ХТО ПОВИНЕН МІНЯТИ ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ?

Литвин намагається зняти з себе відповідальність за ухвалений проурядовою більшістю бюджет, що дестабілізує економіку країни. При цьому спікер робить патетичні заяви та натякає на  рішення Конституційного суду...

У суботу Голова Верховної Ради Володимир Литвин закликав народних депутатів та представників місцевої влади ухвалити спільне рішення і висунути Президентові та прем’єр-міністру вимогу внести на розгляд парламенту узгоджений законопроект щодо змін до держбюджету. «І потрібно менше риторики», - додав він.

Це слід розуміти так, що всі інші використовують бюджетну проблему в політичній боротьбі, тільки ж, зрозуміло, не сам Володимир Литвин.

«Що заважає Президентові України внести проект змін до бюджету, а не постійно говорити про те, що потрібно вносити зміни?”, - патетично запитує спікер.

Й ось тут варто дозволити невеличкий коментар щодо юридичної складової бюджетного процесу.

Справді, 17 травня 2001 року Конституційний суд визнав, що, крім уряду, подавати на розгляд законопроекти щодо внесення змін до Державного бюджету як суб’єкти законодавчої ініціативи можуть також

 Президент України та народні депутати.

Приводом для  розгляду  справи  стало конституційне подання Президента України.

Президент України вважав, що розроблення та подання Верховній Раді України зазначених законопроектів належить  до  відання  лише Кабінету Міністрів України. У от у поясненнях тодішнього Голови Верховної Ради України стверджувалося,  що жодна з норм Конституції України не  передбачає  виключного  права Кабінету  Міністрів  України ініціювати внесення змін та доповнень до закону про Державний бюджет України.

Як бачимо, дискусія має древнє коріння, з тими самими складовими та учасниками.

У відповідь на подання Глави держави Конституційний суд постановив: проект закону про Державний бюджет України на кожний наступний рік розробляє  та подає  до  Верховної  Ради  України лише Кабінет Міністрів України.

Разом з тим, КС додав: статті Закону  України  "Про  бюджетну систему України" не визначають коло суб`єктів ,  які  мають  право  ініціювати  законопроекти  про внесення  змін та доповнень до закону про Державний бюджет України протягом бюджетного року.

Виходячи з цієї логіки, і сам Володимир Михайлович не поспішає зі своїми бюджетними пропозиціями.

Але в нашому випадку йдеться не просто про внесення якихось незначних уточнень до бюджету чи навіть секвестр усіх, або майже всіх, бюджетних витрат.

Мова йде про докорінну зміну самої ідеології, інструментарію, структури бюджету. Тут доречно нагадати, що недарма Конституція (частина друга статті 96) передбачає, що проект закону про Державний бюджет України на наступний рік може подавати виключно Кабінет Міністрів.

І це абсолютно правильно. Державний бюджет – квінтесенція всієї економічної політики уряду. Гарний державний бюджет – це гарна урядова економічна політика; поганий, нереалістичний бюджет – значить, такою є вся економічна політика уряду.

Тільки за виконання того бюджету, який вносить уряд, він може нести відповідальність. Було б просто абсурдним вимагати від уряду, який начебто спирається на парламентську більшість, виконувати держбюджет, із яким він не погоджується. Недарма в багатьох країнах неприйняття державного бюджету прирівнюється до висловлення недовіри уряду.

Крім того, розробка державного бюджету є надзвичайно складним і відповідальним процесом. Тільки уряд має для цього необхідні права, виконавчий апарат та відповідну інформацію.

Тому тільки той бюджет може виконуватися, який до парламенту поданий урядом і затверджений більшістю, на яку той спирається. Опозиція може критикувати урядову політику, у тому числі державний бюджет, але займатися розробкою бюджету вона не може.

Якщо ж до Верховної Ради подаються і потім затверджуються кардинальні зміни до державного бюджету, розроблені не урядом, а кимось іншим, то в цьому разі потрібно щось міняти в країні, передусім уряд.

Отже, усі розмови про те, що зміни до бюджету мають розроблятися Президентом, народними депутатами, а не урядом, насправді, м’яко кажучи, не дуже щирі і є лише частиною тієї самої політичної боротьби, яку так висміює один з лідерів проурядової більшості – Голова ВР пан Литвин. Його мета в даному випадку цілком зрозуміла – зняти з себе відповідальність за ухвалений проурядовою більшістю державний бюджет, що дестабілізує та руйнує економіку країни, яка і без цього перебуває у вельми складному становищі.

УНІАН в Google News