Юрій Павленко: безпритульність не подолаєш кавалерійським наскоком

Кожна п’ята жертва зґвалтування і кожна шоста жертва торгівлі людьми - це дитина. Якщо людина бачить насильство над дитиною і проходить мовчки – вона стає співучасником злочину... Інтерв`ю

Напередодні Міжнародного дня захисту дітей Міністр у справах сім’ї, молоді і спорту Юрій Павленко дав інтерв’ю УНІАН

Пане Юрію, як відомо, у США діти мають право зателефонувати в спеціальну службу і поскаржитися на своїх батьків. До якого ступеня Міністерство має намір розширювати права дітей в Україні?

В законодавстві прописана кримінальна відповідальність за насильство над дитиною. Один з нещодавніх випадків - батько довів сина-підлітка до самогубства. Через постійні побої хлопчик кинувся з 5-го поверху (слава Богу, вижив). Завдяки психологам у суді було змінено статтю про нанесення тілесних ушкоджень на статтю про доведення до самогубства. Правда, батько втік від відповідальності прямо з суду і зараз перебуває в розшуку. 

В Україні права дітей визначаються чинним законодавством і Конвенцією ООН про права дитини. У частині прав та обов`язків батьків є серйозні обмеження, наприклад, право бити дітей. Саме тому передбачено, наприклад,  і процедуру позбавлення батьківських прав, а за відповідних обставин - кримінальну відповідальність.

У Міністерстві внутрішніх справ створено спеціальний орган -  кримінальну міліцію у справах дітей, що займається  питаннями профілактики правопорушень та злочинності.

Кожна п’ята жертва зґвалтування і кожна шоста жертва торгівлі людьми - це дитина. За останні п’ять років зросла майже втричі кількість зафіксованих злочинів щодо торгівлі дітьми.

Ми розраховуємо на активність дітей, сусідів, усіх, кому стало відомо про насильство. Як сказано в Законі про охорону дитинства, це обов’язок кожної людини. Якщо людина бачить насильство над дитиною і проходить мовчки – вона стає співучасником злочину.

Ви заявляли, що кількість “дітей вулиці” суттєво зменшується. За рахунок чого? Чи можна говорити про повне подолання дитячої безпритульності в Україні найближчим часом?

Самому явищу «безпритульність» близько 20 років. За цей час виросло ціле покоління. Тому цю проблему не подолаєш кавалерійським наскоком чи одним вольовим рішення. Втім, дійсно, кількість дітей, вилучених з вулиць, зменшилась від 58 тисяч у 2001 р. до 37 тисяч у 2007 р.

Тут головним чином спрацювала розроблена нами система попередження проблеми - вилучення дітей з кризових сімей до того, як вони потраплять на вулицю. На ситуацію вплинуло також і те, що усиновлення почало відбуватися безпосередньо із притулків, чого не було раніше. Протягом 2007 року з притулків було влаштовано в прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу 468 дітей, і ще 519 дітей - під опіку.

Подолати безпритульність можна тільки завдяки влаштуванню дітей із притулків у відповідні форми виховання. При цьому, підбір тієї чи іншої форм має бути адекватним для кожної дитини. Велике значення має навіть те, що притулки перетворюються на Центри соціально-психологічної реабілітації, що свідчить про зміну самої філософії  у ставленні до дітей.

Хіба вивіска змінить ставлення до дітей? Чим відрізняється центр соціально-психологічної реабілітації від притулку? 

Змінюється не вивіска, а сам підхід до дитини. Умовно кажучи, притулок для дитини з вулиці – це тимчасове утримання (3 місяці). На практиці це „косметичний догляд” - тут відмиють, підлікують, одягнуть, нагодують. Але розібратися в справжніх душевних причинах, чому дитина втекла з дому чи з інтернату - неможливо.

Якщо, наприклад, брати ситуацію в Києві, 70% безпритульних - це діти з регіонів. Дуже часто вони відмовляються розповідати будь-що. За час перебування в притулку ми встигаємо лише з`ясувати звідки дитина втекла, зв’язатися з місцевими органами влади, організувати відправку та влаштування в сім’ю або інтернат. Це не значить, що тут з дітьми не працюють психологи, але допомогти дитині, яка зазнала насильства, пережила глибокі душевні травми, часу надто мало.

Перед центром соціально-психологічної реабілітації поставлені інші завдання – дослідити душевний стан дитини, розібратися з її проблемами. Такі заклади розраховані на 20-25 осіб, адже психологи працюють за індивідуальними програмами. Щоб повністю продіагностувати, оцінити потреби такої дитини, підібрати форму сімейного виховання, підготувати до цього, було встановлено мінімальний термін – 9 місяців.

Скажімо, якщо взяти дівчинку 14 років, яка втекла з дому через те, що її ґвалтували родичі - вона потребує допомоги психолога, адаптації для того, щоб повернутися в суспільство. Тут також треба делікатно підбирати форму сімейного виховання, яка справді потрібна дівчинці. За результатами діагностування ми перевіряємо кризові сім`ї та ситуації в інтернатах.

Куди влаштовують дітей, вилучених з вулиці?

Із 37 тисяч дітей, виявлених на вулицях під час рейдів у 2007 р., 60% дітей повернули в біологічні сім’ї, близько 25% влаштували до притулків та центрів соціально-психологічної реабілітації, решту повернули до опікунів та піклувальників, інтернатних закладів чи влаштували до закладів охорони здоров’я. Так що програма з подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006-2010 рік дає свої плоди.

Якщо 60% дітей повертають з вулиці в родину, яка гарантія того, що вони не втечуть знову? Адже зазвичай з благополучних родин діти не тікають…

На жаль, трапляються випадки, коли діти тікають навіть із благополучних родин - наприклад,  через проблеми підліткового віку.

Щодо повернення дітей у біологічні родини. Найчастіше ми стикаємося з сім`ями, які  перебувають в тяжких життєвих обставинах і потрапляють під супровід Центрів соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. Психологи, соціальні працівники зобов’язані підтримувати подібні сім`ї. У них на обліку і бідні, і багатодітні, і так звані "кризові" сім`ї.

Мушу визнати, що такі заходи іноді не дають ефекту - тоді Служба у справах дітей ініціює позбавлення батьківських прав, якщо для цього є відповідні юридичні підстави.

У 2007 р. у Києві, наприклад, було юридично позбавлено батьківських прав 205 батьків - іншими словами надано допомогу 221 дитині. У 2006-му - 145 батьків (171 дитина). 

Яка  форма сімейного влаштування, на Ваш погляд, має перевагу?

Моє завдання як міністра – забезпечити право кожної дитини на виховання в сім`ї. Переконаний, який би не був красивий інтернат, він не може замінити сімейного тепла. Тому ми намагаємося повноцінно розвивати усі форми сімейного виховання - усиновлення, опіку та піклування, прийомні сім`ї та дитячі будинку сімейного типу. Щодо переваг, вони є у кожної форми виховання. Опікунство та піклування дозволяє виховувати дитину в родинному колі. У прийомній сім`ї може виховуватися до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в тому числі ВІЛ-інфікованих. Дитячий будинок сімейного типу має перевагу в тому, що сюди приймають братів і сестер, адже тут виховують від 5 до 10 дітей-сиріт і дітей, позбавлених  батьківського піклування. 

Для нас головне - щоб кожна дитина отримала ту сім`ю, яку вона потребує. Наразі в інтернатах поки перебувають 26 тисяч українських дітей. За статистикою, в 2004 р. українці всиновлювали з 103 тисяч дітей-сиріт тільки 1432 дитини, в дитячих будинках сімейного типу перебувало 991 дітей, в прийомних сім`ях - 191 і близько 66 тисяч були взяті під опіку. У 2007 році ці показники суттєво зросли. За нашими прогнозами, в 2008 році українцями буде усиновлено до 3 тисяч дітей, ще 2 тисячі будуть прийняті в прийомні сім`ї.

Коли Ви вперше прийшли в Уряд, скрізь була реклама “Кохаймося”, плюс 8 тис. грн. на кожного новонародженого малюка, додаймо ще ряд об’єктивних факторів -  все це призвело до зростання народжуваності. Але дітей нема куди діти, адже в столиці і в країні спостерігається брак дитячих садочків. Ви опікуєтесь цим питанням?

Останнім часом справді зростання дитсадків не встигає за народжуваністю дітей. Дитячі садки перебувають у впорядкуванні місцевих органів виконавчої влади. Але у будь-якій ситуації, що стосується дитини, Міністерство у справах сім`ї, молоді та спорту не залишається осторонь.

Тижнева заробітна плата Президента України та голови його Секретаріату буде переказана на Лотиковський будинок дитини в Луганській області. А Ви не плануєте віддати частину свого заробітку на благодійність?

Напередодні Міжнародного дня захисту дітей тижнева заробітна плата керівництва та одноденний заробіток працівників Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту будуть переказані Жмеринському центру соціально-психологічної реабілітації дітей на придбання медичного обладнання, а саме - апарату “Тубус-кварцу”. У сумі - це приблизно 50 тисяч гривен. Це перший притулок для дітей, який було реорганізовано у центр соціально-психологічної реабілітації дітей. Сьогодні там перебуває 20 вихованців: 7 хлопчиків та 13 дівчаток.

А як Ви виховуєте своїх дітей? Дозволяєте собі сварити їх чи карати за якусь провину?

Для мене дуже важливий батьківський досвід. Це спілкування, спільні заняття спортом, підтримка дитини, навчання. Кожну вільну від роботи хвилину я приділяю своїм двом синам. Для мене роль батька у вихованні - це не засіб покарання, а навпаки приклад, яким має бути чоловік.

Соціальний обов’язок кожного батька - зробити свою дитину щасливою. А що таке щастя наших дітей? Це їх самостійність - тобто здатність навчатися, думати, приймати рішення і відстоювати свою думку.

Розмовляла Анна Ященко