БУДУВАЛИ ТЕРМІНАЛ – ЗАСТРЯГЛИ В СУДОВИХ СУПЕРЕЧКАХ
БУДУВАЛИ ТЕРМІНАЛ – ЗАСТРЯГЛИ В СУДОВИХ СУПЕРЕЧКАХ

БУДУВАЛИ ТЕРМІНАЛ – ЗАСТРЯГЛИ В СУДОВИХ СУПЕРЕЧКАХ

15:06, 12.01.2010
10 хв.

АПМ Терміналс Б.В. подала позов на двох одеських бізнесменів, що виступили поручителями по майже 20-мільйонному кредиту. Що відбулося насправді?..

Восени ряд ЗМІ оприлюднили «сенсаційне» повідомлення юрфірми «Magisters» про ініційований компанією АПМ Терміналс Б.В. позов до двох одеських бізнесменів, які виступили поручителями по 19,5-мільйонному кредиту, наданому керівництвом компанії для будівництва контейнерного терміналу в Іллічівську. Судячи з публікацій, виникла дивовижна ситуація: транснаціональна компанія, що спеціалізується на контейнерних перевезеннях, надала багатомільйонний кредит приватній компанії, а забезпеченням гарантії повернення кредиту стало поручительство двох фізичних осіб. Причому надали позику мало не під «чесне слово»...

Що ж відбулося насправді? У портовому Іллічівську - супутнику Одеси – одна з іноземних компаній ініціювала в 2006 році будівництво контейнерного терміналу. Будмайданчиком вибрали, за узгодженням з міською владою та керівництвом місцевого судоремонтного заводу (ІСРЗ), частину приморської території підприємства, яку багато років не використовували безпосередньо для потреб судноремонту. І насправді: чом би, з урахуванням дуже вигідного місцерозташування ділянки, не розвивати паралельно з судноремонтом і контейнерний бізнес? З цією пропозицією і звернулися в 2006 році до керівництва Іллічівського судоремонтного менеджери компанії АПМ Терміналс Б.В., яка входить в А.П. «Мьоллер-Маєрськ Груп» і є однією з найбільших компаній-операторів контейнерних терміналів у світі. У заводчан і влади міста сумнівів щодо серйозності намірів голландських партнерів не було: фахівці компанії АПМ Терміналс Б.В. (АПМТ) заздалегідь здійснили перевірку перспективності проекту будівництва терміналу із залученням екологів, юристів, технологів. У процесі узгодження обов`язків сторін щодо зведення важливого об`єкту іноземна компанія також брала на себе зобов`язання по забезпеченню кредитного фінансування проекту. А українська сторона мала забезпечити необхідні дозволи та узгодження в офіційних структурах влади.

Зокрема, щоб підготувати будмайданчик, потрібно було знести деякі будівлі і споруди, що знаходяться в держвласності і не використовуються для судноремонту. Для викупу і подальшого їх знесення необхідно було пройти процедуру приватизації, яку завершили в кінці 2007 року. За підсумками експертизи будівлі і споруди, які викупляли, були оцінені в більш ніж 100 млн. грн., що було значно вище за попередню оцінку, зроблену на замовлення компаній-учасників проекту. Щоб побудувати термінал, потрібно було терміново знайти додаткові засоби. Знаючи про це, голландці запропонували виділити кредит у розмірі 19,5 млн. дол. На період, поки будівлі і споруди стануть власністю компаній проекту, грошові кошти надавалися АПМТ на умовах кредиту одній із компаній. Також було узгоджено, що після викупу споруд сума кредиту стане внеском АПМТ до статутного фонду компанії, спеціально створеної для реалізації проекту.

Відео дня

Засоби для реалізації проекту були інвестовані в квітні 2008 року. Причому сторонами не передбачалося, як стверджує керівництво ІСРЗ, повернення грошей ні через 6, ні через 8 місяців після їх направлення на виконання першочергових робіт, і тим більше сплата «надхмарних» відсотків - 14,5% річних. У своїх листах до Фонду Держмайна України від 13 грудня 2007 року і 8 жовтня 2007 року керівництво АПМТ гарантувало направлення цих засобів як запланованих інвестицій. Щодо дозволу державних органів на реалізацію проекту, то вони були одержані, серед іншого, і з тієї причини, що керівництво і менеджери голландської компанії неодноразово надсилали листи на адресу високих посадовців України, запевняючи їх в безперечній реалізації наміченого проекту і його привабливості для групи компаній «Маєрськ».

У результаті, 8 квітня 2008 року був підписаний кредитний договір, 16 квітня подали заявку на отримання кредиту. Після чого керівництво АПМТ вимагало надання особистих гарантій виконання кредитних зобов`язань компанією ІПСЛ, створеної для реалізації проекту. Менеджери голландської компанії мотивували висунуту вимогу тим, що окрім постійного контролю за проходженням грошей, інвестор хотів би бути також упевненим, що і після надходження їх на рахунок компанії-позичальника буде гарантовано цільове використання засобів, а надалі гроші потраплять на рахунок ФДМУ. Власне, з цією ж метою українським партнером був наданий іноземному інвесторові грунтовний проект Гарантійної угоди, що складений відповідно до вимог англійського права і передбачає необхідність нотаріального завірення підписів. Але, з врахуванням запевнень представників АПМТ про те, що гарантія має формальний характер, сторони зрештою вирішили відмовитися від спочатку запропонованого багатосторінкового тексту Гарантійної угоди і зупинилися на гарантійному листі без нотаріального завірення підписів.

Згідно з домовленістю, партнерам належало: до 25 січня 2008 року направити до держбюджету грошові кошти за викуплене майно; 8 квітня 2008 року вирішили підписати кредитний договір; 16 квітня - заява, а 21 квітня - гарантійний лист, згідно з яким здійснили переказ грошових коштів. З урахуванням вимог законодавства України, викуп приватизованого майна здійснюється не пізніше, ніж в 30-денний термін, тобто гроші потрібно було переказати до 25 січня 2008 року. Проте несподівано з`ясувалося, що АПМТ не може у визначений термін забезпечити переказ грошових коштів. З відома керівництва АМПТ, для розрахунків з держбюджетом українським учасником операції був узятий кредит в українському банку, який належало повернути фінансовій структурі. Іншими словами, голландські партнери зуміли таки, за твердженням керівництва ІСРЗ, «викрутити руки» української компанії, щоб добитися отримання відповідних документів, не будучи щирими в поясненні своїх дій.

Потім українська сторона почала підготовку території для реалізації проекту. А на запити, як йде робота по залученню кредиту, голландські партнери незмінно бадьоро завіряли: все добре, не хвилюйтеся. Нарешті, в липні 2008 року Іллічівськ відвідав заступник гендиректора АПМ Терміналс Б.В. Пітер Сондергаард, щоб оглянути підготовку будмайданчика під реалізацію проекту. Після відвідин ІСРЗ зустрівся в Києві також з головою Мінтрансу України, де знов були висловлені запевнення, що проект є пріоритетним для АПМТ і успішно реалізується компанією. Проте, схоже, лукавив пан Сондергаард. Оскільки в цей час в світовій економіці вже починалася фінансова криза, яка незабаром боляче вдарила і по ринку контейнерних перевезень. Зокрема, збитки компанії «Маєрськ» в 2009 році, згідно з даними, оприлюдненими в інтернет-мережі, склали майже 900 млн. дол. І виконувати зобов`язання, передбачені угодою з українською стороною по будівництву терміналу, очевидно, стало скрутно. Саме усвідомлення керівництвом компанії «Маєрськ» неможливості виконання узятих зобов`язань, переконані в ІСРЗ, і змусило менеджерів АПМТ зробити «хід конем»: виступити з несподіваною заявою про припинення реалізації проекту через... порушення зобов`язань українськими партнерами! Такий несподіваний кульбіт голландського інвестора просто шокував українську сторону, що понесла значні фінансові витрати по викупу необхідних споруд, демонтажу непотрібних будов і замовленню проектної документації.

Та все ж українські партнери запропонували керівництву АПМТ зустрітися, щоб спробувати врегулювати проблеми і усунути можливе нерозуміння. Але марно - голландські «інвестори», всупереч раніше виконаній роботі і запевненням про готовність усунення розбіжностей, вважали за краще ініціювати судову тяжбу відразу в декількох країнах (на Кіпрі, в Україні та Англії), а також розвернути в ЗМІ кампанію по дискредитації українських партнерів інвестиційного проекту. Причому в публікаціях і повідомленнях прес-служб висвітлюється переважно точка зору іноземних «інвесторів», що змушує і українських партнерів оприлюднити свою позицію щодо розбіжностей, а також марних спроб дискредитації керівництва ІСРЗ і навіть мерії міста. Адже в чому можна звинуватити, зокрема, мера Іллічівська? Невже в тому, дивуються на ІСРЗ, що міський голова Валерій Хмельнюк на прохання пана Сондергаарда був присутній на зустрічі з міністром транспорту і зв`язку України, щоб підтвердити зацікавленість місцевих властей в зарубіжних інвестиціях?..

Юристи, найняті компанією АПМТ, почали посилено акцентувати на тому, що в українських фігурантів судової тяжби арештовані машина, земельна ділянка, двокімнатна квартира, інше особисте майно. При цьому старанно випускають з уваги, що після початку судових розглядів на Кіпрі визначенням окружного суду Нікосії (Кіпр) від 12 серпня 2009 року заборонено до закінчення розглядів у справі компанії АПМ Терміналс Б.В. «...відчужувати будь-яким чином будь-яке майно або активи, якими вони (учасники процесу – ав.) володіють безпосередньо або через їхні дочірні компанії...». І стосується цей пункт визначення саме арешту майна іноземного інвестора, про що представники юридичної фірми старанно мовчать.

***Як повідомляла ЮФ «Magisters», в судах Нікосії,, Одеси та Лондона продовжуються судові спори про порушення договірних зобов`язань  між компанією-кредитором АПМ Терміналс Б.В. і компанією-позичальником Івент Пленнінг Софтвер Лімітед (ІПСЛ), в які залучено також двох бізнесменів - фізичні особи, які надали кредиторові гарантійні листи, в яких поручалися за виконання компанією ІПСЛ своїх зобов`язань перед АПМ Терміналс Б.В.

Нарешті, як обійти питання: навіщо потрібні одночасно три судові процеси в різних юрисдикціях, посилене «висвітлення в пресі» судових процесів, за якими поки не ухвалено жодного рішення? На думку юристів, викликано це ні чим іншим, як слабкою юридичною позицією компанії АПМ Термінал Б.В. Але не так давно, на етапі переговорів щодо реалізації проекту, саме представники АПМТ наполягали, що всі спірні питання партнерів повинні вирішуватися дружньо, за столом переговорів. А у випадку, якщо домовитися не вдасться – спори повинні розглядатися тільки за англійським правом, оскільки, мовляв, не вірять в справедливість української судової системи.

Залишається лише дивуватися, що після цього вчорашні інвестори, не вступаючи в переговори, подали позов до українського суду. Чому? Цілком можливо, що керівництво АПМТ чудово розуміє: англійському суду буде нескладно розібратися в цій комерційній суперечці, і силкується ілюзорною надією сформувати в Україні упереджену громадську думку навколо затіяних судових процесів.

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся