Акт взаємної недовіри, провокацій та взаємознищення?
Акт взаємної недовіри, провокацій та взаємознищення?

Акт взаємної недовіри, провокацій та взаємознищення?

15:30, 29.03.2006
9 хв.

Наша Україна, БЮТ та соціалісти мають намір вдарити "дуплетом" одразу і по Ющенку, і по Тимошенко, яким "прописано" знищити одне одного в постійній непримиренній боротьбі, але зі скутими руками й під жорстким наглядом "коаліції"...

28 березня президент Ющенко розпочав активну фазу переговорів щодо створення в майбутньому парламенті коаліції демократичних сил, до яких зараховано БЮТ, "Нашу Україну" та СПУ. Багато хто одразу поставив логічне запитання: а чому, власне, цим займається Президент?

Відповідь на це запитання можна знайти в недалекому минулому. Ще з часів утворення коаліції "Сила народу", потім в угоді з СПУ на підтримку в президентській кампанії та, врешті, й у меморандумі з Януковичем: саме Ющенко виявився найнадійнішим партнером у дотриманні досягнутих із ним домовленостей. Завдяки цій звичці (й "слабкості") Ющенка тримати слово Тимошенко вперше одержала посаду прем`єра, Мороз досяг мети - конституційної реформи, Янукович піднявся після поразки в президентських виборах...

Отже, логічно припустити, що нині саме до Президента як гаранта дотримання угоди про майбутню коаліцію звернулися її потенційні учасники. Маючи, як і в попередніх випадках, на меті отримати максимальні дивіденди від президентського "посередництва". Який при цьому політичний зиск матиме сам Ющенко? Тут проглядається традиційний шантаж: ідеться про стабільність самої президентської посади...

Відео дня

Звиклий до таких відносин Ющенко, як бачимо, спокійно погоджується на черговий тиск. Як гарант та арбітр і як почесний лідер політичної сили, що "програла" вибори принаймні двом конкурентам...

І процес пішов досить швидко. Не встиг Ющенко побалакати з кожним із лідерів майбутньої коаліції - Єхануровим, Тимошенко й Морозом, а на додачу з вірогідним лідером опозиції Януковичем, - як на світ з`явився текст Меморандуму, досить давно опрацьований тими ж таки помаранчевими коаліціянтами. Ба більше: Мороз устиг отримати згоду політради СПУ на його підписання.

Цей поспіх чимось нагадав одноосібне підписання перед виборами власного тексту угоди про коаліцію лідерки БЮТ Юлії Тимошенко...Але на відміну від того випадку, соціалістів не залишили наодинці колеги з політради блоку "Наша Україна". Підписати ніби й не підписали, але рішення про підтримку ухвалили.

А от пані Тимошенко на цей раз з підписом не поквапилася. Після розмови з Президентом вона відвела на "технічні узгодження" тиждень...

Це виглядає досить дивно. Бо хто ж, як не сама Тимошенко, після переконливої перемоги над НУ та СПУ, першою після виборів ініціювала відновлення помаранчевої коаліції? Хто, як не вона, добивалася й добилася аудієнції в Президента? Кому, як не їй, і усно, і навіть письмово гарантовано право висування своєї кандидатури на посаду прем`єра?

Насправді текст Меморандуму, опублікований УНІАН, добре пояснює вагання Тимошенко. Так, посаду прем`єра він їй, за накресленою тут формулою, справді гарантує. І навіть виключає вето з боку як Президента, так і партнерів по коаліції.

Але все решта в Меморандумі для глави коаліційного уряду - самі лише кайдани, що позбавляють цю посаду не те що монополії на владу, тим більше - переваг над повноваженнями Президента (про що так натхненно під час передвиборчої кампанії розповідала пані Юля виборцям), а й елементарної змоги ухвалити будь-яке самостійне рішення.

При цьому прем`єр - тісно обплутаний кадровими "обіймами" союзників за дуже й дуже складною формулою (яку, між іншим, публічно відкидав пан Турчинов) та спільними програмними засадами, що починаються навіть не з програми уряду, а з ухвалення парламентських Основних засад зовнішньої та внутрішньої політики. Відчувається досвідчена рука соціалістів!

Самі ж ці програмні засади виписано в Меморандумі так, що в них немає жодної згадки про ключові, "ударні" тези Тимошенкової радикальної "справедливості". Ані реприватизації - себто "повернення народові награбованого", ані "денонсації кабальних газових угод" з Росією, ні навіть повернення громадянам втрачених заощаджень з Ощадбанку... Ну, може, така конкретика й не потрібна, оскільки наявна велика кількість інших дуже загальних слів про соціально орієнтовану ринкову економіку й реальне виконання основних прав і свобод громадян. І під цим можна розуміти що завгодно, як розумілось і досі у відповідних конституційних нормах...

Але підписання такої угоди Юлією Тимошенко означатиме, що йде до коаліції і на посаду прем`єра вона виключно задля самої посади, зрікаючись важелів впливу на державну політику в інтересах своїх виборців. І в умовах коаліції не вийде діяти за принципом: спочатку здобути посаду - а там можна й свої правила встановлювати. Будь-які несанкціоновані коаліцією кроки прем`єра автоматично ведуть до розвалу коаліції. Відповідальність за це лягатиме лише на неї саму, оскільки вона уособлює найбільшу фракцію коаліції...

Утім, і відмовитись від Меморандуму Тимошенко було б незручно. Адже в такий спосіб вона не просто компрометує себе й свою політичну силу, а відкриє шлях іншим коаліціонерам до "вимушеної" угоди з Партією регіонів. Щодо якої, між іншим, у Меморандумі - як раз на вимогу БЮТ - залишено єдиний конкретний принцип: не вести сепаратних  переговорів...

Та, зрештою, сам по собі конституційний коаліційний принцип - з Меморандумом чи без нього - вже є обмеженням самостійності глави уряду, і про це мали знати ще до парламентських виборів усі їхні учасники, включно з БЮТ. Інша річ, що запропонований варіант Меморандуму - це щось зовсім не схоже на європейський тип політичної коаліції, яка базувалась би, окрім волі виборців, ще й на взаємоповазі й взаємодовірі учасників. Навпаки, наш варіант - це акт взаємної недовіри й перехресного контролю коаліціянтів. Зона безперервного стеження, що так нагадує передвиборчі скандали щодо прослуховування, зустрічних провокацій тощо...

Утім, запропонований Меморандум - ще не угода про власне коаліцію. І час на формалізацію відведено. Тож було б логічним вважати його не більш як політичною декларацією, призначеною на те, щоб було куди поставити підписи помаранчевим переможцям виборів.

Проте, дивлячись у текст, бачимо кілька "але". По-перше, він явно покликаний (ще раз - досвідчена рука Мороза) заповнити процедурно-юридичні прогалини, залишені Конституцією, парламентським Регламентом та законодавством щодо уряду, Президента і таке інше. По-друге - це справді єдиний документ, який не має нормативного характеру, але де може відбитися позиція Президента як гаранта домовленостей про принципи. По-третє, це саме тут закарбовано найдорожче - формула кадрового розподілу. І останнє "але": усі перелічені пункти... суперечать один одному.

Зокрема, формула розподілу посад мала б бути закріплена в законі про Кабмін, - але й сам закон, і формула містяться в одному тексті на рівних "правах", що вже вкотре гарантує: поділ посад відбудеться, але закон схвалений не буде. До наступної коаліції.

Далі. У Меморандумі багато зобов`язань покладається на Президента, жодна Конституція цього б не вмістила. Враження таке, що це не Меморандум про коаліцію демократичних сил, а ультиматум відомої старої до золотої рибки - буквально напередодні останнього акта тієї казки. Але при цьому підпису самої "золотої рибки" - Президента України - Меморандум не містить і навіть не передбачає.

Ще купа часом смішних, а часом і брутальних деталей. З одного боку, Меморандум намагається в невідомий юриспруденції спосіб прирівняти постанову про регламент ВР аж до Конституції й законів - для виконання його Президентом і урядом. З другого боку - ставить до всіх, передусім до Президента, вимогу продовжувати конституційну реформу. Але жодної згадки про необхідність відновлення діяльності Конституційного суду цей, з дозволу сказати, документ не містить...

Зрештою доходимо висновку, що підпис під цим "безневинним" текстом - визнання авторами чи підписантами  замаху на відверту узурпацію влади в країні...

Автограф під ним Мороза не дивує. Авторство Романа Безсмертного та Олександра Турчинова - теж. Але куди дивився колишній міністр юстиції Роман Зварич і куди дивиться двічі у відставці, але все ще міністр юстиції Головатий?

У політичному сенсі це "дуплет" одразу і по Ющенку, і по Тимошенко, яким "прописано" знищити одне одного в постійній непримиренній боротьбі, але зі скутими руками й під жорстким наглядом "коаліції".

Ну дуже знайомий і дуже старий стиль... А, здавалося б, за результатами цих виборів справжніх "кучмістів" у новому парламенті практично не залишилось...

Пригадується, колись давно на спроби Кучми імітувати демократію Романо Проді не витримав і порадив йому не гратися принципами, а грати за принципами. Відтоді порад такого ступеня відвертості Україні не дають.

Та, мабуть, недарма давня знайома доповідачка ПАРЄ пані Северинсен не поспішає гарантувати нам зняття моніторингу Ради Європи - навіть після цих найчесніших та найдемократичніших виборів.

Ірина Погорєлова

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся