Міноборони роками купує нафтовий шмурдяк у фірм, які ухиляються від сплати податків, зазначають журналісти / фото УНІАН

Хто і як зупиняє українські танки. Нахабна схема заробітку на неякісному паливі для військових

«Укрзалізниця» та Міноборони замість якісного дизельного пального роками купують нафтовий шмурдяк у фірм, які ухиляються від сплати податків. Тільки за останні чотири роки на низькоякісне пальне від однієї групи компаній вони витратили шалені 15 мільярдів гривень. Хто і як зупиняє українські танки й тепловози?

Міноборони роками купує нафтовий шмурдяк у фірм, які ухиляються від сплати податків, зазначають журналісти / фото УНІАН

Дніпропетровські податківці б’ють на сполох, адже виявили, що в Україні роками працює схема, за якою нечисті на руку нафтотрейдери не сплачують податків. Причому, заробляють космічні суми. Як саме це відбувається?

Більш ніж половина всіх паливно-мастильних матеріалів країни проходять через миколаївський порт, який ставить кожного нафтотрейдера перед непростим вибором. Якщо ти чесний представник нафтопродуктового ринку й бажаєш купляти дизельне пальне за кордоном, будь готовий при ввезенні заплатити акциз з кожної тони товару.

«Є дизельне арктичне паливо. При його ввезенні на територію України, сплачується 139,5 євро», - розповідає перший заступник начальника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Сергій Пеньков.

Але якщо чесні правила гри й акциз у 140 євро не для тебе, є обкатана роками, майже безвідмовна, схема ухилення від оподаткування.

Для початку, необхідно зрозуміти одну важливу деталь - авіаційний керосин та дизельне пальне, з хімічної точки зору, браття-близнюки. В той час, як на арені акцизного податку  – вони в різних вагових категоріях. Сергій Пенькова пояснює, що реактивне паливо та авіакеросин ввозяться по ставці 21 євро акцизу за 1000 літрів. У той час як тонна дизелю – 140 євро. Різниця у сім разів.

Тож, що завезе не надто чесний підприємець? Правильно – авіакеросин.

Далі, аби отримати щось дуже схоже на дизель, реактивне паливо необхідно змішати з базовою оливою, акциз з якої не платиться взагалі. Якість палива, звісно ж, залишатиме бажати кращого, проте прибутки стануть захмарними.

«Тобто, з половини ми заплатили 21 євро, в сім разів менше, а з іншої половини ми взагалі не сплачували акциз», - говорить Сергій Пеньков.

Перший заступник начальника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Сергій Пеньков

І саме такий паливний шмурдяк – суміш авіаційного керосину з базовою оливою, який називають «керодизелем» - й почали постачати оборонному відомству та стратегічно важливому для життєдіяльності країни залізничному монополісту винахідливі бізнесмени під виглядом висококласного арктичного дизельного пального.

Зрозуміло, що задля того, аби на якість пального в таких серйозних структурах закрили очі, фігура власника або куратора компанії, яка виготовляє так званий «керодизель», має бути наділена безапеляційною владою та впливом.

«Є такий пан Адамовський, який є куратором цієї схеми…», - розповідає перший заступник начальника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Сергій Пеньков.

Виявляється, що ТОВ «Август пром» та ТОВ «Фірма «Фідея»», які весь 2018 та початок 2019 року працювали з залізницею та оборонкою, й поставили двом відомствам низькоякісного дизельного пального на 4 мільярди гривень, - гвинтики в розгалуженій схемі скандально відомої на всю країну компанії «Трейд коммодіті».

«Ця компанія належить пану Адамовському», - зауважував народний депутат Сергій Лещенко ще у 2017 році.

Саме тоді НАБУ звинуватило Міністерство оборони в розтраті 149 мільйонів гривень. І, начебто, грабувати гроші воякам допомагали саме «комодівці». Після гучного скандалу пристрасті вщухли, справу зам’яли й про «Трейд коммодіті» всі забули. Однак опальні нафтовики часу дарма не втрачали. Відтепер в інтересах всім знайомої компанії діє ціла низка підприємств.

«Адамовський – фінансовий мозок. Є наші умільці з Дніпропетровської області, які запропонували цю схему…», - розповідає Сергій Пеньков.

У відповідь на інформаційний запит «Грошей», пан Адамовський свою фінансову причетність до компанії «Трейд коммодіті» визнає: «В ТОВ «Трейд коммодіті» я був одним із фінансових інвесторів та банків. Я не є і ніколи не був кінцевим бенефіціаром або менеджером, про що заявляли в ЗМІ». Разом із тим, він переконує: про групу компаній, пов’язаних із «Трейд коммодіті», він ніколи не чув.

Втім, ми про неї все одно розкажемо. Вона складна, проте важлива для розуміння того, як саме нас грабують.

Отже, за постачання базової оливи, на основі якої виготовляють керодизель, відповідає ТОВ «Софт оіл». А поставками авіаційного керосину, здебільшого, займається ТОВ «Оптімус конекшн». Далі, за документами, всі компоненти з Миколаївського порту йдуть через ТОВ «Оптімус конекшн» на Одеську нафтопереробну базу, де за затвердженими, згідно з законом, технічними умовами, переробляються на звичайний дизель, а після, через ТОВ «Август пром» та ТОВ «Фірма «Фідея»», продаються кінцевим споживачам, таким як «Укрзалізниця» та Міністерство оборони.

Проте насправді відбувається дещо інакше. Переробка компонентів здійснюється лише на паперах й тільки задля того, аби підняти кінцеву вартість товару.

До речі, технічні умови компанії «Оптімус конекшн» люб’язно надали «коммодівці». Насправді ж, відповідних потужностей для переробки авіаційного керосину у дизель, у групи компаній, афілійованих із «Трейд коммодіті», в Одесі просто немає. «Ми показали, що тут, в Одесі, переробки точно немає, - розповідає перший заступник начальника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Сергій Пеньков. – Обшуки тільки завершились. Це звичайна нафтобаза і там є технолог, який, може, і не знає, що там є якісь техумови. Його на відео допросили і він говорить: «Ніколи тут ніякої переробки не відбувалось... Так, ми зберігаємо чийсь бензин, і все»».

Реальна схема виготовлення та продажу «керодизелю» під виглядом якісного дизельного пального виглядає ось так: ТОВ «Софт оіл» імпортує базову оливу, а «Оптімус конекшн» авіаційний керосин. Далі компоненти закачуються в резервуари ТОВ «Ойл трансшипмент» у Миколаєві, де змішуються. А потім, через ТОВ «Август пром» і ТОВ «Фірма «Фідея»» продаються кінцевому споживачу.

Найцікавіше те, що куратори схеми «Трейд коммодіті» настільки впевнені у власній безкарності, що навіть не намагаються створити видимість реально працюючих компаній. «Гроші» відвідали офіси за офіційними адресами всіх вищеназваних компаній. І всюди, замість нафтовиків у дорогих костюмах, нас зустрічають зачинені двері псевдо-офісів, малесенькі кабінетики біля манікюрниць, які, до того ж, повідомляють, що жодного разу не бачили сусідів, або ж сховані за ролетами вікна квартир, переобладнаних під спільний офіс «Август прому» та «Трейд коммодіті»…

Але червоним прапором безкарності та самопевності цих компаній майорить  директор фірми «Софт оіл» Кирило Суворов. Саме він, начебто підписав контракт із греками на поставку базової оливи, вартістю сім мільйонів доларів. Виявляється, у вільний від підписання багатомільйонних контрактів час, успішний трейдер за тисячу гривень на місяць працює… трактористом.

«Він жодного разу не отримував ні копійки в «Софт оілі» - підприємстві, яке він заснував і був директором, а отримував кошти як тракторист», - розповідає Сергій Пеньков.

«Гроші» спробували відшукати альтруїста Суворова, який вирішив не заробляти на власному підприємстві, виживаючи на зарплату тракториста. Село Василівка, Дніпропетровської області. Саме тут у звичайній замурзаній багатоповерхівці, разом із вічно п’яними братами, проживає директор паливного гіганта Кирило Суворов. Сусіди твердять – ні він, ні його брати й мріяти не могли про власний нафтовий бізнес. Вони набагато частіше зазирали в чарку, аніж в міжнародні контракти.

За фіктивне директорство Суворову платили шалені, як для його безробітної родини, гроші. «Він 1,5 тисячі отримував. Був такий задоволений», - розповідають сусіди.

Та, схоже, сільський псевдо-бізнесмен навіть не підозрював, що зовсім скоро його життя  перетвориться на справжній бойовик. Спочатку його, в рамках кримінального провадження проти «Софт оіла», допитують, він дає свідчення проти своїх кураторів й просить захисту в податківців. Потім його, разом з оперативником, селять на одній із баз відпочинку, звідки Суворова через десять днів викрадають його бізнес-партнери – «комодисти». Далі, вже перевдягнений у дорогий костюм Кирило дає інтерв’ю, де звинувачує фіскалів в тому, що на базі відпочинку його утримували силоміць…

Проте версія «директора» не витримує жодної критики, адже слідчі демонструють відеозапис із камер спостереження, де Кирило без кайданків вільно прогулюється двором та бавиться із собакою. Крім того, охоронець бази, на якій проживав Суворов під наглядом оперативника, розповів, що псевдо-бізнесмен спокійно пересувався по території, ходив купатися, ніхто його ні в чому не обмежував.

«Гроші» намагалися зв’язатися із представниками групи компаній «Трейд коммодіті», проте ні адвокат Єгор Латайко, якому ми дзвонили та писали повідомлення, ні Роман Могила, який представляє інтереси вищезгаданих компаній, так і не знайшли часу на зустріч із журналістами.

 Натомість, замість особистої зустрічі, на поштову адресу редактора програми «Гроші», надійшов лист від компанії «Софт оіл», де вже новий директор фірми, колишній працівник правоохоронних органів Дмитро Олійник, наголошує на викраденні дніпропетровськими податківцями бізнесмена Суворова й пропонує разом із їхніми представниками відібрати зразки базової оливи на миколаївській нафтобазі, аби довести її високу якість.

Втім насправді питання про якість оливи – не першочергове. Головне – це підозри у невідповідності стандартам кінцевого продукту, який постачався Міністерству оборони й «Укрзалізниці» – на мільярди бюджетних гривень. Постачався офіційно бізнесменом-трактористом та підприємством, яке навіть не має власного офісу.

Олександр Соколов, Тетяна Стежар

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter