Журналісти з’ясовували, хто з чиновників у погонах краде на будівництві житла для військових / УНІАН

«Казкові казарми»: хто з чиновників у погонах краде на зведенні житла для військових

23:02, 25.02.2019
14 хв.

Війна на Сході та омріяне членство в НАТО зробили армію одним із найголовніших пріоритетів головнокомандувача. Принаймні, в цьому нас переконують із високих кабінетів. Проектів, які мали б покращити життя захисників держави, дійсно, хоч греблю гати. Та чи втілюють їх у реальність?

Один з пріоритетних – і, крім того, один з найбільших та найдорожчих - проектів для армії за останні чотири роки є зведення житла для військових. Влітку 2018 року президент Петро Порошенко заявляв таке: «В армії такої масштабної житлової програми ще ніхто й ніколи не реалізовував… Одночасно було розпочате будівництво 184 гуртожитків для 23 тисяч українських контрактників».

На унікальний президентський проект з будівництва казарм поліпшеного планування виділяють шалені 2 мільярди 300 мільйонів бюджетних гривень та зводять перед забудовниками залізобетонні рамки. Адже, за словами Порошенка, «здача більшості об’єктів має відбутися цьогоріч».

Слово президента – закон. Дві третини нових люксових гуртожитків будівельники мають здати до 31 грудня 2018 року, а одну третину - на початку поточного.

«Разом із рудим котом Корсаром свої нові оселі освоюють і армійці – усі кімнати здані під ключ. Бачите самі які умови – тепло, ламінат», - розповідають у військовому містечку Старичі Львівської області у грудні 2018 року.

І от на дворі лютий 2019. З блакитних екранів військові звітують - у новенькі апартаменти вже можна селити не лише рудих котів, а й українських військових.

«Гроші» беруться перевірити, як відбувається будівництво інших об’єктів.

Одеська область, селище Чорноморське. Тут, згідно до початкових планів будівельних робіт, вже мають стояти новесенькі двоповерхові казарми. І неабиякі, а поліпшеного планування. Ми очікуємо побачити справжній армійський п’ятизірковий люкс. Та замість нових, прогресивних, зручних гуртожитків нас зустрічає… бруд, недобуд і суцільне будівельне пекло.

«Вартість цих п’яти об’єктів понад 100 млн. Фактично, 20 млн - одна казарма», - розповідає юрист, громадський активіст Максим Каралкін.

Та один з гуртожитків по-справжньому унікальний! В той час, як на інших будмайданчиках бодай є видимість роботи, на цьому, якщо хтось і працює, то невидимки.

«На цій казармі ви давно бачили будівельників?», - питаємо у електриків з іншого об’єкту.

«Колись ходили, а зараз… Ми були минулого разу, коли копали – тут щось шевелилося…», - відповідають.

«А коли це було?» - «Ще до Нового року».

Покинуте професійне приладдя, будматеріали, гори сміття  та нищівна для недобуду волога – все, що залишилося на згадку про колись розпочаті тут будівельні роботи. Та це тільки початок. На справжнє диво інженерної думки держава вже витратила 9 мільйонів гривень із 20!  Майже половину від обіцяної суми. Й тут важливо розуміти, що мова йде про кошти, які належать кожному платнику податків, тобто нам із вами.

Назріває логічне питання – на що було витрачено наші гроші? Ставимо його фірмі-щасливчику, яка виграла тендер на це будівництво. Однак у відповідь чуємо про зайнятість керівництва, яке не може говорити. А от їх колеги по шпателю – ПП «Проект Актив» - неквапливо, без поспіху, все ж шпаклюють мрію військових.

««Проект-актив», відповідно до календарного графіку, будують дві казарми і також Міноборони перерахувало 26 млн грн», - розповідаю Максим Каралкін.

Та для них - це крапля у морі. Адже за один лише 2018  ПП «Проект-актив» виграло понад 156 мільйонів оборонівських гривень. Як? Зараз пояснимо. 

Здається, успіх компанії на оборонних закупівлях  - заслуга співвласника компанії-щасливчика. Ним виявився колишній військовий прокурор Південного регіону Ігор Олександрович Папуша.

ФОТО Ігор Папуша – колишній військовий прокурор Південного регіону, співвласник ПП «Проект-актив»

Екс-військовий прокурор на військових підрядах, звісно, просто кумедний збіг. Як і те, що його фірма вміє працювати на подібних замовленнях «правильно». Принаймні так здається, дивлячись на матеріали відкритого судового реєстру, які стосуються аналогічних казарм на Сході України. У них, зокрема, йдеться, про те, що «службові особи ПП «Проект-Актив», спільно із військовими службовими особами, використовуючи реквізити пов’язаних підприємств з ознаками фіктивності, що входять до складу конвертаційних центрів, здійснили розтрату бюджетних коштів на суму понад 29 млн грн…». 

