив багато змін в країні зроблено не буде

«Україна – не Швейцарія. Україна – не Норвегія. Ми не можемо самі, як ці країни з високою бюрократичною культурою, взяти і виконувати нормально європейське законодавство і правила. Україна зараз – ще в гіршому становищі, аніж свого часу Польща чи Румунія, для яких саме перспектива членства стала основним мобілізуючим елементом, який привів їх до серйозних реформ», - каже експерт-міжнародник Василь Філіпчук.

Європейська перспектива має ще й конкретний матеріальний вимір. Вона означала б збільшення допомоги Україні від ЄС щонайменше разів у десять. Обсяги допомоги ЄС країнам-кандидатам були в середньому від 20 до 30 євро на рік на одного мешканця. Для Україні цей показник наразі – усього кілька євро на рік. Польща перед вступом до ЄС отримувала по два мільярди євро прямої допомоги щорічно. Якби Україна отримала перспективу членства і стала кандидатом – то мала би також мінімум півтора-два мільярди євро щорічної допомоги – що становило би понад п'ять відсотків держбюджету.

Європерспектива також була б потужним сигналом інвесторам. Якщо країна вже безповоротно іде в Європу і рано чи пізно стане членом ЄС, тоді вже зараз можна до неї переносити своє виробництво: бо цивілізовані правила гри в тій країні або вже є, або точно будуть такими, до яких інвестори звикли в країнах ЄС.

Але чи означає надання європейської перспективи автоматичне членство в ЄС у майбутньому? «Зовсім ні. Це означає, що двері відкриті для переговорного процесу щодо вступу в ЄС, і що має пройти якийсь період перед початком переговорів. Балканська модель є відповіддю на це запитання – там ще й досі не всі країни в ЄС, і не скоро там будуть», - пояснює в інтерв’ю УНІАН фахівець Центру вивчення європейського політики у Брюсселі Майкл Емерсон.

Варто також згадати, що одного разу Україні вже давали перспективу – щоправда, не європейську, а євроатлантичну. Декларація саміту НАТО у Бухаресті 2008 року говорила, що одного дня Україна буде членом НАТО. А віз і нині там...

Ростислав Хотин, Брюссель

УНІАН в Google News