Непрозора Рада: чи виправдана закритість роботи парламенту під час війни

Верховна Рада перейшла в закритий режим роботи, без доступу преси, ще з ковідних часів. З початку повномасштабної війни, з міркувань безпеки, припинились навіть онлайн-трансляції. А зараз депутатам взагалі можуть заборонити оперативно поширювати інформацію про засідання. УНІАН розбирався, чи виправдані такі обмеження, та які ризики може нести непрозора робота парламенту.

З початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну Верховна Рада працює в режимі безперервного пленарного засідання, але, разом з тим, й обмеженого інформування про свою діяльність. Парламентські тижні замінені на кілька пленарних засідань на місяць, але й їх не транслюють в прямому ефірі та не анонсують заздалегідь. 

• Безпека депутатів
• Тотальні заборони
• Політичний туризм
• Непрозора робота викликає питання
• Чи можливе повернення до публічності

Безпека депутатів

З одного боку, такі безпекові заходи виглядають логічно: ворогу краще не знати про час та місце скупчення представників законодавчої гілки влади країни.

"Засідання не анонсуються та не транслюються з міркувань безпеки. Інформація про ухвалені рішення повідомляється постфактум, адже в планах Путіна - позбавитися легітимної влади в Україні. Тому це питання безпеки депутатів, які у певний час збираються разом в одному місці", — пояснювала такі заходи заступниця голови фракції "Слуга народу" Євгенія Кравчук. 

З іншого боку, закритість Верховної Ради була виправданою хіба на початку російського вторгнення, коли російська армія намагалась захопити Київ. Тоді будь-які дані про діяльність державних органів не мали бути доступними для ворога, тож парламент не оприлюднював ані порядки денні, ані стенограми засідань, ані дані про реєстрації парламентарів. Аналогічно були закриті й реєстри та декларації держслужбовців.

Коли ворог був відкинутий від столиці, публічність Верховної Ради почала поступово повертатись, запевняють у керівництві ВР.

"Зрозуміло, що є певні безпекові рекомендації, адже Верховна Рада — єдиний законодавчий орган в країні, - розповів УНІАН перший заступник голови Верховної Ради Олександр Корнієнко. - Але сьогодні дані, необхідні, щоб зрозуміти, над чим працює парламент, щоб зрозуміти позицію депутатів щодо певних ініціатив, є відкритими. З результатами засідань можна ознайомитись переглянувши стенограму, підсумки голосувань на сайті Верховної Ради". 

Крім того, за його словами, за деякий час після пленарного засідання на YouTube розміщується його відеозапис.

Тотальні заборони

Втім, навіть самі депутати наголошують, що врегулювати питання оприлюднення записів засідань вдалося лише після прийняття закону "Про медіа". До цього навіть за кілька годин після пленарного засідання запис міг і не з’явитись у мережі. 

"Якщо відсутність прямих трансляцій засідань ще можна пояснити, відсутність їх у запису через декілька годин — ні. Тому ми внесли відповідні вимоги в новий закон про медіа, щоб це змінити", - нагадав народний депутат від "Європейської солідарності" Олексій Гончаренко.

Проте (і цю думку поділяє не лише Гончаренко), це не є достатнім для прозорості роботи Верховної Ради. Тож не дивно, що серед парламентарів вже з’явилися стрімери та тіктокери: хтось "гуляє" кулуарами з селфі-палкою, хтось веде трансляцію в режимі реального часу про ухвалені Радою рішення на своїх сторінках у соцмережах.

Через це 9 лютого в парламент внесено законопроект №9005 про годину тиші. Документ забороняє депутатам поширювати інформацію про роботу Ради раніше, ніж через годину після завершення засідання. В разі прийняття такого закону, Верховна Рада без обговорення зможе на п’ять днів позбавити депутата-порушника права брати участь засіданнях.

На думку народного депутата від "Голосу" Ярослава Железняка, в таких обмеження немає жодного сенсу. 

"Дивно, що 400 осіб вірять, що якщо депутат напише про засідання у фейсбуці, то прилетить ракета. Якщо ми справді боїмося ракет (вони дійсно є загрозою, цього ніхто не відкидає), варто поцікавитись, скільки разів парламент припиняв роботу під час повітряної тривоги. Якщо справді хочемо безпеки депутатів, всі мають йти в укриття під час тривоги. А хочемо "таємно" провести засідання, то повідомляємо про це вихідців з фракції ОПЗЖ, лідером якої був зрадник держави", — зазначає Железняк.

Політичний туризм

Така закритість роботи Верховної Ради призвела до того, що українцям, які обирали своїх представників у парламент, насправді мало відомо, чим депутати зайняті під час війни. Так, відомо, що три дні на місяць народні обранці збираються на засідання. Але де вони перебувають решту часу, мало зрозуміло.

Тим неприємніше дізнаватись про приклади "політичного туризму" та відпочинок парламентарів в Іспанії, Монако, Тайланді чи Дубаї.

Нагадаємо, у травні минулого року українське суспільство обурили поїздки депутатки Юлії Грішиної в Італію. Згодом, щоб залагодити скандал, у "Слузі народу" анонсували проект  з інспектування умов перебування українців за кордоном. Мовляв, депутати перевіряють умови для українських переселенців у Польщі, Німеччині, Чехії, Словаччині, Молдові, Румунії, Італії, Іспанії, Австрії та інших країнах. Проте, які саме депутати перебували у цих поїздках, як довго, та яких висновків дійшли після "перевірок", Рада досі не звітувала.

Ще один гучний скандал відбувся у жовтні 2022-го, після виступу депутата від "ЄС" Олексія Гончаренка у парламенті Косово без будь-яких повноважень на це.

"Поїздка Олексія Гончаренка носила суто приватний характер. Верховна Рада не уповноважувала жодного депутата представляти позицію українського парламенту у Косово, чи будь-якій іншій країні", — виправдовувалась прес-служба Верховної Ради. 

Не менш відомою стала й поїздка депутата Миколи Тищенка "на зустріч" з представниками королівської родини у Тайланді та українською діаспорою у цій країні. При цьому, і Тищенко, й інші герої аналогічних скандалів переконували, що відрядження відбувались в межах роботи парламентських груп дружби з іншими країнами. 

Але ж переконатись у благих намірах народних обранців неможливо! Адже сторінки з історією діяльності парламентських груп дружби на сайті Верховної Ради порожні.

Голова комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики Олександр Мережко очікує, що після заборони президента виїжджати за кордон не з державною метою, політичного туризму стане менше. Крім того, на його думку, висвітлення відряджень депутатів варто переглядати. 

"Але й тут потрібно прорахувати ризики, пов’язані з питанням безпеки. Конкретний приклад: я був у відрядженні з делегацією в Джакарті. В тому ж готелі були росіяни, які підозріло чомусь були там, де були й ми. Російські спецслужби здатні на будь-які провокації. На мою думку, потрібно завжди повідомляти про відрядження постфактум", — говорить Мережко.

Непрозора робота викликає питання

Безладу додає й технічний стан парламентських ресурсів: за одним посиланням відкривається нова версія сайту Верховної Ради, за інших — стара. Проте й без цієї плутанини парламентські комітети звітують доволі вибірково. Наприклад, комітет Верховної Ради з питань організації державної влади зміг зібратись 7 лютого 2023 року та оприлюднив відео після засідання. А низка комітетів взагалі не публікують жодного звіту про роботу, ховаючись за "безпековими заходами воєнного стану". 

Аналітик Руху "Чесно" Олександр Саліженко жартує, що сторінки деяких комітетів Верховної Ради більше схожі на календар свят. Тобто вони взагалі не повідомляли, чим зайняті депутати, але продовж всього року вітали колег з днем народження та іншими святами. 

"Виправдано закритою є діяльність правоохоронного чи безпекового комітету. Але в чому ризик для оприлюднення хоча б стенограм засідань комітету з питань свободи слова?", — ставить риторичне питання Саліженко. 

З ним погоджується, перший заступник голови Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Ярослав Железняк, який зазначає, що в його комітеті повернулись до практики оприлюднення відео засідань.

"Ракета не може прилетіти в депутатів, коли вони проводять онлайн-засідання, адже ми навіть не в одному місці. Тому така закритість деяких комітетів, звичайно, маячня", — вважає він. 

Втім, як вважає заступник голови комітету ВР з ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв, знайти єдиний підхід до висвітлення роботи депутатів в комітетах навряд чи вдасться.

"Річ у тім, що перелік комітетів, щодо яких не можна розкривати даних, ширший, ніж тільки безпековий та правоохоронний. Не можна знайти єдиний підхід, це дуже диференційована історія. Коли рішення голосується в залі, все зрозуміло, а що стоїть за цими законами — не те, що слід розголошувати", — зазначає він.

Доволі дивно виглядають сторінки парламентських інтернет-ресурсів з переліком профільних комітетів парламенту, переліком народних депутатів та їхні персональні. Тобто наразі не можна подивитися не лише повний склад Верховної Ради дев’ятого скликання, а й навіть минулих скликань. Не можна дізнатися перелік помічників депутатів. Не можна знайти інформацію про належність депутата до комітетів чи парламентських груп, перевірити його голосування, в тому числі за скандальні законопроекти, та й взагалі подивитись на його законодавчу роботу – які проекти ініційовані парламентарем чи які зауваження й звернення подавав депутат…

"Єдине, що можна сказати, що це пов’язано з безпековими питаннями, — пояснив УНІАН керівник прес-служби Верховної Ради Тарас Пастушенко. — Тому інформація і про народних депутатів, і про працівників Апарату ВР закрита". 

Втім, за словами керівника аналітичної групи "Реальна політика" Олександра Антонюка, дані про статистику голосувань депутата, або кількість пропущених ним засідань не можуть нікому загрожувати. 

"Закриті мали б бути дані про склад сім’ї, домашня адреса, але не публічна інформація про нардепа. Навіть під час війни  закриття цієї інформації не виправдано.  Громадськість повинна тиснути, щоб ці дані відкрили, адже наявність у відкритому доступі хоча б робочого телефону, чи робочої пошти депутата не загрожує його безпеці. Раніше можна було подивитись всю історію діяльності нардепа, контакти приймальні, перелік помічників, перехід з фракції до фракції, навіть подані ним правки до законопроектів. А зараз під виглядом "забезпечення безпеки" передали куті меду", — вважає політичний експерт.

Чи можливе повернення до публічності

На думку експертів, така закритість Верховної Ради несе чимало ризиків. Зокрема, суттєво страждає якість проголосованих документів. Впродовж останнього року громадськість була обурена цілою низкою законів, серед яких і реформа містобудування (№5655), і реформа КСУ (№7662), і закон про посилення відповідальності військових (№8271), і закон про нацменшини тощо. Єдиним інструментом тиску залишаються петиції до президента з вимогою ветувати закони, які, на думку громадян, є сумнівними. 

Експерт руху "Чесно" Олександр Саліженко звертає увагу, що таблиця з поіменним голосуванням депутатів не дає повної інформації за рік роботи парламенту - в даних Верховної Ради існує велика прогалина.

"Поіменне голосування депутатів можна знайти до 24 лютого, а потім воно з’являється після 24 квітня. Є результати з кількості голосів за закон, але як відбувалося голосування по фракціях — ми не знаємо…", — ділиться спостереженнями експерт.

Наприклад, до сьогодні суспільство не може дізнатись, хто не голосував за звільнення міністра аграрної політики, яке відбулось 24 березня. 

Крім того, через закритість персональних сторінок народних обранців, неможливо переглянути навіть загальні дані про те, скільки голосувань пропустила, наприклад, та ж лідерка партії "Батьківщина" Юлія Тимошенко через відпочинок в Дубаї.

Ба більше, непрозорість Ради дає можливість депутатам імітувати свою присутність в сесійній залі за допомогою картки для голосувань.  Річ у тім, що коли нардепа  немає, система "Рада" визначає його відсутнім, а коли картка в слоті — відображає "не голосував". 

"За кілька днів до вторгнення ми помітили, як деякі депутати імітували присутність у такий спосіб. Мова про депутатів ОПЗЖ. І до 24 лютого це була постійна історія. Але за рік повномасштабної війни ані фактів кнопкодавства, ані імітації картками ми не могли спостерігати", — зазначає Олександр Саліженко. 

Втім, громадські організації для контролю над роботою парламентарів навчились шукати інформацію в інших джерелах. За словами аналітика ГО "Опора" Андрія Савчука, навіть поіменні голосування, хоча й не оприлюднені не за весь період роботи Ради, вже містять багато інформації.

Можна знайти контактні дані, фото з засідань у мережі, зіставити результати поіменних голосувань з присутністю депутатів на відеозаписах засідань… Проте збір даних тепер займає більше часу. А перевірка може залежати від ракурсу відео, на яких можна побачити не всі сектори сесійної зали.

"Для громадян це дійсно може бути складно. Тож така закритість є необґрунтованою: створює більше незручностей, ніж реально якимось чином додає безпеки", — вважає Андрій Савчук. 

Та головний ризик – звикання до непрозорості. Громадськості довелося доволі довго боротись за відкритість парламенту після COVID-19. І буде дуже прикро, якщо після війни доведеться починати все з самого початку.

Анастасія Світлевська 

УНІАН в Google News