Упорядник альбому "Наш герб" Богдан Завітій: В нашій історії було багато спроб створити Великий герб, втім Тризуб завжди вигравав

Редактор, автор ідеї та упорядник альбому "Наш герб", член конкурсного журі на найкращий ескіз Великого Державного герба Богдан Завітій пояснив УНІАН, чому внесений президентом в Раду проєкт Великого герба – найменш вдалий серед поданих на конкурс ескізів, чому Україні не потрібен ще один герб та вже час облишити спроби його ухвалити.

Як оцінюєте з точки зору геральдики проєкт Великого герба, внесений в Раду президентом? Важливо зазначити, що це не робота Олексія Кохана, яка торік перемогла на конкурсі.

Насамперед зауважу, що внесений президентом проєкт Великого герба – не новий. Він існує в кількох варіантах, виринав на минулих конкурсах на Великий державний герб та завжди викликав зауваження у геральдистів. Зокрема, через діадему. Річ у тім, що ми не знаємо, як ці регалії виглядали у князів за часів Київської Русі. Автори проєкту просто перемалювали діадему з банкноти в одну гривню першої емісії і помістили на рослинний орнамент. Свого часу навіть кружляв мем щодо цього проєкту – "корона в лопухах".

Корону у гербі зазвичай вживають держави-монархії, використовуючи переважно зображення реальних корон правителів. Звісно, винятки є. Деякі держави з республіканським устроєм, але потужною монархічною традицією, теж вживають корони. Наприклад, герб Грузії містить корону їхнього царського роду Багратіонів. Вживано корону й на гербі Сербії, яка теж була монархією аж до Другої світової.

В нашому випадку корона – "понти" авторського колективу, який тулить діадему на свої ескізи від конкурсу до конкурсу. Направду їхні проєкти були різної мистецької якості, але цей останній, внесений тепер президентом до парламенту, найменш вдалий. Він ніби переміг на конкурсі 2008-2009 років, коли до роботи над ескізом автори запросили художника Сергія Якутовича, нині покійного. Якутович був геніальним, але цей "покращений" ним варіант герба вважаю його творчою невдачею. 

Ескіз Великого герба, внесений в Раду президентом Фото rada.gov.ua

Чому так вважаєте?

Зверніть увагу на зображення лева. Це якийсь "пес барбос" з двома лівими ногами (помітно по п'ятому пальцю). Виглядає, як "паралітик". Так само викликає питання зображення козака. Настільки фривольним в жодному історичному джерелі його не бачив. Повірте - мені ж через руки пройшла далеко не одна сотня зображень наших історичних гербів, тож на їх іконографії таки знаюся.

І лев, і козак стоять на синьо-жовтій стрічці, себто на синьо-жовтому прапорі. До 2014 року на це б не звернули уваги. Але після початку війни на Донбасі, де терористи топчуться по українських символах, щитотримачі вже б не мали стояти на синьо-жовтій стрічці. Між іншим, торік цього ж моменту стосувалося одне з найбільших зауважень журі до проєкту Олексія Кохана, який здобув перше місце за сумою голосів членів журі. Автор виправив цей недолік в остаточному варіанті ескізу.

Торік на конкурсі загадкою особисто для мене був тільки один проєкт. Без жодних корон, сучасна стилістика, компактний і стильний - йому було присуджено третє місце (другого не присудили нікому). Але загалом серед представлених робіт, проєкт Кохана був таки виконаним наймайстерніше та з урахуванням нашої герботворчої традиції кінця XIX - першої половини XX ст. Так, цей проєкт було створено ще у другій половині 1990-х, але він, із мистецької точки зору, значно краще виконаний, ніж той, що президент виніс на розгляд Верховної Ради. Останній просто має потужне "авторське лобі", яке від конкурсу до конкурсу, якщо не може внести своє "герботворіння" через двері, то шукає способів протягнути через кватирку. Так воно й цього разу.

