Кадрові ротації в уряді нагадують просте пересування стільців / фото УНІАН, Олександр Синиця
Третині Кабміну вказали на двері. Здається, це вже увійшло у звичку в керівництва держави - раз на півроку переставляти крісла. Однак, цей міністропад мав одну помітну особливість. Чим звільнені міністри насолили президенту України Володимиру Зеленському та як довго у кріслах протримаються щойно призначені?
Кадрові ротації в українському уряді нагадують просте пересування стільців. Невідомі загалу міністри, за прізвищами яких багатьом доводиться лазити в інтернет, були ротовані за невідомим принципом. Вигнані за невідомі гріхи, щоб на їх місце сіли знову невідомі люди за невідомі досягнення… Але не без скандалів.
ТСН.Тиждень разом з усіма спостерігав, як на минулому тижні президента у парламентській залі зустріли образливі плакати від опозиції. На трибуні - депутат Гео Лерос. Він мав намір щось сказати про міністра оборони, але коли йому вимкнули мікрофон, у хід пішли непристойні жести.
Днем раніше інформпростір вибухнув повідомленням: обшуки у міністра економіки Олексія Любченка, який напередодні подав у відставку. І це тільки загострило питання: "А що ж такого накоїв доволі непублічний перший віце-прем’єр?". Та відповідати нікому.
Як помітив ТСН.Тиждень, на власне звільнення Любченко не з’явився. Натомість у парламенті півдня дарма просидів міністр екології Роман Абрамовський. Дарма, бо слова для виступу не дали. У відставку відправили мовчки. За ними почимчикували ще троє міністрів - двоє з них з префіксом "віце".
Вже наступного дня в гаряченькі крісла повсідались нові міністри. Та досі залишаються питання: "За що ж звільнили попередніх? Чим нові відрізняються від старих? Як надовго затримаються? Звідки цей кадровий резерв наповнюється? І зрештою, що ці перетасування в Уряді змінюють для українців?".
Уряд на чолі з Денисом Шмигалем працює рік і вісім місяців. І його постійно штормить чутками то про звільнення самого прем’єра, то зміною окремих міністрів. ТСН.Тиждень підрахував, що за цей час у Кабміні з дев’ятнадцяти міністерств десять встигли змінити очільника. А в деяких, як от в МОЗ та Мінекономіки, вже тричі міняли голів.
Цього тижня ротація відбулась одразу в п’ятьох структурах. Щоразу нам пояснювали - це таке підсилення команди професійними менеджерами. Принаймні сам президент півроку тому говорив так про тепер вже екс-віце-прем’єра Олексія Любченка: "…Людина, яка показала найкращий результат на посаді, на якій була".
Результат на попередній посаді - а це голова Податкової - настільки сподобався президенту, що Любченку навіть пророкували крісло прем’єра. Та до прем’єрського крісла його, кажуть, і близько не допустив сам Денис Шмигаль. Ба більше, зробив усе, аби вичавити з Кабміну. Бо за п’ять місяців Любченко примудрився максимально зіпсувати стосунки з головою уряду. Та й, подейкують, потихеньку заробляв на посаді, за спиною у Банкової. А цього в офісі президента не пробачають.
Читайте такожАваков вперше назвав причину своєї відставки
Цього тижня інтрига закрутилась ще дужче. У центральний офіс Податкової і кабінет голови, на якому досі висить табличка з ім’ям Олексія Любченка, увірвалися з обшуками НАБУ та Служба безпеки. Силовики підозрюють податківців у так званих скрутках - коли обраним підприємствам можна не доплачувати податки. В центральному апараті та регіональних підрозділах знайшли більш ніж переконливі докази. Та чи причетний сам Любченко до цих схем? У НАБУ поки не коментують. Однак, якось так збіглося, що обшуки пройшли прямо у той день, коли депутати голосували за міністерські відставки. Причому міністри йшли за власним і, схоже, дуже великим бажанням. Це значно спростило рішення для депутатського корпусу.
А от щодо звільнення міністра оборони Андрія Тарана було лише одне питання: "Чому так пізно?". Цієї відставки вже рік вимагав профільний комітет Ради. Список претензій довгий: провалив оборонне замовлення, прогавив виплати військовим (гроші на них в авральному порядку шукали буквально місяць тому), закупівлю палива для армії та сухпайків.
"Він не зробив фактично нічого. Такого жахливого виконання оборонного замовлення міністерством оборони, як було під час головування пана Тарана, не існувало в природі", - розповів ТСН.Тижню член комітету Нацбезпеки та оборони, народний депутат від фракції "Голос" Сергій Рахманін.
Та подейкують, Таран мав прикриття в офісі президента і весь останній рік тримався на ще одному "останньому шансі". Його давали ще й через те, що заміну міністру оборони ніяк не могли підібрати - була навіть жіноча кандидатура. Але як пояснив голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія, суспільство до міністра оборони в спідниці ще не готове.
Окрім Олексія Любченка та Андрія Тарана, зі своїх міністерських крісел вилетіли міністр екології Роман Абрамовський (конфлікт між ним і президентом став очевидним на одному з останніх засідань РНБО), віце-прем’єр з питань стратегічних галузей промисловості Олег Уруський (ніхто взагалі не розумів, чим він займався), та міністр реінтеграції Олексій Резніков. Однак останній пішов, щоб ще повернутися.
"Питання ж не в людині. Чарівника у голубому вертольоті не буде. Ми з вами розуміємо, що це люди, які повинні виконувати нашу програму. А ті люди, які пішли, не виконували нашу програму. І все", - заявив ТСН.Тижню народний депутат від фракції "Слуга народу" Данило Гетьманцев.
Читайте такожПісля провального голосування за програму діяльності уряду Арахамія щось довго пояснював Шмигалю
І тут Данило Гетьманцев трохи проговорився. Річ у тім, що уряд Дениса Шмигаля досі не має власної, затвердженої програми дій. Дві попередні спроби провалились. Третю намітили на цю осінь. Але досі немає нічого. Для урядників - це як рухатись навпомацки в темній кімнаті, щоразу наштовхуючись на двері. Бо програма уряду - це ще й річний імунітет від відставок. І зараз Кабінет міністрів нічого не захищає. А новий спосіб звільнення від Зеленського - заява за власним бажанням на прохання президента - робить міністерські крісла ще більш незручними. Тож де беруться сміливці їх зайняти?
Особливість осіннього добору кандидатів на вакантні урядові стільці полягає у тому, що, окрім стійких для президента двох критеріїв - командність та професійність, додався ще один - обираємо з депутатів. Судячи зі всього, в Офісі президента задумали створити такий собі кадровий центр з лав монобільшості. Депутатів відправляти у Кабмін, а в залу заводити нових списочників.
Цей спосіб випробували ще торік, коли в міністерство культури прямо з парламентської зали зайшов Олександр Ткаченко. Таким же шляхом пішов новий очільник МВС. І ось тепер до складу Уряду увійшла Ірина Верещук.
Наразі кожен четвертий урядник - представник "Слуги народу". Хоча, подейкують, список на різні посади був набагато довшим. Його вкоротило небажання деяких "Слуг" голосувати за відставку Разумкова. На відміну від Верещук. Вона демонструє повну лояльність президентському офісу, що дозволило стати віце-прем’єркою з питань реінтеграції окупованих територій.
Хоча останнім часом не приховувала амбіцій щодо крісла міністра оборони. Але в нього призначили Олексія Резнікова. Цивільний на посаді військового відомства - давня мрія західних партнерів України. Утім Резнікову скоріше довірили розгрібати авгієві стайні попередника.
Міністром зі стратегічних напрямків призначили Павла Рябікіна. До останнього часу він очолював українську митницю і там непогано себе зарекомендував.
А от керувати українською економікою прямісінько з офісу президента відправили Юлію Свириденко.
Усі, як один, нові міністри з трибуни обіцяють аудит роботи міністерств і швидкі результати роботи. Одна біда - заходячи на свої посади, жоден з міністрів не знає, як надовго затримається. І скільки обіцянок, даних з трибуни, встигне виконати. Причому процес оновлення уряду Шмигаля ще далекий від завершення.
"Я не думаю, що ми на цьому зупинимося. Думаю, будуть іще кадрові зміни… Можливо, за місяць, можливо, навіть у цьому місяці", - розповів ТСН.Тижню Данило Гетьманцев.
Але хто саме буде звільнений і призначений? Найімовірніше, зараз триває кастинг кандидатів. І явно не в парламенті, як передбачає парламентсько-президентська модель країни. А на Банковій. Тобто з одного боку, депутати можуть не знати, кого на кого скоро мінятимуть. А раптом і хтось з них уже наступний міністр. Просто сам про це ще не в курсі.
Ірина Прокоф’єва