Бюджет-2009 як приворот-зілля президентських перегонів

У той час як рятівний круг шахтарям роздувається аж на 85 відсотків, фінансова підтримка аграрному сектору збільшується на 4,8 відсотки...

Проект бюджету-2009 разюче відрізняється від своїх попередників. Передусім тим, що він максимально схожий на хрестоматійний фінансовий кошторис більшості держав світу, і вже не є спробою і спокусою одним законом вирішити в цій країні все, одним голосуванням – і на рік вперед. Проект бюджету-2009 не призупиняє одні і не вносить зміни в десятки інших законів, не позбавляє соціальних пільг і не запроваджує нові податкові ставки. Все це буде зроблено, але дещо пізніше і поза бюджетом – змінами до податкових законів і до Бюджетного кодексу.

Однак неординарність бюджету-2009 цим не вичерпується, цим вона лише розпочинається. Бюджет у своєму варіанті від 15 вересня ц.р. є не стільки проектом фінансового кошторису країни, скільки фундаментом під програму кандидата і ймовірного переможця наступних президентських перегонів. Фундамент, потрібно визнати, закладала спрацьована бригада політтехнологів, бюджетників і піарників. Яку тільки фіскальну новацію не висмикни з тіла бюджету – вона буде гідна як для всеукраїнської наради в Українському домі, так і обговорення за кухонним столом, на сесії сільради, в учительській, ординаторській чи в кліті, що спускає гірників у забій. Отже, кілька слів про «цільові групи», які від радощів мали би зачитати до дірок той номер «Урядового кур»єру», в якому буде надрукований закон про бюджет-2009.

Передусім – шахтарі. На фронтовій карті президентських перегонів вістря удару спрямовано на Схід, у серцевину електоральної бази «Регіонів». Наступ розпочато Законом «Про престижність шахтарської праці», каркас якого відразу заповнюється небачено щедрими бюджетними асигнуваннями. Варто зазначити, що видатки на виконання цього закону – 8,6 млрд грн – майже дорівнюють асигнуванням на виплату знецінених заощаджень (9 млрд грн). В цілому ж фінансова підтримка вугільної галузі зростає із цьогорічних 8 млрд гривень до 14,8 млрд (це без 3,1 млрд гривень, які директори шахт творчо опрацюють у вигляді державних гарантій).  Продиктоване політичними міркування утримання збиткових шахт коштує державі без трьох з половиною мільярдів стільки ж, як і її обороноздатність, на яку спрямовується 17,3 млрд грн. І ще про пріоритети – в той час як рятівний круг шахтарям роздувається аж на 85 відсотків, фінансова підтримка аграрному сектору збільшується на 4,8 відсотки. Ні, селяни не менш значимі БЮТу з точки зору електорального урожаю. Відмінність же у бюджетній щедрості з боку уряду цим двом значимим з точки зору постачання голосів секторам можна пояснити тим, що дизайн шахтарського закону спроектовано таким чином, що бюджетні гривні гарантовано потраплять у сімейний бюджет гірника, якщо тільки директор шахти не затримуватиме по-півроку зарплату. Фінансова ж підтримка агросектору має вроджені хиби з точки зору соціального популізму – дотаційні кошти осідають переважно у кишенях директорів сільгоспідприємств, і не доходять до селян. Тому сільський електорат буде підживлюватися у 2009 році куди дієвішим і випробуваним методом – радістю зустрічі поштарки із щоквартально грубішою пенсією. Інфляція ж у селі, погодьтеся, має менш лякливий оскал, аніж для урбаністичної пенсіонерки.

Інша цільова категорія – бюджетники, прихильність яких здобуватиметься як традиційним шляхом збільшення зарплат (в середньому на третину), так і іпотечним приворот-зіллям. У якості останнього використане зобов`язання до державних банків скерувати 1,2 млрд гривень із 1,6 мільярдів, на які збільшуватиметься наступного року їх статутний фонд, на пільгове іпотечне кредитування бюджетників. Планується, що держава перебиратиме на себе перший іпотечний внесок, що становитиме 25 відсотків від суми кредиту. Така ініціатива значно привабливіша, аніж безкоштовне соціальне житло, яке ніколи не буде побудоване в достатній кількості, щоби задовольнити потребу у житловій площі малозабезпечених громадян. У випадку реалізації такої програми цікаво буде спостерігати, чи вишукуються з-поміж бюджетників черги на право отримання такого кредиту. У будь-якому разі, державні банки навряд чи будуть у захваті від перспектив реалізації цієї програми, оскільки вона здатна погіршити їх фінансові показники. Однак, після того, коли американці фактично націоналізували найбільшу страхову компанію світу і щодень викидають мільярди доларів платників податків на утримання банкрутуючих банків, хто зможе дорікнути українському урядові в тому, що в держбанках може зрости кількість неповернутих кредитів?  

А ось хто би міг сповна скористатися пільговою іпотекою, так це  високооплачувані держслужбовці - вони цілком можуть кваліфікуватися під вимоги такої програми. Хтось так і зробить, незважаючи на те, що ця когорта служителів народу - чи не єдина, яка безперебійно продовжує отримувати житло за рахунок держави і місцевого самоврядування. До речі, саме ця категорія службовців охоплена Постановою Кабміну від 18 лютого 2005 року, якою їм надано право отримати в Ощадбанку безвідсотковий кредит на 20 років для житлового будівництва або придбання квартир. Відсотки за надані кредити покриваються при цьому за рахунок державного бюджету. На жаль, статистика про обсяг наданих кредитів і яку суму у вигляді відсотків за них сплатили ми, платники податків, відсутня.

Повернімося до третьої електоральної цільової групи, охопленої бюджетним меценатством. Це згуртовані вистоюванням під приміщеннями Ощадбанку і перевіркою себе у списках власники знецінених заощаджень. Наступного року їм (і автору, який не скористався цьогоріч своїм правом і не має такого наміру) обіцяно вже 9 млрд гривень, однак цього разу вже частково у приватизаційній обгортці. П`ять мільярдів гривень буде відшковано за будь-якої бюджетної погоди, а ось чотири мільярди прив`язані морським вузлом до приватизації. Будуть кошти від роздержавлення – буде і трасферт від держави. А якщо мешканці Банкової і надалі торпедуватимуть продаж держмайна, вкладникам популярно, з епітетами, пояснять, хто не повертає їм заощаджень.

Четверта група, з якою відверто фліртують творці держбюджету – це місцеве самоврядування. Заручини мають відбутися дещо пізніше, під час ухвалення змін до Бюджетного кодексу, якими має бути реалізована низка вимог місцевих органів влади. З-поміж них – стовідсоткове зарахування до місцевого бюджету плати за землю без побоювань, що на кожну додатково зібрану гривню земельної плати зменшиться дотація з державного бюджету (або збільшиться вилучення). На місцях у бюджеті розвитку залишатиметься також 10 відсотків корпоративного податку. А проект бюджету-2009 пропонує завдаток, після якого заручини розривати якось ніяково, – 667 мільйонів гривень у вигляді подарунків у яскравій обгортці від уряду малим містам – райцентрам і містечкам районного значення. Якщо власники депутатських значків давно вже оперують у своїх політичних домовленостях мільярдами гривень, то для два мільйони цільової субвенції для Тального на Черкащині – просто так, з неба на Грушевського – чи чотири з половиною мільйони гривень для Боярки на Київщині – це радість і вдячність, що, ймовірно, перевищує задоволення чиновників від дванадцятимільйонного рядка в бюджеті на «розробку проектно-кошторисної документації і будівництво Реабілітаційного центру на базі Державного підприємства "Санаторій "Конча-Заспа" та придбання обладнання» (якщо таку радість можна виміряти за монетарною шкалою).

То ж поки у Верховній Раді триває артпідготовка перед вирішальним наступом, інтенданти від Мінфіну забезпечують, так би мовити, логістику бойових дій. На флангах – шахтарі і місцеве самоврядування, в центрі – пенсії, зарплати і місцеве самоврядування. З-за пагорбів, щоправда, долинає стогін від конання  Lehman Brothers і канонада обстрілювання решти західних інвестиційних банків, однак урядовці сподіваються, що осколки тамтешній баталій не зачеплять чудо-зброю наступних президентських перегонів, що «Град» і «Катюша» переможного взяття Банкової - Бюджет-2009 – не впаде в прірву платіжного дефіциту і ослабленої гривні.

Ігор Шпак  

УНІАН в Google News