Український політик, держдіяч, п'ятий президент незалежної України

Порошенко Петро Олексійович народився 26 вересня 1965 р. в м. Болград (Одеська область, Україна). Згодом він разом з родиною переїхав до міста Бендери (Молдова), де закінчив школу.

Освіта Петра Порошенко

У 1982-1989 рр. Петро Порошенко навчався у Київському університет Шевченка на факультеті міжнародних відносин і права за спеціалізацією міжнародні економічні відносини. Закінчив навчання Порошенко з відзнакою.

У 1989-1992 рр. працював аспірантом-асистентом кафедри міжнародної економіки в тому ж університеті, в якому до цього навчався.

У 1984-1986 рр. проходив військову службу в радянській армії.

У 2002 р. в Одеській юракадемії захистив дисертацію кандидата юридичних наук, темою якої стало правове регулювання управління державними корпоративними правами.

Підприємництво

З 1990 р. Петро Порошенко працював у приватному секторі, а згодом започаткував власний бізнес (торгівля какао-бобами). У цей період він придбав декілька кондитерських підприємств, які згодом об'єднав у групу компаній «Рошен» (Roshen) – нині найбільшого виробника кондитерки в Україні.

У 1993-1998 роках працював гендиректором концерну «Укрпромінвест», головними напрямками діяльності якого були харчова галузь і автомобілебудування і який об’єднував близько 50 підприємств. Найбільш відомими підприємствами в структурі бізнесу Порошенка у ті чи інші часи були «Рошен», «Рідна марка», промислово-інвестиційний холдинг «Богдан», ВАТ «Черкаський автобус», Луцький автомобільний завод, «Ленінська кузня», «Укрпромінвест-Агро», а також «5 канал».

У листопаді 2017 р. видання «Новое время» оцінило статки П. Порошенка в 1 млрд дол., що дозволило йому посісти 5 сходинку у рейтингу найбагатших українців.

Політична кар’єра Петра Порошенко

У 1998 р. Петро Порошенко вступив до партії СДПУ(о), яку очолював Віктор Медведчук.

На парламентських виборах того ж року балотувався за її партійним списком під № 11. Мандат народного депутата у Раді ІІІ скликання здобув за дванадцятим мажоритарним округом (Вінницька область).

При цьому з 1998 по 2003 рр. був членом Координаційної ради з питань функціонування ринку цінних паперів в Україні. Також у 2000-2004 рр. був заступником голови ради НБУ.

На початку 2000 р. Порошенко залишив СДПУ(о), після чого заснував власну фракцію «Солідарність». Пізніше він створив партію з аналогічною назвою, яка восени того року ввійшла до попередниці «Партії регіонів» - Партії регіонального відродження «Трудова солідарність України». При цьому П. Порошенко став співголовою новоутвореної партії, а у березні 2001 р. - заступником голови, однак вже за півроку залишив її.

У грудні 2001 р. «Солідарність» увійшла до виборчого блоку «Наша Україна» Віктора Ющенка. При цьому сам Петро Порошенко очолив виборчий штаб блоку на парламентських виборів 2002 р. На цих виборах блок Ющенка, який на той момент перебував в опозиції, одержав понад 25% голосів виборців.

З липня 2004 р. Порошенко обіймав посаду заступника керівника штабу коаліції «Сила народу», а також перебував у керівництві «Нашої України» з моменту її створення.

За списком «Нашої України» політик обирався до Верховної Ради під час виборів 2002 і 2006 рр.

При цьому під час роботи у парламенті IV скликання Порошенко він був головою парламентського комітету з питань бюджету (2002-2005 рр.), а під час V скликання очолював фінансовий комітет Ради (2006-2007 рр.).

У лютому 2005 р. Порошенко був призначений на посаду секретаря Ради нацбезпеки та оборони. Однак вже у вересні подав у відставку після того, як тодішній Державний секретар України Олександр Зінченко звинуватив його у корупції, вимагаючи відокремити бізнес та владу. Тоді проти політика навіть відкрили кримінальну справу, яку невдовзі закрили.

У 2007 р. він очолив раду Нацбанку України.

У жовтні 2009 р. за поданням тодішнього президента Ющенка Рада призначила Петра Порошенка очільником МЗС. Однак вже у березні 2010 р. він був звільнений разом з рештою Кабміну новообраним президентом Віктором Януковичем.

У 2012 р. Порошенко за поданням Януковича повернувся до Кабміну, очолюваного Миколою Азаровим, як міністр економіки і торгівлі. На міністерській посаді він пропрацював до грудня 2012 р. - до наступних парламентських виборів.

У 2012 р. Порошенко був обраний нардепом VII скликання на виборах в окрузі № 12 (Вінницька область) як самовисуванець. Під час депутатства був співголовою Комітету парламентського співробітництва Україна-ЄС.

На початку 2013 р. Порошенко заявив про готовність взяти участь у виборах мера Києва як єдиний кандидат від опозиції, однак згодом висловив готовність підтримати кандидатуру Віталія Кличка на посаду мера столиці.

Після перших сутичок на Банковій на початку грудня 2013 р. Порошенко вийшов на Євромайдан підтримати активістів. Як результат, за перший місяць Революції Гідності його рейтинг помітно зріс. Втім після усунення від влади Януковича та Ко в лютому 2014 року Порошенко відмовився ввійти до новоствореного Кабінету міністрів Арсенія Яценюка.

Президентство Порошенка

Петро Порошенко оголосив про намір балотуватиметься в президенти України 28 березня 2014 р. під час концерту у Вінниці. Цьому передували результати соцопитування КМІС, згідно з якими президентський рейтинг Порошенка сягнув 19%, тоді як на другому місці з 12% був Віталій Кличко. Вже 29 березня Кличко заявив, що підтримає на виборах Порошенка, а згодом закликав Юлію Тимошенко також знятися з виборів на користь Порошенка. Однак Тимошенко відмовилася.

25 травня 2014 р. на позачергових виборах у першому турі Порошенко був обраний президентом України, за нього проголосували 54,70%. Тимошенко, яка посіла друге місце, отримала лише 12,81%.

7 червня 2014 р. відбулася інавгурація П. Порошенка.

Передвиборча компанія Порошенка проходила під гасом «Жити по новому», на яку його виборчий фонд витратив понад 90 млн грн. Ключовими передвиборчими обіцянками було закінчити війну на Донбасі, запровадити безвізовий режим з ЄС, підняти зарплати військовим та реформувати армію, провести децентралізацію, реформу міліції, провести дострокові вибори до Ради, створити суспільне телебачення тощо.

Під час передвиборчої кампанії 2014 року Порошенко також обіцяв продати всі свої активи (за винятком «5 каналу») у випадку обрання його президентом.

Однак продаж активів так і не відбувся. Після виборів Порошенко передав свої активи в управління інвестфонду Прайм Ессетс Кепітал, яким керує батько політика.

У березня 2015 р. Порошенко заявив, що залучає до продажу своїх активів міжнародну компанію Rothschild. За умовами укладеної угоди, Порошенко втратив право втручатися в процес продажу, а всі повноваження отримала Rothschild.

14 січня 2016 р. Порошенко заявив, що передав в незалежний сліпий траст свою частку «Рошену» і тепер не може контролювати актив на період президентства. Також він пообіцяв в майбутньому передати трасту «Міжнародний інвестиційний банк».

При цьому він стверджує, що за умов, які склалися в Україні протягом останніх років, знайти покупця на його активи досить складно.

Крім того, продаж одного з найбільших активів Порошенка – кондитерської корпорації «Рошен», ускладнювався наявністю фабрики в російському Липецьку. Так, за твердженням представників «Рошену», 24 квітня 2015 р. слідкомітет РФ наклав арешт на майно Липецької кондфабрики «Рошен», а компанію позбавили права розпоряджатися цим майном до 13 вересня того ж року. У «Рошен» стверджують, що саме через це Порошенко так і не продав вказану фабрику. Тільки на початку 2017 р. російську фабрику вирішили закрити. 1 квітня 2017 р. вона припинила свою роботу, а у червні завершили її консервацію.

Благодійна діяльність

У 1998 заснував іменний Благодійний фонд, який здійснює благодійні проекти у різних сферах суспільного життя. Повідомляється, що протягом 2014-2016 рр. Фонд Петра Порошенка пожертвував понад 700 млн грн на благодійність, половина з яких пішла на підтримку української армії (275 млн грн на матеріально-технічне забезпечення і 75 млн грн на благодійні фонди для ЗСУ), ще 350 млн грн - на інші соціальні та інфраструктурні проекти.

Родина Петра Порошенко

Батько - Олексій Іванович Порошенко (1936 р.н.), український господарський і політичний діяч, герой України, заслужений працівник сільського господарства України. З 2005 року - керівник ПАТ ЗНКІФ «Прайм Ессетс Кепітал».

Мати - Євгенія Сергіївна Порошенко (1937-2004 рр.), бухгалтер.

Дружина - Марина Анатоліївна Порошенко (1962 р.н.), лікар-кардіолог.

Діти - син Олексій (1985 р.н.), народний депутат України VIII скликання від «Блоку Петра Порошенка»; син Михайло (2001 р.н.); доньки Євгенія і Олександра (2000 р.н.).

У Порошенка був старший брат Михайло, який загинув за нез'ясованих обставин в автокатастрофі у 1997 р.

Інші особисті дані

Громадянин України. Мешкає на території України з дня народження.

Судимості не має.

Володіє українською, російською, англійською, румунською, болгарською та польською мовами.

У школі займався дзюдо, отримував нагороди на змаганнях.