Звісно ж, представник забудовника всі звинувачення відкидає: «Ми чесна компанія. Про кримінальні провадження взагалі нічого не знаємо. Папуша ніяк не лобіює наші інтереси».

Хто ж має відповідати за побачений нами безлад?

«Я вважаю, що крім того, що міністр оборони посилається на те, що це з вини підрядників, які усуваються від виконання своїх обов’язків, я вважаю, що це безконтрольність з боку КЕУ та посадовців Міністерства оборони, які не здійснюють контроль», - говорить юрист Максим Каралкін.

КЕУ - квартирно-експлуатаційне управління – структура, підпорядкована Міністерству оборони. Таке управління є в кожному регіоні країни.  Одна із його задач - контроль житлового фонду збройних сил.

Тут, на Півдні, територіальне КЕУ очолює такий собі Ігор Петрович Литвинюк. Він -  справжня зірка Одеси та області.

ФОТО Ігор Литвинюк – начальник КЕУ

В далекому 2016-му Ігор Петрович очолював Овідіопільску державну адміністрацію. Із м’якого управлінського крісла очільника витягнули зі скандалом – депутатський корпус звинуватив пана Литвинюка в неефективному управлінні та висловив  йому недовіру. Та чомусь висновків з цього ніхто не зробив. Тож наразі людина з таким неоднозначним минулим розпоряджається сотнями мільйонів міноборонівських гривень. Лише на казарми поліпшеного планування його управління отримало 600 мільйонів гривень.

Та до пана Литвинюка ми ще повернемося. А поки що розповімо про ще один надважливий будівельний майданчик у селищі Дачне-2 Одеської області. Чому надважливий? По-перше, він один із найбільших та найдорожчих на Півдні. Сукупна вартість робіт в Дачному-2 оцінюється у шалені чверть мільярда гривень! По-друге, ці гуртожитки особисто інспектували головнокомандувач та міністр оборони. По-третє, після візиту в Дачне-2, головнокомандувач у власному твіттері пообіцяв еліті українських військ – морській піхоті, повністю завершити будівництво до кінця 2018.

Президент дає обіцянку морській піхоті / Twitter

Проте чи виконав президент свою обіцянку?  

До поїздки на цей об’єкт наша команда готується особливо ретельно. Адже потрапити у Дачне-2 нам видається майже неможливим. Справа в тому, що тут розташовується діюча частина української морської піхоти. А отже, цей об’єкт, на відміну від Чорноморська, має знаходитись під цілодобовою охороною.

Однак уявіть наше здивування, коли знімальна група абсолютно безперешкодно, на авто з київськими номерами, заїжджає  на територію діючої військової частини.

Побачене – вражає! Суцільні руїни та недобуд і, що найдивовижніше, жодного натяку на будівельні роботи. Казарми, їдальня та величезний, поїдений корозією каркас фізкультурно-оздоровчого комплексу, пам’ятниками порожніх обіцянок та корупційних оборудок, стоять, покинуті підрядниками напризволяще.

Підтверджують наше припущення про відсутність будь-яких будівельних робіт і військові.

«А казарми не підкажете, де будують?», - питаємо.

«Будують? Так ось будують», - відповідають нам.

«Ось це все воно?», - дивуємось побаченому недобуду.

«Так. Тільки три роки вже будують і ніяк не добудують. Ось, перша, за цією будівлею – друга і зліва – третя», - чуємо розповідь свідків «будівництва».

Та і це ще не все! Виявляється, чи не по кожній компанії-підряднику, яка працювала в Дачному-2 вже «працюють» слідчі. Загалом в кримінальному провадженні фігурує аж 14 компаній.

Скріншот - youcontrol.com.ua

Зокрема, у судовому реєстрі йдеться про «безпідставне завищення вартості виконаних робіт на загальну суму 20 мільйонів 810 тисяч гривень».

Тільки вдумайтесь - 8% від загальної суми тендеру з цього недобуду вже, цілком можливо, осіли в чиїхось чиновницьких бездонних кишенях. І ми навіть здогадуємося в чиїх. Наші здогадки підкріплює унікальний документ із військової прокуратури.

Він доводить, що Чорноморське та Дачне – не виключення, а правило.  Прокури встановили - терміни виконання робіт прострочено  по 33 казармах, розкиданим по всьому Півдню. Більше того – виявлено ряд суттєвих порушень під час обрання підрядників, що може свідчити про те, що представники КЕУ заводили на торги зручні компанії, які знають що таке «відкат». «…Члени тендерного комітету…. Надали необ’єктивну оцінку окремим тендерним пропозиціям учасників… та відхилили найбільш економічно вигідні пропозиції», - йдеться в документі.

Як наслідок, замість нових, зручних та комфортних гуртожитків маємо десятки мільйонів вкрадених гривень та суцільний недобуд.

І поки хтось намагається нажитися на будівництві нових казарм, військові вимушені жити в нелюдських умовах. Так, наприклад, у центрі Одеси, на території військової академії – пекельний гуртожиток. Порепані стіни, цвіль та бруд. Не хочеться вірити, що в цьому пеклі досі проживають українські захисники зі своїми родинами. Військові б’ють у набат та благають навести порядок вже не перший рік поспіль, проте, на жаль, безрезультатно.

Здається, ми побачили достатньо, тож відправляємося на прийом до начальника квартирно-експлуатаційного управління. Побачивши камеру, працівники управління рятуються втечею. Та настрій працівників КЕУ швидко змінюється. Біганина сходами перетворюється на штовханину з черговим управління. Підполковник Панченко, після того, як ми представилися, заявив, що «тут знімати не можна, тут військовий об’єкт», і почав штовхати оператора.

З нами навідріз відмовляються говорити на такі гострі та незручні для управління питання. «Чи можете ви когось покликати, сказати, що приїхав телеканал». – «Якщо не узгоджено, я не буду». – «Так давайте узгодимо». – «Ну, так узгоджуйте в Міноборони. Це місто-герой Київ». – «А з ким тут можна узгодити?». – «Мене знімати не треба. Я черговий, а це – військовий об’єкт».

На зворотньому шляху нам щастить зустріти представника тендерного комітету – Юрія Миколайовича Куделько. Саме його прізвище, серед інших, фігурує в документах Військової прокуратури, про які ми вже згадували вище.

«Ми можемо з вами поговорити?», - звертаємося до нього.

«Я коментарів не даю», - чуємо у відповідь.

«Телеканал 1+1, програма «Гроші». Хотів би поговорити  з приводу казарм, натівського зразку», - наполягаємо.

«Будь ласка, я коментарів не даю», - гне свою лінію вінн.

«Є претензії щодо самих тендерів…», - не здаємось ми.

«Я коментарів не даю», - пан Куделько навідріз відмовився говорити, як і його колеги по можливому розпилу бюджетних коштів.

До речі, на наш офіційний інформаційний запит, відправлений 18 лютого, посадові особи управління відповідати навідріз відмовились. Та програма «Гроші» так просто не здається. Телефоном ми намагаємося зв’язатися з людиною, яка особисто має відповідати за будівельний апокаліпсис – керівником ТерКЕУ Ігорем Петровичем Литвинюком. Але безрезультатно. Далі - пишемо СМС, відправляємо прес-карту та намагаємося встановити з паном начальником відео зв’язок. І знову провал – брати слухавку він не дуже хоче.

А далі починається найцікавіше. За кілька годин нам телефонують із невідомого номеру.

«Мене звати Анатолій Миколаєвич. Я – представник Литвинюка Ігоря Петровича», - чуємо на тому кінці слухавки.

«А представник у якому сенсі?», - цікавимось.

«Представник в усіх сенсах», - говорить він.

Що ж це за загадковий представник «в усіх сенсах»?

«Ви його друг, товариш?», - питаємо.

«Ні, я адвокат», - відповідає Анатолій Миколаєвич.

«А йому є, чого боятися у розмові з журналістами?», - цікавимось.

У відповідь  «представник в усіх сенсах» переконує – його підзахисний не зможе з нами зв’язатися із дуже поважних причин: «Ігор Петрович зараз лежить у госпіталі і попросив мене зв'язатися з вами і повідомити вас про те, що він хворий».

Виявляється, за старою чиновницькою звичкою, щойно запахло смаженим – Ігор Петрович чкурнув у госпіталь. І на це в нього є дуже вагома причина. Згідно даних із генеральної прокуратури України, проти осіб Південного ТерКЕУ вже заведено кримінальне провадження, а пана Литвинюка наказом Міністра оборони звільнено з займаної посади.

Наказ про звільнення Литвинюка

Ну, майже звільнено. Наразі це зробити неможливо, адже він на лікарняному.

«А особисто він не міг про це сказати? Чому він повідомляє про це вашими вустами?», - питаємо у адвоката.

«Ну, особисто це мені він сказав, коли я його провідував», - говорить.

«Ми також можемо провідати. Навіть привеземо фрукти. Ми, буквально, на п’ять хвилин, поговорити», - переконуємо.

«В лікарні провідувати хворого не нормально», - чуємо у відповідь.

Звісно, можна було б сказати, що в тотальному будівельному свавіллі винен окремо взятий начальник КЕУ й судити по ньому про інші регіоні буде неправильно та необ’єктивно. Проте, нам видається, що проблема набагато глибша й масштабніша. Адже аналогічна Півдню ситуація й у інших регіонах країни. Львів, Луцьк (тут взагалі до будівництва залучена військова техніка та курсанти другого курсу), Маріуполь… Суцільний недобуд.

І поки високі чини малюють складні схеми та розмірковують, як поділити між собою мільярдний пиріг, прості військові вимушені жити в скалічених життям та часом гуртожитках, які розвалюються, пліснявіють та поступово перетворюються з місця, де вирувало життя, на кладовище пилу, бруду та іржі.

Олександр Соколов, Тетяна Стежар

завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся