Приватизація тепла, або Навіщо державі продавати теплоелектростанції?

Нам потрібно уникнути ситуації, коли в країні може утворитися дефіцит електроенергії. Оскільки він завжди стримуватиме зростання економіки... Інтерв`ю  з президентом НАК «ЕКУ» Зіневичем

19 березня Кабінет міністрів України включив в список держкомпаній, що підлягають продажу в 2008 році, контрольні пакети акцій найбільших енергогенеруючих компаній України - ВАТ «Донбасенерго», ВАТ «Західенерго», ВАТ «Центренерго» і ВАТ «Дніпроенерго». На продаж планується виставити держпакети у розмірі 60%+1 акція. Можна сказати, що цей крок є справді революційним, враховуючи обережне поводження з даним сегментом держвласності минулих урядів, і вельми скандальні нюанси, пов`язані хоч би з найбільшою з числа цих компаній, - «Дніпроенерго». Про мету, механізми і проблеми роздержавлення теплової енергетики України в ексклюзивному інтерв`ю УНІАН розповів один з її ідеологів президент НАК «Енергетична компанія України» Володимир Зіневич.

Володимире Олеговичу, уряд узяв курс на форсовану приватизацію теплової генерації. Але останнім часом генеруючі компанії ТЕС показують стабільно позитивні фінансові результати, і держава, яка наразі є мажоритарним акціонером, має від цього свій зиск...

Це дуже відносно. Для розуміння декілька цифр. Сьогодні 52% встановленої потужності України  - це теплова генерація. Але потужності наявні сьогодні потужності досить застарілі та мають великий відсоток зносу і поступово виходитимуть з ладу, як такі що відпрацювали свій базовий ресурс (85% зносу це 30-40 років експлуатації). При цьому якщо візьмемо криву прогнозу зростання попиту на електроенергію усередині країни,  і зіставимо її з кривою вибування з ладу генеруючого обладнання, то до 2016 року ці дві криві перетнуться. Отже, якщо зараз не почати активно інвестувати в модернізацію генерації великі гроші, то той запас міцності, який на сьогодні у нас є, в 2016 році буде вичерпаний.

Є ще один аспект. Україна узяла на себе зобов`язання приєднатися до європейського енергетичного співтовариства (UCTE). Для того, щоб здійснити комплекс заходів пов`язаний з інтеграцією нашої енергосистеми в UCTE, нам необхідно інвестувати в теплову генерацію 800 млн. доларів. Тільки приведення теплової генерації до європейських екологічних норм коштуватиме близько 4,8 млрд. дол. Це все в цінах сьогоднішнього дня без рівня інфляції. 

Загальний же обсяг інвестицій, необхідний для модернізації теплових генеруючих компаній що знаходяться у сфері управління НАК «ЕКУ» становить 17,5 млрд. доларів. Візьмемо, приміром, «Донбасенерго» - найменшу, з  найбільш застарілим устаткуванням  компанію. Вона вимагає вкладень на рівні 4,6 млрд. доларів. А які сьогодні існують можливості у державних компаній? Чи може це зробити держава?

Нам потрібно уникнути ситуації, коли в країні може утворитися дефіцит електроенергії. Оскільки він завжди стримуватиме зростання економіки. Отже, нам не уникнути приватизації станцій.

Але ж є можливість залучення кредитних ресурсів під держгарантії?

Ми не можемо прийти в банки і просити великих грошей, тому що у нас борги, ми знаходимося у стадії банкрутства, тобто компанії обмежені в своїх фінансових можливостях. Кредиторська заборгованість по тепловій генерації на сьогодні складає 830 млн. дол. Практично всі генкомпанії знаходилися в процедурі банкрутства і лише закон № 2711 зупинив цю процедуру (Закон, прийнятий в 2005 році передбачав введення мораторію на банкрутство підприємств ПЕК, що накопичили довгі в період платіжної кризи 90-х років. - Авт.). В результаті, після закінчення дії цього закону 1 січня 2009 року, я більш ніж упевнений, що всі ці підприємства можуть піти з молотка і без будь-яких інвестиційних зобов`язань - просто за борги.

Є ще один момент - дуже високий рівень політизованості всіх компаній.  Помінявся уряд - потрібно призначати новий менеджмент. Це теж одна з причин відсутності стабільності і спадкоємності в розвитку компаній.

Ну і крім того, для проведення масштабних проектів в України недостатньо ні фінансових, ні людських, ні виробничих ресурсів. Наші заводи вмерли, основні виробники устаткування знаходяться в Європі, Азії, США.

Тому - нам потрібні власники, які матимуть значні фінансові ресурси і які в змозі будуть  реалізувати такі програми.

Добре, що тоді відбуватиметься з ціною на електроенергію? Адже логічно, що інвестор, що вкладає гроші, робить це, виходячи з далеко не альтруїстичних мотивів. Свої інвестиції він намагатиметься повернути в максимально стислі  терміни.

Подивимося на сьогоднішній механізм залучення коштів в модернізацію обладнання.  Компанія самостійно проводить розрахунок своїх потреб для реалізації того або іншого інвестиційного проекту, потім подає ці розрахунки до Національної комісії регулювання електроенергетики. НКРЕ затверджує тариф, в якому враховано, що споживач повинен заплатити вже сьогодні, щоб компанія зробила щось в майбутньому. Якщо відразу почати реалізовувати всі модернізаційні проекти, то наш споживач фізично не зможе платити за електроенергію.

При цьому вірогідність того, що компанія ефективно розпорядиться коштами  інвестиційної надбавки до тарифу, дуже умовна. Адже у них не немає ніякого стимулу завершити будівництво швидко, вчасно, як це було б за умови погашення кредиту, коли потрібно платити ще й відсотки.

А інвестор, як правило, може дозволити собі фінансувати проекти, враховуючи, що їх окупність можлива після початку фактичної експлуатації. При цьому положення про відстрочене повернення коштів фіксуватиметься в умовах приватизаційного конкурсу. Припустимо в умовах прописуватиметься, що інвесторові  дається 15-17% щорічно для повернення на капітал.

У такому разі період окупності проектів, а отже і вплив на ціну електроенергії, відтерміновується на 5 років. При класичному механізмі, який існує сьогодні (інвестиційна надбавка до тарифу) повне навантаження по інвестиціях лягає на споживача відразу. Другий варіант, запропонований нами, передбачає комфортнішу адаптацію споживача до зростання ціни. А зростання ціни відбуватиметься у будь-якому випадку, незалежно від того, будемо ми залучати приватного інвестора  або не будемо.

У будь-якому випадку, згідно нашого прогнозу, якщо ми підемо шляхом широкої приватизації, то мить перетину кривої зростання потреби в електроенергії і кривої втрати потужностей, відсунеться на  8 років з 2016 до 2024 року. Критики можуть сказати - так, що таке 8 років, а що буде через 50 років? А через 50 років можуть з`явитися нові технології, може з використанням енергії Сонця, вітру...

Якщо спростити проблему, то державі вигідніше відмовитися від генерації шляхом продажу, оскільки вона не має в своєму розпорядженні необхідного грошового ресурсу?

Розвивати і фінансувати  теплову енергетику - це не функція держави, у всьому світі це питання бізнесу.  В світі залишилися дуже мало країн, де енергетика не знаходиться в приватних руках. Навіть Російська Федерація пішла по шляху передачі генерації  бізнесу - сьогодні там вже 75% тепловій генерації в приватних руках.

Ми пропонуємо продати державні пакети 60%+1 акція на відкритому конкурсі, на аукціоні з фіксованими зобов`язаннями інвестора, прописаними на 10 років. Чому не 50% +1? Досвід показує, що в нашій країні 50% + 1 акція не дає можливості ефективно управляти: забезпечити кворум для проведення зборів, змінювати менеджмент (“Дніпроенерго” тому приклад). Володіння пакетом 60%+1 дозволяє реалізовувати такі проекти.

Обов`язковою умовою для всіх інвестпроектів стане погашення боргів, а також приведення генеруючих потужностей у відповідність із стандартами і вимогами ЄС, зокрема екологічними.

Ті міноритарні пакети, які у нас залишаться, ми вважаємо за доцільне продати в 2009-2010 роках на вторинному ринку. При цьому варто врахувати, що після приходу інвестора, початку модернізації, очищення від боргів, вартість компанії суттєво зростає.

Чого натомість чекає інвестор?

Прозорої регуляторної політики, яка гарантує повернення інвестицій. Довгострокових контрактів на постачання палива і продаж електроенергії. Для цього потрібно реформувати існуючий енергоринок. Ці процеси зараз відбуваються, наприкінці минулого року уряд затвердив концепцію реформування ринку. Крім того, інвестор чекає гарантованого покриття витрат на консервацію резервних потужностей, які безпосередньо не задіяні у виробництві, але необхідні. І безумовно врегулювання земельних відносин.

Інвестор попросить час на вивчення компанії - приблизно місяці три, і безумовно проведення прозорого аукціону, щоб умови не виписувалися під когось конкретно. Тільки в цьому випадку можливий прихід великих і серйозних компаній.

А які в зв`язку з цим перспективи роздержавлення теплоелектроцентралей (ТЕЦ)?

Там теж подібна ситуація. Ми ініціюватимемо внесення змін до закону, який дозволив би провести приватизацію теплоелектроцентралей. Інакше відбудеться те ж саме, що і з генкомпаніями. Усі ТЕЦ сьогодні знаходяться в складному фінансовому стані і борги, які накопичуються, можуть привести до банкрутства і до ризику руйнування системи централізованого теплопостачання споживачів.

Кого можуть зацікавити ТЕЦ?

Зацікавленість висловлюють місцеві інвестори, російські, американські компанії. Ми з ними ведемо переговори.

Хотілося б почути чітку позицію НАК «ЕКУ» по ситуації, що склалася навколо «Дніпроенерго». Сьогодні вона наближається до патової. НАК «ЕКУ» заявляє, що володіє 76,04% акцій генкомпанії, тоді як структури, аффілійовані з ДТЕК, говорять про те, що є власниками післяемісійних 44%. Наскільки обґрунтовані такі заяви ДТЕК в контексті низки судових тяжб, в яких оспорюється законність проведеної емісії?

У мене, як у представника держкомпанії є виписка на 76% акцій. Я не можу коментувати це.

Проте ГКЦБФР зареєстрував цю емісію...

Є процедура. Зареєстрував емісію, провів всі дії і залишається остання головна дія: потрібно внести зміни до глобального сертифікату. «Бізнес-інвест» зараз судиться (ТОВ «Фінансова компанія «Бізнес-інвест», що є міноритарним акціонером «Дніпроенерго», оскаржила в суді збільшення статутного фонду компанії. Справа, пройшовши ряд судових інстанцій, в даний час знаходиться на розгляді палати у цивільних справах Верховного суду України. Чергове слухання у справі призначене на 8 квітня - Авт.).

НАК «ЕКУ» не може брати участь у цьому процесі, оскільки ми не сторона у справі і існують певні юридичні тонкощі. Вступати з свого боку в ці судові тяжби у нас теж ніякої логіки не немає, оскільки справа дійшла до Верховного суду, слухання у справі, до речі, постійно переноситься. Але проведення зборів не повинне залежати від того, скільки разів переноситься засідання суду. Поки у мене є 76% акцій, я голосуватиму тільки таким пакетом, тому що іншої виписки у мене немає. Логічно? І володіючи 76% акцій «Дніпроенерго», Національна компанія має повне право проводити збори.

На зборах «Дніпроенерго» 21 березня було вирішено змінити менеджмент компанії зокрема склад Спостережної ради і голову правління. Проте колишнє правління вважає себе цілком легітимним.

Це бізнес. Безумовно, ДТЕК боротиметься до кінця.

А коли новий менеджмент зайде на компанію? Як він заходитиме? Чи можливе повторення ситуації що відбулася 21 березня?

Це просто ще раз говорить про того «ефективного» управлінця, який ухвалює такі рішення. Я вважаю, що збори акціонерів «Дніпроенерго» 21 березня повинні були відбутися, ми маємо повне право на заміну Спостережної ради, на заміну менеджменту.

Проте, нам не дозволяють це зробити і це знову-таки питання моральності бізнесу. Тобто йде відверте захоплення генкомпанії, рейдерське, як модно зараз казати. При цьому у рейдерстві звинувачують чомусь НАК «ЕКУ», а я вважаю, що рейдерське захоплення відбулося до цього, і акціонери, які вважають себе власниками 44%, не допускають управлінців НАК «ЕКУ» до управління.

Все ж таки, коли можна буде чекати завершення формування нового складу правління «Дніпроенерго»?

Поки нам цього не дають зробити. Ми проти силового захоплення і я думаю, що здоровий глузд візьме в гору.

Чому НАК «ЕКУ» була зацікавлена в проведенні зборів «Дніпроенерго» 27 березня,  які,  втім, так і не відбулися? Адже вже 21 березня всі ключові питання по компанії були вирішені?

В першу чергу, питання про розподіл 120 млн. грн. прибутку за 2007 рік. Держава хотіла б одержати свої дивіденди. Але хто, на який пакет і скільки дивідендів одержить? Чи то держава одержить 76% прибутку, чи то держава одержить 50%.

У своїй офіційній заяві НАК «ЕКУ» пропонувала ДТЕК сісти за стіл переговорів. Що може стати предметом таких переговорів?

Переговори про право НАК «ЕКУ» управляти цією компанією, а ДТЕК, як міноритарному акціонерові, брати участь в цьому управлінні. Зокрема, потрібно визначити яку частину управління візьме на себе ДТЕК. Виграють вони суд, внесуть зміни до реєстру, проведуть збори і в цьому випадку теж потрібно буде сідати за стіл переговорів і вирішувати питання управління. Так ведуть діалог партнери-акціонери всіх АТ.

Відомо, що ДТЕК погасив всі боргові зобов`язання «Дніпроенерго» (близько 1 млрд. грн.) і, більше того, зобов`язався інвестувати в компанію більше 1 млрд. грн впродовж 5 років. Який вихід з ситуації по вже вкладених грошах ДТЕК у випадку, якщо все ж таки додаткова емісія буде визнана незаконною?

Наша позиція наступна. Виставляється на аукціон 60%+1 акція і тоді вже інвестицій потрібно буде не мільярд гривень, а 4 мільярди доларів. Розумієте в чому різниця? Цей один мільярд гривень інвестицій не дає того ефекту, який повинен бути з точки зору енергетичної безпеки країни. Якщо (ДТЕК - Авт.) згодні з цим, тоді купуйте весь пакет акцій, підписуйте зобов`язання на 3,8 млрд. дол. Я думаю, що тоді буде знайдений і механізм компенсації всіх витрат.

В`ячеслав Ржеутський

УНІАН в Google News