"30 кроків" Незалежності. 1999-й – бензинова криза, смерть Чорновола, друге президентство Кучми та друга чеченська війна

​​​​​​​Не встигли озирнутися, а цього року зустрінемо тридцяту річницю Незалежності України. Який шлях українці пройшли з моменту проголошення Незалежності й до сьогодні? Чим запам’ятався 1999-й рік та як це – починати з нуля в новій, власній державі?

*"30 років – 30 кроків Незалежності" - спецпроект ТСН.Тижня, який розповідає, як і чим українці жили від буремного 1991-го і донині.

На початку 1999 року український політикум лихоманить. У лютому Верховна Рада знімає недоторканість з Павла Лазаренка, але заарештують його вже в США, з вже легендарним панамським паспортом.

У цьому ж місяці головний локомотив незалежності - партія Народний Рух України - розколеться на дві частини. Незмінний лідер – В’ячеслав Чорновіл їздить Україною, намагаючись склеїти роздвоєний Рух та спробувати ще раз стати президентом. В ніч на 25 березня 99-го року політик вертається з робочої поїздки на Кіровоградщину. Та трасі його автівка (як кажуть, швидкість була 140 кілометрів на годину) врізається в Камаз з причепом.

Чорновіл та водій гинуть на місці, прес-секретар Дмитро Понамарчук потрапляє в лікарню з важкими травмами.

Міліція без жодних розслідувань блискавично робить висновки: аварія - це трагічна випадковість. Але в Народному Русі впевнені - Чорновола вбили!

Слідство щодо можливого вбивства Чорновола в майбутньому починатимуть кілька разів, але ця таємниця ніколи не буде розкрита / фото УНІАН, Олександр Лепетуха

Підозрілих моментів надто багато. Злощасний Камаз чомусь дуже "вчасно" перегородив трасу. У справі це названо "розворотом у неналежному місці". Один з людей, які сиділи на темній трасі у цьому Камазі, дивним чином помре менше, ніж за рік. А ще, за неофіційною інформацією, на черепах Чорновола та його водія нібито знайшли сліди ударів, які зазвичай залишає кастет. Тобто поранених в ДТП пасажирів могли добивати! Слідство щодо можливого вбивства Чорновола в майбутньому починатимуть кілька разів, але ця таємниця ніколи не буде розкрита.

Чорновіл гине дуже "вчасно". У чинного тоді президента Леоніда Кучми - мізерні 6% симпатиків. Утім, навіть загибель головного конкурента не позбавляє його від сильних суперників - комуніста Симоненка та соціаліста Мороза. Дотримуючись власного політичного принципу - наближати й розділяти, Кучма організовує аж три передвиборчі штаби. Перший очолює тодішній "завгосп" Верховної Ради - лідер фракції "Регіони України" Олександр Волков. Два інші штаби формують Віктор Медведчук з СДПУ(о) та зять Кучми Віктор Пінчук. Якщо останній організовує масове прибуття в Україну російських артистів та політтехнологів, то Волков відповідає за адміністративний вплив. 

В 1999 році типографії просто не встигають друкувати агітаційні листівки. На другу перемогу Леоніда Кучми працюють всі, навіть його конкуренти.

Учасники мітингу антикомуністичних сил тримають плакати з портретами кандидата в президенти Леоніда Кучми / фото УНІАН, Віктор Побединський

Україна прогнозовано, у більшості своїй, боїться "червоного" реваншу й повернення СРСР. Тому у другий тур Кучма "допомагає" вийти саме очільнику компартії Петру Симоненку. І навіть ті, хто люто не любив "червоного директора" Кучму, майже одноголосно підтримують його на виборах. Як менше зло. 

Так Леонід Кучма стає президентом вдруге. Але його епоха потроху минає - новим прем’єром у старого президента стає Віктор Ющенко.

Поза політичним життям, у 1999 році українці шукають бензин. Більшість заправок зачинені, на тих, де якимось дивом завезли пальне, одразу шикуються величезні черги.

На АЗС, де якимось дивом завезли пальне, одразу шикуються величезні черги / фото УНІАН, Олександр Синиця

Особливо важко цю кризу переживають великі міста - мерам доводиться майже щодня шукати, чим залити баки "швидких", пожежників та громадського транспорту. Пізніше стане зрозуміло - бензинову кризу літа 1999 року спричиняє тривіальна змова трейдерів, які притримують пальне для спекуляції перед жнивами. Якщо в 1997 році на середню зарплату можна було купити 210 літрів 95-го бензину, то в 99-му ти заправляв в свій "Жигуль" повний бак, і лишався з порожнім гаманцем! Певний час бензин коштував абсолютно нереальні тоді 5 гривень за літр - це більше долара.

У травні 1999 року слово "шахтар" вчергове починає дорівнювати іншому слову – "смертник". На шахті імені Засядька в Донецьку від вибуху метану гинуть 50 гірняків.

Шахта імені Засядька в Донецьку - чорний рекордсмен за кількістю катастроф та шахтарських смертей / фото УНІАН, Захар Жаворонков

Трохи згодом виявиться, що ця шахта - чорний рекордсмен за кількістю катастроф та шахтарських смертей. За роки незалежності там станеться шість підземних вибухів, які уб’ють майже двісті п’ятдесят людей. Утім, це не завадить власнику шахти-смертників депутату Юхимові Звягільському вже у 2003 році отримати звання Героя України.

В 1999 році Анатолія Онопрієнка засуджують до смерті. Життя найстрашнішого маніяка України повинно закінчитися в одному з темних тюремних застінків від пострілу зі спеціального "розстрільного" пістолета.

В 1999 році Анатолія Онопрієнка засуджують до смерті / фото УНІАН

Починаючи з 91-го, у такий спосіб - кулею в потилицю - стратили 611 убивць. Але саме в 1999 році Конституційний суд України вирішує, що смертна кара суперечить Основному закону. Надто багато шансів для підстроєних розправ і надто мало шансів на справедливість та помилування. Онопрієнко отримує довічне ув'язнення. Єдиною країною Європи, де досі страчують, залишається Білорусь.

У серпні 99-го президент Російської Федерації Борис Єльцин проводить небачену досі політичну махінацію. Він раптово звертається до народу з офіційним телезверненням та просить підтримати досі маловідомого росіянам голову ФСБ Володимира Путіна. Спецоперація "наступник", як бачимо зараз, визначила життя росіян і трагедії їх сусідів на десятки років уперед.

Борис Єльцин скаже лише чотири слова: «Я втомився, я йду» / фото REUTERS

Уже у вересні 1999 року в Росії починають вибухати житлові будинки. Протягом кількох тижнів величезні заряди гексогену детонують в Буйнакську, Москві та Волгодонську. Під руїнами своїх осель гине понад 300 росіян, ще кілька тисяч отримують важкі поранення. Офіційно у цих вибухах звинуватять чеченських терористів. Проте російські дисиденти, а потім і отруєний радіоактивним полонієм перебіжчик Олександр Литвиненко, заявляють: злочин проти власного народу організувало ФСБ. Спецслужбам потрібна нова війна в Чечні, як найефективніший механізм повернення країни до авторитаризму. І вже за кілька тижнів після вибухів - під час бомбардувань Грозного російською авіацією – прем’єр Росії Путін скаже легендарну фразу: "Ми будемо переслідувати терористів усюди. Якщо потрібно, в туалеті спіймаємо. Ми будемо мочити їх в сортирах. Це питання остаточно закрите".

Питання передачі влади теж закрите остаточно. В кінці 1999 року Росія раптом перестає бути країною з вічно п'яненьким президентом. Борис Єльцин скаже лише чотири слова: "Я втомився, я йду". А з-під маски недолугого ліберала проступить нове, проблемне для всього світу, хиже обличчя.

Станіслав Ясинський

УНІАН в Google News