"Хочеться вірити, що при обранні подарунків більшість керуються не нав’язаною рекламою", - Оксана Кокота / УНІАН

Оксана Кокота: Правильно обирати подарунки за принципом "просто приділити увагу", а не "обов’язково здивувати до втрати свідомості"

Скільки витрачати на новорічні подарунки, щоб не було зайвого стресу, як правильно реагувати на занадто дорогі подарунки, куди подіти непотрібні та як різдвяна реклама мотивує нас купувати більше, в інтерв’ю УНІАН розповіла практикуючий психолог Оксана Кокота.

"Хочеться вірити, що при обранні подарунків більшість керуються не нав’язаною рекламою", - Оксана Кокота / УНІАН

Як реклама та маркетинг впливають на наш вибір новорічних подарунків? Чи не здається вам, що культура споживання нівелює істині сенси «різдвяного духу», «новорічного дива» та святкового настрою?

Особисто для мене, маркетинг і реклама є бізнесом, а подарунки та святковий настрій все-таки трішки про інше. І мені хочеться вірити, що при обранні подарунків більшість керуються не нав’язаною рекламою, а власними побажаннями та бажанням потішити близьких людей. Але, так, маркетинг тисне та може впливати на вибір подарунків, хоча це буде також залежати від матеріальної спроможності людини. Маркетингові ходи мотивують нас кувати додатково, наприклад, замість чотирьох потрібних подарунків можеш купити шість. Або, якщо вважаєш достатнім купити одну річ, маркетинг може мотивувати докупити додаткову «родзинку».

Різдвяна та новорічна реклама, зазвичай, стимулює шукати та купувати «ідеальний подарунок». Чи можна сказати, що, через якісь психологічні особливості, певні люди є більш схильними до такого впливу та нав’язування ззовні?

На будь-який обраний вами подарунок впливає ваш психологічний стан. Наприклад, дехто обирає та купує подарунки, бо хоче комусь сподобатися. Інший купує, щоб через подарунок підняти власну значущість. Мотивація купувати подарунки у всіх різна, але в будь-якому випадку дарування приносить задоволення свідоме чи несвідоме. Це у процесі дарування об’єднує всіх, навіть якщо купуєш щось, щоб когось задобрити чи підлеститися.

Маркетингові моменти також впливають на внутрішню мотивацію купити той чи інший подарунок. Розумієте, маркетинг – це доволі тонка річ, яка точково впливає на психологічні особливості особистості. Простими словами: зачіпає саме те, що закладено в людині. Наприклад, у рекламі звучать слова про «дотик матері» чи «спогади про перший поцілунок». Людину, для якої перший поцілунок був важливим, така реклама обов’язково зачепить.

У кожного свої внутрішні тригери?

Саме так, і маркетинг на цьому будується. Когось тригерне на якесь слово, когось – на порівняння.

Читала, що вручення подарунків приносить більшу психологічну користь тому, хто дарує. Чому?

Даруючи подарунок, ми відчуваємо внутрішній емоційний підйом. Як наслідок, наша самооцінка підвищується, значущість нашого «я» для нас самих виростає. Насправді, це радше несвідомий процес. Заборонити його не можна, потрібно ж якось собі лестити час від часу (посміхається).

Ви згадали, що маркетингові ходи можуть мотивувати купити більшу кількість подарунків, аніж планувалося. А чи має прагнення купувати більше подарунків, ніж потрібно, якесь психологічне пояснення?  Можливо, таким чином людина намагається «купити щастя»?

"Подарунки – це добра справа, а добрі справи збільшують нашу значущість", - Оксана Кокота / УНІАН

Знову ж таки, треба розділяти купівлю подарунків для себе чи для іншої людини. Бо мова йде про різне емоційне тло. Коли купуєш собі, то на вибір впливають навіть певні несвідомі речі. Наприклад, може мати місце певне заміщення (самотня людина щось купує, щоб не здаватися одинаком). Купівля великої кількості подарунків для когось зміцнює відчуття внутрішньої впевненості. Адже подарунки – це добра справа, а добрі справи збільшують нашу значущість у власних очах. І коли замість критичного мислення на передній план виходить внутрішня «жадібність» до цього відчуття, ми купуємо ще трішки більше. Бо несвідомо віримо в те, що це на краще. Мабуть, для більшості такі моменти купівлі подарунків і їх дарування є уявленням про щастя. Хоча для мене купівля подарунків – це не момент щастя в чистому вигляді, а, перш за все, турбота.

Існує неписаний закон, мовляв, ціна подарунку не важлива. А найкращий подарунок - зроблений власноруч. Однак більшість людей засмучується, отримуючи відвертий мотлох. Чи впливають тут психологічні особливості нашої особистості? Можливо, отримуючи у дарунок щось «таке собі», ми вважаємо себе «такими собі»…

Забезпечити та «обслуговувати» чиїсь очікування щодо подарунка складно. Адже вони залежать від багатьох складових, зокрема, від самооцінки людини та її поваги до себе, від культури та внутрішньої виховної травматизації. Тим більше, ми хочемо, щоб нас задовольнили виключно тим, що самі собі нафантазували. А в подарунках цінуємо не момент дарування, а саме дарунок. І тут, між іншим, впливає також наша ментальність. Наприклад, уявімо два подарунки –  IPhone та вишиту власноруч картину. Мабуть, отримати IPhone були б раді всі (навіть, якби для людини він був другим). Ментально ми приймемо IPhone, попри те, що картина вимагає колосальної праці, терпіння та любові. Це вже говорить про культурно-духовний стан нашого суспільства. Зауважу, що говорю виключно свою думку.

Наслідки реклами проглядаєте?

Так, бо не думаю, що сто років тому цінність подарунків вимірювалася вартістю. Тим більше, нині ще є момент певного хизування, через який ми не вміємо цінувати, що маємо, а занадто звертаємо увагу, що є у когось. На тлі власної невпевненості, починаємо порівнювати себе: «У нього IPhone, а навіщо мені картина, яку навіть показати не зможу». Цінність дарування трансформувалася в споживчий обіг. У принцип – ти мені, а я тобі. Ти мені подарунок на сто гривень, і я тобі на сто гривень. Ти мені на тисячу, і я тобі на тисячу. Ми потрапили в ментально-соціальні перегони, де відсутня духовна моральна складова. Розбещеність суспільства в плані пропозицій дається взнаки.

Так само батьки розбещують дітей коштовними подарунками, які не по кишені.

Абсолютно з вами погоджуюся. Коли купуєш дитині коштовні ляльки за гроші, яких не маєш, у дитини втрачається базис розуміння реальності. В холодильнику пусто, але на столі лежать три IPhone. Дитина це бачить та розуміє, що можна бути голодним, але IPhone апріорі існує. Потім, в дорослому житті цієї дитини, також буде зберігатися збочене сприйняття реальності та її можливостей. Наприклад, вона вважатиме необхідним купити автомобіль (бажано, гарний), попри те, що у сім’ї не буде коштів для задоволення базових потреб (якісна їжа, одяг, власне житло). І все тому, що ментально дитина виховувалася на цьому розриві.

На думку експерта, і за "погані подарунки" потрібно бути вдячними / УНІАН

Також важливо пам’ятати, що дітям потрібен комунікативний супровід, тобто, пояснення певних речей. Ми повинні пояснити, звідки традиції дарувати подарунки, чому такий подарунок, а не інший (наприклад, що Миколайчик приносить лише солодощі). Маємо з’єднувати певні моменти, щоб у дитини вибудовувалася логіка та причинно-наслідковий зв'язок, звідки що взялося.

Чи існують ризики майбутнього знецінення будь-яких подарунків у людини, яка звикла отримувати їх багато? У відомій історії про чарівника Гаррі Поттера, його двоюрідний брат Дадлі Дурслі починає істерику, коли отримує меншу кількість подарунків, ніж минулого року.

Це залежить від людини, якій дарують. Якщо людина знецінювала подарунки та вимагала більше, вона робитиме це надалі, попри кількість. Може бути як один знецінений подарунок, так і п’ятдесят. Знову ж таки, це несвідома сформована поведінка. Відповідно, для людини, яка навчена цінувати увагу та турботу про себе, не важлива кількість та якісь подарунків. Головне, що про неї пам’ятають.

Як правильно реагувати на «погані» подарунки? Коли розуміємо, що цього не хотіли, вам це не потрібно і куди тепер це діти…

Першу реакцію в моменті дарування та прийняття подарунку не можливо підробити. Ви зреагуєте тілом, обличчям, м'язами, сіпанням ока. Це несвідомий секундний процес, який не зможете зупинити, і рекомендації тут надати важкувато. Тому, перш за все, нічого не очікуйте. Просто будьте вдячні за те, що про вас згадали. Потрібно внутрішньо готувати себе не до цінності подарунку, а до того, що маєте людей, які хочуть вам щось подарувати. Тоді в моменті дарування ваша реакція буде більш спрямована не на те, що дарують. А на того, хто дарує.

Також хотіла б зауважити, що непотрібних подарунків насправді немає. Завжди вони комусь більш необхідні, і в XXI столітті можна це розуміти. Люди повинні усвідомити, що є інші, які навіть мріяти не можуть про знецінений ними подарунок.

Пропонуєте передавати на благодійність?

Сто відсотків. Якщо маєте подарунки, які вважаєте непотрібними, віддавайте їх тим, хто взагалі не очікує на подарунок. Будьте такими собі меценатами щастя та радості.

Нерідко стрес може викликати й занадто дорогий подарунок. Люди починають відчувати себе зобов’язаними. Як правильно реагувати тане підгодовувати цей стрес?

Так і хочеться відповісти словами із фільму: «Я найбільш чарівна та приваблива, і я того варта». Знаєте, всі наші реакції на реальність, в тому числі, на вибір подарунку, дарування та прийняття подарунку, формуються з раннього віку. Який фундамент заклали, як дитину навчили сприймати подарунки, так вона і буде реагувати. Якщо людина зразу починає думати: «Я негідна», – це наслідок якихось травмуючих моментів виховання.

Оксана Кокота розповіла, скільки грошей варто витрачати на новорічні подарунки / УНІАН

Ці сформовані механізми реакції будуть з нею все життя, але їхній вектор можна трішки змінити. Наприклад, завжди рекомендую просто хвилинку помовчати і водночас запустити трішки інший ланцюг думок. Зокрема, зрозуміти та пригадати, що це не ваш вибір та відповідальність, а людини, яка дарує. Не важливо, що спонукало людину до цього –  це його думки, вибір та відповідальність. Якщо він вам це дарує – він знає, чому він це робить. Зупиніться та зрозумійте це. З вашого боку має бути тільки один момент - будьте вихованою людиною та подякуйте. 

Скільки радили б витрачати коштів на новорічні подарунки, щоб це не викликало додаткового стресу?

Орієнтуватися треба на свої можливості, але радила б витрачати не більше двадцяти відсотків [місячного доходу]. Бо подарунки подарунками, але ще треба накрити святковий стіл, поїхати в гості, можливо, придбати нове вбрання. Всі ці витрати – це також, по суті, подарунки собі коханим. Щодо розумних витрат, то завжди заохочую писати списки. Написав, поставив галочки «зроблено» і все. Найдивніше для мене, коли люди їх не пишуть. Не написав, накупив повний візок, виходиш з магазину щасливий і бідний.

Також рекомендую писати, кому що подарувати. Дуже підтримую практичні та корисні подарунки, всі ж ми плюс-мінус знаємо своїх близьких. Пакуночок прекрасних натуральних солодощів тому, хто любить солодке. Нові рушники для того, хто обожнює піклуватися про свою оселю. Потрібно намагатися вкладати в традицію дарування душу, а не тільки гроші.

Як на мене, то правильно обирати подарунки за принципом «просто приділити увагу», а не обов’язково когось здивувати. Бо насправді наше прагнення здивувати людину, щоб вона втратила свідомість зі словами: «Вау, як ти вгадав», – це не про людей, яким ми даруємо подарунок, а про нас самих.

Ірина Шевченко

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter