Персони нон-грата в Україні. Чи зможе Янукович їх реанімувати?

Прем’єр-міністр, готуючись до зустрічі з Путіним, всіляко підсолоджував її різними цукерками. Серед яких була обіцянка реабілітувати російських персон нон-грата в Україні... Жириновський, Затулін, Лужков, Леонтьєв, Зюганов та інші...

Прем’єр-міністр, готуючись до зустрічі з Путіним, всіляко підсолоджував його різними цукерками. Серед яких була обіцянка реабілітувати російських персон нон-грата в Україні. «Минув складний час політичних баталій з обох сторін», – пояснив він.

Прем’єр мав на увазі російських політиків, котрі цього року отримали статус “нев’їзних” в Україну – Жириновського, Затуліна та журналіста Леонтьєва. Однак, не обізнаний у дипломатичних термінах, Янукович не знав, що троє громадян Росії не мають статусу “персон нон-грата”.

Яким чином прем’єр-міністр може провести “реабілітацію”? Олександр Татаревський, юрист Міжнародного центру перспективних досліджень, вважає, що обіцянка прем’єра є скоріше декларацією нової політики уряду щодо громадян Росії. А заразом – можливо, і вказівкою відповідним органам. “Якщо це рішення СБУ є напівформальним, достатньо дати вказівку голові СБУ. Але якщо справа серйозна, він може вийти з пропозицією або винести питання на засідання уряду. Щоправда, у цивілізованих країнах так не робиться. Для цього є суд,” – вважає юрист.

Це стосується лише “нев’їзних” осіб. З персонами нон-грата може бути простіше. І ось у чому різниця. Відповідно до Віденської конвенції, персоною нон грата може бути оголошена особа, що є дипломатом - головою або співробітником дипломатичного представництва. Саме такими персонами опікується Міністерство зовнішніх справ, яке не може не виконати вказівки глави уряду. А названі росіяни є “клієнтами” СБУ, яка і застосувала до них формулювання “особа, якій заборонено перебування на території України або перебування на цій території є небажаним”, керуючись Законом “Про Статус іноземців в Україні”. Таких, як повідомила прес-секретар СБУ Марина Остапенко, ще торік в Україні нараховувалося близько чотирьох тисяч. Частина з них – люди, що проходили по кримінальних статтях в Україні або за кордоном - у державах, з якими підписано договір про видачу таких осіб у разі їх перебування на території країни. Для порівняння - в сусідній Білорусі таких понад 40 тисяч, там влада не обмежує собі в задоволенні ставити штампики в паспортах про відмову у в’їзді. Власне кажучи, там і сама влада – Лукашенко разом із близько сорока своїми чиновниками – невиїзна до Європи.

Утім, якщо пригадати, з українською владою була подібна історія – у 2004, коли наближалися вибори, американський уряд заборонив в’їзд кільком політикам та чиновникам з оточення Кучми та Януковича. Серед них були Віктор Медведчук, тоді – голова Адміністрації Президента, зять Президента Віктор Пінчук, глава МВС Микола Білоконь, генпрокурор Геннадій Васильєв. Таким чином, як Європа натякала Лукашенкові, так і Америка натякала Кучмі, що  вже час будувати демократію в країні.

Нова українська влада перейняла таку практику, і це було більше схоже не на боротьбу із злочинними елементами-терористами, а на звичайні політичні репресії. Про що, до речі, неодноразово говорили українські політологи та аналітики. Дмитро Видрін, директор Європейського інституту інтеграції та розвитку відзначав, що у таких заходах немає сенсу. Мовляв, ефективніше проводити полеміку через ЗМІ, ніж використовувати старі комуністичні методи. Олесь Доній, керівник Центру досліджень політичних цінностей констатував, що Україна досі не відпрацювала зовнішньополітичних відносин з Росією, в той час, як остання щоразу знаходить нові місця для точкових ударів.

Найбільш скандальні “небажані особи”

Володимир Жириновський, депутат, віце-спікер Держдуми РФ

“Я ХОЧУ, ЩОБ УКРАЇНСЬКІ ХЛОПЦІ ПОВЕРТАЛИСЯ З ІРАКУ В ТРУНАХ”

Нев’їзний в Україну з початку червня цього року. Про це його попереджав перший заступник голови МЗС Антон Бутейко, якого той назвав “шпигуном ЦРУ, який сидітиме, коли прийде московський трибунал”. Також Володимир Вольфович неодноразово висловлював шовіністичні твердження щодо України, зокрема, озвучував ідею приєднання України до Росії: "Якщо Януковичу вдасться провести федеральну реформу, відбудеться розпад України і входження її південних і східних регіонів в РФ. Тоді в Росії з`являться Одеський, Харківський, Дніпропетровський і Луганський округи”. Також в ефірі українсько ТБ спростував репліку колеги по Думі Бориса Нємцова щодо небажання, аби Україна увійшла до НАТО: “Я хочу навпаки, щоб Україна вступила до НАТО, й українські хлопці поверталися з Іраку в трунах”.