Ескіз, якому було присуджено третє місце Фото https://www.dsnews.ua/

Яке місце за рішенням журі внесений президентом проєкт герба торік зайняв у конкурсі?

Він пройшов у третій тур, куди відбирали роботи, які загалом відповідають вимогам законодавства, нашій історичній традиції, та найголовніше - засадам геральдики: а вона є не лише мистецтвом, а й науковою дисципліною, зі своїми строгими правилами. Переважна ж більшість поданих на конкурс робіт була дилетантською самодіяльністю. На тлі тих "ікебан та аплікацій" вибирали все, що бодай сяк-так годиться. У третій тур - голосування - пройшли, здається, 11 чи 12 робіт.

Цей проєкт, що так припав до душі президентові, серед них зайняв останнє місце за кількістю отриманих голосів членів журі.

Якщо ж уже вибрати з усіх фіналістів, то чому, наприклад, оминули проєкт Олекси Руденка, що на три голови сильніший? Не збагну, чим керувалися люди в оточенні президента, намовивши його внести на розгляд парламенту аутсайдера третього туру? Навіщо тоді було влаштовувати торік восени весь той цирк із конкурсом? Бо ж тепер фактично можновладці потоптали свої ж законодавчі ініціативи. Маю на увазі постанову Верховної Ради від 25 серпня 2020 року "Про оголошення конкурсу на кращий ескіз Великого державного герба".

Можливо, винесли цей, бо навколо роботи Кохана був суспільний скандал та багато критики?

Повірте, який би проєкт не обрали торік на конкурсі, злива негативу вилилась би й на нього. Суспільні настрої були такі. Між іншим, у журі спершу була думка не присуджувати першу премію. Але врешті вирішили з колегами, що без визначення першої премії все знову може піти по колу.

Розкажіть коротко читачам, коли та чому взагалі виникла ідея ухвалити Великий герб.

Все почалося з постанови Верховної Ради від 1992 року. Україна вже пів року була незалежною, ухвалення герба впиралося в суто практичну площину. Ми мусили мати герб – підпис держави. Треба було робити паспорти, гроші друкувати, поштові марки тощо. Але комуністи не хотіли визнавати Тризуб державним гербом, тому щоразу провалювали голосування. Задля досягнення компромісу з комуністичною більшістю щодо Тризуба, вперше використали ярлик "малий" [герб].

Потім уночі проти 28 червня 1996 року, коли ухвалювали Конституцію, одним із каменів спотикання була стаття щодо державних символів. Комуністи знову не голосували. Врешті їх запевнили, мовляв, далі буде ухвалено Великий державний герб, який "начинимо", чим захочете - мало не серпами й молотами. Так до Конституції потрапило формулювання про Великий державний герб, і це теж був компроміс.

З точки зору геральдики, з точки зору здорового глузду стаття прописана безнадійно, дозволяє різнотлумачення. Але в 1996-1997 роках відбувся перший конкурс проєктів Великого герба України. Відтоді триває битва амбіцій за Великий герб - є певні особи, котрим свербить увійти в історію "великогерботворцями". Насправді ж саму ідею великого герба добряче спаплюжено.

Ескіз переможця Олексія Кохана, джерело - фейсбук Олександра Ткаченко

Ви підтримуєте ідею обрати Великий герб?

Щиро кажучи, завжди був його прихильником. Зважаючи на пістрявість нашого історично-державного буття, талановитому митцеві, який знається на засадах геральдики, було б під силу поєднати символи різних епох і регіонів, не "заглушивши" при цьому Тризуба. Я з цікавістю стежив за всіма попередніми конкурсами, був дуже розчарований їх перебігами. Але торік дав собі спокуситися: після останнього конкурсу 2008-2009-го минуло понад десять років, відбулося переформатування держави, виросло нове покоління митців. Я не втрачав надії, що цього разу виринуть свіжі й цікаві проєкти. На жаль, цього сталося – "на манєже - тє же". Тож тепер радше схиляюся до думки, що врешті-решт слід таки облишити наші великогерботворчі потуги - бо не можемо цієї справи вирішити порядно та професійно.