Зрештою, скандальному віце-спікеру до такого ставлення не звикати. У січні цього року він разом з російською письменницею Юлією Шиловою (авторкою роману “Турецька любов”, яка ніби псує репутацію турецьких курортів) стали нев’їзними до Туреччини. На думку представників Асоціації інвесторів турбізнесу Туреччини, які й подали владі прохання про оголошення цих осіб нев’їзними, Жириновський був одним з ініціаторів такої провокації. Він негативно висловлювався на адресу Туреччини, зокрема щодо пташиного грипу. Спершу в розпал цієї хвороби депутати його фракції пропонували заборонити росіянам їздити на турецькі курорти. Потім виступив і сам лідер ЛДПР, який назвав пташини грип “сучасним способом ведення війни”.

Турецькі піддані пояснюють нелюбов Жириновського до себе тим, що під час проходження студентської практики в цій країні в 1969 році він був заарештований за антиурядову пропаганду та висланий з країни.

Наприкінці минулого року небажаною персоною його оголосив і Казахстан – за висловлювання, які влада цієї країни трактувала як розпалювання міжнаціональної ворожнечі. «Вони не задоволені моїм поглядом. І я з таким же успіхом можу оголосити їх усіх персонами нон-грата в Росії, оскільки їхні дії призвели до того, що мільйони росіян були вимушені залишити Казахстан через антиросійську політику урядовців цієї країни... Тут не треба ображатися: ніякого розпалювання міжнаціональної ворожнечі нема, я просто кажу про історичну справедливість», - такою була відповідь Жириновського.

Костянтин Затулін, депутат Держдуми РФ, директор Інституту країн СНД, член центральної політради партії “Єдина Росія”

МАЙСТЕР З РОЗПАЛЮВАННЯ МІЖНАЦІОНАЛЬНОЇ ВОРОЖНЕЧІ

СБУ заборонило Затуліну в’їзд до України 3 червня 2006 року. “В’їзд заборонено на основі Закону “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”... Його діяльність створює умови для протиправних проявів, пов’язаних з посяганнями на територіальну цілісність та недоторканість України, розпалювання міжнаціональної ворожнечі,” – ось так прокоментували тоді своє рішення представники Служби безпеки України. Детально пояснити, в чому полягає провина Затуліна, в СБУ відмовились.

Фактично причиною цього стала участь російського депутата в акціях протесту проти розвантаження в порту Феодосії американського вантажу для підготовки військових навчань. Тоді ж в.о. голови РНБОУ Володимир Горбулін попереджав, що в разі, якщо підтвердиться інформація про участь у цих акціях російських громадян, їх оголосять небажаними в Україні.

Костянтина Затуліна оголошували нев’їзним у Крим ще 1996 року. Ходили чутки, ніби він їздив туди в багажнику авто.

Перед парламентськими виборами цього року російський політик заявляв претензії до блоку “Наша Україна”, який, за його словами, готувався за допомогою влади фальсифікувати 1 млн. голосів виборців на свою користь, та до Центвиборчкому. Крім того, Затулін висловлював думку про те, що чимало українських політиків заслуговують, аби Кремль оголосив їх персонами нон-грата. Першими в його “списку” були глава МЗС Борис Тарасюк та голова СБУ Олександр Турчинов.

На рішення СБУ депутат Думи відповів: “Не хотів би перебільшувати значення події, але вважаю її ганебною”. Водночас МЗС Росії трактувало це рішення “як серйозний недружній акт щодо депутата Держдуми, відомого політолога, прихильника дружніх зв’язків між Росією та Україною”.

Юрій Лужков, мер Москви

ДОМАХАВСЯ КЕПКОЮ В СЄВЕРОДОНЕЦЬКУ

Відомий борець за “російський” Севастополь, начальник “білокам’яної” був оголошений небажаним в Україні 2004 року, після сумнозвісного сєверодонецького з’їзду, на якому підтримував сепаратну ідею створення Південно-східної української автономної республіки. Цього місяця Лужков збирається відвідати Крим, що викликало численні протести в Україні.

Михайло Леонтьєв, журналіст ОРТ

ГОВОРЯЩА ГОЛОВА КРЕМЛЯ ЗАГОВОРИЛАСЯ

Через місяць після Жириновського та Затуліна аналогічний статус отримав і телеведучий “Общественного российского телевидения” Михайло Леонтьєв.

Особа російського журналіста, якого навіть у Росії називають “говорящая голова Кремля”, давно “зацікавила” українську службу безпеки. Йому пригадують антиукраїнські висловлювання ще з 2001 року. Зокрема, з його вуст звучало: “Україна як єдина держава не існує”. "Достатньо уважно поспостерігати за тим, що відбувається в Україні, щоб, навіть не знаючи історії, зрозуміти: української нації не існує", - казав він у 2004 році. 

“Я б за такі слова по морді заїхав,” –  зізнається один зі співробітників СБУ.

Віктора Ющенка в період його прем’єрства журналіст називав “...авантюрист і підкаблучник”. А його дружину - “аналітик Держдепартаменту та Ради нацбезпеки США”. “Сам по собі Ющенко, – казав провокатор, – це просто сирий матеріал для масштабного американського політичного проекту, і керує ним не хто інший, як жінка”. Катерина Чумаченко розцінила ці слова як втручання в особисті справи та образу й подала до суду. У січні того ж 2001 року Шевченківський суд задовольнив її позов.

Кирил Фролов, російський політолог, керівник відділу України російського Інституту країн СНД

ГОЛОВНИЙ ПОШИРЮВАЧ СЕПАРАТИЗМУ

27 січня цього року був затриманий в аеропорту Сімферополя й висланий назад до Росії. Офіційна причина – Фролов пропагував сепаратистські настрої серед населення, його діяльність суперечила інтересам безпеки України. “Я інтерпретую це як репресивні дії, як порушення домовленостей урядів Росії та України про вільний перетин громадянами цих країн кордону між цими державами,” – цитує російського діяча сайт russia.in.ua. Організацію, яку представляє Фролов, на сайті названо “Інститутом знищення країн СНД”.

На думку самого Фролова, “українські власті не можуть йому простити висловлювання про перетворення України в антиросійську державу”.

Едуард Лімонов, голова російської Націонал-більшовицької партії

ПОСТРАЖДАВ ЗА “РОСІЙСЬКЕ МІСТО”

Уродженець Харкова нев’їзний в Україну до липня 2008 року. У 1999 році він та його однодумці-“нацболи” видерлися на дах башти Клубу моряків у Севастополі. Вивісили там російський прапор та лозунг “Севастополь – російське місто”. Звідти ж розкидали листівки з вимогою перегляду статусу міста. Усі були затримані, після чого Лимонову заборонили в’їзд до України. Пізніше він жалівся нинішньому Президентові Ющенку, що, мовляв, через це не зміг потрапити на похорон батька. Президент начебто обіцяв розібратися з цим питанням.

Олексій Добичин, голова проросійського руху “Прорив”

ГРОМАДЯНИН РОСІЇ, ЯКИЙ ВЛАШТУВАВ “ПРОРИВ”

Громадянин Росії, який кілька років мешкав у Севастополі, 22 червня цього року депортований з Криму до Москви. Правозахисники, особливо російські, називали такі дії влади незаконними, оскільки нібито не було відповідного рішення суду. СБУ звинуватило Добичина у проведення антиукраїнської діяльності. Зокрема “Прорив” був одним із організаторів феодосійських антинатовських заходів. Також організація виступала за возз’єднання Криму з Росією та збирала підписи за федералізацію України.

Є ще потенційний претендент на статус – Геннадій Зюганов, лідер Компартії РФ, депутат Держдуми РФ

ЧЛЕН ЗІ СТАЖЕМ

Він також брав участь у кримських антинатовських акціях. Після чого заявив, що не боїться слідом за Жириновським та Затуліним стати небажаною персоною: “Я член Ради Європи, у мене є паспорт Ради Європи. Я брав участь у маніфестаціях у Греції, я брав участь у марші-ході в Страсбурзі, я брав участь у заходах у Німеччині - в половині країн”.

                             Серед персон нон-грата у світі числяться:

Джордж Буш, президент США

Торік, перед запланованим візитом Буша до Панами громадськість цієї країни поставила перед владою вимогу не пускати його на територію Панами. За начебто «неповагу до елементарних норм міжнародного співіснування» та відмову підписати Кіотський протокол.

Арнольд Шварценеггер, губернатор Каліфорнії

 Мексика оголосила його небажаним у своїй країні за погане ставлення до нелегальних мексиканських іммігрантів, котрі працюють у США. “Термінатор, видно, забув, що й сам емігрував до США, якщо тепер підтримує расистську політику, спрямовану проти робітників-емігрантів,” – критикували його представники Регіональної асамблеї країни.

Олександр Лукашенко, президент Білорусі

Його разом з 30 високопосадовцями Білорусі Євросоюз оголосив персонами нон-грата після останніх президентських виборів, які показали небажання білоруської влади демократизувати виборчий процес.

Борис Березовський, російський олігарх, мешкає в Лондоні

Мільярдер, який не може перетнути кордон Росії, звідки він утік як політичний біженець, не може потрапити й до Латвії. Торік уряд цієї країні заніс його до чорних списків після того, як прем’єр-міністр заявив, що Березовський має у Латвії політичні інтереси і  він не хотів би, аби той їх реалізував...

Папа Римський Іоанн Павло другий

Був персоною нон-грата в Радянському союзі.

Дмитро Стаховський

УНІАН в Google News