Чому?

Якщо йдеться про символічний вибір державних символів, то наша новітня державність побудована довкола Тризуба. Він виринув під час дискусії про герб України восени 1917 року, і вже на початку 1918 вперше з'явився на українських грошах.

Саме його Центральна Рада затвердила гербом УНР 25 лютого 1918 року. Відтоді всі спроби створити великий герб України завершувалися нічим. Наприклад, новий герб мали обрати після об'єднання УНР і ЗУНР у 1919 році, але до справи не дійшло, бо українська влада у Києві довго не протрималася.

В нашій історії були спроби створити великий герб, втім Тризуб завжди вигравав. Він цікавий, самобутній, впізнаваний, а головне, стародавній. "Свідок нашої сивої давнини", - як писав про нього Михайло Грушевський.

Герб УНР, фото УНІАН/Віктор Ковальчук

Наприкінці 1930-х Микола Битинський зробив цікаві ескізи великого, середнього і малого герба України, взоруючись на символах Чехословацької республіки (він тоді там жив в еміграції). З мистецької та геральдичної точки зору проєкти були вартісні.

Зрештою, на них орієнтувалися під час першого конкурсу на державний герб України 1991 року, і далі під час конкурсів на Великий державний герб 1996-1997-го та 2008-2009 років. Але події всіх попередніх конкурсів на Великий державний герб закінчилися скандалом. Скандал маємо й зараз.

Конкурс торік максимально оголив ситуацію: Україна насправді не потребує великого герба. Який би проєкт не вибрали, все одно будуть незадоволені. Не вміємо домовлятися. Не вміємо щадити один одного. За будь-яку дрібницю потрафимо втопити один одного в помиях.

Треба просто закрити цю тему, можливо, навіть і не вносячи жодних змін у Конституцію - хай і далі собі там теліпається оте недолуге формулювання статті 20. Адже, щоб змінити цю статтю, не вистачить проголосувати конституційною більшістю. Внесення змін в перший розділ Конституції затверджуються всеукраїнським референдумом. Наскільки я чув, це обійдеться чи не у 2 млрд гривень. Навіщо бахкати в болото такі гроші? Ліпше вакцини купити чи шматок автостради зробити, ще похизуватися.

Чомусь теперішнє керівництво держави вирішило, що буде більш дієвим у розв’язанні цієї давньої (25 років теліпається!) й заплутаної справи. Нинішня наша влада прийшла у політику з видовищних жанрів, проте досі не розуміє, що цирк закінчився. Не можна ці засади застосовувати до управління державою, це не мудро.

Можливо, це красивий жест до 30-річниці незалежності?

Маніпуляції. До 30-ї річниці незалежності треба було б показувати реальні досягнення за час перебування нинішньої команди при владі. Взагалі дивуюся, що люди в оточенні президента намовили його вплутатись у справу з Великим гербом. А який проєкт "протиснули"? Він же негарний! Невже там, на "олімпі", ніхто не має елементарного естетичного смаку? Буде сором перед усім світом.

Проєкт Великого герба, внесений нещодавно в Раду, ніби переміг на конкурсі ще 2008-2009 років. Фото УНІАН/Віктор Ковальчук

Уточніть, де, згідно з нашим законодавством, наразі передбачено використання Великого герба?

Немає цього законодавства. Є тільки постанова Верховної Ради від 19 лютого 1992 року про державний герб, в якій Тризуб вперше назвали "малим", і кілька речень у Конституції - у статті 20: "Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України)".

Безнадійне формулювання. "Могильник" компромісів наших старих "еліт", як каже історик Олександр Зінченко. То навіщо цей чиряк, що вже став струпом, роздирати й роздирати? Аж такий брак мудрості та бодай здорового глузду? Аж такий надмір ялової пихи? В історію легше вляпатися, ніж увійти. Держава ж - не дешеве шапіто.

Ірина Петренко

УНІАН в Google News